ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2022 р. Справа№ 910/2010/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Копитової О.С.

суддів: Сотнікова С.В.

Грека Б.М.

за участю секретаря судового засідання: Гуньки О.В.,

представники сторін в судове засідання не з`явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства «Ружин»

на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.03.2021 року

(повний текст складено 05.04.2021 року)

у справі №910/2010/19 (суддя Івченко А.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Лойер Компані»

до 1.товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро»

2. Фермерського господарства «Ружин»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Фермерське господарство «Престиж Агролюкс»

про визнання недійсним договору №585 про відступлення права вимоги від 16.04.2018 року

в межах справи №910/2010/19

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд Україна ЛТД»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2021 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Лойер Компані» (надалі по тексту - ТОВ «Центр Лойер Компані», позивач) задоволено повністю; визнано недійсним договір від 16.04.2018 року №585 про відступлення права вимоги, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» (надалі по тексту - ТОВ «Імперія-Агро», відповідач) та Фермерським господарством «Ружин» (надалі по тексту - ФГ «Ружин», апелянт); стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" на користь ТОВ «Центр Лойер Компані» судовий збір у розмірі 1921 грн.; стягнуто з ФГ «Ружин» на користь ТОВ «Центр Лойер Компані» судовий збір у розмірі 1921 грн.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ФГ «Ружин» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначав, що вважає оскаржуване рішення таким, що не відповідає вимогам ст. 236 Господарського процесуального кодексу України щодо законності та обґрунтованості.

Апелянт зазначає, що укладаючи спірний договір сторони діяли в спосіб визначений законодавством та звичаями ділового обороту, Договір укладено з метою досягнення наслідків та цілей, визначених його умовами.

При цьому апелянт вказує, що між боржником та ФГ «Престиж Агролюкс» 07.02.2018 року було укладено договір поставки, на виконання умов якого, постачальником (боржником) було поставлено, а покупцем прийнято товар згідно видаткової накладної №2054 від 28.03.2018 року на загальну суму 1 649 760,00 грн.

Однак, покупець не виконав належним чином умови договору поставки в частині повної оплати вартості поставленого товару, в порядку та на умовах передбачених п.п. 3.1, 3.2 договору поставки та Специфікації, не сплативши остаточну грошову суму коштів у розмірі 1 649 760,00 грн., починаючи з 16.10.2018 року по день звернення з цим позовом до суду, що потягло за собою невиконання грошового зобов`язання, внаслідок чого у нього виник борг.

В подальшому, 16.04.2018 року між ФГ «Ружин» (новий кредитор, відповідач 2), ФГ «Престиж Агролюкс» та ТОВ «Імперія-Агро» (первинний кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №585, за яким первинний кредитор передав новому кредитору право вимоги до боржника, яке існує у первинного кредитора за договором поставки товару від 07.02.2018 року №УМ27/18Є, укладеним з боржником, на суму боргу у розмірі 1 059 350,46 грн.

За умовами даного договору первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор набуває (приймає) від належного первісному кредитору право грошової вимоги на отримання всіх грошових коштів, які належать до сплати боржником первісному кредитору, в тому числі борг в розмірі 1 059350,46 грн. та штрафні санкції, індекс інфляції, річні проценти, та інші нарахування відповідно до договорів та вимог законодавства.

Отже, у зобов`язанні по договору поставки №УМ 27/18Є від 07.02.2018 року, відбулася заміна кредитора.

Також апелянт зазначає, що станом на час укладення оспорюваного договору, ТОВ «Імперія-Агро» мало перед ФГ «Ружин» грошове зобов`язання на загальну суму 1 059 350,46 грн., яке виникло на підставі господарських договорів №УМ16/18Д від 30.01.2018 року та №16/18Є від 26.01.2018 року.

У свою чергу, ФГ «Ружин» на час його укладення мало перед ТОВ «Імперія-Агро» грошове зобов`язання в сумі 1 059 350,46 грн., яке виникло на підставі договору про відступлення права вимоги від 16.04.2018 року.

23.04.2018 року між ТОВ «Імперія-Агро» та ФГ «Ружин» було підписано Акт зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно з якими сторони мають одна до одної грошове зобов`язання на загальну суму 1 059 350,46 грн., яке відповідно, припиняється шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у повному обсязі.

