Київський апеляційний суд

Провадження № 11кп/824/1933/2023 Головуючий в суді першої інстанції: ОСОБА_1

Єдиний унікальний № 359/3506/19 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 262,

ч. 3 ст. 28, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2023 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Державною установою «Київський слідчий ізолятор» апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 03 січня 2023 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, працюючого заступником директора БК «Некст-Буд», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 262, ч. 3 ст. 28, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, -

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Сєверодонецьк Луганської області, громадянина України, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого, -

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 289, ст. 290, ч. 3 ст. 262, ч. 3 ст. 28, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України,

за участі:

прокурора ОСОБА_10 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_9 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 січня 2023 року задоволено клопотання прокурора і обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_9 продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою до 03 березня 2023 року включно.

Цією ж ухвалою продовжений строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_11 .

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції, проаналізувавши доводи сторін кримінального провадження, враховуючи зміст та обсяг обвинувачення, конкретні обставини кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченим, а також приймаючи до уваги обставини, передбачені ст. 178 КПК України, які були встановлені під час розгляду відповідного клопотання прокурора, зазначив про те, що вказані обставини, на переконання суду, мають бути оцінені як такі, що жодним чином не будуть стримуючими факторами для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження, у зв`язку з чим, жодний інший вид запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_9 у кримінальному провадженні.

Крім того, на підставі цих та інших обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність на даний час достатніх даних, які б свідчили про зміну обставин, які були підставами для застосування до обвинувачених найбільш суворого запобіжного заходу та продовження строку його дії або про припинення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були встановлені судом раніше.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 03 січня 2023 року в частині задоволення клопотання прокурора та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо ОСОБА_7 більш м`який запобіжний захід, а саме - особисте зобов`язання.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 не було враховано, що наведені в клопотанні прокурора ризики, передбачені ст. 177 КПК України - не підтверджується доказами або обставинами, які б давали підстави вважати, що такі ризики дійсно існують. Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_7 вже тривалий час знаходиться під вартою, однак розгляд провадження по суті не відбувається, потерпілі в судове засідання не з`являються.

На переконання апелянта, в разі зміни обвинуваченому запобіжного заходу, у останнього відсутні можливості здійснювати будь-які дії, які б вважалися ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, оскільки: враховуючи вік обвинуваченого, останній не зможе покинути країну, а навпаки, бажає приймати участь в судових засіданнях; у справі досліджені докази надані прокурором та допитана частина потерпілих, а тому ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, є неактуальним з огляду на стадію судового розгляду; враховуючи характеризуючі дані обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_7 , при зміні запобіжного заходу, скоїть інший злочин.

Сторона захисту звертає увагу на інші дані за особу обвинуваченого, який на час затримання офіційно працював, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, батьків похилого віку, які, за станом здоров`я, потребують сторонньої допомоги.

За наведеного, захисник просить застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, який забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 .

Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_8 також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 03 січня 2023 року та обрати ОСОБА_9 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги зазначає, що в судовому засіданні під час вирішення питання про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_9 , стороною обвинувачення не було надано жодних доказів наявності відповідних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а суд в свою чергу, формально послався на ті ж самі підстави тримання ОСОБА_9 під вартою, що по суті, дублюються з моменту його затримання та обрання запобіжного заходу 13 квітня 2018 року, тобто на протязі більше 3 років, що, за практикою Європейського суду з прав людини, розцінюється як порушення п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справах "Дейнеко проти України", "Харченко проти України", "Ігнатов проти України").

ОСОБА_9 , як зазначає його захисник, необхідний більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, у зв`язку з рядом тяжких хвороб, який потребує постійного медичного нагляду, що не може бути забезпечено в умовах слідчого ізолятору. Також, під час надання правової допомоги захисник виявив, що ОСОБА_9 має проблеми з пам`яттю. Враховуючи стан здоров`я обвинуваченого, який не може належним чином пересуватися, ризик його втечі, а так само інші ризики, як стверджує захисник, відсутні.

Сторона захисту також звертає увагу на наявність у ОСОБА_9 , який одружений, виховує трьох малолітніх дітей, має батьків пенсійного віку, міцних соціальних зв`язків, що дає підстави для висновку, що інший запобіжний захід забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_9 . Просить захисник врахувати і те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер тесть ОСОБА_9 - ОСОБА_12 , який фактично утримував дітей обвинуваченого. Після вторгнення російської федерації на територію України у квітні 2022 року зруйновано будинок родини ОСОБА_9 у с. Северинівка, і наразі родина обвинуваченого проживає у знайомих.

З огляду на викладене, на переконання захисника, до обвинуваченого має бути застосований запобіжний захід у виді особистого зобов`язання з покладенням відповідних процесуальних обов`язків, щоб він зміг забезпечувати родину.

Вислухавши доповідь судді, пояснення захисників та обвинувачених на підтримку доводів апеляційних скарг, думку прокурора, яка вважала рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, а доводи апеляційних скарг безпідставними, перевіривши та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ,задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

За змістом ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування за наявності відповідних клопотань.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно виливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв`язку з вимогами ст. 331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини її життя, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Зазначені вимоги кримінального процесуального закону, на переконання колегії суддів, були дотримані судом першої інстанції.

Як убачається з наданих матеріалів провадження, Дніпровським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_11 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 262, ч. 3 ст. 28, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 209 КК України; ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 262, ч. 3 ст. 28, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України; ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 289, ст. 290, ч. 3 ст. 262, ч. 3 ст. 28, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 січня 2023 року обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою до 03 березня 2023 року включно.

Суд першої інстанції, розглянувши клопотання сторони обвинувачення, вважав, що на даний час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому ухвалив рішення про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, зазначивши, що інший вид запобіжного заходу ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та запобігти ризикам, які є досі реальними.

З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки вважає, що судом першої інстанції були дотримані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні клопотання прокурора, які стосуються продовження запобіжного заходу стосовно обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження такого запобіжного заходу як тримання під вартою, водночас в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.

Що стосується доводів апеляційних скарг захисників про те, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризику переховування обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_9 від суду, впливу на потерпілих, свідків, то вони є безпідставними з огляду на наступне.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

З врахуванням характеру висунутого ОСОБА_7 і ОСОБА_9 обвинувачення, тяжкості покарання, що загрожує у разі визнання їх винуватими в інкримінованих кримінальних правопорушеннях та всіх наявних даних про їх особи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що існує висока вірогідність переховування обвинувачених від суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків, і такий ризик є реальним та дійсним.

Апеляційний суд також зважає на практику Європейського суду з прав людини, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

За вказаних обставин застосування більш м`якого запобіжного заходу, на переконання колегії суддів, не забезпечить виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків та не запобігатиме спробам вчинити вказані дії, отже твердження сторони захисту про протилежне- є безпідставним.

Наявність у обвинувачених міцних соціальних зв`язків, постійного місця проживання та родини, малолітніх дітей та батьків похилого віку, які потребують сторонньої допомоги, на чому наголошують в своїх апеляційних скаргах як адвокат ОСОБА_6 , так і адвокат ОСОБА_8 - не можуть слугувати дійсною гарантією відсутності у обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_9 наміру переховування від суду, як і не слугувало запобіжником вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів у даному кримінальному провадженні. Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_9 не працював і у нього відсутнє офіційне джерело стабільного доходу, посилання захисника ОСОБА_8 на наявність у нього утриманців - нічим не доведені.

Доводи сторони захисту про те, що стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_9 , який має ряд тяжких хвороб та потребує постійного медичного нагляду, унеможливлює його подальше перебування під вартою, колегія суддів оцінює критично, оскільки з долученої адвокатом ОСОБА_8 копії висновку комісійної судово-медичної експертизи № 54/К від 30 липня 2020 року вбачається, що загальний стан його здоров`я та клінічний перебіг наявних у нього захворювань є стабільним, середнього ступеню тяжкості, без ознак небезпечних для життя явищ. Крім того, ухвалою від 24 січня 2022 року суд першої інстанції зобов`язав Державну установу «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України та Філію державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження обвинуваченого ОСОБА_9 та надати йому медичну допомогу з урахуванням результатів проведених досліджень і наявних у нього хронічних захворювань, відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я від 10 лютого 2012 року № 239/5/104. Наразі відомості про неможливість утримання ОСОБА_9 в умовах слідчого ізолятора за станом здоров`я - відсутні.

Також не може бути підставою для зміни ОСОБА_9 запобіжного заходу на більш м`який втрата його сім'єю внаслідок бойових дій житлового будинку у с. Северинівка.

Із судового рішення вбачається, що керуючись вимогами ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не визначив розмір застави обвинуваченим і такий висновок суду з огляду на фактичні обставини особливо тяжких кримінальних правопорушень ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні судом першої інстанції питання про продовження обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як і підстав для його зміни на більш м`який, принаймні на цій стадії судового розгляду, колегія суддів не встановила.

Таким чином колегія суддів доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і вмотивованою, отже не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг захисників.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 03 січня 2023 року, якою обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_9 продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою до 03 березня 2023 року включно - залишити без змін, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_8 без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4