Справа № 458/88/23

1-кп/458/25/2023

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2023                                                                 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючий суддя  ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2

за участі сторін кримінального провадження –

сторона обвинувачення, прокурор Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4

сторона захисту:

обвинувачений ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка Самбірського району Львівської області кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.10.2022 року № 12022141290000566 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Боберка Турківського району Львівської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, з професійно-технічною освітою, одружений, працездатний не працює, раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 , 25.10.2022 року, точно години не встановлено, перебуваючи на території лісового масиву поблизу с. Боберка Самбірського району Львівської області, випадково придбав знайшовши в лісовому масиві полімерний пакет, в якому знаходились три рушниці, та два ножі, усвідомлюючи протиправність своїх дій, після чого привласнив знайдені речі, взявши їх та попрямував до свого житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 . В подальшому, ОСОБА_5 , не маючи передбаченого «Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених, гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 року № 622, дозволу на зберігання, діючи з єдиним умислом, незаконно 25.10.2022 року переніс із вищевказаного лісового масиву та зберігав до 26.10.2022 року в своєму житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 одну гвинтівку "Мосіна" калібру 7.62х54R зразка 1891/1930 років на поверхні казенної частини ствола наявні маркування позначення у вигляді п`ятикутної зірки та заводського серійного номера « НОМЕР_1 » на поверхні затвора гвинтівки вибитий заводський серійний номер « НОМЕР_2 », на кришці магазина гвинтівки вибитий заводський серійний номер " НОМЕР_3 " та цифрові позначення «1990», на металевій частині тильника прикладу вибитий заводський серійний номер « НОМЕР_4 »; одну гвинтівку "Мосіна" калібру 7.62x54R зразка 1891/1907 років, на поверхні казенної частини ствола карабіна наявний заводський серійний номер « НОМЕР_5 », на кришці магазина гвинтівки вибитий заводський серійний номер " НОМЕР_6 ", які згідно висновку експерта є військовою, бойовою вогнепальною нарізною зброєю, виготовлені промисловим способом придатними до стрільби та 26.10.2022 року під час проведення обшуку такі були вилучені у житловому будинку ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд вважає, що дії  ОСОБА_5 необхідно кваліфікувати за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України – придбання та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Дії ОСОБА_5 виразились у придбанні та зберіганні зброї без передбаченого законом дозволу.

Позицій учасників судового провадження.

Позиція сторони обвинувачення.

Прокурор просив обрати міру покарання у виді 3 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком в 1 рік, а згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки, передбачені даною статтею, звернув увагу, що міра покарання відповідає вчиненому покаранню.

Позиція обвинуваченої особи.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, пояснення дав аналогічні до фабули обвинувачення, щиро розкаявся у скоєному, про свій вчинок шкодує, просить його суворо не карати, пояснив, що 25.10.2022 року, точно години не може вказати, перебуваючи на території лісового масиву поблизу с. Боберка Самбірського району Львівської області, випадково знайшов в лісовому масиві полімерний пакет, в якому знаходились три рушниці, та два ножі. Знав що це є зброя, забрав такі речі, взявши їх зі собою, пішов до свого житлового будинку, де не маючи дозволу на зберігання, зберігав до 26.10.2022 року в своєму житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 одну гвинтівку "Мосіна" зразка 1891/1930 років і одну гвинтівку "Мосіна" зразка 1891/1907 років.

Зважаючи на послідовність показань ОСОБА_5 , суд вважає ці  показання достовірними.

Зазначені пояснення обвинуваченого суд оцінює в сукупності з іншими доказами, які підтверджують, що саме внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_5 було скоєно правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України – придбання та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Незважаючи на повне визнання вини обвинуваченим, на підтвердження встановлених судом обставин вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення свідчать докази, дослідженні під час судового розгляду у порядку ст.94 КПК України.

Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх наявними долученими доказами, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.1 ст.263 КК України  – придбання та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.1 ст.263 КК України  і доводиться повністю наступними дослідженими судом в ході судового розгляду доказами, а саме:

-висновком експертиз проведення балістичного дослідження зброї та бойових припасів до неї №КСЕ №19/114-22/19307 від 08.11.2022 року на загальну суму 21143 грн 36 копійок;

-висновком трасологічної        експертизи №КСЕ-19/114-22/19307 від 11.11.2022 року на загальну суму 3775 грн 60 копійок;

-висновком балістичного дослідження зброї та бойових припасів до неї №КСЕ-19/114-22/19309-Бл від 16.11.2022 року на загальну суму 1510 грн 24 копійок;

-висновком трасологічної        експертизи №КСЕ-19/114-22/19309 від 11.11.2022 року на загальну суму 3775 грн 60 копійок;

-висновком балістичного дослідження зброї та бойових припасів до неї №КСЕ-19/114-22/19308 від 07.11.2022 року на загальну суму 1510 грн 24 копійок;

-висновком проведення трасологічної експертизи №КСЕ-19/114-22/19308 від 11.11.2022 року на загальну суму 3775 грн 60 копійок;

-висновком проведення трасологічної        експертизи №КСЕ-19/114-22/19974        від        22.11.2022 року на загальну суму 3775 грн 60 копійок;

-висновком проведення балістичного дослідження холодної зброї та боєприпасів до неї №КСЕ-19/114-22/19974-Бл від 24.11.2022 року на загальну суму 1510 грн 24 копійок;

-постановою про визнання речовим докази від 26.10.2022 року;

Зазначені докази є належними, оскільки у своїй сукупності прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 КПК України, та є допустимими, оскільки отримані у порядку, встановленому КПК України.

Визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини, свідчить про те, що він усвідомив суспільно-небезпечний характер своїх дій, визнання ним своєї вини також свідчить про його бажання нести відповідальність за вчинене.

Отже, суд вважає послідовними та узгодженими між собою докази сторони обвинувачення про причетність ОСОБА_5 за придбання та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Таким чином, вивчивши обвинувальний акт, долучені до нього додатки та матеріали кримінального провадження суд, зважаючи на визнання ОСОБА_5 своєї вини, приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, іншими письмовими матеріалами справи, що узгоджується з фактами, які мали місце і досліджені судом.

Відповідно до ст.94 КПК України, аналізуючи вищезазначені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх матеріалів кримінального провадження, керуючись законом, приходить до переконання, що зазначені докази є належними, допустимими, достовірними, перебувають між собою у взаємозв`язку, доповнюють один одного, не суперечать між собою, тобто подія кримінального правопорушення мала місце, провина обвинуваченого повністю доведена, противоправні дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч.1 ст.263 КК України, оскільки він при вищезазначених і досліджених судом обставинах своїми умисними діями, з корисливих мотивів, вчинив придбання та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Правова оцінка та мотиви суду.

Суд, ухвалюючи по справі рішення, керується нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав для його ухвалення.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання  судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Суд зобов`язаний мотивувати прийняте рішення, а саме обґрунтувати свої висновки у кримінальному провадженні, аргументувати свою позицію та переконливо довести, чому одні докази покладені в його основу, а інші - відкинуті або не враховані. За наявності суперечливих доказів суд повинен проаналізувати їх, навести мотиви свого рішення. Тобто вирок суду повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.370 КПК України, щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості.

Європейський суд з прав людини вимоги щодо вмотивованості судового рішення саме пов`язує з належним здійсненням правосуддя, так як у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються ( справи «Кузнецов та інші проти Росії», « Гірвісаарі проти Фінляндіі»).

Найважливіші питання проходження військової служби врегульовані Конституцією України. Нормою, яка безпосередньо стосується проходження військової служби, є положення ч. 2 ст. 65 Конституції України, згідно із якою «Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону».

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснює правове регулювання стосовно загального військового обов`язку і військової служби з метою реалізації громадянами України конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни.

Правовою основою також є Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст.ст.55,124 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист; юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Водночас судом враховано, що охорона життя і свобод людини - найважливіше завдання кримінального права України. Закон рівною мірою охороняє життя будь-якої людини, незалежно від її життє­здатності (хворої, або такої, що перебуває в безнадійному стані внаслідок травми тощо), моральних якостей, віку, соціального та службового становища.

Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний суворо додержуватись закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення своєї невинуватості. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При ухваленні вироку відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики ЄСПЛ» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини  і основоположних свобод (Рим, 4.XI.1950), яка згідно з ч.1 ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд враховує, що практика ЄСПЛ вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43).

Також суд при постановленні вироку приймає до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» п.86).

Відповідно до ч.1 ст.2 КК України підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Згідно з положеннями ч.ч.1,3 ст.3 КК України законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки КК України.

Згідно з вимогами ст.91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінальних правопорушень, які підтверджують обставини, встановлені судом.

Обвинувачений ОСОБА_5 обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України не оспорює, вважає, що вони встановлені в повному обсязі, в суді свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушень визнає повністю, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.1 ст.263 КК України – придбання та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Суспільна небезпечність незаконного поводження зі зброєю, бойовими припа­сами або вибуховими речовинами полягає в тому, що воно створює сприятливі умови для вчинення злочинів із використанням зазначених предметів

Предметом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, є вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської), бойові припаси, вибухові речовини і вибухові пристрої.

Вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської) – це зброя, в якій снаряд (куля, шрот) приводиться в рух миттєвим звільненням хімічної енергії заряду (пороху або іншої пальної суміші). До зброї, яка є предметом даного правопорушення, належать всі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї, а також атипічна зброя, кустарно виготовлені чи перероблені, а також історичні зразки зброї. Це – гармати, міномети, кулемети, автомати, карабіни, гвинтівки, пістолети та револьвери тощо.

Під вибуховими пристроями слід розуміти поєднання вибухових речовин із засобами ініціювання вибуху – зовнішніми джерелами імпульсу для здійснення вибуху (електродетонатор, капсуль-детонатор. вогнепровідний та детонаційний шнури тощо) та засобами управління (годинниковими, радіокерованими, ударної дії), завдяки чому такі пристрої придатні для застосування.

Зброя, бойові припаси, вибухові речовини та вибухові пристрої як предмет зло­чину, передбаченого ст. 263 КК України, мають бути придатними до використання за цільовим призначенням 

У санкції ч.1 ст.263 КК України передбачено відповідальність за придбання та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Об`єктом правопорушення є суспільна небезпеч­ність - вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської).

Судом встановлено, що дії ОСОБА_5 містять усі ознаки об`єкту правопорушення, який характерний для ч.1 ст.263 КК України – придбання та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Закінченим даний вид правопорушення вважається тоді, якщо виготовлений предмет може бути використаний як зброя, боєприпаси, вибухові речовини або вибуховий пристрій незалежно від неза­вершеності тих чи інших частин або оздоблювальних (оброблювальних) робіт.

Правопорушення вчинене ОСОБА_5 становить закінчений склад правопорушення. Оскільки згідно ч.1 ст. 13 КК України закінченим кримінальним правопорушенням визнається діяння, яке містить усі ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею КК України. Матеріалами справи встановлено, що дії ОСОБА_5 містять закінчений склад правопорушення, оскільки така особа придбала та зберігала вогнепальну зброю без передбаченого законом дозволу.

Суб`єктом правопорушення може бути будь-яка особа, якій виповнилося 16 років.

Суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 є суб`єктом правопорушення оскільки він є осудною особою, особою чоловічої статі оскільки досяг 16-річного віку, так як кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення правопорушення виповнилося 16 років, вчинив правопорушення у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Крім цього, ОСОБА_5 може нести кримінальну відповідальність за вчинене ним правопорушення, оскільки він є фізичною особою, тобто людиною, і може нести кримінальну відповідальність оскільки є громадянином України.

Суб`єктивна сторона характеризується умисною виною. При цьому особа повинна знати про те, що предмет, яким вона заволодіває, належить до зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових, розуміти небезпечні властивості таких предметів та те, що заволодіння ними здійснюється протиправним способом.