Таким чином, на думку апелянта, внаслідок укладення оспорюваного договору про відступлення права вимоги від 16.04.2018 року №585 в збитків інтересам інших кредиторів ТОВ «Імперія-Агро» фактично не завдано.

На думку апелянта, місцевий суд при розгляді справи не в повній мірі з`ясував обставини, на які посилався кожен із учасників, обставини, які суд визнав доведеними, не підтверджені належними й допустимими доказами.

Апелянт вказує, що подаючи відзив на позов ФГ «Ружин» указало суду на неможливість подання доказів на підтвердження своїх заперечень через перебування їх в розпорядженні Господарського суду Черкаської області в якості доказів, долучених до справи № 925/1034/19 за позовом ФГ «Ружин» до ТОВ «Престиж Агролюкс» про стягнення заборгованості, про що було відомо і представнику позивача, однак суд дійшов висновку про неоплатність укладеного договору.

Також апелянт зазначає, що місцевий суд прийшов до висновку про те, що сторони діяли в порушення вимоги ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства уклавши спірний договір №585, внаслідок якого боржник відмовився від власних майнових вимог, а саме, права вимоги до ФГ «Ружин» на суму 1 059 350,46 грн. за вказаним вище договором поставки.

Разом із тим, висловлюючи вказане твердження, апелянт вважає, що місцевим судом не враховано, що на час укладення договору №585 від 16.04.2018 року норма, на яку суд послався у рішенні як на обґрунтування протиправності правочину, ще не була введена в дію, а отже не може бути застосована в даному випадку.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 року апеляційну скаргу ФГ «Ружин» задоволено частково, викладено мотивувальну частину ухвали господарського суду міста Києва від 24.03.2021 року у справі №910/2010/19 в редакції даної постанови, а в іншій частині оскаржувану ухвалу від 24.03.2021року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.11.2021 року касаційну скаргу ФГ «Ружин» задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 року у справі №910/2010/19 скасовано повністю. Матеріали справи №910/2010/19 направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2021 року, апеляційну скаргу ФГ «Ружин» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Грека Б.М., Остапенка О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 року прийнято справу №910/2010/19 за апеляційною скаргою ФГ «Ружин» на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.03.2021 року по справі №910/2010/19 до свого провадження та призначено до розгляду на 12.01.2022 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 року виправлено описки в ухвалі суду від 02.12.2021 року в частині дати та часу призначення справи до розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2021 року задоволено заяву ТОВ «Центр Лойер Компані» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та повідомлено сторін, що розгляд справи №910/2010/19 відбудеться 02.02.2022 року в режимі відеоконференції.

30.12.2021 року на електронну адресу суду від ліквідатора боржника арбітражного керуючого Реверука П.К. надійшли пояснення по справі, в яких останній просить суд апеляційну скаргу ФГ «Ружин» залишити без задволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 24.03.2021 року у справі №910/2010/19 - без змін.

Обґрунтовуючи подані пояснення ліквідатор зазначає, що зокрема, між ФГ «Ружин» та ТОВ «Імперія-Агро» укладено договори поставки №УМ16/18Є від 26.01.2018 року та №УМ16/18Д від 30.01.2018 року.

За вказаними вище договорами ТОВ «Імперія-Агро» зобов`язане поставити ФГ «Ружин» товар на суму 1 059 350,46 грн.

В подальшому, 16.04.2018 року між ФГ «Ружин» (новий кредитор) та ТОВ «Імперія-Агро» (первісний кредитор) укладено Договір №585 про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги до ФГ «Престиж Агролюкс» (боржник) оплати суми боргу за неоплаченими Договорами, а саме: за договором №УМ27/18Є від 07.02.2018 року на суму 1 059 350,46 грн.

Відповідно до п. 4.11-4.3 спірного договору відступлені права вважаються відступленими первісним кредитором та набутими новим кредитором в день повного розрахунку новим кредитором перед первісним кредитором.

Водночас , первісний кредитор ТОВ «Імперія-Агро» та новий кредитор ФГ «Ружин» здійснили оплату за договором №585 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Так, 23.04.2018 року між ТОВ «Імперія-Агро» та ФГ «Ружин» складений та підписаний Акт про зарахування зустрічних однорідних вимог.

За умовами зазначеного Акту були зараховані зустрічні вимоги між сторонами за договором №585 від 16.04.2018 року та договорами №УМ16/18Є від 26.01.2018 року та №УМ16/18Д від 30.01.2018 року.

Однак, ліквідатор вважає, що розрахунок за договором №585 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відбувся з порушенням положень ст. 601 Цивільного кодексу України, оскільки вимоги, які були зараховані за вказаним вище Актом не є однорідними, оскільки мають різну юридичну природу та різний матеріальний зміст.

Зокрема, за договорами №УМ16/18Є від 26.01.2018 року та №УМ16/18Д від 30.01.2018 року ТОВ «Імперія-Агро» зобов`язане поставити товар ФГ «Ружин», а за договором №585 від 16.04.2018 року ФГ «Ружин» зобов`язане оплатити на користь ТОВ «Імперія-Агро» грошові кошти.

На думку ліквідатора, подані ФГ «Ружин» копіїі договорів поставки №УМ16/18Є від 26.01.2018 року та №УМ16/18Д від 30.01.2018 року та специфікацій до них, рахунку №626 від 30.01.2018 року, видаткових накладних, платіжного доручення, товарно-транспортної накладної, податкових накладних та податкової декларації з ПДВ лише підтверджують зобов`язання ТОВ «Імперія-Агро» в частині поставки товару.

Водночас, жодним чином не спростовують ті обставини, що уклавши спірний Договір боржник безоплатно відмовився від власних майнових вимог до ФГ «Престиж Агролюкс» оплати суми боргу за неоплаченим договором поставки №УМ27/18Є від 07.02.2018 року на суму 1 059 350,46 грн.

Відчуження майна боржника завідомо призвело до зменшення обсягу платоспроможності боржника і нанесло шкоду кредиторам.

Ліквідатор вважає, що зазначені вище обставини свідчать про те, що договір №585 від 16.04.2018 року про відступлення права вимоги не відповідає критеріям добросовісності, справедливості та недопустимості зловживання правами, а відтак набуває ознак фраудаторного правочину.

02.02.2022 року судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді Копитової О.С. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 року розгляд справи №910/2010/19 призначено на 16.03.2022 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 року задоволено заяви ТОВ «Центр Лойер Компані» та ФГ «Престиж Агролюкс» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та повідомлено сторін, що розгляд справи №910/2010/19 відбудеться 16.03.2022 року в режимі відеоконференції.

В зв`язку з введенням Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року воєнного стану в Україні та Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 від 14.03.2022 року, №259/2022 від 18.04.2022 року, №341/2022 від 17.05.2022 року та перебуванням головуючого судді Копитової О.С. у відпустці, розгляд справи №910/2010/19 16.03.2022 року не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 року розгляд справи №910/2010/19 призначено на 13.07.2022 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Центр Лойер Компані» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 року задоволено заяву ТОВ «Центр Лойер Компані» про відкладення розгляду справи №910/2010/16 та відкладено розгляд справи на 21.09.2022 року. Вирішено інші процесуальні питання.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 року, у зв`язку з перебуванням судді Остапенка О.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2022 року, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Грека Б.М., Сотнікова С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 року вищевказаною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ФГ «Ружин» на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.03.2021 року по справі №910/2010/19 та призначено до розгляду на 21.09.2022 року.

21.09.2022 року на електронну адресу суду, до початку судового засідання, від ліквідатора боржника арбітражного керуючого Реверука П.К. надійшло клопотання про розгляд справи №910/2010/19 в судовому засіданні, яке призначене на 21.09.2022 року без участі ліквідатора.

Ухвалою Північного апеляційного суду від 21.09.2022 року розгляд справи №910/2010/16 відкладено на 16.11.2022 року.

Ухвалою Північного апеляційного суду від 21.09.2022 року задоволено заяву ТОВ «Центр Лойер Компані» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та повідомлено сторін, що розгляд справи №910/2010/19 відбудеться 16.11.2022 року в режимі відеоконференції.

