ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 січня 2023 року  м. ОдесаСправа № 916/2675/15

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

від Головного управління ДПС в Одеській області - Соколовська А.О.  в порядку самопредставництва

від Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції - Мельник О.А. в порядку самопредставництва

від ТОВ "СК Петроліум" - адвокат Горбенко Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.09.2022

у справі №916/2675/15

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Петроліум"

до Державного підприємства "Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.02.2016 введено процедуру санації ДП "Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.08.2016 затверджено план санації боржника - Державного підприємства "Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.12.2017 призначено розпорядником майна ДП "Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук" арбітражного керуючого Колмикову Т.О.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.12.2018 призначено керуючим санацією ДП "Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук" Акопджаняна Р.Д.

У серпні 2022 до Господарського суду Одеської області надійшла заява ТОВ "СК Петроліум" про забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство ДП “Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук” шляхом зупинення стягнення на підставі рішення ГУ ДПС в Одеській області від 04.08.2022, заборони ГУ ДПС в Одеській області оформляти та пред`являти платіжні інструкції банкам, що обслуговують рахунки боржника, заборони банкам списання коштів з рахунків боржника.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.09.2022 задоволено заяву ТОВ "СК Петроліум" про забезпечення вимог кредиторів, забезпечено вимоги кредиторів у справі № 916/2675/15 про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук", шляхом заборони стягнення на підставі рішення заступника начальника Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) № 257/15-32-13-02-39 від 04.08.2022 "Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу", а також заборони банкам, які обслуговують рахунки Державного підприємства "Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук" здійснювати стягнення (списання) коштів з рахунків Державного підприємства "Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук" на підставі та на виконання рішення заступника начальника Головного управління ДПС в Одеській області № 257/15-32-13-02-39 від 04.08.2022 "Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу".

В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що відповідно до рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 257/15-32-13-02-39 від 04.08.2022 вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах ДП "Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук".

Судом першої інстанції зазначено, що ухвалою господарського суду від 22.11.2016 вжито заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, а саме заборонено третім особам, зокрема органам державної виконавчої служби та державної фіскальної служби, накладати арешт та здійснювати списання грошових коштів з санаційного рахунку Боржника.

В подальшому, як зазначеного судом першої інстанції, ухвалою від 03.11.2020 роз`яснено ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.11.2016, зокрема, вказано, що вимоги ухвали господарського суду Одеської області від 22.11.2016 у справі №916/2675/15 поширюються на органи Державної податкової служби України як правонаступників прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби України.

Відтак, за твердженням суду першої інстанції, боржник ДП "Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук" має санаційний рахунок, який використовується виключно для цілей процедури санації, з якого заборонено здійснювати списання коштів, зокрема органам ДПС.

Отже, списання коштів з санаційного рахунку боржника поза межами процедури санації, на переконання суду першої інстанції, може привести до негативних наслідків щодо виконання плану санації, порушення прав і законних інтересів кредиторів.

Не погодившись із даною ухвалою ГУ ДПС в Одеській області звернулось з апеляційною скаргою до Південно-західного господарського суду в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.09.2022 року по справі № 916/2675/15 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені заяви ТОВ «СК «Петроліум» про забезпечення вимог кредиторів.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, з огляду на наступне.

Так, Головне управління ДПС в Одеській області зазначає, що заява ТОВ «СК «Петроліум» про забезпечення вимог кредиторів на адресу контролюючого органу не надходила. Крім того, ухвала Господарського суду Одеської області про прийняття вищезазначеної заяви датована 31.08.2022 року, а розгляд заяви призначено 01.09.2022 року, що позбавило можливості подання податковим органом свої заперечень на заяву ТОВ «СК «Петроліум» про забезпечення вимог кредиторів.

Головне управління ДПС в Одеській області зазначає, що з системного аналізу приписів ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено способу забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення заборони вчиняти будь-які дії щодо задоволення (погашення) вимог кредиторів такого боржника.

