ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2023 року Справа № 160/17725/22

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

08 серпня 2022 року позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

 - визнати дії Головного управління ПФУ в Одеській області щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладеному у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 05.10.2022 р. № 046350008951 протиправними та скасувати рішенні про відмову у призначенні пенсії від 05.10.2022 р. № 046350008951;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати їй до стажу роботи за вислугу років, що дає право на призначення пенсії відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи з 21.10.1985 р. по 15.11.1992 р. в «Санаторій-профілакторій Павлоградського хімічного заводу ім. 60- років Радянської України» на посаді «медична сестра», з 23.11.1992 р. по 01.02.1993 р. на посаді «санітар-няня» та з 01.02.1993 р. по 01.02.2000 р. на посаді «вихователь ясельної групи» в «Дитячий дошкільний заклад № 18 «Сонечко» Павлоградського відділу народної освіти Дніпропетровської області, з 07.12.2004 р. по 31.12.2019 р. на посаді «молодша медична сестра палати відділення патології вагітних» та з 01.01.2020 р. по 09.09.2020 р. на посаді «молодша медична сестра акушерського відділення з ліжками патології вагітних» в «Комунальне некомерційне підприємство «Павлоградський пологовий будинок Павлоградської міської ради»;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути її заяву від 29.09.2022 р. про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що звернувшись до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, позивачці відмовлено в призначенні пенсії згідно ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» через відсутність необхідного законодавством стажу роботи за вислугу років. Крім того, відповідачем-2 не враховано до спеціального стажу період роботи з 21.10.1985 р. по 15.11.1992 р., оскільки ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» відповідно до Постанови КМУ № 909 не відноситься до закладів охорони здоров`я. Також не враховано період роботи в пологовому будинку з 07.12.2004 р. по 11.10.2017 р., оскільки відповідно до Постанови КМУ №909 право на пенсію за вислугу років молодшому медичному персоналу не надано. Посилаючись на протиправні дії відповідачів, позивачка звернулася до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2022 р.  відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

29 листопада 2022 року від Головного управління ПФУ в Одеській області надійшов відзив, в якому останній зазначив, що позивачка 29.09.2022 р. звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перехід на пенсію за вислугу років. Розгляд документів, наданих до заяви від 29.09.2022 р. для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 провадився за принципом «екстериторіальності» Головним управлінням ПФУ в Одеській області. За результатами розгляду цієї заяви рішенням від 05.10.2022 р. №046350008951 позивачці відмовлено в перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу. До спеціального стажу період роботи з 21.10.1985 р. по 15.11.1992 р., оскільки ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» відповідно до Постанови КМУ № 909 не відноситься до закладів охорони здоров`я. Також не враховано період роботи в пологовому будинку з 07.12.2004 р. по 11.10.2017 р., оскільки відповідно до Постанови КМУ №909 право на пенсію за вислугу років молодшому медичному персоналу не надано. Тобто, позивачем не надано документи на підтвердження спірного періоду стажу, які б в сукупності дали змогу віднести його до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років. Отже, на перехід на пенсію відповідно до пункту 2-1 розділу XV Закону №1058-IV позивачка не має права, оскільки не виконано вимогу щодо підтвердження наявності стажу роботи в закладах охорони здоров`я, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.

07 грудня 2022 р. від Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому вони зазначили, що 29.09.2022 р. ОСОБА_1 звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років. Заява позивачки про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням ПФУ в Одеській області. Рішенням Головного управління ПФУ в Одеській області від 05.10.2022 р. позивачці відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років. Щодо зарахування періодів роботи з 21.10.1985 р. по 15.11.1992 р. в «Санаторін- профілакторін Павлоградського хімічного заводу ім. 60-років Радянської України» на посаді «медична сестра» до стажу роботи за вислугу років повідомили, що наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.10.2002 р. № 385, затверджено Перелік закладів охорони здоров`я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров`я, посад фахівців у галузі охорони здоров`я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров`я. До Переліку медичних закладів Санаторій-профілакторій не відноситься, отже, зарахувати період роботи з 21.10.1985 р. по 15.11.1992 р. немає законних підстав. Крім того, позивачка з 07.12.2004 р. по 09.09.2020 р. перебувала на посаді «молодша медична сестра», що не передбачено Постановою №909, отже, відсутні підстави для зарахування оспорюванного періоду до стажу роботи за вислугою років. Спеціальний стаж позивачки, що дає право на призначення за вислугу років станом на 11.10.2017 р. складає 02 місяці 11 днів, що унеможливлює призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та докази, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29.09.2022 р. позивачка звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р.

Розгляд документів, наданих до заяви від 29.09.2022 р. для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 провадився за принципом екстериторіальності Головним управлінням ПФУ в Одеській області.

Рішенням Головного управління ПФУ в Одеській області від 05.10.2022 р. №046350008951 позивачці відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років.

У вказаному рішенні зазначено, що у відповідності до пункту 2-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону № 1058 збережено право на пенсію за вислугу років особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, потрібний ятя визначенні права за вислугу років, передбачений статтею 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788 «Про пенсійне забезпечення». Таким чином, пенсію за вислугу років мають особи, передбачені п. «е» ст. 55 Закону № 1788, після досягнення встановленого віку, та які станом на 11.10.2017 р. мають не менше 26 років 6 місяців роботи за спеціальністю. Вік заявника 56 років. Спеціальний стаж роботи становить 2 місяці 11 днів. До спеціального стажу не враховано період роботи з 21.10.1985 р. по 15.11.1992 р., оскільки ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» відповідно до Постанови КМУ № 909 не відноситься до закладів охорони здоров`я. Також не враховано період роботи в пологовому будинку з 07.12.2004 р. по 11.10.2017 р., оскільки відповідно до Постанови КМУ №909 право на пенсію за вислугу років молодшому медичному персоналу не надано.

Згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 05.08.1985 р. у спірні періоди позивачка працювала:

- з 21.10.1985 р. по 15.11.1992 р. в «Санаторій-профілакторій Павлоградського хімічного заводу ім. 60-років Радянської України» на посаді медична сестра;

- з 23.11.1992 р. по 01.02.1993 р. в «Дитячий дошкільний заклад № 18 «Сонечко» Павлоградського відділу народної освіти Дніпропетровської області на посаді санітар-няня;

- з 01.02.1993 р. по 01.02.2000 р. в «Дитячий дошкільний заклад № 18 «Сонечко» Павлоградського відділу народної освіти Дніпропетровської області на посаді вихователь ясельної групи;

- з 07.12.2004 р. по 31.12.2019 р. в «Комунальне некомерційне підприємство «Павлоградський пологовий будинок Павлоградської міської ради» на посаді молодша медична сестра палати відділення патології вагітних;

- з 01.01.2020 р. по 09.09.2020 р. в «Комунальне некомерційне підприємство «Павлоградський пологовий будинок Павлоградської міської ради» на посаді молодша медична сестра акушерського відділення з ліжками патології вагітних.

19 березня 1988 року позивачка уклала шлюб, у зв`язку із чим змінила прізвище із « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .

Згідно із архівною довідкою КЗО «Павлоградський медичний коледж» Дніпропетровської обласної ради» від 02.03.2021 р. №138 підтверджено, що ОСОБА_4 навчалася в Павлоградському медичному училищі на денній формі навчання спеціальності «медична сестра» з 01.09.1983 р. по 05.07.1985 р. По закінченні навчання рішенням Державної кваліфікаційної комісії присвоєно кваліфікацію «медична сестра» та виданий диплом серії НОМЕР_3 від 05.07.1985 р., реєстраційний №2924. Під час виписування диплому допущена помилка при заповненні російськомовної частини: в прізвищі замість Черной написано ОСОБА_5 та виправлено рукописно літеру «о» на «е».

Відповідно до довідки Державного підприємства «Наукове-виробниче об`єднання «Павлоградський хімічний завод» від 13.07.2021 р. №90 ОСОБА_1 працювала на ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» з 21.10.1985 р. по 15.11.1992 р. на посаді медсестри в Санаторий-профилакторий.

Не погоджуючись з спірним рішенням відповідача, та вважаючи його протиправним позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно з ч.1 ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів.

Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців.

