Справа №l-7/2007р..
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2007 року Бериславський районний суд Херсонської області
в складі: головуючого - судді Радченко С.В.
при секретарі Глушковій Л.М.
за участю прокурора Клецько Ю.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бериславі Херсонської області справу про обвинувачення
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,' уродженця АДРЕСА_3, Бериславського району, Херсонської області, українця, гр-на України, освіта середня, працюючого ІНФОРМАЦІЯ_6 ЗАТ ПК „Поділля", одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, не судимого, мешканця Вінницької області, Томашпільського району, АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року обрано запобіжний захід - взяття під варту, знаходиться під вартою з ІНФОРМАЦІЯ_3 року,
за ст.ст. 152 ч.З, 15 ч. 1-153 ч.2 КК України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1, в період часу з 23.00год. ІНФОРМАЦІЯ_4 року до 06.00год. ІНФОРМАЦІЯ_5 року, в АДРЕСА_3, Бериславського району, в приміщенні квартири АДРЕСА_2, за місцем проживння ОСОБА_2, в групі осіб з ОСОБА_2, ОСОБА_3 і невстановленою слідством особою, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, із погрозою застосування фізичного насильства, здійснив насильницький статевий акт природнім способом з потерпілою ОСОБА_4, всупереч волі останньої, внаслідок чого потерпілій заподіяно легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливів у слизисту малої статевої губи.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину свою визнав частково, у вчиненому щиро розкаявся і пояснив, що ввечері ІНФОРМАЦІЯ_4 року зайшов до знайомого ОСОБА_2 забрати магнітофон. На кухні сиділи ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які запропонували переспати з жінкою. Він відповіде, що спочатку потрібно подивитися, що за жінка. Зайшов до великої кімнати і побачив там ОСОБА_2 з жінкою, які здійснювали статевий акт. Жінка була зверху. Він вийшов звідти і невдовзі вийшов ОСОБА_2, який запропонував йому також вступити в статеві відносини з жінкою. Він зайшов до кімнати, побачив що то ОСОБА_4, яка була винна його сім"ї кошти і запитав у неї, коли вона віддасть борг. ОСОБА_4 була в нетверезому стані. В кімнату зайшов ОСОБА_3 і почав сміятися, що він не може вступити в статеві відносини. Потім він зробив спробу здійснити статевий акт з ОСОБА_4, однак останній стало погано і у нього нічого не вийшло. Більше ніяких спроб він не робив. ОСОБА_4 він не бив, тілесних ушкоджень їй не наносив, в статеві відносини неприродним способом вступати не примушував. Наступного дня після пригоди він дізнався, що ОСОБА_4 написала заяву про зґвалтування до РВ УМВС, злякався, що не зможе довести свою невинність і поїхав на Батьківщину своєї дружину, де оформився на роботу ІНФОРМАЦІЯ_6, жив і працював до дня затримання працівниками міліції.
Крім визнання вини, вина підсудного у вчиненому злочині підтверджується слідуючими доказами:
· потерпіла ОСОБА_4 під час досудового слідства пояснювала, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року, близько 22.00год. її із застосуванням насильства примусили пройти у квартиру до ОСОБА_2 по сусідству з яким вона проживала. При цьому, на ній було одягнуте лише осіннє пальто. В квартирі ОСОБА_2 її залишили у великій кімнаті, куди заходили чоловіки та по черзі її ґвалтували. Вона чинила опір, внаслідок чого їй наносили удари по різним частинам тіла. ОСОБА_1 також вступив з нею в насильницький половий акт природнім способом, однак ударів він їй не наносив, тілесних ушкоджень не спричинював (а.с.24);
· допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 підтвердили, що знаходилися ІНФОРМАЦІЯ_4 року у квартирі ОСОБА_2 і бачили, що там також був присутнім ОСОБА_1;
· свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що вранці ІНФОРМАЦІЯ_5 року він зустрів у селі ОСОБА_1, який розповів йому, що вони вночі з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 „почудили" з ОСОБА_4;
· відповідно до висновку судово-медичної експертизи від ІНФОРМАЦІЯ_7 року (а.с.62) вбачається, що у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововиливу у слизисту малої статевої губи, які могли утворитися від дії напруженого статевого члену при здійсненні статевого акту, можливо в ніч з ІНФОРМАЦІЯ_4 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 року.