15.11.2022 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.11.2022 року по даній справі.

В поданих поясненнях представник зазначає, що на його думку, апеляційний суд в порушення вимог ст. 80 та ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, незаконно приєднав до матеріалів справи документи надані ФГ «Ружин».

Однак, навіть з доданих апелянтом документів, чітко видно, що між ФГ «Ружин» та ТОВ «Імперія-Агро» на момент підписання Акту про зарахування не існувало зустрічних однорідних вимог, строк оплати яких би настав, оскільки у ТОВ «Імперія-Агро» згідно умов договорів поставки №УМ16/18Є від 26.01.2018 року та №УМ16/18Д від 30.01.2018 року, якщо і існувало певне зобов`язання, то по поставці товару ФГ «Ружин», а не по сплаті коштів.

ФГ «Ружин» не подано доказів надсилання (вручення) ТОВ «Імперія-Агро» вимоги про повернення суми попередньої оплати.

Відсутність саме такої вимоги, на думку представника позивача, виключає наявність однорідних вимог.

Крім того, представник позивача зазначає, що позивач є конкурсним кредитором і вчиненням оскаржуваного правочину було порушено його права, оскільки має місце порушення черговості задоволення вимог кредиторів відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства.

У зв`язку з оголошенням у місті Києві повітряної тривоги 16.11.2022 року о 09 год. 46 хв., розгляд справи не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 року розгляд справи №910/2010/19 призначено на 30.11.2022 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Центр Лойер Компані» про участь у судовому засіданні 30.11.2022 року в режимі відеоконференції.

30.11.2022 року представники сторін в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

На електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, обґрунтована тими обставинами, що позивачем подано заяву про участь у судовому засіданні 30.11.2022 року в режимі відеоконференції, однак ухвала суду за наслідками розгляду клопотання на адресу позивача не надходила.

Враховуючи, що це не перше судове засідання у даній справі, представники сторін надавали свої пояснення в попередніх судових засіданнях, також свої пояснення та заперечення представники сторін виклали і письмово, в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття рішення, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

30.11.2022 року в судовому засіданні прийнято постанову у даній справі.

Згідно зі ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 13.03.2019 року відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Імперія-Агро»; визнано грошові вимоги ТОВ «Агротрейд Україна ЛТД» до ТОВ «Імперія-Агро» у розмірі 9 728 073,25 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Пісну Д. В.

Постановою господарського суду міста Києва від 16.04.2020 року у справі № 910/2010/19 ТОВ «Імперія-Агро» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

06.12.2019 року до господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного підприємства «Приватне сільськогосподарське підприємство «Лан-2» (правонаступник ТОВ «Центр Лойер Компані») про визнання недійсним укладеного 16.04.2018 року між ТОВ «Імперія-Агро» (первісний кредитор) та ФГ «Ружин» (новий кредитор) договору № 585 про відступлення права вимоги за неоплаченим Договором поставки № УМ 27/18Є від 07.02.2018 року на суму 1 059 350,46 грн., в межах справи про банкрутство № 910/2010/19.

Заява обґрунтована вчиненням боржником до відкриття справи про його банкрутство оспорюваного правочину з метою ухилення від сплати кредиторської заборгованості у майбутньому.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2021 року позовну заяву ТОВ «Центр Лойер Компані» задоволено повністю; визнано недійсним договір від 16.04.2018 року №585 про відступлення права вимоги.

Суд першої інстанцій дійшов висновку, з посиланням на приписи ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, про фіктивність оспорюваного правочину, оскільки безоплатне відступлення права вимоги на користь третьої особи порушує інтереси кредиторів.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 року апеляційну скаргу ФГ «Ружин» задоволено частково, викладено мотивувальну частину ухвали господарського суду міста Києва від 24.03.2021 року у справі №910/2010/19 в редакції даної постанови, а в іншій частині оскаржувану ухвалу від 24.03.2021року залишено без змін.

Апеляційний суд вказав на те, що оскільки провадження у справі про банкрутство ТОВ «Імперія-Агро» було відкрито та оспорюваний правочин від 16.04.2018 року вчинено боржником до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для поширення на спірні правовідносини у цій справі положень ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, що не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом за умови доведеності відповідних обставин заявником.

