Справа 2-444/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     13 травня 2009 року Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді Сіренко М.О.

при секретарі Карпенко Ю.М.

за участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням»,

ВСТАНОВИВ:

     В грудні 2008р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання свого колишнього чоловіка таким, що втратив право користування житловим приміщенням, в якому він не проживає більш шість місяців, без поважних причин. Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 25 червня 1992 року уклала шлюб з відповідачем, який у встановленому порядку вселився в житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Приблизно 25 березня 2008р. чоловік заявив, що уходить від неї, а потім їй стало відомо, що він пішов до іншої жінки. Перешкод в проживанні в квартирі вона йому не чинила, хоча 10 листопада 2008р. вони розлучилися. Всі обов’язки, що випливають з договору найму, покладені тільки на неї. Так як відповідач не проживає в квартирі з 25 березня 2008р., без поважних причин, просила визнати його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

     16 березня 2009 року позивач доповнила свої вимоги, вказав, що вона не чинить відповідачу ніяких перешкод в проживанні в квартирі, але він не хоче в неї проживати, тому що створив нову сім’ю ї проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до ст.. 107 ЖК України наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім’ї в будь-який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та члена його сім’ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім’я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім’ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття. Просила визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням у зв’язку, з відсутністю в ньому понад шість місяців без поважних причин і переїздом на інше постійне місце проживання. /а.с.39-40/

     У судовому засіданні позивач підтримала, уточнила, змінила заявлені вимоги, пояснив, що вона не може доказати факт вибуття ОСОБА_2 на постійне місце проживання в кв.62 б. 1-1а мкр. „Центральний”, тому просила визнати його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, тільки по підставам не проживання в ньому більш шість місяців без поважних причин. При цьому, вона пояснила, що відповідач забрав всі свої особисті речі, техніку. Він іноді з’являється в квартирі, щоб побачити дітей, і вона в цьому йому не перешкоджає. В січні 2009р. вона змінила замок на квартирі, тому що вхідні двері випадково захлопнула дитина. За весь час відповідач не пред’являв до неї претензій, що вона нібито не впускає його до квартири, до суду про вселення не звертався. На початку 2009р. він дійсно звернувся до органу міліції, але тоді, коли вже розглядався спір в суді по її позовної заяві.

     Відповідач позов не визнав і пояснив, що в 1992р.. після реєстрації шлюбу з ОСОБА_1, він в законному порядку вселився до спірної квартири, яка ще в 1972р. була надана батьку останньої – ОСОБА_4 Коли ОСОБА_4 помер, наймачем квартири стала його дружина. Протягом 16 років він проживав с дружиною та дітьми, вони вели спільне господарство, мали загальний бюджет. В кінці 2007р. дружина вступила до релігійної організації і стала нав’язувати йому свою думку по цьому питанню. Коли він відмовився. Вона зробила його життя в сім’ї нестерпним, понудила його тимчасово найти інше житло. Крім того, обманом вона заволоділа його ключем від квартири, сказав, що втратила свій і треба зробити дублікат. А сама більш його до квартири не впускає, утримує його особисті речі. З листопада 2008р., коли вони розірвали шлюб, вона не впускає його до квартири. Це понудило його проживати тимчасово у знайомих, тому що він не має іншого житла.

     Представник третьої особи КП «Жилцентр №7» пояснив, що позивач ОСОБА_1 неодноразово звертала до житлового органу про складання акту не проживання чоловіка ОСОБА_2 в житловому приміщенні, наймачем якого вона є. Такі акти були складені у присутності свідків. При цьому, відповідач не звертався до КП „Жилцентр №3” про те, що не може проживати за місцем своєї реєстрації.

     Суд, вислухавши пояснення сторін, третьої особи, опитав свідків, дослідивши представлені докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підставах.

     Спірне житлове приміщення розташоване за адресою: м. Макіївка-32 мікрорайон «Центральний» б.3 кв.40, наймачем якого є ОСОБА_1

     Відповідач ОСОБА_2 значиться зареєстрованим в даному житловому приміщенні, але не проживає в ньому з 25 березня 2008 р.

     Факт не проживання відповідача в спірному приміщенні саме з цього часу підтверджується показаннями свідків, опитаних в судовому засіданні, актами, складаними житловим органом, і не заперечується відповідачем.

     Тобто, строк не проживання відповідача в спірному жилому приміщенні складає більш шість місяців.

     Позивач наполягає на тому, що відповідач, без поважних причин, не проживає в квартирі, вивіз свої особисті речі, а також домову техніку, що вона і зараз не перешкоджає йому проживати в квартирі, але він не бажає цього, тому що має іншу сім’ю.

     Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 підтвердили пояснення позивача та пояснили, що ОСОБА_2 з’їхав з квартири у березні 2008р., вивіз на таксі свої особисті речі, пральну машинку, домовий кінотеатр та інш. Іноді він з’являється в квартирі, тому що приходить до дітей. ОСОБА_1 не перешкоджає йому користуватися квартирою, але він не бажає проживати в сім’ї.

     Вказані свідки також підтвердили факт заміни замка на вхідних дверях, але по причині того, що син позивачів захлопнув двері, залишив в квартирі ключі. Тому, в січні 2009р. ОСОБА_1 змінила замок на вхідних дверях. Але, і після цього випадку, вона бачили ОСОБА_2, який приходив до дітей.

     В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 не звертався у судового порядку про його вселення до квартири; до житлового органу по цьому питанню не звертався. Його заява до органу міліції датована 15 січня 2009р., тобто після звернення ОСОБА_1 до суду з вказаним позовом.

     При цьому, ОСОБА_2 пояснив, що він звернувся до органу міліції за захистом свого права на житло тільки тому, що його колишня дружина подала до суду позов про визнання його втративши право користування житловим приміщенням.

     Таким чином, відповідач ОСОБА_2 не довів викладені їм обставини, а саме поважність причин не проживання його в спірній квартирі з 25 березня 2008р.  

     Тому, суд вважає, що ОСОБА_2 втратив право користування житловим приміщенням, так як не проживає в ньому більш шість місяців, без поважних причин, і за ним не зберігається право користування цим житловим приміщенням.

     Керуючись ст.ст. 71,72 ЖК України, ст.ст. 10,11,60,88,212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

     Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

     Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: м. Макіївка-32 мікрорайон «Центральний» б.3 кв. 40.

     Рішення може бути оскаржене шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційної скарги – протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                    Суддя                                                      М.О. Сіренко