Справа № 127/9274/22

Провадження № 22-з/801/17/23

Категорія: 70

Головуючий у суді 1-ї інстанції

Доповідач:Медвецький С. К.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 рокуСправа № 127/9274/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Медвецького С. К.,

суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження заяву адвоката Чернілевської Р. В. в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу,

встановив:

Постановою Вінницького апеляційного суду від 29 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 жовтня 2022 року залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

26 січня 2023 року адвокат Чернілевська Р. В. подала заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Заява мотивована тим, що 02 травня 2022 року позивачка уклала договір про надання правничої допомоги з адвокатом Чернілевською Р. В. 19 грудня 2022 року сторони уклали додаткову угоду, за умовами якої позивачка понесла витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Факт надання правничої допомоги, розмір та оплата її вартості підтверджується актом виконаних робіт від 22 грудня 2022 року, квитанцією до прибуткового касового ордера № 01-12/22 від 22 грудня 2022 року.

У заяві адвокат Чернілевська Р. В. просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

ОСОБА_2 подав заперечення на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Указує, що понесені позивачкою витрати на професійну правничу допомогу належним чином не підтверджені. Матеріали справи не містять детального опису виконаних робіт та розрахунку часу, витраченого адвокатом на надання позивачці такої допомоги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Цивільне процесуальне законодавство окреслило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

ОСОБА_2 не надав суду аргументованого клопотання про зменшення судових витрат на оплату правничої допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Верховний Суд у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 488/1363/17 (провадження № 61-11991св20) та від 26 січня 2022 року у справі № 127/1415/20 (провадження № 61-878св21) дійшов таких висновків:

«втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України».

Розподіляючи витрати, які позивачка понесла на професійну правничу допомогу за розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи: договір про надання правничої допомоги, додаткова угода, акт виконання робіт з надання професійної правничої допомоги, квитанція до прибуткового касового ордера є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони за розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, адже цей розмір доведений документально, відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

З урахуванням обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з її конкретних обставин, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн не суперечать принципу розподілу судових витрат. При цьому відповідач аргументованих заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу не надав.

Колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_2 про те, що витрати на професійну правничу допомогу не підтверджені детальним описом (наданих послуг), виконаних адвокатом та розрахунком часу, витраченого на надання правничої допомоги, з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року про справі №922/1964/21 відступила від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23 листопада 2020 року по справі № 638/7748/18. Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:

«саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару».

У цій справі позивач та її представник визначили у додатковій угоді № 1 від 19 грудня 2022 року фіксований розмір гонорару в сумі 2000 грн.

Ураховуючи викладене, результат розгляду цієї справи та заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 2000 грн.

Керуючись ст. ст. 137, 270, 381 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Заяву адвоката Чернілевської Р. В. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту додаткової постанови.

Суддя-доповідач С. К. Медвецький

судді: С. Г. Копаничук

В. В. Оніщук