ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/158/23 Справа № 199/9454/22 Суддя у 1-й інстанції - Савченко Є.М. Суддя у 2-й інстанції - Джерелейко О. Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2023 року                                                                м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Джерелейко О.Є.,

за участю:

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,

потерпілої ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2022 року , якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А:

При обставинах, зазначених в постанові суду першої інстанції, 20.10.2022 року ОСОБА_3  знаходився в  АДРЕСА_2 , де вчинив психологічне домашнє насильство відносно своєї матері  ОСОБА_2 .

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2022 року на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 170 грн., та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 496 гривень 20 копійок.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, — ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати як незаконну та необґрунтовану та закрити провадження по справі.

       В обґрунтування посилається на такі обставини:

- судом першої інстанції не було надано належної оцінки поясненням ОСОБА_1 ;

- протокол про адміністративне правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи, так як ОСОБА_3 20.10.2022 року перебував в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , один та не бачив ОСОБА_4 , тому не міг вчиняти домашнє насильство;

- до матеріалів справи долучені фотокартки речей, які не знаходились у квартирі 20.10.2022 року, ці ж самі фотокартки фігурували у справі примусового припису ( справа №199/5172/22);

- матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_4 зазнала шкоди психічному здоров`ю.

В запереченнях на апеляційну скаргу потерпіла ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності , - ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін.

Зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, та скопійовані з її апеляційної скарги на постанову від 06.07.2022 року.

Разом з цим, долучені фотокартки відрізняються від фотокарток , які фігурували у справі примусового припису ( справа №199/5172/22);

В суді апеляційної інстанції особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_3 просив скасувати постанову суду першої інстанції, та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

               Потерпіла ОСОБА_4 заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_3 та просила постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, суд дійшов такого висновку.

Стаття 245 КУпАП передбачає, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП має бути з`ясовано, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, та згідно із ст.252 КУпАП слід дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Однак судом першої інстанції вказані вимоги закону не дотримані в повному обсязі, належним чином не надано оцінки дослідженим доказам.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, адміністративна відповідальність настає у разі вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення “ 20.10.2022 року ОСОБА_3 знаходився в АДРЕСА_2 , де вчинив психологічне домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_4 ”.

       Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

       Суд першої інстанції не звернув уваги на невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст. 256 КУпАП, в якому не викладено суть адміністративного правопорушення, а саме ознак об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Ставлення у вину ОСОБА_5 те, що він вчинив домашнє насильство психологічного характеру, - не відображає всіх ознак об`єктивної сторони адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме, у чому саме полягає вчинення домашнього насильства психологічного характеру, та чи могла бути чи була завдана шкода фізичному або психологічному здоров`ю потерпілої.

Приймаючи відповідно до ст. 294 КУпАП нову постанову, суд апеляційної інстанції виходить з того, що в протоколі про адміністративне правопорушення не викладено всіх ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

       Крім того, відповідно до протоколу  подія мала місце 20.10.2022 року, потерпіла ОСОБА_4  подала заяву про вчинене адміністративне правопорушення  02.11.2022 року, при цьому із змісту заяви  вбачається, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності , -  ОСОБА_3  20.10.2022 року перебував в квартирі за адресою:  АДРЕСА_2 , та поставив коробки і витягнув глазок на вхідних дверях. У своїх поясненнях ОСОБА_3 спростовує зазначені обставини (а.п. 9). Пошкодження дверей не є формою психологічного насильства, а має ознаки економічного насильства, що не ставиться у провину ОСОБА_5 відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення.

       Разом з цим, із долучених до заяви фотокарток за 20.10.2022 р. предметів не вбачається, де саме перебували ці предмети.

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у вчиненні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства Російської Федерації така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв`язку з цим, на думку Європейського суду з прав людини, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.

У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) Європейський суд з прав людини розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Згідно із положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції розглянув справу з недотриманням вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази, наявні у справі, ретельно не були перевірені відповідно до ст. 252 КУпАП, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, визнавши доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

За таких обставин, вважаю необхідним апеляційну скаргу захисника задовольнити, а постанову судді – скасувати із закриттям провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

                                        П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, -  ОСОБА_1  на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська  від 20 грудня 2022 року – задовольнити.

Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП —  скасувати.

Прийняти нову постанову.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.        

Суддя Дніпровського

апеляційного суду О.Є. Джерелейко