Цілі і мотиви правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України можуть бути різними. 

Суб`єктивна сторона правопорушення проявляється у внутрішній стороні суспільно-небезпечного діяння, яка характеризує психічне ставлення особи до вчинюваного ним суспільно небезпечного діяння та його наслідків. Вона виражається у вині в формі умислу, а також у мотиві і цілі, які в сукупності відображають зв`язок волі і свідомості особи з суспільно небезпечним діянням, яке вона вчиняє, і його наслідками.

Відповідно до ч.2 ст.24 КК України прямий умисел має місце тоді, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Таким чином, прямий умисел характеризується трьома ознаками: 1) усвідомленням суспільної небезпеки діяння; 2) передбаченням суспільно небезпечних наслідків цього діяння; 3) бажанням настання передбачуваних наслідків. Дві перших ознаки складають інтелектуальний момент умислу, остання вольовий. Вольовий момент прямого умислу згідно з ч.2 ст.24 КК України характеризується бажанням особи настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння. Під бажанням наслідків необхідно розуміти прагнення їх настання.

Вольовий момент прямого умислу згідно з ч.2 ст.24 КК характеризується бажанням особи настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння. Під бажанням наслідків необхідно розуміти прагнення їх настання.

Вольова поведінка людини, у тому числі і злочинна, виходить із визначених мотивів і направляється на досягнення певної мети. Мотивом може бути особисті корисливі мотиви тощо.

Зміст інтелектуального моменту прямого умислу при ухилення придбання та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу полягає в усвідомленні особою фактичної сторони вчинюваного, а також передбачені нею настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії. Усвідомлюючи фактичну сторону вчинюваного, суб`єкт усвідомлює й соціальне значення свого діяння, його характер і суспільну небезпеку.

Судом встановлено, що в діях ОСОБА_5 розкрита суб`єктивна сторона в формі прямого умислу, оскільки ОСОБА_5 усвідомлював суспільно небезпечний, протиправний характер свого діяння, передбачав і бажав настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій у формі придбання та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу і при заданих ним умовах настануть суспільно небезпечні наслідки у вигляді придбання та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, усвідомлював, що придбав та зберігав вогнепальну зброю без передбаченого законом дозволу.

З суб`єктивної сторони правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України, вчинюється тільки з прямим умислом. В діях ОСОБА_5 проявилася суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Об`єктивна сторона виявляється у вчиненні таких дій щодо вказаних предметів: 1) викрадення; 2) привласнення; 3) вимагання; 4) заволодіння шляхом шахрайства; 5) заволодіння шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем; 6) розбій.

Окрім цього, об`єктивна сторона правопорушення полягає у носінні, зберіганні, придбанні, виготовленні, ремонті, передачі чи збуті вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або ви­бухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Незаконним придбанням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мислив­ської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв слід вважати дії, пов`язані з їх набуттям (за винятком викрадення, привласнення, вимагання або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем) всупереч передбаченому законом порядку - в результаті купівлі, обміну, привласнення знайде­ного, одержання як подарунок, на відшкодування боргу тощо.

Під незаконним зберіганням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мислив­ської), бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповід­ного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при особі, а в обраному нею місці.

При вирішенні питання, чи є незаконними носіння, зберігання, придбання, пере­дача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), а також носіння, виготовлення, ремонт або збут холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, судам необхідно керуватися Положенням про дозвільну систему (затверджене Постановою КМУ від 12.10.1992 р. № 576), Ін­струкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та ви­користання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного вироб­ництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми влас­тивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів та іншими нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що в діях ОСОБА_5 відобразилася об`єктивна сторона, оскільки він, перебуваючи на території лісового масиву поблизу с. Боберка Самбірського району Львівської області, випадково придбав знайшовши в лісовому масиві полімерний пакет, в якому знаходились три рушниці, та два ножі, усвідомлюючи протиправність своїх дій, після чого привласнив знайдені речі, взявши їх та попрямував до свого житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , при цьому не маючи дозволу на зберігання, діючи з єдиним умислом, незаконно 25.10.2022 року переніс із вищевказаного лісового масиву та зберігав до 26.10.2022 року в своєму житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 одну гвинтівку "Мосіна" калібру 7.62х54R зразка 1891/1930 років; одну гвинтівку "Мосіна" калібру 7.62x54R зразка 1891/1907 років, які згідно висновку експерта є військовою, бойовою вогнепальною нарізною зброєю, виготовлені промисловим способом придатними до стрільби та 26.10.2022 року під час проведення обшуку такі були вилучені у житловому будинку ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 .