Відтак, виходячи із приписів ст.ст.16, 203, 215, 234 Цивільного кодексу України, ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оспорюваний Договір № 585 був укладений на шкоду кредиторам ТОВ «Імперія-Агро» та спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника (дебіторську заборгованість), адже за Договором № 585 боржник відмовився від власних майнових вимог та не отримав від ФГ «Ружин» (новий кредитор) плату за відступлене право вимоги.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.11.2021 року касаційну скаргу ФГ «Ружин» задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 року у справі №910/2010/19 скасовано повністю. Матеріали справи №910/2010/19 направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду справи, апеляційному суду слід вжити всіх передбачених законом заходів для належного з`ясування обставин справи, прав і обов`язків сторін, зокрема надати мотивовану оцінку доводам сторін з урахуванням наявних у справі доказів, серед іншого задля з`ясування питання оплатності/безоплатності відчуження майна боржника з огляду на предмет оспорюваного договору (борг у розмірі 1 059 350,46 грн та штрафні санкції, індекс інфляції, річні проценти, та інші нарахування відповідно до вимог законодавства), а також наслідків вчинення боржником протягом «підозрілого періоду» оспорюваного правочину з відчуження активу (дебіторської заборгованості) задля повного задоволення вимог одного із сукупності його кредиторів та із врахуванням впливу наслідків оспорюваного договору на баланс боржника (зміна показників активу/пасиву) в контексті наявності підстав для визнання його недійсним повністю чи в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2018 року між ТОВ «Імперія-Агро» (постачальник) та ФГ «Престиж Агролюкс» (покупець) укладено Договір поставки № УМ 27/18Є.

28.03.2018 року між ТОВ «Імперія-Агро» (постачальник) та ФГ «Престиж Агролюкс» (покупець) укладено Договір поставки № УМ 27/18Д.

На виконання зазначених договорів, ТОВ «Імперія-Агро» поставило, а ФГ «Престиж Агролюкс» отримало товар на загальну суму 2 430 083,71 грн.

При цьому, ФГ «Престиж Агролюкс» отриманий від боржника товар в повному обсязі не оплатило, зокрема згідно видаткової накладної № 2054 від 28.03.2018 року на суму 1 649 760 грн.

16.04.2018 року між ТОВ «Імперія-Агро» (первісний кредитор) та ФГ «Ружин» (новий кредитор) укладено Договір № 585 про відступлення права вимоги (Договір № 585).

За умовами Договору №585, первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги до ФГ «Престиж Агролюкс» (боржник) щодо оплати суми боргу за неоплаченими Договорами, а саме: за Договором поставки № УМ 27/18Є від 07.02.2018 року на суму 1 059 350,46 грн.

В порядку та на умовах визначених цим договором первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор набуває (приймає) від належного первісному кредитору право грошової вимоги за неоплаченим договором боржником, а саме під відступленням права грошової вимоги на отримання всіх грошових коштів, які належать до сплати боржником первісному кредитору, в тому числі борг у розмірі 1 059 350,46 грн. та штрафні санкції, індекс інфляції, річні проценти, та інші нарахування відповідно до вимог законодавства ( п.1.1).

У пункті 1.3 сторони домовилися, що відступлені права відступаються в повному обсязі та на умовах, що визначені цим Договором, та які існують на момент їх відступлення щодо повернення боржником основної суми заборгованості, процентів та інших сум, що належать до сплати та передбачено неоплаченим договором. Після відступлення права вимоги первісним кредитором новому кредитору первісний кредитор позбавляється права пред`являти до боржника претензії та грошові вимоги, які виникли за визначеними цією угодою неоплаченими Договорами, на підставі яких виникла заборгованість.

Згідно з пунктом 2.1. оспорюваного договору, в момент передачі прав вимоги між первісним кредитором та новим кредитором укладається відповідний Акт приймання-передачі.

Первісний кредитор відступає на користь нового кредитора права вимоги по цьому Договору після повного розрахунку по ньому (п.2.2).

