КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-13854/08 Головуючий у І інстанції - Ярмола О.Я.
Суддя-доповідач Коваль М.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 квітня 2009 року Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді - Коваля М.П., суддів Бараненка І.І., Бєлової Л.В., при секретарі Ліжевській Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2007 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати останнього сплатити недоплачену суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2005 рік у сумі.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2007 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги посилалась на те, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегією суддів встановлено, що відповідно до посвідчення НОМЕР_1 від 29.09.2005 року позивач є учасником ліквідації 1-ї категорії наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.2) і є інвалідом 3-ї групи у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте, колегія суддів вважає, що відповідач повинен був здійснити нарахування та виплату допомоги позивачу виходячи з її розміру, встановленого Законом України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Разом з тим, згідно ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 КАС України вказаний строк застосовується судом за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач просив суд застосувати вказаний строк, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги за 2005 рік не підлягали задоволенню у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду за захистом своїх прав.
Таким чином, аналізуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що у задоволені позову було відмовлено обґрунтовано.
Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним та є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2007 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий :
Судді:
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-13854/08 Головуючий у І інстанції - Ярмола О.Я.
Суддя-доповідач Коваль М.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 квітня 2009 року Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді - Коваля М.П., суддів Бараненка І.І., Бєлової Л.В., при секретарі Ліжевській Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2007 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И Л А:
Відповідно до вимог ст.ст. 158, 160 КАС України залежно від складності справи складання судового рішення у вигляді ухвали у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш ніж п'ять днів з дня закінчення розгляду справи. При цьому вступна та резолютивна частини ухвали підписуються всім складом суду, проголошуються в судовому засіданні та приєднується до справи.
Роз'яснити сторонам, що з обґрунтованим текстом ухвали суду вони зможуть ознайомитися 07 квітня 2009 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 160 КАС України, колегія суддів, -, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2007 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий :
Судді: