01.02.2023    

Справа № 948/209/23>

Номер провадження 2-з/948/3/23>

УХВАЛА

про вжиття заходів забезпечення позову

01 лютого 2023 року                Машівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого – судді Шинкарчука Я.А.

секретар судового засідання – Сизоненко Н.М.,

розглянувши в приміщенні суду в селищі Машівка Полтавського району Полтавської області без повідомлення учасників справи заяву адвоката Соловей Ліни Анатоліївни про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі №948/209/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про повернення попередньої оплати (авансу) та стягнення матеріальних збитків,

встановив:

20 січня 2023 року до Машівського районного суду Полтавської області, як до суду якому змінено територіальну підсудність судових справ Вовчанського районного суду Харківської області (розпорядження Голови Верховного Суду №2/0/9-22 від 08.03.2022), від адвоката Соловей Ліни Анатоліївни, яка діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ №1112521 від 09.01.2023, в інтересах ОСОБА_1 , надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про повернення попередньої оплати (авансу) та стягнення матеріальних збитків, в якому позивач просить суд:

-стягнути ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 47 500 доларів США з кожного, у якості повернення оплати (сплаченого авансу) за попереднім договором від 24.06.2021 купівлі-продажу цілісного комплексу дитячого оздоровчого містечка « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

-стягнути ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 солідарно грошові кошти у розмірі 95 000 доларів США, у якості відшкодування збитків.

Одночасно з поданням позовної заяви, представником позивача - адвокатом Соловей Ліною Анатоліївною подано до суду заяву про забезпечення позову у даній справі, яка ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 23 січня 2023 року розглянула та частково задоволена, а саме: до набрання законної сили судового рішення у справі №948/209/23, накладено арешт, з метою заборони вчиняти певні дії з нерухомим майном, а саме: цілісним комплексом дитячого оздоровчого містечка « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , опис об`єкта: спальний корпус літ.А-2, з/бетон, площею 1175,8 кв.м.; клуб літ.Б-1, 246,6 кв.м.; житловий будинок літ.В-1, площею 77,4 кв.м.; кладова, їдальня літ. Д-1, Ж-1 площею 308,0 кв.м.; душова літ. З площею 13,6 кв.м.; медпункт літ.К-1, площею 161,1 кв.м.; сміттєзбірник літ.Л, площею 9,2 кв.м.; туалет літ.М, площею 9,0 кв.м.; адміністративний комплекс зі щитовою літ.Р-1, Р1-2, Р2-2, площею 307,8 кв.м.; клуб літній літ. Г-1, площею 121,3 кв.м., що належить ОСОБА_4 у 1/2 частці у праві власності за договором купівлі-продажу, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим В.І. 20.07.2020 за реєстровим номером 335 та ОСОБА_2 у 1/2 частці у праві власності за договором купівлі-продажу, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим В.І. 20.07.2020 за реєстровим номером 337.

Судом 30 січня 2023 року, згідно положень частини шостої статті 187 ЦПК України, отримана інформація про зареєстроване у встановленому законом місце проживання (перебування) у встановленому порядку відповідачів.

Відтак, ухвалою суду від 30 січня 2023 року відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

31 січня 2023 року засобами поштового зв`язку до суду від адвоката Соловей Ліни Анатоліївни надійшла нова заява про забезпечення позову, в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту із забороною вчиняти певні дії із нерухомим майном, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , зокрема:

-земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер 6325185001:00:035:0300, з цільовим призначенням – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 2410134563251;

-житловий будинок, загальною площею 126,6 кв.м., житловою площею 26,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 1622204363101;

-земельна ділянка площею 0,1152 га, кадастровий номер 6310136600:14:013:0344, за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 1335257463101;

-житловий будинок, загальною площею 90,5 кв.м., житловою площею 25,3 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 720498463101;

-квартира (розмір частки 3/4), загальною площею 59,2 кв.м., житловою площею 43,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 172062563101;

-квартира, загальною площею 44,7 кв.м., житловою площею 30,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 172014963101,

а шляхом накладення арешту із забороною вчиняти певні дії із нерухомим майном, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , зокрема:

-квартира (розмір частки 1/4), загальною площею 56,3 кв.м., житловою площею 30,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 26051863101.

В обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову вказано, що оскільки предметом даного позову є вимога про стягнення з відповідачів попередньо сплаченого авансу в розмірі 95 000 доларів США та 95 000 доларів США в рахунок відшкодування збитків за попереднім договором від 24.06.2021 купівлі-продажу цілісного комплексу дитячого оздоровчого містечка « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, у позивача є обґрунтовані побоювання, що відповідачі можуть вчинити дії щодо відчуження належного їм на праві власності майна на користь третіх осіб з метою уникнення відповідальності щодо повернення грошових коштів, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Разом з тим, накладення арешту на цілісний комплекс дитячого оздоровчого містечка « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , не покриває розмір заявлених позовних вимог, а тому задля досягнення умов співмірності необхідно також накласти арешт на інше нерухоме майно, яке перебуває у власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

До заяви у відповідності до вимог частини шостої статті 151 ЦПК України подано оригінал квитанції про сплату судового збору за забезпечення позову.

Відповідно до положень частин першої та третьої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

Розглянувши заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі №948/209/23 та перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Частиною першою статті 153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Згідно частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

З огляду на положення частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з пунктів 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

Частиною десятою статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначила, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Слід зазначити, що підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є вимога про стягнення з відповідачів попередньо сплаченого авансу в розмірі 95 000 доларів США та 95 000 доларів США в рахунок відшкодування збитків (190 000 доларів США, що еквівалентно 6 948 300,00 гривень). Вказана сума заборгованості згідно поданого позову виникла внаслідок невиконання відповідачами взятих на себе зобов`язань за попереднім договором від 24.06.2021 купівлі-продажу цілісного комплексу дитячого оздоровчого містечка « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Тому накладення арешту на відповідний комплекс, як захід забезпечення позову, обумовлений тісним зв`язком між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Натомість, вимоги про вжиття заходів забезпечення позову з накладення арешту на все належне відповідачам нерухоме майно (згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), без розуміння вартості такого майна порушують баланс інтересів учасників та можуть стати занадто важким тягарем для учасників. Між іншим, заявником суду не надано доказів вартості майна на яке просить накласти арешт, задля дотримання вимоги співмірності розміру заявлених вимог позову та застосованих заходів.

Враховуючи вищезазначене, дійшов висновку, що обраний заявником спосіб забезпечення позову не відповідає його меті і завданням цивільного судочинства та є неспівмірним із заявленими позивачем вимогами.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 524/7234/18 (провадження № 61-12652св20) та від 24 червня 2021 року у справі № 310/9167/20 (провадження № 61-5666св21).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви адвоката Соловей Ліни Анатоліївни, адже обраний спосіб забезпечення позову не відповідатиме критеріям розумності, обґрунтованості, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню в зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу та є неспівмірним із заявленими позивачем вимогами.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України суд,

п о с т а н о в и в:

Відмовити в задоволенні заяви адвоката Соловей Ліни Анатоліївни про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі №948/209/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про повернення попередньої оплати (авансу) та стягнення матеріальних збитків.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Ухвалу підписано 01 лютого 2023 року

Суддя –                                                                Я.А. Шинкарчук