Згідно з пунктами 3.1.-3.3. договору № 585, ціна Договору складає суму коштів в розмірі 1 059 350,46 грн., які новий кредитор перераховує первісному кредитору в розмірі 100 % в національній валюті в строк до 20.04.2018 року.

Відступлені права вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день повного розрахунку Новим кредитором перед первісним кредитором (п.4.1.-4.3 ).

Первісний кредитор на підтвердження дійсності відступлених прав зобов`язується в день повного належного виконання новим кредитором зобов`язань, передати новому кредитору оригінали або належним чином завірені копії документів, які підтверджують відповідні зобов`язання боржника перед ним. Після відступлення прав вимоги у первісного кредитора не залишається будь-яких матеріальних претензій та вимог до боржника.

З урахуванням положень пунктів цього договору (щодо можливого розірвання цього договору та інших, пов`язаних із цим наслідків), з моменту відступлення (передачі) первісним кредитором новому кредитору відступлених прав та відступлення (передачі) первісним кредитором новому кредитору прав вимог за неоплаченими договорами, первісний кредитор втрачає право грошової вимоги за неоплаченими договорами, що існували на момент відступлення (передачі) відступлених прав, і відповідно, первісний кредитор не матиме жодних прав вимоги до боржника, в обсязі відступлених прав та відступлених (переданих) прав вимоги.

23.04.2018 року між ТОВ «Імперія-Агро» та ФГ «Ружин» складено та підписано Акт про зарахування зустрічних однорідних вимог, за умовами якого, грошові зобов`язання ФГ «Ружин», які виникли на підставі Договору № 585, припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог у повному обсязі на суму 1 059 350,46 грн.

Таким чином, предметом судового розгляду у цій справі є заява про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, яка обґрунтована вчиненням боржником, до порушення провадження у справі про його банкрутство, оспорюваного правочину на шкоду кредиторам - з метою ухилення від сплати кредиторської заборгованості у майбутньому.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ч.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Частинами 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною яких є боржник, за правилами, визначеним Господарським процесуальним кодексом України.

Спірним питанням у зазначеній справі, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання договору недійсним.

Верховний Суд у своїй постанові по даній справі зазначив, що позивач правовою підставою заявлених вимог, з-поміж іншого, визначив приписи ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, проте, зважаючи на відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Імперія-Агро» до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства підстави для застосування до спірних правовідносин ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства відсутні, що не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно відповідно до ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та/або на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом за умови доведеності відповідних обставин заявником (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду прийняв у справі від 02.06.2021 року № 904/7905/16).

Відповідно до ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі N 904/2979/20 тощо.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20).

Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (див. висновки сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).

У справі, що переглядається спірний договір про відступлення права вимоги було укладено сторонами 16.04.2018 року, а провадження у справі № 910/2010/19 про банкрутство ТОВ «Імперія-Агро» відкрито господарським судом міста Києва ухвалою від 13.03.2019 року.

Отже оспорюваний правочин вчинено боржником протягом одного року, що передував відкриттю провадження у справі про банкрутство у «підозрілий період», тобто у період дії Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.12.2011року № 4212-VI в редакції від 19.01.2013року, що діяла до 21.10.2019 року, умови та підстави визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника в якому було врегульовано ст. 20 цього Закону.

Порівняно до загальних умов недійсності правочинів у ст. 215 Цивільного кодексу України, вбачається, що ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розширює підстави для визнання недійсними правочинів боржника та надає можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам Цивільного та Господарського законодавства, проте вчинена у період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам (див. постанову Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 910/6179/17).

Оскільки, період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, ч. 1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Законі строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми.

За змістом ч. 1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

В розрізі даної справи і позивач і арбітражний куруючи наголошують саме на тому, що боржник відмовився від власних майнових вимог, а саме наявної дебіторської заборгованості ФГ «Престиж Агролюкс» на користь третьої особи - ФГ «Ружин».

Верховний Суд направляючи справу на новий розгляд зазначив, що судам при розгляді спорів в порядку ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», належить брати до уваги, що дії боржника, зокрема але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам (див. постанову Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 910/6179/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

Аналіз цих приписів засвідчує, що за позовом про визнання недійсними правочинів (договорів) з відчуження майна боржника з підстав, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», обставини, що підтверджують безоплатність такого правочину входять до предмету доказування у справі та підлягають обов`язковому з`ясуванню судом під час вирішення спору.