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_5 , будучи суб`єктом правопорушення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з прямим умислом, перебуваючи на території лісового масиву поблизу с. Боберка Самбірського району Львівської області, придбав знайшовши в лісовому масиві полімерний пакет, в якому знаходились три рушниці, та два ножі, усвідомлюючи протиправність своїх дій, після чого привласнив знайдені речі, взявши їх та попрямував до свого житлового будинку, не маючи дозволу на зберігання, діючи з єдиним умислом, незаконно 25.10.2022 року переніс із вищевказаного лісового масиву та зберігав до 26.10.2022 року в своєму житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 одну гвинтівку "Мосіна" калібру 7.62х54R зразка 1891/1930 років; одну гвинтівку "Мосіна" калібру 7.62x54R зразка 1891/1907 років, які згідно висновку експерта є військовою, бойовою вогнепальною нарізною зброєю, виготовлені промисловим способом придатними до стрільби та 26.10.2022 року під час проведення обшуку такі були вилучені у житловому будинку ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності може бути придбання та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Таким чином, аналізуючи дії ОСОБА_5 та оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що події кримінального правопорушення мали місце, вина ОСОБА_5 доведена поза розумним сумнівом, а його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.263 КК України.

За таких обставин, у діяннях ОСОБА_5 містяться всі елементи (ознаки) складу правопорушення придбання та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.1 ст.263 КК України як придбання та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Згідно з ч.2 ст.50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Призначаючи покарання відносно обвинуваченого, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, оскільки вчинене ОСОБА_5 правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Відповідно до ч.1 ст. 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

Відповідно до ч.3 ст. 12 КК України злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

Відповідно до ч.5 ст. 12 КК України тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років

У зв`язку з чим, відповідно до вимог 12 КК України ОСОБА_5 правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України відноситься до тяжкого злочину.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.

При цьому, слід мати на увазі, що ст.62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Судом, відповідно до ст.66 КК України, при вирішенні справи, приймається до уваги обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченої особи - щире каяття у скоєному, сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке виражається в активній участі.

Судом встановлено, що наявні обставини, які пом`якшують покарання.

Судом, відповідно до ст.66 КК України, прийняті до уваги обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , який внутрішньо переконавшись, надавши критичну оцінку своїй протиправній поведінці через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, активно, за власною ініціативою сприяв розкриттю злочину, надавав докази і іншу інформацію про свою злочинну діяльність. Тому судом враховано як обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого це щире каяття у скоєному та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки згідно п.1 ч.1 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання є щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину, і такі обставини характеризують знижений ступінь суспільної небезпеки особи злочинця та вчиненого ним діяння, слугують критерієм індивідуалізації покарання.

Формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Зважаючи на вказане, в діях ОСОБА_5 проявилося щире каяття.

Судом враховано вимоги постанови Верховного Суду від 30.10.2018 року у справі №559/1037/16-к, де надано роз`яснення, що активне сприяння розкриття злочину і щире каяття є окремими обставинами, що пом`якшують покарання, у зв`язку з чим суд розцінює щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину альтернативними, незалежними, окремо існуючими обставинами, що пом`якшують покарання.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 року ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Судом в повному об`ємі вивчена особа обвинуваченого ОСОБА_5 , який має постійне місце реєстрації по АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_7 , виданим 16.07.1997 року Турківським РВ УМВС України у Львівській області.

