Справа №1-35/2007 ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 .0 і .2007 року Бориспільський міський суд Київської області
у складі головуючого судді Левченка А.В.
при секретарі Іванина О.С., Банасько І.В., Макоди Ю.Ф.,Моргушко Л.В.
з участю прокурора Рифи Н.В., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
з участю адвоката ОСОБА_2,ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі кримінальну справу по обвинуваченнюОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Борисполя, українця, громадянина України, не одруженого, освіта неповна середня, не працюючого, не військовозобов'язаного, проживаючого в м. Бориспіль, раніше судимого 28.12.2004 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області за ст. 185 ч. 3, 104,75, КК України на 4 роки і звільнений від відбуття покарання на підставі стхт. 104,75 КК України, з іспитовим строком на 2 роки,
- в скоєні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця м. Борисполя, українця, громадянина України, не одруженого, освіта середня, не працюючого, не військовозобов'язаного, зареєстрований м. Бориспіль,АДРЕСА_2, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше судимим 14.05.02 Бориспільським міським судом Київської області за ст. 185 ч.2 КК України до 2-х років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки та звільнений від призначеного покарання по амністії відповідно до постанови Бориспільського міського суду Київської області від 28,08,03, а тому в силу ст.89 КК України є таким, що не має судимості,
- в скоєні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
встановив:
ОСОБА_1, будучи раніше судимим 28.12.04 Бориспільським міськрайонним судом Київської області за ст. 185 ч. З КК України до 4 років позбавлення волі і звільнений від відбуття покарання на підставі ст.ст. 104,75 КК України, з іспитовим строком на 2 роки на шлях виправлення не став і вчинив новий умисний злочин.
20.05.2006 року, близько 10.00 год., ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись на стадіоні Бориспільської школи лінгвістики №5, який знаходиться на вул. Горького м. Борисполя, підійшов до неповнолітнього ОСОБА_8 та попросив в нього цигарки. В цей час він побачив уОСОБА_8 мобільний телефон «SIEMENS СХ 70" та попросив в нього взяти цей телефон, щоб подивитись малюнки та послухати музику. ОСОБА_8, не передбачаючи можливого злочинного умислу з боку ОСОБА_1 на незаконне заволодіння його телефоном, давОСОБА_1 свій телефон. ОСОБА_1 взяв уОСОБА_8 мобільний телефон «SIEMENS CX 70" вартістю 660 грн. з під"єднаною до нього сім-картою "Джине" вартістю 20 грн. Оглянувши телефон, ОСОБА_1 вирішив ним заволодіти. Після чого, з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння чужим майном, повторно, користуючись тим, що ОСОБА_8, в зв"язку з неповнолітнім віком, не може ніяким чином на нього вплинути, щоб повернути своє майно, не виконуючи законних вимогОСОБА_8 повернути телефон, усвідомлюючи, що ОСОБА_8 розуміє протиправний характер його дій, покинув місце події з мобільним телефономОСОБА_8, чим вчинив відкрите викрадення чужого майна та завдав потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 680 грн.
Крім того, 13.06.06, близько 20 год. 00 хв., ОСОБА_1 разом з ОСОБА_7, який також будучи раніше судимим: 14.05.02 Бориспільським міським судом Київської області за ст. 185 ч.2 КК України до 2-х років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки та звільнений від призначеного покарання по амністії відповідно до постанови Бориспільського міського суду Київської області від 28.08.03, а тому в силу ст.89 КК України є таким, що не має судимості, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходились в районі станції технічного обслуговування „Бората", в М.Бориспіль, Київської області, поблизу спортивного стадіону загальноосвітньої середньої школи № 5 м. Борисполя, що по вул. Горького, 1, де проводили свій вільний час. В цей час, вони помітили потерпших ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н. та ОСОБА_10,ІНФОРМАЦІЯ_4 р.н., які йшли в зустрічному напрямку і у ОСОБА_7 виник умисел спільно із ОСОБА_1 відкрито заволодіти майном потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а саме їхніми мобільними телефонами.
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_7вступив в злочинну змову з ОСОБА_1, запропонувавши останньому спільно з ним відкрито заволодіти мобільним телефоном потерпілих, на що ОСОБА_1 дав свою згоду.
Коли ОСОБА_7та ОСОБА_1 підійшли до потерпших, то ОСОБА_7та ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний намір на спільне відкрите заволодіння майном ОСОБА_9 і ОСОБА_10,
запитали у останніх, чи є в них гроші та мобільні телефони. Після того, як потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відповіли, що ні грошей, ні телефонів у них не має, то ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливою метою, за попередньою змовою із ОСОБА_7, став обшукувати кишені одягу потерпілогоОСОБА_9з метою заволодіння майном останнього, а ОСОБА_7в цей час стояв поруч і діючи умисно, з корисливою метою, за попередньою змовою із ОСОБА_1, з метою заволодіння чужим майном, застосовував до потерпілих психічне насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілих і яке виразилося у висловлюваннях словесної погрози заподіяти останнім шкоду невизначеного характеру, яку потерпші сприймали як реальну і тому боялися чинити опір. При цьому, ОСОБА_1 відкрито заволодів належним ОСОБА_9мобільним телефоном „SIEMENS С 65", вартістю 500 грн. 00 коп. в якому знаходилася SIM -картка мобільного оператора „Діджус", вартістю 25 грн., діставши його власноручно з кишені шортів ОСОБА_9 та вдарив останнього кулаком в плече, чим спричинив потерпілому фізичну біль. Так як у потерпілого ОСОБА_10 ніякого майна не було, то у нього ОСОБА_7та ОСОБА_1 нічого не викрали.
Викраденим майном ОСОБА_7та ОСОБА_1 розпорядилися за власним розсудом, чим заподіяв потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 525 грн. 00 коп.
Крім того, 23.09.2006 року близько 16.00 год., знаходячись по вул. Ушакова в м. Бориспіль Київської області неподалік Бориспільського СПТУ №3 та проводжаючи гр, ОСОБА_11 до магазину, помітив в останнього в кишені мобільний телефон марки «Соні Еріксон К-700І», яким він вирішив заволодіти. Так, він реалізуючи свій злочинний намір, повторно з корисливих мотивів з метою заволодіння чужим майном лівою рукою зірвав нагрудну кишеню сорочки ОСОБА_11 і відкрито заволодів майном останнього , а саме: мобільним телефон марки «Соні Еріксон» вартістю 850 грн., карткою оператора «Діджус» вартістю 40 грн. та грошима в сумі 1150 грн. Після чого, з місця події зник в невідомому напрямку, чим заподіяв ОСОБА_11, матеріальних збитків на суму 2040 грн., а заволоділим майном розпорядився на власний розсуд.
Допитаний в судовому засіданні підсудній ОСОБА_1 знав себе повністю винним в інкримінованих йому злочинах, щиро розкаявся в скоєному та дав згоду слухати справу у відповідності з ч.З ст. 299 КПК України. Підтримавши повністю свої показання, дані під час досудового слідства , показав, що 20.05.2006 року близько 10.00 год. він разом з ОСОБА_12йшли через територію Бориспільської школи №5, яка розташована на вул. Горького в м.Борисполі. На стадіоні школи він побачив трьох не знайомих хлопців віком приблизно 13-14 років. Вони підійшли до них він запитав, чи є в них цигарки. В цей час в одного з хлопців потерпілогоОСОБА_8, він побачив мобільний телефон "Сіменс СХ 70Р.ВІН попросивОСОБА_8 даний телефон, щоб послухати музику і подивитись заставки. ОСОБА_8 погодився і дав йому телефон. Вони підійшли до лавок. Близько 5-10 хвилин він розглядав заставки, слухав музику та кілька разів сфотографував ОСОБА_12
Йому цей телефон сподобався і він вирішив його забрати собі. Так як власник телефону був віком молодший за нього і фізично слабший, то він розумів, що той не зможе в нього відібрати назад свій телефон. Він сказав ОСОБА_8, що віддасть йому телефон біля магазину "Шанс", хоча він вже не планував віддавати телефон. ОСОБА_8 почав вимагати, щоб він віддав йому телефон негайно. Але він його не послухав і пішов до даного магазина. ОСОБА_8 пішов за ним. Біля магазину він побачив наглядно знайомого хлопця на ім"я „ОСОБА_13", прізвища не знає. ОСОБА_13 був з мотороллером. Він вирішив поїхати вілОСОБА_8 на мотороллері, щоб той не зміг його наздогнати, так як передбачав, що ОСОБА_8 від нього нє відчепиться, поки він нє поверне йому телефон. Він поклав телефон собі до кишені, сів на мотороллер за ОСОБА_13ом і попросив його від"їхати від магазину. Вони поїхали до ВАТ "АТАС". Там вони розвернулись і приїхали назад. Він думав, що за цей час, поки вони їздили, потерпілий піде від магазину. Але ОСОБА_8, все ще біля магазину і почав вимагати, щоб вік повернув йому телефон, відповів, що в нього телефона вже нема, що він його продав, хоче телефон був все ще при ньому. Після цього ОСОБА_8 кудись пішов. Він знову почав розглядати телефон. Потім ОСОБА_13, який бачив в нього цей телефон, сказав, що в нього є сім-карта "life" і дав йому цю сім-карту. Він дістав з викраденого телефону сім-карту "Джине" і вставив "life", але включити телефон він вже не зміг, так як телефон був заблокований, а він не знав коду розблокування сім-карту "Джине" він викинув. Потім він даний телефон заховав в підвалі багатоквартирного будинку №73 А на вул .Ватутіка він планував даний телефон залишити собі в користування. Ввечері того ж дня, біля ВАТ "АТАС", його зустрів потерпший разом з батьком. Вони почали говорити, щоб він повернув мо більний телефон. Але він їм телефон не повернув.
13.06.06., в другій половині дня, він, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, знаходився в р-ї ЗОСШ № 5 М.Бориспіль, що по вул. Горького 1, де проводив свій вільний час разом із ОСОБА_7 Проходячи по стежці в напрямку території військової частини, в р-ні СТО „Бората" вони помітили двох незнайомих їм малолітніх хлопців, як він згодом дізнався це булиОСОБА_9 та ОСОБА_10, які йшли в зустрічному їм напрямку. При цьому, ОСОБА_7сказав йому: „Зараз ми „гопнемо" цих малих на мобільний телефон" і він зрозумів, що ОСОБА_7вирішив відібрати в цих хлопців мобільний телефон. Він також вирішив спільно із ОСОБА_7, заволодіти мобільним
телефоном ОСОБА_9 та ОСОБА_10. Підійшовши до потерпілих, він запитав у них, чи є в них гроші та мобільний телефон. Потерпілі відповіли йому, що грошей і телефону в них не має і тоді він та ОСОБА_7 стали говорити малолітнім ОСОБА_9 та ОСОБА_10, щоб вони їх не обмжшали. ОСОБА_7 також говорив потерпілим, що якщо вони будуть їх обманювати, то їм буде гірше. Також ОСОБА_7 говорив потерпілим, щоб вони віддали телефон по хорошому. Під час цієї розмови, ОСОБА_7 кивком голови вказав йому на кишеню шортів ОСОБА_9 С, де він побачив контур мобільного телефону. Тоді він, штовхнути ОСОБА_9 С. рукою в плече, дістав у нього з кишені мобільний телефон „Сіменс С65" та забрав його собі. ОСОБА_7, сказав ОСОБА_9 С і ОСОБА_10 М., щоб вони принесли їм зараз пива і тоді вони повернуть їм мобільний телефон. Це ОСОБА_7 сказав, щоб обманути потерпілих, щоб вони пішли. Коли потерпілі пішли, то він відразу ж передав викрадений у ОСОБА_9 мобільний телефон ОСОБА_7 і пішли в напрямку бетонних плит, де вони домовилися, що будуть чекати на пиво. Однак, коли вони зникли з поля зору потерпілих, то вони повернулися і поїхали в центр М.Борисполя, де разом зОСОБА_7 намагався продати викрадений у ОСОБА_9 С. мобільний телефон випадковим людям. Так як даний телефон у них ніхто не купив, то ОСОБА_7 повернув йому телефон, а близько 22 год. 00 хв., цього ж дня, в р-ні кафе „Маріана", що по вул.К.Шлях, його і ОСОБА_7 намагалися затримати незнайомі йому чоловіки, яким він був змушений віддати викрадений у ОСОБА_9 С мобільний телефон, а сам зміг втекти.
Допитаний в судовому засіданні підсудній ОСОБА_7визнав себе повністю винним в інкримінованих йому злочинах, щиро розкаявся в скоєному та давсзгоду слухати справу у відповідності з ч,3 ст. 299 КПК України. При цьому він суду показав, що повністю підтримує покази, які надав ОСОБА_1про те, що 13.06.2006 року він разом з ОСОБА_1 біля території школи №5 в м.Борисполі на його пропозицію в потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, примінюючи до потерпілих психічне насильство, заволоділи телефоном "Сіменс С 65" з карткою оператора "Діджус".
Окрім того, він 23.09.2006 року близько 16,00 год., знаходячись по вул. Ушакова в м, Бориспіль Київської області неподалік Бориспільського СПТУ №3 та проводжаючи гр. ОСОБА_11 до магазину, лівою рукою зірвав нагрудну кишеню сорочкиОСОБА_11і відкрито заволодів майном останнього , а саме: мобільним телефон марки «Соні Еріксон» вартістю 850 грн., карткою оператора «Діджус» вартістю 40 грн, та грошима в сумі 1150 грн. Після чого, з місця події зник , а заволоділим майном розпорядився на власний розсуд.
Таким чином ОСОБА_1 своїми умисними діями що виразилися в відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров"я потерпілого, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, скоїв злочин передбачений ч. 2 ст. 186 КК України.
Своїми умисними діями, що виразилися в відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров"я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, вчинений за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_7 В. вчинив злочин, передбачений ст.] 86 ч.2 КК України.
Суд, враховуючи характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, попередні судимості, обтяжуючу обставину-скоєння злочину в стані алкогольного сп"яніння, негативні характеристики підсудного, притягнення його до адміністративної відповідальності, вважає, що підсудномуОСОБА_1 необхідно обрати покарання у вигляді позбавлення волі.
Враховуючи те,що злочини підсудним ОСОБА_1 було скоєно в неповнолітньому віці, визнає вину та щиро розкаюється, тяжких наслідків від скоєного не наступило, добровільно відшкодовано завдані збитки, що суд розцінює як пом"якшуючі покарання обставини, суд вважає можливим застосувати до ОСОБА_1 положення ст..69 КК України.
Враховуючи, що підсудний ОСОБА_7визнав вину та щиро розкаявся в скоєному, що пом"якшуе його відповідальність, тяжких наслідків від скоєного не настало, викрадене майно повернуто потерпілому, раніше не судимий, має постійне місце проживання, характеризується позитивно, суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства, і йому слід призначиш покарання в вигляді позбавлення волі, звільнивши, на підставі ст.75 КК України, від відбування покарання, з іспитовим терміном та з застосуванням обмежень, встановлених ст.76 КК України.
Речові докази по справі: сорочку чорного кольору з коротким рукавом та візерунками у вигляді кольорових ліній , мобільний телефон марки „Соні Еріксон К-700І» та картка мобільного оператора "Діджус" підлягає поверненню ОСОБА_11 (т.2 а.с.39,40,43), мобільний телефон „SIEMENS С 65" та SIM - картка мобільного оператора „Джине" підлягає поверненню ОСОБА_9 О.В. (т.З а.с.8,9), мобільний телефон «SIEMENS CX 70" з сім-картою стартового пакету „life" підлягає поверненнюОСОБА_14(т.1 а.с.43,44).
Судові витрати по справі відсутні. Цивільний позов по справі не заявлений.
На підставі наведеного, керуючись: ст. ст, 323,324 КПК суд,
ПРИСУДИВ:
Визнати винними та призначити покарання:
ОСОБА_1:
за ч. 2 ст. 186 КК України з приміненням ст..69 КК України у виді 2 ( двох) років та одинадцять
місяців позбавлення волі, Відповідно 4.4 ст. 70 КК України, в строк покарання зарахувати частково покарання Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.12.2004 року і за сукупністю злочинів призначити остаточно ОСОБА_1 до відбуття покарання 3 (три) роки позбавлення волі.
ОСОБА_7:
за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 5 (п"яти) років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.
На підставі ст.76 КК України, зобов'язати засудженого ОСОБА_7 періодично заявлятись в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації та повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання , роботи або навчання, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.
Міру запобіжного заходу відносноОСОБА_1залишити на тримання під вартою в СІЗО №13 Державного департаменту по виконанню покарань в Київській області. Строк відбування його покарання рахувати з 20.07.2006 р.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_7В. залишити у вигляді підписки про невиїзд з місця постійного проживання до вступу вироку в законну силу.
Вирок на протязі 15 діб може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міський суд.
Суддя Бориспільського міськрайонного суду Левченко А.В,