Враховуючи вказівки Верховного Суду та дослідивши всі документи, які містять в матеріалах справи, апеляційний суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено вище, у позовній заяві позивач стверджує про те, що боржник ТОВ «Імперія-Агро» відмовився від власних майнових вимог шляхом безоплатного відступлення ФГ «Ружин» права грошової вимоги до ФГ «Престиж Агролюкс».

ФГ «Ружин» заперечуючи факт безоплатного відчуження посилається на наявність на дату укладення спірного договору у боржника дійсних зобов`язань перед ним в розмірі 1 059 350, 46 грн., які були погашені шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог і відповідно, на думку апелянта, доводи позивача про безоплатність вказаного договору є безпідставними.

Докази на підтвердження наявності господарських відносин між боржником і ФГ «Ружин» були подані апелянтом до апеляційного суду під час первинного апеляційного розгляду та прийняті апеляційним судом про що вказано в ухвалі від 16.08.2021 року.

З матеріалів справи вбачається, що між боржником (Постачальник) та ФГ «Ружин» (Покупець) було укладено Договір поставки № УМ 16/18Д від 30.01.2018 року та Договір поставки № УМ16/18 Є від 26.01.2018 року. За умовами вказаних договорів (п. 1.1) Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах Договору.

Відповідно до п. 3.2 вказаних Договорів, оплата товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, якщо інші умови не зазначені в Специфікації або інших додаткових угодах до даного Договору.

Згідно зі Специфікацією № 1 до Договору поставки № УМ16/18Є від 26.01.2018 року вартість товару, що підлягає поставці - 995 460, 17 грн.

ФГ «Ружин» у відповідності до платіжного доручення № 26 від 19.02.2018 року сплатило вартість товару в повному обсязі, в свою чергу боржник здійснив поставку товару ФГ «Ружин» частково на суму 146 451, 89 грн., що підтверджується видатковою накладною № 4049 від 19.04.2018 року.

Таким чином, згідно наявних в матеріалах справи доказів боржником обов`язки щодо поставки товару за договором поставки № УМ16/18 Є від 26.01.2018 року невиконані на суму 849 008, 28 грн.

Згідно зі Специфікацією до Договору поставки № УМ16/18Д від 30.01.2018 року вартість товару, що підлягає поставці - 1 924 926, 56 грн.

ФГ «Ружин» у відповідності до платіжного доручення № 25 від 19.02.2018 року сплатило вартість товару на суму 1 812 070,24 грн., в свою чергу боржник здійснив поставку товару ФГ «Ружин» частково на суму 1603728,06 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3746 від 17.04.2018 року та видатковою накладною № 2635 від 29.03.2018 року.

Таким чином, згідно наявних в матеріалах справи доказів боржником обов`язки щодо поставки товару за договором поставки № УМ16/18 Д від 30.01.2018 року невиконані на суму 210 342,18 грн.

За таких обставин загальний розмір невиконаних боржником зобов`язань щодо поставки товару на користь ФГ «Ружин» складає 1 059 350, 46 грн.

Тобто, за вказаними договорами боржник є зобов`язаною стороною перед ФГ «Ружин» щодо поставки товару.

Доказів того, що ФГ «Ружин» в установленому законом порядку відмовилось від отримання товару за який здійснило оплату та вимагало повернення передоплати матеріали справи не містять, в зв`язку з чим на думку апеляційного суду станом, як на дату укладання спірного договору так і станом на дату підписання акту зарахування зустрічних однорічних вимог, у боржника не було грошових зобов`язань перед ФГ «Ружин» згідно наведених договорів, зворотнього сторонами не доведено.

Разом з тим, як встановлено вище, що за умовами договору №585, а саме п.1.1 договору, первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор набуває (приймає) від належного первісному кредитору право грошової вимоги за неоплаченим договором на отримання грошових коштів, які належать до сплати боржником первісному кредитору, а саме, борг в розмірі 1 059 350,46 грн. та штрафні санкції, індекс інфляції, річні проценти та інші нарахування відповідно до договорів та вимог законодавства.