За місцем проживання на території Боринської сільської ради Сабірського району Львівської області характеризується добре, скарг від жителів села на нього не надходило.

ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався..

Враховано наявність сім`ї обвинуваченого, оскільки одружений, не має на утриманні малолітніх дітей чи непрацездатних осіб.

Судом враховано психічні ознаки, оскільки на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність, і відсутність психічного розладу, що вбачається з довідки, виданої поліклінічним відділенням комунального некомерційного підприємства «Турківська центральна міська лікарня».

За інформацією Самбірського районного сектору №2 філії Державної установи "Центр пробації" у Львівській області вбачається, що ОСОБА_5 на обліку не перебуває.

Також обвинувачений не є депутатом, будучи працездатним ніде не працює.

На протязі всього судового розгляду ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення визнавав, відомості про працевлаштування в справі відсутні, у скоєному покаявся, не намагався уникнути відповідальності.

Відсутні підстави звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного з потерпілим, у зв`язку з передачею особи на поруки, у зв`язку із зміною обстановки, у зв`язку із закінченням строків давності.

Судом враховано обставини, що виключають кримінальну протиправність діяння, оскільки ОСОБА_5 не вчинив правопорушення з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Його дії не були спрямовані на затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і доставлення її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи. Правопорушення не було вчинено у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

Також ОСОБА_5 не вчинив правопорушення під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками, або вчинення діяння в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.

Оцінюючи поведінку обвинуваченого, суд звертає увагу на те, і бере до уваги факти виконання ним процесуальних обов`язків, систематичні явки в усі судові засідання, що не призвело до затягування судового розгляду, що вказує на добросовісну і відповідальну процесуальну поведінку обвинуваченого.

За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, характеру та ступеню суспільної небезпеки скоєного, його наслідків, даних про особу обвинуваченого, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_5 можливе при застосуванні до нього покарання в межах санкції ч.1 ст.263 КК України.

Суд призначає покарання в дотримання вимог ст.65 КК України у межах, установлених у санкцією ч.1 ст.263 КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до положень Загальної частини КК України враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_5 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

З урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, думки сторони обвинувачення прокурора, який в судових дебатах просив призначити обвинуваченому остаточне покарання в межах санкції ч.1 ст.263 КК України у виді 3 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком в 1 рік, а згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки, передбачені даною статтею, думки обвинуваченого ОСОБА_5 , який в судових дебатах і останньому слові просив призначити мінімальну міру покарання, суд вважає можливим призначити обвинуваченому за вчинене ним кримінальне правопорушення в межах санкції ч.1 ст.263 КК України.

Таким чином, згідно зі ст.6 Конвенції виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду, завершальною стадією судового провадження. У зв`язку із цим під час розгляду питань про відстрочку, розстрочку необхідно дотримуватися вимог Конвенції щодо виконання судового рішення упродовж розумного строку (справи «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 року, «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, «Дубенко проти України» від 11.01.2005 року, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року та інші).

Покарання, яке обирає суд є пропорційним характеру вчиненого ОСОБА_5 дій та їх небезпечності, і є необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Окрім цього, суд не вбачає підстав вважати, що обране покарання буде явно несправедливим унаслідок м`якості.

Призначаючи покарання суд стверджує принцип невідворотності покарання.

Питання про долю речових доказів і документів вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження і таке питання потрібно вирішити в порядку ст.100 КПК України. 

У зв`язку з наявністю речових доказів, дане питання судом вирішується.

Вимогами ч.4 ст.174 КПК України передбачено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

У зв`язку з тим, що арешт на речові докази накладався і застосовувався, дане питання судом вирішується.

В рамках кримінального провадження прокурором в порядку ст.128 КПК України не було пред`явлено цивільного позову.

Потерпіла сторона по даному кримінальному провадженні відсутня, цивільного позову в рамках кримінального провадження не пред`явлено.

Питання про судові витрати суд вирішує на підставі ст..124 УПК України.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, здійснені документально підтверджені процесуальні витрати.

Оскільки по справі наявні процесуальні витрати, суд в такому випадку вирішує дане питання. Оскільки по справі залучалися експерти Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України на проведення експертизи балістичного дослідження зброї та бойових припасів до неї №КСЕ №19/114-22/19307 від 08.11.2022 року на загальну суму 21143 грн 36 копійок; експертизи №КСЕ-19/114-22/19307 від 11.11.2022 року на загальну суму 3775 грн 60 копійок; балістичного дослідження зброї та бойових припасів до неї №КСЕ-19/114-22/19309-Бл від 16.11.2022 року на загальну суму 1510 грн 24 копійок; трасологічної        експертизи №КСЕ-19/114-22/19309 від 11.11.2022 року на загальну суму 3775 грн 60 копійок; балістичного дослідження зброї та бойових припасів до неї №КСЕ-19/114-22/19308 від 07.11.2022 року на загальну суму 1510 грн 24 копійок; трасологічної експертизи №КСЕ-19/114-22/19308 від 11.11.2022 року на загальну суму 3775 грн 60 копійок; трасологічної        експертизи №КСЕ-19/114-22/19974        від        22.11.2022 року на загальну суму 3775 грн 60 копійок; балістичного дослідження холодної зброї та боєприпасів до неї №КСЕ-19/114-22/19974-Бл від 24.11.2022 року на загальну суму 1510 грн 24 копійок.

Згідно з ч. 9 ст.100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Відповідно до ч. 10 ст.100 КПК України застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) майна знав про їх незаконне використання.

Згідно з ч. 1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення, за який передбачено основне покарання у виді позбавлення волі.

Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду (ч. 2 ст.96-1 КК України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

Беручи до уваги те, що обвинувачений знав про незаконність походження однієї гвинтівки "Мосіна" калібру 7.62х54R зразка 1891/1930 років, однієї гвинтівки "Мосіна" калібру 7.62x54R зразка 1891/1907 років та однієї рушниці гладкоствольної які були вилучені у житловому будинку ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , які зберігаються згідно квитанції №270 та №00014 виданої відділенням поліції №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області в кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області - на користь держави, тому необхідно застосувати спеціальну конфіскацію.

Речові докази після вступу вироку в законну силу: два ножі, які згідно постанови про визнання речовим доказом визнані речовими доказами - повернути і залишити у власності ОСОБА_5 після вступу вироку в законну силу.

Стосовно ОСОБА_5 в ході досудового слідства не обирався запобіжний захід, у зв`язку з чим дане питання судом не вирішується.

Судом також враховано вимоги п.1 ст.6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Керуючись ст.ст.7, 8, 9, 22, 30-33, 84-86, 110, 318, 319, 349, 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Застосувати до ОСОБА_5 ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо він протягом цього терміну не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно з п.п. 1,2 ч.1 ст. 76, ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи засудженої особи.

Запобіжний захід до ОСОБА_5 на даній стадії судового розгляду не обвирати і не застосовувати.

Докази, які підтверджують вину в скоєному і які були долучені до матеріалів кримінального провадження – докази, які характеризують обвинувачену особу - зберігати при матеріалах кримінальної справи.

Речові докази після вступу вироку в законну силу: два ножі, які згідно постанови про визнання речовим доказом визнані речовими доказами - повернути і залишити у власності ОСОБА_5 після вступу вироку в законну силу.

Застосувати після вступу вироку в законну силу спеціальну конфіскацію на користь держави - до однієї гвинтівки "Мосіна" калібру 7.62х54R зразка 1891/1930 років, однієї гвинтівки "Мосіна" калібру 7.62x54R зразка 1891/1907 років та однієї рушниці гладкоствольної які були вилучені у житловому будинку ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , які зберігаються згідно квитанції №270 та №00014 виданої відділенням поліції №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області в кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області.

Вирок суду першої інстанції може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Турківський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Роз`яснити учасникам кримінального провадження право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Суддя                                                 ОСОБА_1