УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 2- 408/848/12 Головуючий у і інстанції
Провадження- 22-ц/491/1937/12 Валуєва В.Г.
Категорія-26 (І) Доповідач Карнаух В.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного
суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Карнаух В.В.
суддів: Братіщевої Л.А., Остапенко В.О.,
при секретарі: Бадалян Н.О.,
за участю: представника відповідача - Лутоніної Надії Володимирівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 16 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я , пов'язаного з виконанням трудових обов'язків -
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом та просила стягнути з відповідача на її користь 30 000 грн. у відшкодування моральної шкоди у
зв'язку із професійним захворюванням.
І
Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 16 березня 2012 року позов задоволено частково: стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі - Відділення Фонду) на користь ОСОБА_3 21 000 грн. у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог. Зокрема вважають, що судом не враховано що, відповідно до Законів України «Про державний бюджет на 2006 та на 2007 роки» дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...» в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку було зупинено. Конституційний Суд України в своєму рішенні від 08.10.2008 року визнав ці зміни дсонституційними. Законом України № 717 від 23.02.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...», відповідно до яких усі норми даного Закону стосовно виплати моральної шкоди виключено. У п. З розділу X «Прикінцеві положення» вказаного Закону, після абзацу третього доповнено новим абзацом, згідно якого
відшкодування Фондом моральної (немайнової шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання випадку припиняється з 01 січня 2008 року, а тому Відділення Фонду є неналежним відповідачем.
В матеріалах справи відсутні докази заподіяння позивачу моральної шкоди, в тому числі немає висновку МСЕК про встановлення факту її заподіяння; позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом.
Крім того, відповідач вважає, що дана справа повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
> Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3, що з 15.08.1985 року працювала вчителем, тобто на роботах з підвищеним навантаженням на голосові зв'язки і продовжує працювати вчителем з неповним робочим днем (а.с. 14-17).
Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 18 серпня 2005 року комісією в складі завідуючої відділенням гігієни дітей та підлітків Центрально- Міської райСЄС, директора СЗШ № 104, голови профкому СЗШ № 104, страхового експерту відділу організації профілактики ВВД ФССНВ і ПЗ в м. Кривому Розі, лікаря- профпатолога КЗ «3-я міська лікарня» м. Кривого Рогу встановлено, що причиною професійного захворювання виявилось підвищене навантаження на голосові зв'язки протягом 14 років 5 місяців в умовах 70-90 % робочої зайнятості при допустимій - 50 %. (а.с. 18).
Пунктом 19 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 18 серпня 2005 року встановлено, що винними в заподіянні шкоди здоров'ю позивача є начальники Центрально-Міського районного відділу освіти за період з 1985-1989 роки, з 2002 року по теперішній час, та Саксаганського відділу освіти за період з 1989 по 1995 ?ік, директор СЗШ № 115 м. Дніпропетровська за період з 1983-1985 років, оскільки ними порушенні вимоги п.13 «Про охорону праці» та ст. 153 КЗпП України (а.с. 18).
Висновком МСЕК від 07.10.2005 року ОСОБА_3первинно встановлено 30% стійкої втрати професійної працездатності до 01.11.2006 року, визнано інвалідом 3 групи (а.с.4). При наступних оглядах відсоток втрати професійної працездатності залишився незмінним.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано керувався ,ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка передбачає відшкодування Фондом моральної шкоди за наявності факту її спричинення.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку з професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Позивач обмежена у спілкуванні, навантажені на голосові м'язи, часто зникає голос, потрошіння, дратуючий кашель, переносить моральні страждання, що позбавляє її нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги стосовно ненадання позивачкою доказів спричинення їй моральної шкоди не можуть бути взяті колегією суддів до уваги.
Висновок суду про відшкодування відповідачем позивачу моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп/2004р., відповідно до якого, громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.
і Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу, є безпідставними та такими, що суперечать «Порядку встановлення медико-соціальними
експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. №212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з 6.11.2005 року встановлено стійку втрату професійної працездатності у зв'язку із професійним захворюванням.
Необгрунтованими вважає колегія суддів і доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з ушкодженням здоров'я, випливають з порушення особистих немайнових прав, а тому відповідно до п.З ч.І ст. 268 ЦК України, не мають строку позовної давності.
Безпідставними є й доводи відповідача щодо розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено розгляд справ з відшкодування моральної шкоди.
Розмір моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, визначений з урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, та інших обставин. Суд врахував ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, а також конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
, Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 16 березня '2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/