Відповідно до п.п.2.2 оспорюваного договору первісний кредитор (ТОВ «Імперія-Агро») відступає право вимоги після повного розрахунку по ньому.

Відповідно до п. 3.1-3.4 цього Договору ціна Договору складає суму грошових коштів у національній валюті України - гривні- в розмірі 1 059 350,46 грн.

Сторони домовились, що новий кредитор перераховує первісному кредитору грошові кошти у розмірі 100% ціни Договору, визначеної за цим Договором.

Строк розрахунку за цим Договором - до 20.04.2018 року.

Новий кредитор зобов`язаний здійснити оплату шляхом перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора або іншим шляхом, що не суперечить діючому законодавству України.

У п. 4.1 договору №585 зазначено, що відступлені права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором на набутими (прийнятими) новим кредитором) в день повного розрахунку новим кредитором перед первісним кредитором.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оплата за вказаним договором у визначеному договором порядку проведена не була, а 23.04.2018 року між ТОВ «Імперія-Агро» та ФГ «Ружин» було підписано Акт зарахування зустрічних однорідних вимог.

Колегія суддів не приймає вказаний Акт в якості належного виконання ФГ «Ружин» своїх зобов`язань за Договором № 585, оскільки, як встановлено вище наявність у боржника перед ним грошових зобов`язань не доведено.

Між первісним кредитором і новим кредитором не існувало однорідних вимог, а були з однієї сторони - вимога про поставку товару, а з іншої - вимога про сплату коштів, що не є однорідними.

Отже, враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що під час укладення оспорюваного правочину мала місце відмова боржника від власних горошових вимог до ФГ «Престиж Агролюкс», що у відповідності до приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є підставою для визнання його недійсним.

Укладанням даного договору, інший кредитор боржника ФГ «Ружин» отримало задоволення своїх вимог переважно перед іншими кредиторами боржника, що дає підстави стверджувати, що оспорюваний Договір № 585 був укладений на шкоду кредиторам ТОВ «Імперія-Агро» та спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника (дебіторську заборгованість), адже за Договором № 585 боржник відмовився від власних майнових вимог та не отримав від ФГ «Ружин» (новий кредитор) плату за відступлене право вимоги.

Крім того, як вбачається зі змісту самого Договору № 585, боржник передав ФГ «Ружин» право вимоги до ФГ «Престиж Агролюкс» щодо боргу у розмірі 1 059 350,46 грн. та штрафні санкції, індекс інфляції, річні проценти, та інші нарахування відповідно до вимог законодавства, при тому, що зобов`язання самого боржника щодо поставки товару ФГ «Ружин» визначені в розмірі 1 059 350,46 грн.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Апелянтом не доведено належними доказами підставність своїх вимог в зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

При цьому, суд першої інстанції при прийнятті рішення вірно встановивши фактичні обставини справи помилково застосував, як підставу для визнання недійсною вказаної угоди, ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Як зазначено вище, спірний договір про відступлення права вимоги було укладено сторонами 16.04.2018 року, а провадження у справі № 910/2010/19 про банкрутство ТОВ «Імперія-Агро» відкрито господарським судом міста Києва ухвалою від 13.03.2019 року, тобто до набранням чинності Кодексом України з процедур банкрутства, в зв`язку з чим його положення застосуванню не підлягають.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд вважає, що мотивувальну частину ухвали господарського суду м. Києва від 24.03.2021 року слід змінити виклавши її в редакції даної постанови с залишенням без змін її резолютивної частини.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Ружин" задовольнити частково.

2.Змінити мотивувальну частину ухвали господарського суду м. Києва від 24.03.2021 року у справі №910/2010/19 виклавши її в редакції цієї постанови.

3.Резолютивну частину ухвали господарського суду м. Києва від 24.03.2021 року у справі №910/2010/19 залишити без змін.

4.Матеріали справи №910/2010/19 повернути до господарського суду м.Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-291 ГПК України.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Копитової О.С. у відпустці повний текст постанови складено та підписано 23.01.2023 року

Головуючий суддя О.С. Копитова

Судді С.В. Сотніков

Б.М. Грек