Справа № 717/786/22

                                               УХВАЛА

18 січня 2023 року Кельменецький районний суд Чернівецької області у cкладі:

головуючого судді:         ОСОБА_1

з участю секретаря:                 ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12022262100000048 клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 115 КК України:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною вищою освітою, одруженого, лікаря обласного комунального некомерційного підприємства „Чернівецький обласний клінічний протитуберкульозний диспансер”, раніше не судимого.

Сторони кримінального провадження:

прокурор:                                 ОСОБА_4

захисники:                                 ОСОБА_5

                                                ОСОБА_6

обвинувачений:                         ОСОБА_3

потерпілий:                                 ОСОБА_7

                                               ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ухвали Кельменецького районного суду Чернівецької області від 29 листопада 2022 року в даному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 14 години 27 січня 2023 року.

Відповідно до ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На даний час судове провадження не завершено, а обраний судом строк запобіжного заходу спливає 27 січня 2023 року.

Прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Із клопотання вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 19 березня 2022 року близько 19 години, перебуваючи у кімнаті будинку АДРЕСА_2 , під час спільного розпиття спиртних напоїв із ОСОБА_8 , під час конфлікту, діючи умисно, протиправно, з метою заподіяння смерті, наніс не менше 20 ударів кулаками рук та ногами в обличчя, голову, руки та тулуб ОСОБА_8 . Внаслідок нанесених ОСОБА_3 ударів ОСОБА_8 були спричинені наступні тілесні ушкодження: садно спинки носа, синці чола, лобно-скроневої ділянки голови зліва, верхнього та нижнього повіка лівого ока, верхнього та нижнього повіка правого ока, правої скронево-вилицевої ділянки обличчя, лівої вилицевої ділянки обличчя, правої щоки ближче до кута щелепи, верхньої губи по всій поверхні, нижньої губи та підборіддя по всій поверхні, лівої щоки ближче до кута нижньої щелепи, правої вушної раковини, лівої вушної раковини по всій поверхні, спинки носа, кінчика носа та обох крил носа, в проекції правого сонцеподібного паростка, тильної поверхні лівої китиці руки, задньої поверхні серединно-нижньої третини правого передпліччя, правої китиці руки з переходом на тильну поверхню основної фаланги п`ятого пальця, тильної поверхні основної фаланги третього пальця правої китиці руки, забійні рани верхнього повіка лівого ока в ділянці зовнішнього кута, лівої щоки ближче до кута нижньої щелепи, правої китиці руки, крововиливи в м`які тканини волосяної частини голови з боку внутрішньої поверхні в лівій скроневій ділянці голови, субарахноїдальні крововиливи в правій та лівій лобно-скроневих долях вогнищевого характеру, забій речовини головного мозку, переломи ребер справа:2,3,4,5 –те по правій середньо-ключичній лінії по непрямому типу з крововиливами в пристінну пліву та міжреберні м`язи. Дані тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та перебувають в прямому причинному зв`язку із фактом настання смерті. Смерть ОСОБА_8 настала від закритої внутрішньочерепної травми із забоєм речовини головного мозку. Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України – тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині.

Прокурор ОСОБА_4 клопотання підтримав та вважає, що воно підлягає задоволенню, оскільки обсяг ризиків, які дають достатні підстави вважати , що обвинувачений може вчинити дії передбачені ч.1 ст. 177 КПК України не зменшився, судовий розгляд справи не вдасться закінчити до 27 січня 2023 року, у зв?язку з тим, що по справі проводиться експертиза, обсяг обвинувачення не зменшився.

Обвинувачений ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_5 залишають дане питання на розсуд суду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши клопотання, суд вважає, що підозра у вчиненні ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України є обґрунтованою. В матеріалах кримінального провадження наявні докази, які вказують на вчинення злочину передбаченого ч.1 ст. 115 КК України ОСОБА_3 .

Згідно зі змістом ст. ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу, згідно з частиною 2 даної статті, є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Співставляючи доводи клопотання сторони обвинувачення з доводами сторони захисту, на предмет наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд погоджується із доводами прокурора про його наявність, оскільки ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України. Санкція ч.1 ст. 115 КК України відносить цей злочин до особливо тяжких, та за нього передбачена можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за його вчинення у разі доведення вини, обвинувачений може переховуватися від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

З урахуванням сукупності вищенаведених обставин, суд вважає підтвердженою наявність ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Суд вважає, що сторона захисту не навела інших обставин, які б дозволяли інакше оцінити наявність або ж відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України та ґрунтуючись на досліджених матеріалах та поясненнях учасників провадження, суд врахує наступні обставини: 1) надані відомості свідчать про вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 115 КК України; 2) злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 відноситься до особливо тяжких і у разі визнання його винуватим, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років; 3) обвинувачений має сім`ю, 4) обвинувачений має постійне місце роботи; 5) раніше не судимий, 6) відомості щодо застосування до нього раніше запобіжних заходів чи наявності повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення відсутні.

       Суд вважає, що наявність сім`ї свідчить про наявність у обвинуваченого соціальних зв`язків, однак не є достатнім стримуючим фактором з урахуванням наявного ризику.

Суд також враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо сторона обвинувачення доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України (ч. 1 ст. 184 КПК України). Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування "обґрунтованої ймовірності", за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак потребує встановлення реальної можливості допустити це в майбутньому.

Суд вважає, що встановлений судом ризик того, що обвинувачений у випадку застування до нього запобіжного заходу більш м`якого у порівнянні з триманням під вартою, зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду, на цей час не зменшився.

Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 183 КПК України - тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Суд вважає, що обставини справи свідчать про неможливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу для запобіганням ризику, передбаченого ст.177 КПК України.

Суд вважає, що менш суворі запобіжні заходи, не пов`язані з триманням під вартою, зокрема: домашній арешт, в тому числі цілодобовий, з огляду на сукупність встановлених вище обставин, на даному етапі розгляду справи, не зможуть запобігти встановленому ризику, однак зможуть завадити виконанню завдань кримінального провадження.

Застосовуючи такий запобіжний захід як тримання під вартою, суд враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину, вчиненого із застосуванням насильства, що свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою.

Суд також бере до уваги, що на території України введено воєнний стан.

Зважаючи на такі обставини суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню і строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід продовжити.

       На підставі наведеного, керуючись главою 18 КПК України, ст. 177,178, 183, 193, 197, 331 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного під час судового розгляду стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Чернівці Чернівецької області до 16 години 17 березня 2023 року.

Строк дії цієї ухвали про тримання під вартою ОСОБА_3 закінчується о 16 годині 17 березня 2023 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її проголошення.

Виконання ухвали доручити Дністровському районному відділу поліції Головного управління національної поліції в Чернівецькій області.

Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду  шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя: