У х в а л а

19 січня 2023 року

м. Київ

справа № 947/14861/22

провадження № 61-13374ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 29 вересня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів, неустойки за прострочення сплати аліментів, зміни розміру аліментів,

В с т а н о в и в:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів, неустойки за прострочення сплати аліментів, зміни розміру аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що 09 червня 2016 року Київський районний суд міста Одеси стягнув з ОСОБА_2 аліменти у розмірі 430,00 грн щомісячно на малолітню дочку ОСОБА_3 , позбавивши його батьківських прав. 06 липня 2022 року державний виконавець першого київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі надав довідку про наявність заборгованості у ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2 345,50 грн. Відповідач має у власності декілька об`єктів нерухомості, що підтверджується інформацію з Державного реєстру прав власності. Визначена судом сума аліментів - 430,00 грн, які стягуються за рішенням суду з відповідача, не дорівнюють мінімального розміру аліментів, а саме

50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Матеріальний стан позивача погіршився, а матеріальний стан відповідача навпаки поліпшився і він має можливість сплачувати аліменти

у прожитковому мінімуму на дитину відповідного віку. Дитина постійно проживає разом із матір`ю, що підтверджується та потребує значно більшого догляду та матеріальних коштів, у зв`язку з тим, що збільшуються потреби в вихованні, навчанні, культурному та духовного розвитку. Проте позивач не має можливості самостійно утримувати дитину та забезпечити її потреби в навчанні, розвитку, лікуванні та іншому. Утримання дитини, надання їй матеріальної допомоги є природним обов`язком батьків.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила: стягнути із

ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів

у розмірі 129,00 грн; змінити розмір аліментів, встановлений 09 червня

2016 року Київським районним судом міста Одеси у розмирі 430,00 грн на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

до 1/3 частини усіх видів доходів (заробітку) відповідача, стягнувши їх

з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути із ОСОБА_2 заборгованість за аліментами у розмірі 2 345,50 грн.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 29 вересня 2022 року позов задоволено частково.

Змінено розмір аліментів, встановлений 09 червня 2016 року Київським районним судом міста Одеси у розмірі 430,00 грн на утримання

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1 372,00 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, стягнувши їх із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що до відзиву на позовну заяву відповідач додав засвідчену копію квитанції від 12 вересня 2022 року про сплату заборгованості по аліментам та неустойки на загальну суму 2 500,00 грн, які були сплачені на розрахунковий рахунок виконавчої служби, тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Розмір аліментів, що стягується за рішенням Київського районного суду міста Одеси на утримання ОСОБА_3 у розмірі 430,00 грн, не відповідає мінімальному забезпеченню, визначеному законодавцем. При винесенні рішення суд врахував, що відповідач працездатний, не позбавлений можливості працювати на роботі з більш високим заробітком або отримувати додаткові доходи, позов визнав частково, на його утриманні перебувають ще дві неповнолітні дитини. З урахуванням погіршення матеріального становища відповідача, наявності на утриманні ще двох малолітніх дітей, суд дійшов висновку, що розмір аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частини заробітку щомісячно неспівмірні його матеріальну становищу та необхідності утримувати інших дітей. Суд першої інстанції дійшов висновку про зміну розміру аліментів, встановлених рішенням у справі № 520/515/16-ц, на стягнення у твердій грошовій сумі у розмірі 1 372,00 грн, що дорівнює 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Постановою Одеського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Київського районного суду міста Одеса від 29 вересня 2022 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач належним чином не обґрунтувала запропонований нею розмір аліментів, не довела покращення матеріального стану відповідача. Доводи позивача про те, що сплата відповідачем всієї суму заборгованості з аліментів вказує на вкрай високий рівень матеріального стану відповідача, є припущенням, оскільки не містить посилань на джерела доходу, а наявна у матеріалах справи довідка про рівень заробітної плати відповідача не свідчить про покращення його матеріального стану, інших доказів покращення матеріального стану відповідача сторони не надали.

28 грудня 2022 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду міста Одеси від 29 вересня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення в частині визначенні способу стягнення аліментів, змінивши розмір аліментів відповідно до заявлених у позові вимог.

Дослідивши касаційну скаргу заявника, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Як убачається з матеріалів касаційного провадження, заявник оскаржує рішення Київського районного суду міста Одеси від 29 вересня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року в справі про стягнення заборгованості зі сплати аліментів, неустойки за прострочення сплати аліментів, зміни розміру аліментів, яка є малозначною у силу вимог закону.

Разом із цим, у касаційній скарзі заявник посилається на обставини, передбачені підпунктами в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та зазначає, що справа має для неї виняткове значення, оскільки вирішується питання матеріального забезпечення майбутнього дитини аж до досягнення дитиною повноліття.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Касаційний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, дійшов висновку, що обґрунтування, які вона містить, не підтверджують наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін

і суспільства, які дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Вказані доводи касаційної скарги не містять достатніх обґрунтувань для розгляду малозначної справи в касаційному порядку. Незгода заявника з оскаржуваним судовим рішенням у цілому не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої

статті 2 ЦПК України).

Зазначене відповідає Рекомендації № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції», «Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії»).

З урахуванням указаного, оскільки заявник подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

У х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Одеси

від 29 вересня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду

від 29 листопада 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів, неустойки за прострочення сплати аліментів, зміни розміру аліментів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук