Справа № 157/1158/22 Провадження №11-кп/802/231/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Категорія: запобіжний західДоповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2023 року                                                                 місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого – судді ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю

секретаря судового засідання – ОСОБА_5 ,

прокурора – ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_7 ,

захисника обвинуваченого – ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8  в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7  на ухвалу Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 11 січня 2023 рокупро продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 11 січня 2023 рокуклопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого  ОСОБА_7  задоволено. Продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_7  запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 11 березня 2023 року включно.

Таке своє рішення місцевий суд мотивував тим, що судове провадження не завершено до спливу строку тримання під вартою, в судовому засіданні не допитані свідки, потерпілий, а визначенні ст. 177 КПК України ризики, котрі були підставами для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на час розгляду кримінального провадження, не відпали.

У поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена без дотримання вимог процесуального законодавства та норм матеріального права, а також є необґрунтованою, оскільки судом не було повно і всебічно з`ясовано обставини цієї справи та неналежним чином було оцінено докази й аргументи, надані її учасниками. Крім того, оскаржувана ухвала не відповідає завданню і основним засадам кримінального судочинства в силу допущених порушень прав обвинуваченого, захищених як Конституцією України, так і Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, всупереч закріпленим в національному законодавстві України засадам верховенства права, законності, а також необхідності врахування судової практики Європейського суду з прав людини при здійсненні судочинства.

Вважає, що процесуальна поведінка його клієнта не дає жодних підстав стверджувати про існування жодних з передбачених ч.1 ст.177 КПК України ризиків, на які посилається сторона обвинувачена при обранні запобіжного заходу. Вважає, що кожен конкретний ризик має бути доведений та обґрунтований доказами його існування, з наданням копій відповідних матеріалів, якими слідчий та/або прокурор обґрунтовує свої доводи.

Зазначає, що ОСОБА_7 хоча і не є одруженим, проте має сім`ю, у зв`язку із чим є необхідність матеріально та фізично допомагати своїм родичам, має міцні соціальні зв`язки та постійне місце проживання, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, скарги на нього відсутні. Разом з тим підзахисний має бажання офіційно працевлаштуватися задля того, щоб відшкодувати потерпілому спричинену шкоду (як майнову, так і моральну), а це зробити, перебуваючи під вартою, об`єктивно неможливо. Вважає, що є всі підстави для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Заслухавши суддю - доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, прокурора, який заперечив доводи апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Згідно з положеннями ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід – тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.

Дані вимоги закону при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 місцевим судом були дотримані в повній мірі.

Так при розгляді в суді першої інстанції клопотання про продовження запобіжного заходу прокурор довів обставини, які свідчать про наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати про існування хоча б одного із ризиків про те, що обвинувачений ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, та що застосований до нього запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, що вірно встановив суд.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підставами для обрання запобіжного заходу та продовження строку тримання під вартою стали наявність обґрунтованої підозри, а метою: вчинення іншого кримінального правопорушення, запобігання спробам ухилення від суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття ОСОБА_7 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м`який запобіжний захід.

Так, наведені прокурором підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.

З урахуванням наведеного, особи обвинуваченого ОСОБА_7 та тяжкості інкримінованого йому діяння, віку та стану його здоров`я, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , а тому законних підстав для скасування ухвали і ухвалення нової, відповідно до викладеного в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.

Доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не зменшують доведених стороною обвинувачення ризиків, і не є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора та обрання щодо обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, як про це просить сторона захисту.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування судового рішення, апеляційний суд не вбачає.

Враховуючи вищенаведене апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

Керуючись ст. ст. 197, 199, 376, 405, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 11 січня 2023 рокупро продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: