ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2023 року   Справа № 440/10199/22

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянушви у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАФ ГАРАНТ"  до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАФ ГАРАНТ" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області  про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області № 00031970706 від 21.09.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом безпідставно нараховано пеню під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Також позивач зазначає, що акт перевірки не містить будь-яких відомостей про здійснення позивачем імпортних операцій. На думку позивача, оскаржене податкове повідомлення - рішення не містить посилання на норму закону, на підставі якого нараховано пеню.

Також позивач вважає, що контролюючий орган помилково визначив дату, коли зупинився строк розрахунків, оскільки відповідачем замість дати звернення до Міжнародного арбітражного комерційного суду враховано дату прийняття справи до провадження.

Крім того, на думку позивача, контролюючим органом під час проведення перевірки безпідставно не враховано наявність форс - мажорних обставин, що вплинули на виконання спірних господарських операцій з нерезидентом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

          У відзиві на позов представник відповідача проти позову заперечувала, стверджуючи про правомірність  проведення перевірки та обґрунтованість прийнятого рішення. Так, контролюючим органом за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ПАФ ГАРАНТ" виявлено порушення частини 2 статті 13 Закону України від 21.06.2018 "Про валюту і валютні операції" при виконанні експортного контракту.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

          ТОВ "ПАФ ГАРАНТ" зареєстровано у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 32478714, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру  юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

          Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 81.1 статті 81, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями) (далі – ПК України), п.п. 69.2 Перехідних положень ПК, на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 19.08.2022 № 1180-П проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ПАФ ГАРАНТ" з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.10.2021 по 22.08.2022.

За результатами перевірки складено акт від 01.09.2022 № 3456/16-31-07-06-02/32478714 (далі – акт перевірки), яким зафіксовано порушення ТОВ "ПАФ ГАРАНТ" частини 2 статті 13 Закону України від 21.06.2018 "Про валюту і валютні операції" при виконанні експортного контракту.  

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.09.2022 №00031970706, яким нараховано пеню у розмірі 884 726,71 грн за період з 01.12.2021 по 28.06.2022.

Позивач не погодився з вказаним повідомленням - рішенням та оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

          Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України (надалі - ПК України). Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику /пункт 1.1 статті 1 ПК України/.

          Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначені Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VIII.

Частиною 1 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції" встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно із частиною 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції" у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

В свою чергу, пунктом 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 02.01.2019 № 5 передбачено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Як встановлено перевіркою, між нерезидентом Allseeds Switzerland S.A. (покупець) та ТОВ "ПАФ ГАРАНТ" (продавець) укладено контракт від 13.10.2020 № 8331 на поставку олії соняшникової сирої, нерафінованої, не вимороженої, 1-го ґатунку, українського походження, з насіння соняшника врожаю 2020 року наливом 1501647 кг.

Станом на 01.01.2021 дебіторська заборгованість ТОВ "ПАФ ГАРАНТ" складала 71602,77 дол. США/2024624,51 грн, граничний термін - 30.11.2021.

В перевіряємому періоді з 01.01.2021 по 22.08.2022 на виконання експортного контракту від 13.10.2020 № 8331 ТОВ "ПАФ ГАРАНТ" відвантаження олії на здійснювало.

Натомість платіжним дорученням від 20.10.2021 б/н нерезидентом Allseeds Switzerland S.A перераховано на рахунок ТОВ "ПАФ ГАРАНТ" 20000 дол. США/ 525440,00 грн.

Отже, в ході виконання експортного контракту від 13.10.2020 № 8331 мало місце порушення граничних строків надходження валютної виручки в сумі 51 602,77 дол. США.

Обґрунтовуючи незгоду із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач посилається на те, що контролюючим органом безпідставно нараховано пеню під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Надаючи правову оцінку цьому мотиву позовної заяви суд зазначає наступне.

Згідно з п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за порушення, визначені в абзацах другому дев`ятому цього пункту.

Протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Водночас, Законом України «Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX, в редакції від 01.01.2021, підпункт 14.1.162 ПК України викладено в наступній редакції: « 14.1.162. пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

Відповідно до п.п. 54.3.3. п. 54.3. статті 54 ПК України, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Отже, ПК України визначено, що пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті є різновидом грошового зобов`язання платника податків та застосовується контролюючим (податковим) органом в порядку, який передбачений для прийняття податкових повідомлень-рішень, а Закон України «Про валюту і валютні операції», зокрема стаття 13, містить лише встановлення такого виду відповідальності, як пеня за порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею.

Таким чином, пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті відповідно до вимог ПК України з 01.01.2021 є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1. ст. 14 ПК України та відповідно нарахування пені у період з 01.01.2021 суперечить положенням абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Аналогічний висновок викладений у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від  06.12.2021 у справі № 520/7484/21.        

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку, що податковий орган неправомірно нарахував позивачу пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню у судовому порядку.

Відтак, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позовна заява містить інші доводи на користь заявлених вимог, які взяті до уваги однак, не зазначені в даному рішенні, оскільки мають опосередковане відношення у питанні встановлення протиправності  оскаржуваних рішень.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

          Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

          З огляду на сплату позивачем судового збору у розмірі 13 270, 91 грн та задоволення позову, зазначена сума підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

          Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАФ ГАРАНТ" (вул. Ради Європи 15 с. Гоголеве Миргородського району Полтавської області, ЄДРПОУ 32478714) до Головного управління ДПС в Полтавській області (вул. Європейська 4 м. Полтава, ЄДРПОУ 44057192) - задовольнити повністю.          

          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Полтавській області № 00031970706 від 21.09.2022 року.

          Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАФ ГАРАНТ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Полтавській області витрати зі сплати судового збору у розмірі 13270,91 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.І. Клочко