Справа №2-8142/08

РІШЕННЯ

 Іменем України

«07» серпня 2008 року

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

Головуючого               - судді Суворової О.В.

при секретарі               - Поповій О.І.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третіх осіб на боці позивача - ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

встановив:

Позивачка звернулася до суду з вимогою про визнання за нею права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 в місті Одесі в порядку спадкування за законом, посилаючись на такі обставини.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі та доводились позивачці батьками.

На підставі ордера № 5045 від 26 липня 1986 року, в порядку обміну з громадянином ОСОБА_4., ОСОБА_3., ОСОБА_2., позивачка та її чоловік ОСОБА_5. вселилися в трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 в м. Одесі, житловою площею 45, 25 кв.м. та зареєструвалися в цій квартирі.

02 липня 1996 року зазначена квартира була приватизовна в рівних частках членами однієї родини, а саме: ОСОБА_3., ОСОБА_2., ОСОБА_5. та ОСОБА_6., про що мається свідоцтво про право власності на житло № 0625. Згідно зазначеного свідоцтва, кожний приватизував квартиру в рівних частках. Таким чином, всі особи, що зазначені в свідоцтві про право власності на спірне житло, стали власниками по 1\4 спірної квартири.

08 лютого 1997 року ОСОБА_3. померла. Після її смерті відкрилася спадщина на 1/4 частку спірної квартири. Зазначену спадщину фактично прийняв чоловік померлої - ОСОБА_2. та фактично став власником 1\2 частки житла.

01 лютого 2000 року ОСОБА_2. помер, після його смерті відкрилася спадщина на 1\2 частину спірної квартири.

Спадкоємцями першої черги за законом є позивачка та племінник ОСОБА_2. - відповідач по справі, оскільки його батько і брат позивачки, а також син померлого ОСОБА_2. помер ще до смерті останнього, а саме 02 квітня 1999 року, а тому відповідач ОСОБА_2., у відповідності до ст. 551 ЦК УРСР 1963 року, в порядку спадкової трансмісії мав право на прийняття спадщини в рівних частках із позивачкою.

Однак, лише позивачка прийняла спадщину фактично в порядку, передбаченому ст. 549 ЦК УРСР 1963 року, шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном, оскільки на день смерті проживала в спірній квартирі і продовжує проживати по теперішній час.

Відповідач ОСОБА_2. спадщини не прийняв.

При зверненні до державного нотаріуса Шостої Одеської державної нотаріальної контори (за місцем відкриття спадщини) позивачці було відмовлено в оформленні спадщини, у зв'язку з тим, що спадкова справа не відкривалася та термін на прийняття спадщини збіг. Тому позивачка звернулася з вказаним позовом до суду.

Відповідач ОСОБА_2. в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив суд позов задовольнити та слухати справу за його відсутності.

Позивачка та третя особа у судове засідання не з'явилися, надали до суду заяву, в якій просили суд позов задовольнити та слухати справу за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову при проведенні попереднього судового засідання. Судом встановлені наступні фактичні обставини на підставі представлених  письмових доказів.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згідно свідоцтва про народження є батьками позивачки.

На підставі ордера № 5045 від 26 липня 1986 року, в порядку обміну з громадянином ОСОБА_4., ОСОБА_3., ОСОБА_2., позивачка та її чоловік ОСОБА_5. вселилися в трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 в м. Одесі, житловою площею 45, 25 кв.м. та зареєструвалися у вказаній квартирі.

02 липня 1996 року зазначена квартира була приватизована в рівних частках членами однієї родини, а саме: ОСОБА_3., ОСОБА_2., ОСОБА_5. та ОСОБА_6., про що свідчить свідоцтво про право власності на житло № 0625 від 02.07.1996р., видане Управлінням ЖКГ Одеської міської ради. Таким чином, всі особи, що зазначені в свідоцтві про право власності на спірне житло, являлися власниками кожний 1\4 частки спірної квартири.

Згідно запису акта про смерть № 1289 від 08.02.1997 р. ОСОБА_3. 08.02.1997 року померла, в зв'язку з чим відкрилась спадщина на 1/4 частку спірної квартири. В порядку ст. 549 ЦК України 1963 року зазначену спадщину фактично прийняв чоловік померлої - ОСОБА_2. та фактично став власником 1\2 частки житла.

01 лютого 2000 року ОСОБА_2. помер, про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблений відповідний актовий запис № 1514. Після його смерті відкрилася спадщина на 1\2 частину спірної квартири.

Спадкоємцями першої черги за законом є позивачка та племінник ОСОБА_2. - відповідач по справі, оскільки його батько і брат позивачки - ОСОБА_7., а також син померлого ОСОБА_2. помер ще до смерті останнього, а саме 02 квітня 1999 року, про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблений відповідний актовий запис № 2932 від 04.04.1999р., а тому відповідач ОСОБА_2., у відповідності до ст. 551 ЦК УРСР 1963 року, в порядку спадкової трансмісії мав право на прийняття спадщини в рівних частках з позивачкою.

Як вбачається з відповіді Шостої Одеської державної нотаріальної контори від 01.08.2008р., особи із заявами про прийняття або про відмову від спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3., померлої 08.02.1997р., та після смерті ОСОБА_2., який помер 01.02.2000р., не звертались.

Позивачка ОСОБА_1. фактично прийняла спадщину в порядку, передбаченому ст. 549 ЦК УРСР 1963 року, шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном, оскільки на день смерті проживала в спірній квартирі і продовжує проживати по теперішній час, що підтверджується довідкою КП «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський» від 29.05.2008р.

Згідно зі статтею 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв; відповідно до статті 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини або фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Враховуючи, що відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила Книги шостої Цивільного кодексу України 2003 року застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, до спірних правовідносин щодо спадщини після смерті ОСОБА_2. судом застосовуються правила ЦК УРСР 1963 року. Інші спадкоємці за спадщиною не звернулись, позов ОСОБА_1. визнали, що оцінюється судом як відмова від належної їм частини спадщини на її користь, інші спадкоємці судом не встановлені.

Оскільки позивачка та відповідач є єдиними встановленими судом спадкоємцями після смерті ОСОБА_2., позивачка за п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року прийняла спадщину після смерті свого батька, до неї у порядку спадкування перейшло право на спадщину. Інші спадкоємці, зокрема, відповідач, від належної йому частки спадщини відмовився, не заявивши про прийняття спадщини та визнавши цей позов. Таким чином суд має вимоги позивачки задовольнити, визнавши за нею право власності на 1/2 частку спірної квартири у порядку спадкування за законом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 548, 549, 551 ЦК УРСР 1963 року, ст. ст. 10, 11, 61, 130, 174, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України , СУД -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 у місті Одесі в порядку спадкування за законом.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.