ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

17 січня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 729/1546/19

Головуючий у першій інстанції – Кузюра В. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/159/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

                               головуючого-судді: Онищенко О.І.

                               суддів:  Євстафіїва О.К., Скрипки А.А.

                               секретар: Патук А.А.   

Позивач: ОСОБА_1

Відповідачі: Бобровицька об`єднана територіальна громада в особі Бобровицької міської ради Чернігівської області, ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 29 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бобровицької об`єднаної територіальної громади в особі Бобровицької міської ради Чернігівської області, ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішення органу місцевого самоврядування (суддя Кузюра В.О.), ухвалене о 13 год. 50 хв. у м.Бобровиця,

                                         В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати державну реєстрацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (земельної ділянки площею 0,04 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7420610100:01:009:0154) за ОСОБА_2 від 25.01.2019, номер запису про право власності 30012979, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1728531874206, що виникла на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.01.2019 №369, а кадастровий номер 7420610100:01:009:0154, виданий на ім`я ОСОБА_3 , визнати недійсним; визнати недійсним договір купівлі-продажу №369 від 25.01.2019 земельної ділянки (кадастровий номер 7420610100:01:009:0154), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення Бобровицької міської ради від 22.11.2018 №427-12/VII «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення особистого селянського господарства, індивідуального садівництва та будівництва індивідуальних гаражів в межах підвідомчої території Бобровицької міської ради» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачу безоплатно земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства площею 0,04 га (кадастровий номер 7420610100:01:009:0154), що розташована на землях комунальної власності Бобровицької міської ради.

Позов мотивовано тим, що 10 липня 2017 року позивач отримав у приватну власність 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а рішенням Бобровицького районного суду від 11 лютого 2019 року позивачу виділено в натурі у приватну власність 1/2 частину вищевказаного житлового будинку. Будинок розташований на земельній ділянці Бобровицької міської ради. Відповідно до Генерального плану м.Бобровиця від 24.06.1987 року користувачами житлового будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з поділом по 1/2 частини будинку кожній; земельна ділянка, закріплена за даним будинком, у розмірі 0,1301 га та поділена на 1/2 частини між користувачами будинку. Рішенням 12 сесії 7 скликання Бобровицької міської ради від 22.11.2018 року затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 0,04 га (кадастровий номер 7420610100:01:009:0154) у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , речове право на дану земельну ділянку зареєстроване 18 грудня 2018 року за ОСОБА_3 . У подальшому, 25 січня 2019 року вказана земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі цивільно-правової угоди. За доводами ОСОБА_1 , земельна ділянка розміром 0,04 га по АДРЕСА_1 підлягає поверненню позивачу, оскільки вона перебуває у спільній частковій власності та вибула з користування не за волею позивача.

Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 29 серпня 2022 року позовні вимоги задоволено частково; скасовано рішення Бобровицької міської ради від 22.11.2018 року № 427-12/VII «Про затвердженння проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення особистого селянського господарства, індивідуального садівництва та будівництва індивідуальних гаражів в межах підвідомчої території Бобровицької міської ради» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачу безоплатно земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства площею 0,04 га, кадастровий номер 7420610100:01:009:0154; визнано недійсним договір купівлі-продажу № 369 від 25.01.2019 року земельної ділянки кадастровий номер 7420610100:01:009:0154, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Миргородською Н.Г.; скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,04 га, кадастровий номер 7420610100:01:009:0154, що розташована в АДРЕСА_1 , зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 25.01.2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1728531874206, номер запису про право власності 30012979, підстава внесення рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45223295 від 25.01.2019 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва; у визнанні недійсним кадастрового номеру 7420610100:01:009:0154 відмовлено; стягнуто з Бобровицької міської ради, ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області солідарно на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 2450 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що до суду надано достатньо доказів володіння та користування позивачем земельною ділянкою по АДРЕСА_1 на законних підставах площею 0,1016 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель. До суду не надано доказів дотримання передбачених ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» умов Бобровицькою міською радою, отже передача земельної ділянки ОСОБА_3 була здійснена незаконно, рішення Бобровицької міської ради, яким затверджений проект відведення та передача земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , є незаконним, а всі подальші цивільно-правові угоди та реєстраційні дії в зв`язку з цим є недійсними та підлягають скасуванню.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення міської ради відповідає вимогам законодавчих нормативно-правових актів України, в тому числі вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, про що свідчать: 1) загальні висновки, зроблені у розділі 4 Аудиторського висновку Аудиторської фірми «Бізнесінформаудит» від 15.02.2021 року №194/292/1; 2) Висновок судового експерта ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» від 13.12.2021 року №13/10.20/2021; 3) відзив Бобровицької міської ради, де вказано про те, що ОСОБА_3 була передана земельна ділянка, яка перебувала не в приватній, а в комунальній власності м.Бобровиця; 4) відзив ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області, де зазначено про те, що рішення міської ради від 22 листопада 2018 року відповідає вимогами вимогам чинних законодавчих та нормативно-правових актів України. За доводами відповідачки, ОСОБА_1 має присадибну земельну ділянку площею 0,0378 га, що необхідна для обслуговування його житлового будинку, господарських будівель та споруд, і яка не має нічого спільного із земельною ділянкою, яка була відведена у власність ОСОБА_3 оспорюваним ним рішенням міської ради. Також ОСОБА_2 посилається, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які свідчать про невідповідність вимогам чинних законодавчих та нормативно-правових актів України Договору купівлі-продажу №369 від 25.01.2019 року земельної ділянки.  Відповідачка зауважує, що чинним законодавством не передбачено такого способу захисту цивільних прав та інтересів як скасування державної реєстрації земельної ділянки, зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Крім того, ОСОБА_2 звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні зазначено особу з прізвищем ОСОБА_5 , яка не має нічого спільного з прізвищем відповідачки, отже на власника земельної ділянки рішення суду не розповсюджується. Відповідачка зазначає, що Генплан м.Бобровиця-1987, на який посилається позивач, вже не відповідає фактичному плану забудови міста, а тому не може застосовуватися для обґрунтування палнування та забудови території м.Бобровиця у 2017-2019 роках.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Текст відзиву є ідентичним тексту апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Миргородська Н.Г. просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вказаний відзив також є ідентичним апеляційній скарзі відповідачки.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції не відповідає.

По справі встановлено, що на підставі договору дарування 1/2 частини житлового будинку від 10 липня 2017 року ОСОБА_1 є власником 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10-11 т.1). Згідно з пунктом 2 вказаного договору житловий будинок розташований на земельній ділянці Бобровицької міської ради Чернігівської області.

Власником іншої 1/2 частини вказаного будинку є ОСОБА_3 .

Відповідно до генерального плану м. Бобровиця Чернігівської області від 24.06.1987 року користувачами житлового будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ( попередній власник) , по 1/2 частині за кожною.

Будинок розташований на земельній ділянці , загальною площею 0, 2032 га, з яких город площею 0,1301 га. Відповідно кожній належить право на 1/2 частину і земельної ділянки.

Відповідно до рішення виконкому № 54 від 17.03.1994 року Бобровицької міської ради народних депутатів "Про приватизацію земельних ділянок " гр. ОСОБА_6 передано у приватну власність земельну ділянку , розміром 0,1016 га для обслуговування житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

ОСОБА_7 ( попередній власник) отримала у спадок від своєї матері ОСОБА_6 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд та відповідну частину земельної ділянки , що в АДРЕСА_1 .

Рішенням Бобровицької міської ради №427-12/VII від 22 листопада 2018 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення особистого селянського господарства, індивідуального садівництва та будівництва індивідуальних гаражів, що знаходяться в межах підвідомчої території міської ради; передано громадянам безоплатно у власність земельні ділянки за рахунок земель комунальної власності Бобровицької міської ради, не наданих у власність і користування, зокрема ОСОБА_3 – земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0400 га, кадастровий номер 7420610100:01:009:0154, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.22-23 т.1).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 є власником  земельної ділянки кадастровий номер 7420610100:01:009:0154 площею 0,04 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 25 січня 2019 року (а.с.21 т.1).

Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 11 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 14 травня 2019 року, виділено в натурі у приватну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по 1/2 частку кожному житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12-20 т.1).

Відповідно до Акту земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 22 серпня 2019 року комісією було встановлено, що вищезазначеною земельною ділянкою орієнтовною площею 0,0400 га на даний час користується ОСОБА_1 , але згідно даних з публічної кадастрової карти України ця земельна ділянка наразі перебуває в приватній власності з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства; ОСОБА_1 не було надано жодних документів, що підтверджують право на спірну земельну ділянку (а.с.24 т.1).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому, позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Предметом спору в розглядуваній справі є визнання незаконним та скасування рішення  Бобровицької міської ради від 22.11.2018 №427-12/VII «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення особистого селянського господарства, індивідуального садівництва та будівництва індивідуальних гаражів в межах підвідомчої території Бобровицької міської ради» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачу безоплатно земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства площею 0,04 га (кадастровий номер 7420610100:01:009:0154), що розташована на землях комунальної власності Бобровицької міської ради; скасування державної реєстрацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (земельної ділянки площею 0,04 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7420610100:01:009:0154) за ОСОБА_2 від 25.01.2019 та визнання недійсним номеру запису про право власності 30012979, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1728531874206, що виникла на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.01.2019 №369,  кадастровий номер 7420610100:01:009:0154, виданогона ім`я ОСОБА_3 ; а також визнання недійсним договіру купівлі-продажу №369 від 25.01.2019 земельної ділянки (кадастровий номер 7420610100:01:009:0154), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

На думку позивача, земельна ділянка, яка надана ОСОБА_3 у приватну власність, була надана без врахування того, що зазначена вище земельна ділянка перебувала у спільнному частковому користуванні двох співвласників будинку розташованому за адресою АДРЕСА_1 , була виділена для обслуговування будинку та господарських будов і вибула  з користування не за волею ОСОБА_1 , який здійснював фактичне користування нею.

Отже, позовні вимоги заявлено позивачем, у тому числі, з підстав порушення міською радою норм Земельного кодексу України при виділенні земельної ділянки ОСОБА_3 .

Верховний Суд у постановах від 14 квітня 2021 року в подібних справах № 450/2352/18 та № 450/2410/18 за позовом  про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради, визнання державних актів недійсними вже вказував на те, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним.

При цьому, Верховний Суд, вказуючи на неефективність обраного позивачем способу захисту порушеного права, виходив з наступного.

Серед способів захисту речових прав ЦК України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державного акта на право власності не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.

Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86, 94), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 01 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункти 42-43, 47, 49).

Судовий захист повинен бути повним відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20). Наведені висновки щодо неефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права також підтверджені Верховним Судом у постанові від 01 вересня 2021 року в справі № 444/2315/18.

Отже, задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження спірною земельною ділянкою, а тому такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів судового захисту. Позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним з підстав незаконного отримання у приватну власність земельної ділянки є ланцюгом договорів та інших правочинів щодо спірного майна.

Виходячи із встановлених обставин належним способом захисту може бути звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, за умови доведеності, що позивач був позбавлений права володіння (користування) земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, у разі доведеності, що позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (пункт 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц).

Крім того, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що позивачем у позовній заяві заявляється вимога про визнання договору купівлі-продажу недійсним, але сторони цього договору не залучені до участі в справі в якості відповідачів, а саме ОСОБА_3 як продавець за договором. Зазначена обставина не є вирішальною для правильного вирішення даного спору.

Оскільки колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку про  відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 саме у зв`язку із обранням позивачем неналежного способу захисту своїх прав, то інші доводи апеляційної скарги та підстави для скасування судового рішення у даному випадку не заслуговують на увагу.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку із обранням позивачем неналежного способу захисту своїх прав.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 стягненню судовий збір у розмірі 3675 грн за апеляційний розгляд справи. 

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

                                   П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 29 серпня 2022 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Бобровицької об`єднаної територіальної громади в особі Бобровицької міської ради Чернігівської області, ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішення органу місцевого самоврядування відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3675 грн за апеляційний розгляд справи. 

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 19 січня 2023 року.

Головуючий:                                                             Судді: