30.01.2023 ЄУН №398/791/18

Провадження №1-кп/389/79/18

У Х В А Л А

30 січня 2023 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді зі складу колегії суддів - ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у закритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018120160000248 від 02.02.2018, стосовно ОСОБА_4 , по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125, ч.1 ст.129, ч.2 ст.15 ч.4 ст.152, ч.3 ст.153, ч.2 ст.156 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018120160000248 від 02.02.2018 стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченого за ч.1 ст.125, ч.1 ст.129, ч.2 ст.15 ч.4 ст.152, ч.3 ст.153, ч.2 ст.156 КК України перебуває в провадженні колегії суддів Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

У судовому засіданні прокурор просив продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів, застосованих до обвинуваченого ОСОБА_8 не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України та просив продовжити строк запобіжного заходу на 60 днів.

Суддя із складу колегії суддів - ОСОБА_6 перебуває у відпустці, що унеможливлює її участь у судовому провадженні й може мати наслідком порушення передбаченого законом строку розгляду питання доцільності обрання запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого у зв`язку з цим, на підставі п.20-5 розділу ХІ «Прикінцеві положення» Кримінального процесуального кодексу України, зазначене питання розглядається головуючим суддею - ОСОБА_1 .

Захисник обвинуваченого заперечував щодо продовження строку дії такого запобіжного заходу та просив обрати більш м`який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту або особисте зобов`язання.

Вислухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті131,176,183 КПК України).

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Статтею 194 КПК України визначено, що підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження є: наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.Запобіжні заходи як заходи процесуального примусу застосовуються до обвинуваченого з метою запобігти можливості приховатися від слідства і суду, перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні та здійсненню правосуддя, а також запобігти спробам продовжити злочинну діяльність і полягають у обмеженні свободи пересування (ст. 177 КПК України).

Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

За змістом ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також відповідно до практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за процедурою, встановленою законом.

Європейський суд з прав людини роз`яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи («Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти Росії»).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» зазначив, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченому переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Серед іншого, суд враховує наступне: вагомість наявних доказів, досліджених судом, що обвинувачений обґрунтовано підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, тобто суд вбачає наявність розумної обґрунтованої підозри відносно обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину; тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання їх винними у вчиненні інкримінованого злочину, при цьому суд, ґрунтуючись на принципі презумпції невинуватості, не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміноване діяння; вік та стан здоров`я обвинуваченого, його сімейний стан.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень проти життя та здоров`я, статевої свободи та статевої недоторканості особи, пов`язаних з погрозою застосування фізичного насильства, в тому числі вчинених щодо малолітньої особи, одне з яких карається позбавленням волі на строк до п`ятнадцяти років, в силу ст.89 КК України не маючий судимості, не працює, має на утриманні одну неповнолітню дитину, не одружений, що вказує на відсутність достатньо міцних соціальних зв`язків, а тому, з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності, існують ризики того, що перебуваючи на волі обвинувачений може без перешкод залишити своє місце проживання та переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також, на даний час судом ще не допитані свідки та потерпілі, тому є вагомі підстави вважати, що з метою уникнення покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим, усвідомлюючи тяжкість покарання, може незаконно впливати на свідків та потерпілих, з метою зміни та дачі показів останніми на його користь.

Зазначене дає достатні підстави вважати, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, які мали місце та були враховані судом при обранні міри запобіжного заходу у виді триманні під вартою, продовжують існувати на даний час та не вичерпались, у разі обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, вказане не забезпечить належного виконання останнім його процесуальних обов`язків.

З огляду на викладене та заслухавши думку учасників судового засідання, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Продовжуючи дію такого запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких було обрано та продовжено обвинуваченому запобіжний захід, не відпали, що також унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

В силу п.1 ч.4 ст.183 КПК України розмір застави у даному кримінальному провадженні не визначається.

Керуючись ст.ст.177, 183, 331, 395 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с.Черноморка Очаківського району Миколаївської області, продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, який обчислювати з 11.55 год. 30 січня 2023 року по 11.55 год. 30 березня 2023 року.

Копію ухвали, до відома, направити начальнику ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», вручити прокурору та обвинуваченому.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їм копії судового рішення.

Суддя Знам`янського

міськрайонного суду

Кіровоградської області ОСОБА_1