Номер провадження: 11-кп/813/456/23

Справа № 522/13129/15-к

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2023 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст.115 КК України, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2022 року.

в с т а н о в и в:

Цією ухвалою продовжено строк тримання під вартою строком стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст.115 КК України, на 60 днів до 19.02.2023.

Встановлені судом обставини.

Судом першої інстанції під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою встановлено обставини того, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого п.1 ч. 2 ст.115 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавленням волі, що свідчить про існування ризику того, що ОСОБА_7 може переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Крім цього, даний ризик підтверджується також тією обставиною, що обвинувачений проживав без реєстрації свого місця проживання. Посилаючись на зміст ст.23 КПК України та 94 КПК України, суд зазначив про те, що жоден доказ не має наперед встановленої сили, та повинен бути дослідженим судом під час судового провадження безпосередньо, а тому, зважаючи на стадію судового провадження, суд вбачав реальним ризик, що обвинувачений у разі незастосування запобіжного заходу може впливати на свідків, які безпосередньо судом не допитані. Крім того, ОСОБА_7 раніше вже був притягнутий до кримінальної відповідальності, а тому на думку суду, останній може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

       Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 – адвокат ОСОБА_6 вважає постановлену ухвалу незаконною та необґрунтованою, оскільки судом не з`ясовано обставини, які мають істотне значення у справі. Посилаючись на зміст положень ст.177 КПК України апелянт зауважує про те, що ризики у даному кримінальному провадженні суттєво зменшились. Указує про те, що подальше тримання під вартою обвинуваченого не є розумно виправданим, незважаючи на суспільний інтерес, про зазначено у практиці ЄСПЛ. Ризик щодо продовження злочинної діяльності та незаконного впливу на свідків та потерпілих є припущенням. Зазначає, що всі письмові докази приєднані до справи, а тому обвинувачений не може їх спотворити. В силу ст.89 КК України ОСОБА_7 є таким, що не має судимості, а тому ризик продовження ним злочинної діяльності є неспроможним. Крім того, апелянт наголошує про невиправдану тривалість розгляду справи судом та безпідставне утримання обвинуваченого під вартою протягом тривалого часу. Зауважує про умисне порушення судом розумних строків розгляду справи. Також апелянт зазначає про те, що обвинувачений має постійне місця проживання, позитивно характеризується, має родину, що вказує на міцність його соціальних зв`язків.

Просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із носінням електронного засобу контролю його поведінки.

Позиції сторін апеляційного провадження.

Захисник ОСОБА_6 підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, просила їх задовольнити.

       Прокурор в судове засідання не з`явився, його було належним чином повідомлено про час розгляду справи, тому його неприбуття не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.

       Заслухавши суддю-доповідача, позицію захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

У відповідності до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

За змістом ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для застосування підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою (рішення Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 «Баришевський проти України», 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України», 25.03.1999 «Пелісьє і Сассі проти Франції»), справа має суспільний інтерес та повинна бути розглянута всебічно, повно та неупереджено, у розумні строки. Вказані суспільні інтереси мають більшу перевагу ніж правила про повагу до свободи особи (справа Європейського суду з прав людини «Калашніков проти Росії», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти Російської Федерації).

Кримінальне процесуальне законодавство не визначає підстав скасування запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту. Скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений. Запобіжний захід може бути скасованим коли це виправдовується обставинами справи, зумовленими виникненням нових обставин після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, а також виявленням тих, які існували раніше, але про які не було відомо сторонам на час прийняття рішення про застосування запобіжного заходу, зокрема, якщо в ході кримінального провадження суттєво змінюються підстави застосування запобіжного заходу, а також обставини, які враховувалися при його обранні (змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, тощо).

Апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку застосування запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, що можуть перешкодити завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.

