Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

м. Київ

справа № 1630/1048/2012

провадження № 61-20510св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чутівського районного суду Полтавської області від 15 вересня 2021 року у складі судді Ланни Я. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Обідіної О. І., Бондаревської С. М., Бутенко С. Б.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень, якими спір вирішено по суті

У серпні 2012 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилалося на те, що 19 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ВАТ АБ «Укргазбанк»), яке змінило назву на ПАТ АБ «Укргазбанк», та відповідачем було укладено кредитний договір № 300 к-смп, за умовами якого позичальник отримав кредит у формі невідновлювальної відкличної кредитної лінії в розмірі 51 000 дол. США під 12,9 % річних з кінцевим терміном повернення до 03 грудня 2012 року.

Виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором було забезпечене укладеним між сторонами договором іпотеки від 19 грудня 2007 року № 300 к-смп, предметом якого є нежитлове приміщення загальною площею 1 515 кв. м, розташоване на АДРЕСА_1 .

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 15 серпня 2012 року в нього утворилася заборгованість перед банком у розмірі 57 445,67 доларів США, з яких: 8 500 дол. США - поточне тіло кредиту, 34 981,71 дол. США - прострочене тіло кредиту, 3 383,75 дол. США - проценти, 10 580,18 дол. США - пеня.

ПАТ АБ «Укргазбанк» просило стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість та понесені судові витрати.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Заочним рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 17 жовтня 2012 року позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитом у розмірі 57 445,67 дол. США. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позов банку доведено й обґрунтовано належним чином, тому є правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, яка утворилася внаслідок невиконання ним взятих на себе зобов`язань.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а заочне рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 17 жовтня 2012 року - без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку.

Оскільки виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України, то судом обґрунтовано стягнуто в доларах США кредитну заборгованість, розмір якої позичальником не спростовано.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів про те, що кредитний договір не відповідав вимогам статті 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», такі обставини з посиланням на норми вказаного Закону не досліджував й місцевий суд, а тому відповідно до положень статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) вони не можуть бути прийняті колегією суддів при апеляційному перегляді справи.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 17 жовтня 2012 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року залишено без змін.

Короткий зміст заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами та оскаржуваних судових рішень

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 17 жовтня 2012 року у цій справі.

На обґрунтування заяви посилався на те, що, ухвалюючи заочне рішення, суд першої інстанції не врахував істотних для справи обставин щодо неукладеності кредитного договору від 19 грудня 2007 року № 300 к-смп між ним та ВАТ «Укргазбанк», яке змінило назву на ПАТ АБ «Укргазбанк», які були встановлені постановою Апеляційного суду Полтавської області від 19 грудня 2017 року у справі № 2-119/11 у справі № 2-119/11 за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19 грудня 2007 року № 300 к-смп у розмірі 3 312,54 дол. США та не були і не могли бути відомі відповідачу при ухваленні заочного рішення, а отже, в розумінні статті 423 ЦПК України є нововиявленими.

Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 15 вересня 2021 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 17 жовтня 2012 року відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що зазначені заявником обставини не можуть вважатися нововиявленими відповідно до статті 423 ЦПК України, а тому немає правових підстави для скасування заочного рішення та ухвалення у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк».

Також суди виходили з принципу правової визначеності (остаточності рішення суду), відповідно до якого жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить ухвалу Чутівського районного суду Полтавської області від 15 вересня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення заяви.

На обґрунтування касаційної скарги посилався на таке.

Неукладеність кредитного договору від 19 грудня 2007 року № 300 к-смп, на підставі якого з нього стягнуто заборгованість, встановлена постановою Апеляційного суду Полтавської області від 19 грудня 2017 року у справі

№ 2-119/11 за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19 грудня 2007 року № 300 к-смп у розмірі 3 312,54 дол. США, що є істотною обставиною у цій справі, оскільки вона тягне за собою відмову в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за зазначеним кредитним договором.

Оскільки кредитний договір від 19 грудня 2007 року № 300 к-смп є неукладеним, тобто не породжує для його сторін жодних правових наслідків, немає правових підстав для задоволення позову ПАТ АБ «Укргазбанк».

Вказана істотна обставина існувала на час розгляду цієї справи та ухвалення заочного рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 17 жовтня 2012 року, однак про неї не було відомо відповідачу, оскільки вона була встановлена постановою Апеляційного суду Полтавської області від 19 грудня 2017 року у справі № 2-119/11. Отже, вказана обставина є нововиявленою.

Суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Судові рішення оскаржуються з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: статей 203, 207, 215, 526, 626-629, 638, 640, 1055 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 76, 81, 83, 84, 89, 95, 228, 229, 235, 243, 263-265, 423 ЦПК України, неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 333/1912/14-ц, від 03 серпня 2018 року у справі № 19/5009/1481/11, від 11 березня 2020 року у справі № 523/2897/16-ц, від 28 квітня 2020 року у справі № 639/9536/14-ц, від 20 січня 2021 року у справі № 754/13238/15-ц, від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, від 27 листопада 2018 року у справі № 923/237/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 640/19075/17, Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 591/3999/17-ц, від 02 липня 2020 року у справі № 9901/386/19, від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17, Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 305/529/15-ц (провадження № 6-490цс17).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Підставами відкриття касаційного провадження у цій справі є підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявленими обставинами за своєю юридичною суттю є фактичні дані, що у встановленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення.

Для вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, необхідно розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга стаття 423 ЦПК України).

Судове рішення не може переглядатись у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку або Верховним Судом, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, передбачених статтями 424, 426 ЦПК України.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом під час розгляду справи.

Отже, істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, тобто ті, що взагалі не були предметом розгляду у цивільній справі.

Відповідно до частин четвертої статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи та докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 зазначав, що під час розгляду справи № 2-119/11 за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 судом були встановлені обставини щодо неукладеності кредитного договору від 19 грудня 2007 року № 300 к-смп, які, на думку заявника, є преюдийційними при розгляді інших спорів, а отже, встановлений факт не підлягає повторному доказуванню, і є в розумінні статті 423 ЦПК України нововиявленою обставиною, яка не була і не могла бути відомою відповідачу під час розгляду справи № 1630/1048/2012 та є істотною, оскільки виключає правові підстави для задоволення вимог банку за неукладеним кредитним договором.

Такі твердження як і відповідні доводи касаційної скарги Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, і що цей доказ є вирішальним.

Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (справа «Праведна проти Росії», рішення від 18 листопада 2004 року).

Під час розгляду справи по суті суди встановили обставини укладення між сторонами кредитного договору, виникнення та розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції під час вирішення спору по суті посилався на неукладеність кредитного договору від 19 грудня 2007 року № 300 к-смп між ним та ВАТ «Укргазбанк», що, на його думку, було встановлено постановою Апеляційного суду Полтавської області від 19 грудня 2017 року у справі № 2-119/11 за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19 грудня 2007 року № 300 к-смп у розмірі 3 312,54 дол. США.

Отже, обставини укладеності чи неукладеності кредитного договору, на підставі якого вирішувався спір про стягнення з відповідача заборгованості, та судове рішення, на яке посилався заявник, обґрунтовуючи наявність нововиявлених обставин, існували на час вирішення спору судами по суті.

Відповідно суди попередніх інстанцій зробили вмотивований та по суті правильний висновок, що обставини, вказані ОСОБА_1 у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, не є такими, відповідно до статті 423 ЦПК України.

Процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинна відповідати вимогам статті 6 Конвенції, цивільному процесуальному закону та має бути збалансована з ефективністю правового захисту і обов`язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді.

Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.

Подібний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13.

Водночас у процедурі перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами ОСОБА_1 по суті посилається на безпідставне, на його думку, неврахування судом апеляційної інстанції обставини неукладеності кредитного договору, яка була встановленапостановою Апеляційного суду Полтавської області від 19 грудня 2017 року у справі № 2-119/11, про що було відомо сторонам та суду апеляційної інстанції під час вирішення спору у цій справі.

Це спростовує твердження заявника, що обставини, на які він посилається, є нововиявленими.

Водночас, правильно по суті відмовивши у перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій помилково виходили з того, що обставини, встановлені судом апеляційної інстанції у постанові від 19 грудня 2017 року під час розгляду справи № 2-119/17 (неукладеності кредитного договору), не існували під час розгляду справи № 1630/1048/2012 в суді першої інстанції, оскільки на той час вказаної постанови не існувало.

Такий висновок є помилковим та суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 333/1912/14-ц, від 11 березня 2020 року у справі № 523/2897/16-ц, від 28 квітня 2020 року у справі № 639/9536/14-ц, від 20 січня 2021 року у справі № 754/13238/15-ц, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Відповідно до вказаних висновків недійсність договору, що встановлена рішенням суду, є істотною обставиною у справі, оскільки вона зумовлює результат, протилежний тому, до якого дійшов суд під час первісного розгляду справи. Вказана істотна обставини існувала на час розгляду справи, однак про неї не було відомо відповідачу, оскільки вона була встановлена рішенням суду в іншій справі. Отже, така обставина є нововиявленою. Недійсність договору як його дефектність, що встановлена судом в певному конкретному випадку, характерна для нього з моменту укладення (частина перша статті 236 ЦК України). Однак ця недійсність могла бути встановлена лише судом за відповідним позовом заінтересованої особи (пункт 2 частини другої статті 16, статті 203, 215 ЦК України).

Водночас твердження заявника про неукладеність кредитного договору у справі, яка переглядається, були предметом перевірки судом апеляційної інстанції, який відхилив ці доводи, а відповідно, обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими.

З огляду на викладене Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права, які регулюють питання перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами, оскільки обставини, на які посилається ОСОБА_1 у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у розумінні статті 423 ЦПК України не є нововиявленими.

Верховний Суд зауважує, що суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, та не ґрунтуються на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом під час розгляду справи.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України», рішення від 03 квітня 2008 року).

Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 591/3999/17-ц (провадження

№14-407цс19), від 02 липня 2020 року у справі № 9901/386/19 (провадження № 11-69заі20), Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 640/19075/17 (провадження № 61-14501св19), від 27 листопада 2018 року у справі № 923/237/17, на які посилається заявник у касаційній скарзі та які не суперечать рішенням судів попередніх інстанцій у цій справі.

Відповідно Верховний Суд відхиляє загальні посилання заявника про порушення судами принципу верховенства права.

Доводи касаційної скарги про неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17, Верховного Суду від 03 серпня 2018 року у справі № 19/5009/1481/11, від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 305/529/15-ц (провадження № 6-490цс17), Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 викладено висновок про те, що «нововиявленою обставиною є не факт ухвалення судового рішення, не самe це рішення як юридичний факт, а обставина, яку у ньому встановив суд».

У постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 305/529/15-ц (провадження № 6-490цс17) зазначено, що «відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено, що кредитний договір між банком та позичальником є неукладеним. Суди апеляційної та касаційної інстанцій, дійшовши висновку про те, що вказане рішення не може бути преюдиційним, помилково виходили з того, що суб`єктний склад сторін у справі має бути повністю тотожним. У справі, рішення в якій переглядається, бере участь позичальник - особа, щодо якої встановлено обставину, яка не підлягає доказуванню - неукладеність кредитного договору, заборгованість відповідача за яким позивач і просив стягнути. Разом з тим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові, оскільки кредитний договір є неукладеним, тобто не породжує для його сторін жодних правових наслідків, що свідчить про відсутність правових підстав для стягнення будь якої заборгованості з відповідача на користь позивача.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 серпня 2018 року у справі № 19/5009/1481/11 виснував, що нововиявленою обставиною є встановлений рішенням суду факт недійсності договору, оскільки ця обставина існувала на момент ухвалення рішення суду, яке є предметом перегляду за нововиявленими обставинами, однак стала відомою після ухвалення судом рішення про недійсність правочину в іншій справі. Тобто, хоча останнє суд ухвалив після рішення, що переглядається, факт недійсності правочину існував до цього, але відомо про недійсність стало лише після набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Тому встановлений рішенням суду факт недійсності договору в силу закону - це нововиявлена обставина, а не новий доказ.

У постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі

№ 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зазначено, що «преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта».

Зазначені висновки не суперечать, висновкам, які викладені у зазначених постановах Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду, Верховного Суду України, оскільки вони зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, відповідно до яких на час розгляду справи її учасникам вони не були відомі.

Водночас у цій справі на час її розгляду по суті обставини, з якими заявник пов`язує перегляд справи за нововиявленими обставинами, були відомі.

Отже, заявник не погоджуючись із судовими рішеннями, які набрали законної сили і якими по суті вирішено спір між сторонами, фактично безпідставно намагається переглянути остаточні судові рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а зводяться до власного тлумачення норм права та незгоди із судовими рішеннями.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Чутівського районного суду Полтавської області від 15 вересня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

О. В. Ступак