Справа № 489/2796/22

Провадження № 1-кп/489/605/23

Ленінський районний суд міста Миколаєва

Ухвала

іменем України

23 січня 2023 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миколаєва матеріали кримінального провадження №22022150000000162 від 12.04.2022 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 189 ч. 4, 146 ч. 2, 263 ч. 1, 436-2 ч. 1 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,

встановив:

До суду надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який закінчується 28.01.2023, на 60 діб, яке обґрунтоване тим, що на даний час продовжують існувати передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики переховування обвинуваченого від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень, які існували при застосуванні та продовженні запобіжного заходу, оскільки останній обвинувачується у вчиненні ряду умисних кримінальних правопорушень, одне з яких є особливо тяжким. Частина території України є тимчасово окупованою, що може сприяти переховування останнього від суду. Також на території України введений воєнний стан через збройну агресію російської федерації та ОСОБА_3 , маючи проросійські погляди, може вчиняти інші кримінальні правопорушення. Крім того, менш суворий запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам.

Прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Обвинувачений та його захисники заперечили проти клопотання прокурора, вважаючи його безпідставним, оскільки вказані у ньому ризики є недоведеними. Просили змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт. При цьому захисники наголосили на тому, що прокурором не наведено жодних доказів, які б підтверджували, що на даний час продовжують існувати вказані у клопотанні ризики.

Крім того, обвинувачений подав суду письмові клопотання про зміну йому запобіжного заходу на домашній арешт або на поруки його співмешканки ОСОБА_7 з підстав того, що відсутні докази його винуватості в пред`явлених обвинуваченнях; має хронічні захворювання, у зв`язку з якими потребує лікування поза межами слідчого ізолятора; має стійкі соціальні зв`язки; є раніше не судимим; його діями не завдані майнові збитки потерпілому.

Також від ОСОБА_7 надійшло клопотання про передачу їй на поруки обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки вона зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.

В судовому засіданні ОСОБА_7 підтримала своє клопотання про передачу обвинуваченого їй на поруки, зазначивши про те, що є співмешканкою останнього та до його затримання та поміщення під варту вони проживали за спільною адресою.

Вислухавши учасників судового провадження, суд приходить до таких висновків.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 30.11.2022 обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 28.01.2023 включно.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Вирішуючи заявлене прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою та клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу, суд бере до уваги ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, які відносяться до особливо тяжких (ч. 4 ст. 189 КК України), тяжких (ч. 1 ст. 263 КК України) та нетяжких (ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 436-2 КК України) злочинів, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні злочинів, в яких він обвинувачується, його особу, необхідність уникнення визначених ст. 177 КПК України ризиків переховування від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень.

Відповідно до п. 36 Рішення ЄСПЛ у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.05.2010 (остаточне 20.08.2010), «суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує».

П. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Сам факт подання до суду обвинувального акту та те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні відповідних кримінальних правопорушень є свідченням його обґрунтованої підозри.

Судом встановлено, що на даний час продовжують існувати ризики ухилення обвинуваченого від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень, які існували при застосуванні та продовженні обвинуваченому вказаного запобіжного заходу.

Також суд враховує, що нових ризиків прокурор не навів, проте з часу застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не могли виникнути нові ризики, а вже існуючі ризики вчинення іншого кримінального правопорушення та ухилення від суду є суттєвими та такими, що не дають достатніх підстав обрати суду на даному етапі судового провадження інший, більш м`який запобіжний захід, аніж тримання під вартою.

Будь-яких достатніх даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували під час застосування обвинуваченому запобіжного заходу, внаслідок чого існували б підстави для відмови прокурору в продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Судом не встановлені підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який через незадовільний стан здоров`я обвинуваченого, оскільки суду не надано жодних доказів про наявність в обвинуваченого серйозних проблем зі здоров`ям, які унеможливлюють його перебування в умовах слідчого ізолятора, а також, що він позбавлений можливості отримувати належну медичну допомогу, перебуваючи під вартою, у зв`язку з чим відносно нього потрібно застосувати більш м`який запобіжний захід.

Також не може бути підставою для задоволення клопотання обвинуваченого його твердження про те, що він має стійкі соціальні зв`язки, постійне місце проживання, характеризується позитивно, до затримання мав роботу та стабільний дохід, раніше не судимий, що кримінальними правопорушеннями не було заподіяно матеріальної шкоди, оскільки вказані вище обставини враховувалися судами при застосуванні та продовженні ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Крім того, вказані обставини, які характеризують особу обвинуваченого, існували на момент вчинення інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, однак це не запобігло їх вчиненню.

Також не може бути підставою для зміни запобіжного заходу на домашній арешт заперечення обвинуваченого про недостатність доказів його винуватості, оскільки на даній стадії судового розгляду суд не вирішує питання про винуватість чи невинуватість обвинуваченого в пред`явленому обвинуваченні, що буде вирішуватися судом в нарадчій кімнаті за наслідками судового розгляду кримінального провадження, а лише вирішує питання щодо забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього законом процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити інші кримінальні правопорушення та переховуватися від суду.

Крім того, суд враховує, що обвинувачений, серед іншого обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з виправдуванням та запереченням збройної агресії російської федерації проти України, що в умовах введеного в Україні воєнного стану через таку агресію та ведення активних бойових дій та знаходження лінії фронту в безпосередній близькості від міста Миколаєва, в якому знаходиться суд та місце проживання обвинуваченого, може свідчити про те, що після звільнення з-під варти ОСОБА_3 , останній може переховуватися на тимчасово непідконтрольній території України.

Також судом не встановлено, що запобігти встановленим ризикам вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення та переховування від суду можливо шляхом застосування запобіжного заходу у виді особистої поруки його співмешканки ОСОБА_7 , оскільки, по-перше, відповідно до ч. 2 ст. 180 КПК України, наявність одного поручителя може бути достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру, чого в судовому засіданні встановлено не було. По-друге, виходячи із відомостей щодо особи обвинуваченого, останній і до моменту вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень проживав спільно із ОСОБА_7 , однак вказаний факт не запобіг вказаним кримінальним правопорушенням, що викликає обґрунтовані сумніви у здатності останньої забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Крім того, як зазначено вище, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні чотирьох окремих умисних кримінальних правопорушень, частина з яких відноситься до тяжких та особливо тяжких злочинів, тому вказане, на переконання суду, свідчить про те, що більш м`які запобіжні заходи, аніж тримання під вартою, не зможуть запобігти наявним ризикам переховування обвинуваченого від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, виходячи із обставин вчинення кримінальних правопорушень, одне із яких було вчинено із застосуванням насильства щодо потерпілого.

Таким чином, при розгляді клопотань обвинуваченого про зміну запобіжного заходу судом не було встановлено достатніх та необхідних підстав, які б вказували на можливість зміни останньому запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність продовження щодо обвинуваченого строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Керуючись статтями 176-178, 182, 183, 193-194, 196-197, 309, 331, 372 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу задовольнити.

В задоволенні клопотань обвинуваченого та ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів - до 23.03.2023 включно.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Головуючий суддя ОСОБА_1