Суд вважає, що вина підсудного знайшла своє підтвердження у судовому засіданні. Злочинні дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.З ст. 152 КК України, а саме як зґвалтування, тобто статеві зносини із погрозою застосування, фізичного насильства, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення злочину групою осіб. Суд важає, що підсудний ОСОБА_1 вчинив закінчений злочин, оскільки особисто під час судового слідства давав визнаючі покази, які підтвердились сукупністю інших доказів, а саме показами потерпілої ОСОБА_4, висновком СМЕ, свідченнями ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_3.
Разом з тим, суд вважає, що з обвинувачення підсудного слід виключити такі ознаки як застосування фізичного насильства та спричинення потерпілій легких тілесних ушкоджень у вигляді синців обличчя, верхніх та нижніх кінцівок, садин обличчя, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час судового слідства. Так, підсудний ОСОБА_1 давав послідовні покази, в яких заперечував свою причетність до побиття ОСОБА_4 та спричинення їй тілесних ушкоджень під час зґвалтування. Сама потерпіла під час досудового слідства пояснювала, що ОСОБА_1 не завдав їй жодного удару. Інших доказів причетності підсудного до спричинення тілесних ушкоджень потерпілій органом досудового слідства не знайдено.
Окрім того, ОСОБА_1 обвинувачується органом досудового слідства в тому, що він в період часу з 23.00год. ІНФОРМАЦІЯ_4 року до 06.00год. ІНФОРМАЦІЯ_5 року, в АДРЕСА_3, Бериславського району, в приміщенні квартири АДРЕСА_2, за місцем проживння ОСОБА_2, в групі осіб з ОСОБА_2, ОСОБА_3 і невстановленою слідством особою, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння із застосуванням фізичного насильства, а також в результаті спільних, узгоджених дій з іншими виконавцями зґвалтування, що виразилися у нанесенні ОСОБА_4 численних ударів руками в обличчя та інші частини тіла, в результаті яких потерпілій заподіяні легкі тілесні ушкодження та погрози застосування фізичного насильства, у тому числі й вбивством потерпілої та зґвалтуванням її неповнолітньої дочки, які усно висловлювались безпосередньо потерпілій, при цьому вона сприймала їх як реальні, примушував ОСОБА_4 до орогенітального контакту, всупереч волі останньої, але при цьому не довів злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі, а в результаті опору потерпілої. Тобто обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 15 - ч.2 ст. 153 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є замах на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, вчинене групою осіб.
Суд, дослідивши матеріали справи, допитавши підсудного, свідків, вважає що винність ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 15 - ч.2 ст. 153 КК України не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що він не застосовував ніякого насильства над ОСОБА_4 щоб примусити її вступити з ним в орогенітальний контакт. Також він не погрожував ніяким насильством. Якщо у нього і виникла думку, щодо такого виду статевих відносин, то він відмовився від свого задуму, оскільки йому стало гидко від виду ОСОБА_4 яка до цього вступала в статеві зв"язки і якій ставало погано.
Будучи допитаним під час досудового слідства, в тому числі і в присутності захисника, ОСОБА_1 послідовно заперечував свою причетність до вчинення замаху на задоволення статевої пристраті неприроднім шляхом. Він пояснював, що пропонував ОСОБА_4 вступити з ним в орогенітальний контакт і та відмовилася. Він прийняв її відмову і не робив жодних спроб шляхом насильства вступити в орогенітальний контакт з потерпілою (а.с.130-131, 153-154).
В силу статті 17 КК України, не може підлягати кримінальної відповідальності особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця.
Покази, дані ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 року (а.с.113) не можуть бути покладені судом в основу обвинувачення, оскільки не підтверджуються сукупністю інших доказів.
Потерпіла ОСОБА_4 під час досудового слідства відносно ОСОБА_1 давала суперечливі покази, які не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.
Так, ОСОБА_4 пояснювала, що ОСОБА_1 намагався вступити з нею в орогенітальний контакт, але вона відмовилася. Щодо подальших його дій, то спочатку ОСОБА_4 пояснювала, що ОСОБА_1 все ж таки примусив її до орогенітального контакту, однак сім"явиверження у нього не сталося (а.с.24-27); потім пояснювала, що вона чинила опірг ОСОБА_1 не зміг вступити в орогенітальний контакт (а.с.29,30).
Співмешканець потерпілої ОСОБА_8 суду пояснив, що ОСОБА_4 розповіла йому про те, що її зґвалтували на квартирі ОСОБА_2 сам ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3. Про ОСОБА_1 вона взагалі не згадувала.
Свідки ОСОБА_3 у судовому засіданні та ОСОБА_2 під час досудового слідства (а.с.67-68) заперечували причетність ОСОБА_1 щодо здійснення насильства над ОСОБА_4 та намагання задоволення статевої пристрасті неприроднім шляхом.
Допитані судом свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 також не дали показів відносно винності ОСОБА_1 у вчиненні замаху на задоволення статевої пристрасті неприроднім шляхом.
Оцінюючи всі зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що участь підсудного у вчиненні замаху на
насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом не доведена тому поданому епізоду
обвинувачення ОСОБА_1 підлягає виправданню.
При обранні виду та міри покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості та суспільну небезпечність вчиненого злочину, який є особливо тяжким злочином, і те, що злочин вчинено вперше. Також суд враховує особу підсудного, який позитивно характеризується громадскістю з місця проживання і за місцем роботи (а.с. 156-157). Суд критично оцінює громадську характеристику, підписану від імені голови Новорайської сільської ради, оскільки викладені в характеристиці факти є надуманими і не відповідають дійсності. В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження факти вчинення ОСОБА_1 правопорушень. Суд враховує роль ОСОБА_1 у вчиненні злочину групою осіб, а саме те, що ця роль є незначною. ОСОБА_1 єдиний хто не завдавав тілесних ушкоджень потерпілій, не примушував вступати з ним в статевий зв"язок неприроднім способом. Суд враховує особу потерпілої, яка, як показали у судовому засіданні свідки, вела аморальний спосіб життя, зловживала алкогольними напоями.
Також суд враховує щире каяття підсудного, його позитивну поведінку після вчинення злочину, а саме влаштування на роботу, де він отримував грамоти та подяки (а.с. 156) і вважає, що при призначенні покарання підсудному слід застосувати ст.69 КК України та призначаючи покарання, перейти до іншого, більш м"якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті 152 ч.З за наступними підставами, які суд вважає виключними: ОСОБА_1 раніше не судимий та має декілька визначених судом пом"якшуючих покарання обставин, а саме: щире каяття у вчиненому, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, вчинення злочину вперше. Суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити покарання у вигляді обмеження волі, тому що його виправлення ще можливе без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду з обов"язковим залученням до праці.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1 є вчинення злочину в стані алкогольного сп"яніння.
Наявність судових витрат органом досудового слідства не зазначена.
Керуючись ст.ст. 321-324 КПК України, суд
ЗАСУДИВ:
Визнавши винним ОСОБА_1 за ст.ст. 152 ч.З, 69 КК України до обмеження волі строком на три роки з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі відкритого типу в умовах здійснення за ним нагляду з обов"язковим залученням до праці.
Міру запобіжного заходу до направлення підсудного в кримінально-виконавчу установу для відбуття покарання залишити без змін - взяття під варту.
Початок строку відбування покарання рахувати з ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Зарахувати підсудному в строк відбуття покарання час його знаходження під вартою до направлення в кримінально-виконавчу установу для відбуття покарання з урахуванням ст.72 п.б КК України, тобто один день позбавлення волі за два дні обмеження волі.
За ст. 15 ч.І-153 ч.2 КК України ОСОБА_1 виправдати за недоведеністю його участі у вчиненні злочину.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Херсонської області протягом п"ятнадцяти днів з
часу його проголошення, шляхом подачі скарги до місцевого суду Бориславського району.__
Суддя С.В Радченко