При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 року № 2-р/2019, визнано неконституційними положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Конституційний Суд України у цьому рішенні зазначив, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Конституційний Суд України вважає, що при запровадженні юридичного регулювання, за яким окремим працівникам освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років, законодавець не мав об`єктивних підстав.

Конституційний Суд України визнав зміни внесені до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII - неконституційними. Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 2-р/2019, тобто з 04.06.2019 року. Отже, починаючи з 05 червня 2019 року положення пункту "е" статті 55 Закону України № 1788-XII діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Суд зазначає, що на день звернення позивачки до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років, п. «е» ст. 55 Закону України № 1788-XII було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців.

Разом з тим, призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 р. № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення. Якщо міжнародним договором України встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору

Згідно з п. 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до п. 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України № 1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Закон України від 03.10.2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" набрав чинності 11 жовтня 2017 року. Тобто, пенсію за вислугу років згідно із нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" призначаються за умови наявності у особи станом на 11.10.2017 визначеного Законом України "Про пенсійне забезпечення" страхового і спеціального стажу.

Як встановлено судом, рішенням Головного управління ПФУ в Одеській області від 05.10.2022 р. №046350008951 позивачці відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу.

Відповідач-2 відмовив у зарахуванні до спеціального стажу періодів роботи позивачки з 21.10.1985 р. по 15.11.1992 р., оскільки ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» відповідно до Постанови КМУ № 909 не відноситься до закладів охорони здоров`я. Також не враховано період роботи в пологовому будинку з 07.12.2004 р. по 11.10.2017 р., оскільки відповідно до Постанови КМУ №909 право на пенсію за вислугу років молодшому медичному персоналу не надано.

Визначаючись щодо спірного питання про зарахування періодів до спеціального стажу, суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" № 909 від 04.11.1993 року затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік № 909).

Згідно Переліку №909 робота лікаря та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) дає право на пенсію за вислугу років (Розділ 2 «Охорона здоров`я»).

Крім того, згідно Переліку №909 робота директора (завідуючі), вихователі-методисти, вихователі, асистенти вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи дає право на пенсію за вислугу років (Розділ 1 «Освіта).

Згідно п. 2 «Примітки» постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909, «Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ».

Отже, посада «вихователь», «медична сестра» та «молодша медична сестра» відносяться до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Щодо відмови у зарахуванні до спеціального стажу період роботи з 21.10.1985 р. по 15.11.1992 р. в «Санаторій-профілакторій Павлоградського хімічного заводу ім. 60-років Радянської України», оскільки підприємство не відноситься до медичних закладів, слід зазначити, що умовою для призначення пенсії за вислугу років є наявність займаної посади в переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. № 909.

Так, за час роботи в «Санаторій-профілакторій Павлоградського хімічного заводу ім. 60-років Радянської України» з 21.10.1985 р. по 15.11.1992 р., позивачка займала посаду «медична сестра», а отже, виконувала обов`язки які належать до системи охорони здоров`я.

Крім того, відповідно до Пунктом 1 розділу II «Лікарі та інший медичний персонал» Переліку установ, організацій та посад, робота в яких, дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Ради Міністрів СССР від 17 грудня 1959 року № 1397, який діяв на час роботи позивача, передбачено, що час роботи в санітарно-профілактичних закладах на посаді «медичної сестри» зараховується до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постановах від 31.05.2022 р. у справі № 263/3555/17 та від 17.02.2021 р. у справі №120/4377/18-а.

При цьому, суд враховує, що згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 2 постанови Ради Міністрів СРСР  від 21.04.1975 №310 "Про трудові книжки колгоспників" (чинної на час внесення записів до трудової книжки позивача до 1991 року) установлено, що трудова книжка колгоспника являється основним документом про трудову діяльність членів колгоспу.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці  СРСР від 20.07.74   №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці та соцполітики 259/34/5 від 08.06.2001 року,  трудова  книжка  є  основним  документом про трудову діяльність працівника.

Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до п.2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.2.6 Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).

Системний аналіз вищезазначених положень, дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Більше того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Згідно з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Як встановлено судом, згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 05.08.1985 р. у спірні періоди позивачка працювала:

- з 21.10.1985 р. по 15.11.1992 р. в «Санаторій-профілакторій Павлоградського хімічного заводу ім. 60-років Радянської України» на посаді медична сестра;

- з 23.11.1992 р. по 01.02.1993 р. в «Дитячий дошкільний заклад № 18 «Сонечко» Павлоградського відділу народної освіти Дніпропетровської області на посаді санітар-няня;

- з 01.02.1993 р. по 01.02.2000 р. в «Дитячий дошкільний заклад № 18 «Сонечко» Павлоградського відділу народної освіти Дніпропетровської області на посаді вихователь ясельної групи;

- з 07.12.2004 р. по 31.12.2019 р. в «Комунальне некомерційне підприємство «Павлоградський пологовий будинок Павлоградської міської ради» на посаді молодша медична сестра палати відділення патології вагітних;

- з 01.01.2020 р. по 09.09.2020 р. в «Комунальне некомерційне підприємство «Павлоградський пологовий будинок Павлоградської міської ради» на посаді молодша медична сестра акушерського відділення з ліжками патології вагітних.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявність у трудовій книжці позивача запису про спірні період її роботи є належними та допустимим доказом підтвердження спеціального стажу.

При цьому, суд враховує, що доказів які б спростовували спірні періоди трудової діяльності позивача відповідач не надав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що стаж роботи позивача в спірні періоди безпідставно не зарахований відповідачем-2 до стажу працівника освіти, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, а відтак, рішення від 05.10.2022 р. № 046350008951 слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути її заяву від 29.09.2022 р. про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням висновків суду.

У межах заявлених підстав позову, при розгляді цієї справи, судом надавалась оцінка лише питанню неврахування періодів стажу позивача при вирішенні питання про призначення пенсії. Вказане виключало можливість перевірки всіх умов, визначених законом для прийняття позитивного рішення в користь позивача. Тому, з метою захисту порушених прав та інтересів позивача, Головне управління ПФУ в Одеській області слід зобов`язати повторно розглянути її заяву від 29.09.2022 р. із урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині судового рішення та про наявність підстав для врахування періодів роботи з 21.10.1985 р. по 15.11.1992 р. в «Санаторій-профілакторій Павлоградського хімічного заводу ім. 60- років Радянської України» на посаді «медична сестра», з 23.11.1992 р. по 01.02.1993 р. на посаді «санітар-няня» та з 01.02.1993 р. по 01.02.2000 р. на посаді «вихователь ясельної групи» в «Дитячий дошкільний заклад № 18 «Сонечко» Павлоградського відділу народної освіти Дніпропетровської області, з 07.12.2004 р. по 31.12.2019 р. на посаді «молодша медична сестра палати відділення патології вагітних» та з 01.01.2020 р. по 09.09.2020 р. на посаді «молодша медична сестра акушерського відділення з ліжками патології вагітних» в «Комунальне некомерційне підприємство «Павлоградський пологовий будинок Павлоградської міської ради», які досліджувалися при розгляді цієї справи.

У зв`язку із наведеним, відсутні підстави для задоволення позову в частині зобов`язання Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії.

З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.

Частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому підлягає стягненню з Головного управління ПФУ в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у сумі 496,20 грн.

Керуючись ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна, буд.83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.10.2022 р. № 046350008951 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи за вислугу років, що дає право на призначення пенсії відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи з 21.10.1985 р. по 15.11.1992 р. в «Санаторій-профілакторій Павлоградського хімічного заводу ім. 60- років Радянської України» на посаді «медична сестра», з 23.11.1992 р. по 01.02.1993 р. на посаді «санітар-няня» та з 01.02.1993 р. по 01.02.2000 р. на посаді «вихователь ясельної групи» в «Дитячий дошкільний заклад № 18 «Сонечко» Павлоградського відділу народної освіти Дніпропетровської області, з 07.12.2004 р. по 31.12.2019 р. на посаді «молодша медична сестра палати відділення патології вагітних» та з 01.01.2020 р. по 09.09.2020 р. на посаді «молодша медична сестра акушерського відділення з ліжками патології вагітних» в «Комунальне некомерційне підприємство «Павлоградський пологовий будинок Павлоградської міської ради»

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 29.09.2022 р., з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна, буд.83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 496,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя                                                     А.В. Савченко