Під час розгляду клопотання сторони обвинувачення суд першої інстанції врахував тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання винуватим у вчиненні особливо тяжкого кримінального, передбаченого п.1 ч.2 ст.115 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавленням волі, обставини того, що обвинувачений не має міцних соціальних зв`язків, проживав без реєстрації свого місця проживання, наявність ризиків того, що, перебуваючи на свободі, ОСОБА_7 може ухилятись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, здійснити незаконний вплив на свідків, потерпілих, які ще не допитані судом в порядку ст.23 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення.

За результатами перевірки ухвали суду першої інстанції судом апеляційної інстанції встановлено, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого ОСОБА_7 та саме запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

       У зв`язку твердження захисника про те, що на даний час ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, суттєво зменшились, не заслуговують на увагу.

       Так, колегія суддів визнає непереконливими доводи сторони захисту про недоведеність існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, оскільки з огляду на характер та обставини вчиненого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 в разі доведення його вини в обсязі пред`явленого обвинувачення, є доведеною вірогідність ухилення обвинуваченого від суду, а також незаконного впливу на свідків та потерпілих, які ще не допитані в порядку ст.23 КПК України, в разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

       Апелянтом безпідставно зауважено про те, що в результаті збору та долучення всіх письмових доказів до справи, обвинувачений не може спотворити будь-який з доказів, оскільки наявність такого ризику взагалі не встановлювалась.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи, а тому не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що жодного незаконного впливу, зокрема на свідків чи потерпілих, обвинувачений не здійснював, оскільки як правильно зауважено судом, учасники кримінального провадження в порядку ст.23 КПК ще не допитані, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності в разі застосування менш суворого запобіжного заходу обвинувачений ОСОБА_7 може здійснити незаконний вплив на учасників кримінального провадження.

       Посилання захисника в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції обставин того, що в силу ст.89 КК України ОСОБА_7 є таким, що не має судимості, позитивно характеризується, має міцні соціальні зв`язки (постійне місце проживання, родину – дружину, двох дорослих доньок), апеляційний суд не приймає до уваги з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, обвинувачений ОСОБА_7 проживав без реєстрації свого місця проживання, не працює та не має постійного джерела доходу, що ставить під сумнів наявності у нього міцних соціальних зв`язків та в свою чергу не може слугувати запорукою запобігання ризиків, визнаних судом доведеними, здатними забезпечити його належну процесуальну поведінку в разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Зважаючи на обсяг висунутого ОСОБА_7 обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі доведеності вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст.115 КК України, його репутацію як особи, що не має міцних соціальних зв`язків, колегія суддів не знаходить правових підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.

       Між тим, колегія суддів знаходить слушними доводи захисника щодо тривалого судового розгляду кримінального провадження, під час якого обвинувачений постійно перебуває під вартою, у зв`язку із чим вважає за необхідне звернути особливу увагу районного суду на положення ст.8 Конституції України, та приписи ст.28, 318 КПК України.

       Відповідно до ч.4 ст.28 КПК України, кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.

       Водночас ч.1 ст.318 КПК України встановлює, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.

       Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

       В рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б не природно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

       У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження.

       Аналіз наданих апеляційному суду копій матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням  ОСОБА_7  свідчить про те, що обвинувачений утримується під вартою тривалий час, проте судовий розгляд на теперішній час не завершений та остаточне рішення не прийнято.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції є вмотивованою і обґрунтованою, постановленою у відповідності до вимог закону й на підставі об`єктивно з`ясованих обставин провадження, в апеляційній скарзі не зазначено доказів про те, що в ході кримінального провадження змінилися підстави застосування чи обставини, що були враховані при обранні запобіжного заходу, а тому відсутні правові підстави для скасування ухвали суду, якою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою.

       З огляду на викладене вище, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 належить залишити без задоволення.

Керуючись ч.2 ст.376, ст.405, 407, 409, 422-1 КПК України, апеляційний суд.

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст.115 КК України, - залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2022 року про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_7 до 19.02.2023, - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

       Звернути увагу суду на те, що відповідно до вимог ст.28, 318 КПК України кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.

Судді:

        ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4