Окрім того, на думку апелянта, заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до закриття провадження у справі (ч. 3 ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

З наведеного, як вважає скаржник, можна зробити висновок, що з моменту введення процедури санації і призначення керуючого санацією у справі про банкрутство, заходи щодо забезпечення вимог кредиторів не можуть бути вжиті, оскільки перехід до судової процедури санації є підставою для припинення заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Вказане, як вважає апелянт, свідчить про те, що вимоги викладені у заяві ТОВ «СК «Петроліум» про вжиття забезпечувальних заходів суперечать положенням ч. ч. 1, 3 ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Скаржник також наголошує на тому, що вжиття заходів щодо забезпечення відповідних вимог кредитора у справі про банкрутство не регулюється приписами ст. ст. 136 - 146 ГПК України, на які послався суд першої інстанції, а регулюється положеннями саме ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". До того ж, як відзначає скаржник, відповідно до прохальної частини заяви про забезпечення ТОВ «СК «Петроліум» просило суд не забезпечити позов, а саме вжити захід щодо забезпечення грошових вимог кредитора.

На переконання апелянта, зі змісту оскаржуваної ухвали взагалі не вбачається обґрунтувань з посиланням на підтверджуючі докази щодо необхідності забезпечення грошових вимог кредитора шляхом заборони стягнення на підставі рішення заступника начальника Головного управління ДПС в Одеській області.

Натомість, скаржник вважає, що заявою про забезпечення грошових вимог кредитора шляхом заборони стягнення на підставі рішення заступника начальника Головного управління ДПС в Одеській області заявник намагається забезпечити вимоги щодо стягнення Головним управлінням ДПС в Одеській області грошових коштів боржника з поточних зобов`язань.

Апелянт також вважає, що з огляду на правило мораторію на задоволення вимог кредиторів ті податкові зобов`язання, що виникають у боржника, який перебуває у процедурі санації після порушення провадження у справі про банкрутство, отримують статус поточних і мають сплачуватися на загальних підставах, передбачених ПК.

Так, за твердженням апелянта, поточна заборгованість боржника виникла на підставі самостійно визначеного грошового зобов`язання у податкових деклараціях відповідно до інтегрованої картки платника податків.

Отже, на думку апелянта, можна дійти висновку, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює особливий порядок сплати тих податкових зобов`язань боржника, який перебуває у процедурі санації, що виникли до дня порушення справи про його банкрутство і, відповідно, до дня запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, що вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство (ч. 2 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №916/2675/15 за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.09.2022 та призначено справу до розгляду на 23.11.2022.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «СК «Петроліум» в якому останнє просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В обґрунтування своїх заперечень ТОВ «СК «Петроліум» зазначає, що зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення не належать до визначеного ст. 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» переліку спеціальних заходів, та за змістом і спрямованістю відповідає заходам забезпечення позову відповідно до статті 137 ГПК України.

Посилаючись на висновки Верховного Суду, що наведені у справах, які на думку ТОВ «СК «Петроліум» є подібними до тих, що є предметом даного спору, товариство зазначає, що доводи апелянта про те, що вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство не регулюється приписами ст. 136-146 ГПК України, не грубнуються на вимогах законодавства, а відтак не заслуговують на увагу.

ТОВ «СК «Петроліум» також відзначає, що не зазначення в рішенні суми податкового боргу не забезпечує ДП «ДГ ім. О.В. Суворова ІСГП НААН» правову передбачуваність прийнятого відповідачем рішення, оскільки неможливо встановити суму податкового боргу з самостійно задекларованих грошових зобов`язань, строк сплати яких настав.

За таких обставин, на думку ТОВ «СК «Петроліум», є незрозумілим, якої суми податкового боргу стосується рішення, що оскаржується (поточні кредиторські вимоги чи конкурсні вимоги кредитора ГУ ДПС в Одеській області).

На переконання ТОВ «СК «Петроліум», відсутність у рішенні ГУ ДПС в Одеській області вичерпних відомостей, які б давали змогу перевірити суму податкового боргу та період його виникнення, викликають у кредитора достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття застосованих судом першої інстанції заходів забезпечення можуть призвести до подвійного стягнення вимог конкурсних вимог реєстрових кредиторів, оскільки ГУ ДПС в Одеській області є конкурсним кредитором у справі.

ТОВ «СК «Петроліум» також наголошує на тому, що на теперішній час боржник має санаційний рахунок, з якого заборонено органам ДПС здійснювати списання грошових коштів. Однак, прийняття контролюючим органом рішення про стягнення коштів свідчить про наявність очевидної небезпеки того, що невжиття заходів забезпечення вимог кредиторів може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення їх порушених чи оспорюваних прав або інтересів.

На переконання ТОВ «СК «Петроліум», зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що задовольняючи заяву кредитора, суд першої інстанції дійшов висновку про співмірність і адекватність визначених заявником заходів забезпечення вимог кредиторів, оскільки всі активи боржника повинні бути збережені, знаходитися у власності боржника та мають бути задіяні для виконання головної мети при проведення процедури банкрутства залежно від її подальшої стадії: або бути залученими для функціонування та відновлення платоспроможності боржника, або бути реалізованими з направленням грошових коштів від продажу на задоволення кредиторських вимог боржника.

З огляду на зазначене, ТОВ «СК «Петроліум» вважає, що доводи ГУ ДПС в Одеській області, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення у даному випадку відсутні.

У зв`язку з екстреним відключенням електроенергії у м. Одеса та у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду судове засідання 23.11.2022 у справі №916/2675/15 не відбулось.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 01.12.2022 розгляд справи було призначено на 21.12.2022.

У зв`язку з екстреним відключенням електроенергії у м. Одеса та у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду судове засідання 21.12.2022 у справі №916/2675/15 не відбулось.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 22.12.2022 розгляд справи було призначено на 18.01.2023.

Під час судового засідання від 18.01.2023 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник ТОВ «СК «Петроліум» надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Представник Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції вирішення питання щодо апеляційної скарги залишив на розсуд суду.

Інші представники учасників справи у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

З урахуванням того, що явка представників учасників справи судом не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вирішила за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи   на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 1 статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

З дня введення в дію цього КУзПБ визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Однак, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Так, наразі провадження у справі про банкрутство ДП “Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук” перебуває на стадії санації, яка запроваджена ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.02.2016.

Відтак, до спірних правовідносин судом застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи про банкрутство чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до закриття провадження у справі (частина третя Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Колегія суддів зазначає, що з метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в тому числі, на стадії ліквідаційної процедури вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, які передбачені загальними положеннями статті 137 Господарського процесуального кодексу України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі №  925/100/15.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (кредиторів та інших учасників у справі про банкрутство) від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (боржника) чи інших учасників у справі про банкрутство з тим, щоб забезпечити позивачам (кредиторам у справі про банкрутство) реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом (заявою у справі про банкрутство), в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.02.2016 введено процедуру санації Державного підприємства „Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук України”.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.11.2016 задоволено клопотання розпорядника майна   ДП „Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук” арбітражного керуючого Вудуда Г.І.(вх. № 3-2030/16), про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, а саме: заборонено третім особам, зокрема органам державної виконавчої служби та державної фіскальної служби, накладати арешт та здійснювати списання грошових коштів з санаційного рахунку Боржника, а саме: п/р НОМЕР_1 в ПАТ „Приватбанк”, МФО328704.

Вподальшому, ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.11.2020   роз`яснено     ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.11.2016р. по справі №916/2675/15, а саме ухвалою господарського суду Одеської області від 22.11.2016р. по справі №916/2675/15 задоволено клопотання розпорядника майна   ДП „Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук” арбітражного керуючого Вудуда Г.І. про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, а саме заборонено третім особам, зокрема органам державної виконавчої служби та державної фіскальної служби, накладати арешт та здійснювати списання грошових коштів з санаційного рахунку Боржника п/р НОМЕР_1 в ПАТ „Приватбанк”, МФО328704. У зв`язку з запровадженням в Україні міжнародного номера банківського рахунку (IBAN), санаційний рахунок ДП „Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук” 26001054337124 відповідно до вимог стандарту IBAN має наступний формат: UA343287040000026001054337124. Вимоги Ухвали господарського суду Одеської області від 22.11.2016р. у справі №916/2675/15 поширюються на органи Державної податкової служби України як правонаступників прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби України.

Судова колегія відзначає, що у відповідності до наявних матеріалів справи, наведені ухвали наразі є чинним, що свідчить про наявність чинної заборони щодо, зокрема списання грошових коштів з санаційного рахунку боржника і така заборона розповсюджується на органи державної виконавчої служби та державної фіскальної служби.

Однак, 04.08.2022 Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято рішення №257/15-32-13-02-39 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, згідно з яким відповідно до п. 95.5. ст. 95 Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах ДП “Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук”.

Згідно з п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

В даному випадку боржник - ДП „Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук” перебуває в особливому правовому режимі та в особливій процедурі - санації, яка запроваджена та покликана задля досягнення мети відновити фінансове становище боржника, зберегти можливість здійснення ним господарської діяльності, запобігти ліквідації підприємства, при цьому зберегти та захистити права кредиторів щодо отримання ними задоволення своїх вимог. Задоволення вимог кредиторів повинно відбуватися із застосуванням принципу справедливого та встановленого законом порядку черговості, пропорційності розподілу між ними коштів.

Задля цієї мети законодавцем чітко та конкретно визначений такий порядок задоволення та розподілу коштів між кредиторами, який, крім іншого забезпечує збереження майна боржника та акумулювання обсягу майна та коштів протягом всієї процедури. План санації передбачає джерела та періоди надходження коштів на рахунки боржника, з яких здійснюються в свою чергу відповідні відрахування в тому числі і на задоволення вимог кредиторів.

Безконтрольне порушення встановленого законом порядку та затвердженого судом плану санації призведене до порушення прав та інтересів як самого боржника, так і працівників підприємства, а також інших кредиторів.

З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, у даному випадку, у зв`язку із прийняття Головним управлінням ДПС в Одеській області рішення №257/15-32-13-02-39 від 04.08.2022, яким вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків боржника, існують достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття заходів забезпечення вимог кредиторів створить реальну загроза заподіяння шкоди правам та інтересам, як боржника, так й кредиторів по справі, оскільки з санаційного рахунку боржника будуть списані грошові кошти, які передбачені на виконання плану санації боржника та зокрема погашення існуючої заборгованості, виплати заробітної плати працівникам, тощо.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Статтею 95 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, у разі виникнення у платника податків боргу, контролюючий орган формує вимогу на суму такого боргу та здійснює заходи з його погашення шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, та стягнення коштів у рахунок податкового боргу за рахунок готівки на підставі відповідних рішень суду.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 № 1797-VIII, що набрав чинності з 01.01.2017, пункт 95.5 доповнено абзацами другим - шостим такого змісту: «У разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань. У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов: 1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов`язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку; 2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень; 4) податковий борг не сплачено протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати; 4) відсутні зобов`язання держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.

Таким чином, зазначена норма закону прямо встановлює право керівника контролюючого органу (його заступника або уповноваженої особи) прийняти рішення про стягнення коштів платника податків лише в сукупності перелічених вище умов.

Судова колегія звертає увагу на те, що у рішенні Головного управлінням ДПС в Одеській області рішення №257/15-32-13-02-39 від 04.08.2022 не конкретизовано ані суму податкового боргу, зокрема не вказано, що такий борг перевищує 5 мільйонів гривень, ані підстави його виникнення, а також дане рішення не містить інформації з приводу того, що податковий борг не сплачено боржником протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати. Не вказано у рішенні й відомостей щодо відсутності зобов`язання держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.

З урахуванням вищевказаного, колегія суддів вважає, що заява ТОВ «СК «Петроліум» про забезпечення вимог кредиторів є цілком обґрунтованою, обставини викладені в ній підтверджуються наявними матеріалами справи, а тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийнято вірне рішення про задоволення даної заяви.

Колегія суддів вважає помилковими твердження апелянта, із посиланням на приписи ч. 3 ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що з моменту введення процедури санації і призначення керуючого санацією у справі про банкрутство, заходи щодо забезпечення вимог кредиторів не можуть бути вжиті, оскільки перехід до судової процедури санації є підставою для припинення заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Так, за приписами ч. 3 ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до закриття провадження у справі. Господарський суд має право скасувати або змінити заходи щодо забезпечення вимог кредиторів до настання зазначених обставин, про що виноситься ухвала.

З огляду на наведені приписи, запровадженні судом на стадії процедури санації заходи забезпечення вимог кредиторів діють до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до закриття провадження у справі.

Наразі, судом першої інстанції не прийнято рішення ані про перехід до ліквідаційної процедури, ані про закриття провадження по справі, а тому запровадженні ухвалою суду заходи забезпечення вимог кредиторів діють й на теперішній час.

Не заслуговують на уваги й твердження апелянта з приводу того, що вжиття заходів щодо забезпечення відповідних вимог кредитора у справі про банкрутство не регулюється приписами ст.ст. 136 - 146 ГПК України, на які послався суд першої інстанції, а регулюється положеннями саме ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Стосовно застосування заходів забезпечення позову у справі про банкрутство Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173 сформував висновок про те, що в силу статей 136, 137 ГПК України право здійснення забезпечення вимог кредитора у справі про банкрутство та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Системний аналіз зазначених норм ГПК України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дозволяє зробити висновок про те, що загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 ГПК України (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173).

Отже, з метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, які передбачені загальними положеннями статті 137 ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 925/100/15, від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173, від 16.09.2020 у справі №910/13208/19).

Наведене спростовує твердження апелянта про невірне застосування судом першої інстанції приписів ст.ст. 136 - 146 ГПК України.

Не можуть бути прийняті до уваги й твердження апелянта про те, що суд першої інстанції взагалі не обґрунтував, з посиланням на підтверджуючі докази,  необхідність забезпечення грошових вимог кредиторів.

Як вже було зазначено вище, у даному випадку вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення вимог кредиторів спрямовані на захист прав та інтересів учасників справи про банкрутство, оскільки, за наявності діючої заборони, списання грошових коштів з санаційного рахунку боржника, безумовно впливає на хід процедури санації боржника та виконання плану санації.

Залишає колегія суддів поза увагою й твердження апелянта з приводу того, що заява ТОВ «СК «Петроліум» про забезпечення вимог кредиторів на адресу контролюючого органу не надходила, а судом першої інстанції було позбавлено  можливості подання податковим органом свої заперечень на заяву ТОВ «СК «Петроліум» про забезпечення вимог кредиторів.

Так, приписи ГПК України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містять положень щодо обов`язку направлення іншим учасникам справи заяви про забезпечення вимог кредиторів.

Разом з цим, за приписами ст. 140 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що заява ТОВ «СК «Петроліум» про забезпечення вимог кредиторів надійшла до суду першої інстанції 30.08.2022 та ухвалою суду від 31.08.2022 призначена до розгляду на 01.09.2022.

01.09.2022 судом першої інстанції прийнято оскаржувану ухвалу про задоволення заяви ТОВ «СК «Петроліум» про забезпечення вимог кредиторів.

Відтак, місцевим господарським судом розглянуто заяву з дотриманням приписів ст. 140 ГПК України.

Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 01.09.2022 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.09.2022 у справі №916/2675/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 25.01.2023 у зв`язку із перебуванням судді Діброви Г.І. у відрядженні з 22.01.2023 по 24.01.2023.

Головуючий суддя                                                                      Аленін О.Ю.

Суддя                                                                                  Діброва Г.І.

Суддя                                                                                   Савицький Я.Ф.