УХВАЛА

11 січня2023 року

м. Київ

Справа № 904/8884/21

Провадження № 12-39гс22

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Пількова К. М.,

суддів Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Штелик С. П.,

перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Будинок радіо» (далі - Товариство)

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2022 (головуюча Білецька Л. М., судді Верхогляд Т. А., Парусніков Ю. Б.) у справі

за позовом Товариства

до Дніпровської міської ради (далі - Рада)

про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі,

УСТАНОВИЛА:

1. 10.11.2021 Товариство звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Ради, в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову просило визнати укладеною додаткову угоду до договору від 20.07.2000 (далі - Договір) оренди земельних ділянок, які розташовані за адресою: місто Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 102, з площами 0,0166 га і 0,0348 га та кадастровими номерами 1210100000:06:101:0001 і 1210100000:06:101:0003 відповідно (далі - Земельні ділянки).

2. Позов мотивовано тим, що Товариство зверталось до Ради з клопотанням № 04-07/13 від 17.07.2013 про продовження дії Договору на тих самих умовах і на той самий строк, до якого було додано відповідний проєкт додаткової угоди, однак відповіді не отримало і з того часу продовжує користуватися Земельними ділянками та сплачувати орендну плату.

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2022 (суддя Колісник І. І.) позов задоволено; визнано укладеною додаткову угоду до Договору у відповідній редакції.

Рішення суду першої інстанції мотивовано, зокрема, тим, що Товариство завчасно, 19.07.2013 (за чотири місяці до спливу строку дії Договору), повідомило Раду про свій намір скористатися переважним правом на укладення Договору на новий строк, звернувшись до неї з клопотанням № 04-07/13 від 17.07.2013, до якого додало проєкт додаткової угоди; у місячний строк після отримання клопотання разом із проєктом додаткової угоди Рада не надала відповіді Товариству та не уклала додаткової угоди про поновлення Договору; у місячний строк після закінчення Договору, тобто до 19.08.2013, Товариство не отримало листа-повідомлення Ради із запереченням проти поновлення Договору, оскільки такий лист не надсилався; після закінчення строку дії Договору Товариство продовжило користуватися Земельними ділянками та належно виконувало умови Договору, зокрема сплачувало орендну плату.

Урахувавши наведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що Договір є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені, в силу частин першої - шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон). Однак процедура поновлення Договору, передбачена статтею 33 Закону, не була завершена внаслідок невиконання Радою обов`язку щодо укладення у місячний строк відповідної додаткової угоди.

Суд першої інстанції відхилив доводи Ради щодо пропуску Товариством строку позовної давності, оскільки вважав, що порушення орендодавцем вимог Закону щодо укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі є триваючим порушенням, яке позбавляє орендаря можливості зареєструвати відповідне речове право. На думку суду першої інстанції, застосування наслідків пропуску строку позовної давності в таких правовідносинах сприяло б недобросовісній поведінці орендодавця, який усупереч вимогам закону ухиляється від укладення відповідної додаткової угоди, отримуючи при цьому протягом тривалого часу орендну плату за користування земельними ділянками та не заявляючи до орендаря вимог про їх звільнення.

4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2022 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2022 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

5. Мотивуючи цю постанову, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про наявність порушеного права Товариства, однак вважав помилковими його висновки щодо триваючого характеру правопорушення з боку Ради, яке полягає в ухиленні від укладення додаткової угоди про поновлення Договору, оскільки частина шоста статті 33 Закону передбачає місячний строк для надання заперечень орендодавцем щодо поновлення договору оренди землі. Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, після закінченням цього строку право орендодавця надати свої заперечення проти поновлення договору оренди землі вичерпується і розпочинається право орендаря захищати свої права в суді. Однак Товариство цим правом протягом тривалого терміну (з 2013 року) не скористалось та не навело жодних обґрунтувань або поважних причин, які б перешкоджали йому це зробити. При цьому та обставина, що Товариство є добросовісним користувачем Земельних ділянок та сплачує за користування ними орендну плату, не звільняє його від обов`язку вчасно звернутися до суду по захист своїх прав.

6. 21.10.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) надійшла касаційна скарга Товариства, у якій воно просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2022 та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2022.

7. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову через пропуск строку позовної давності.

8. На переконання Скаржника, системний аналіз положень Закону та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку, що укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі є проміжною стадією між поновленням такого договору в силу закону та здійсненням орендарем державної реєстрації права оренди. Невчинення Радою дій з укладення додаткової угоди протягом законодавчо визначеного місячного строку позбавляє Товариство можливості зареєструвати речове право оренди землі в Державному реєстрі речових прав та є триваючим правопорушенням. При цьому строк реєстрації вказаних речових прав законом не визначений.

9. Скаржник посилається на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, що Рада після поновлення Договору, тобто після 20.11.2013, і до моменту звернення з цим позовом до суду не припинила порушення вимог Закону щодо обов`язкового укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди, а тому Товариство (орендар) має право в будь-який час протягом строку оренди за поновленим договором вимагати укладення з Радою (орендарем) додаткової угоди до Договору.

10. Скаржник підтримує висновки суду першої інстанції про те, що позовна давність на вказані вище вимоги не поширюється з огляду на триваючий характер правопорушення з боку Ради, а також про те, що застосування у спірних правовідносинах наслідків пропуску строку позовної давності сприяло б недобросовісній поведінці орендодавця, який усупереч вимогам закону ухиляється від укладення відповідної додаткової угоди, отримуючи при цьому протягом тривалого часу орендну плату за користування земельними ділянками та не заявляючи до Товариства вимог про їх звільнення.

11. Також, на думку Скаржника, існує необхідність формування єдиної правозастосовної практики, оскільки Верховний Суд раніше не робив висновків про застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема щодо триваючого характеру правопорушення (бездіяльності) орендодавця (неприпинення порушення вимог Закону) щодо обов`язкового укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, а також щодо строку звернення орендаря до суду по захист відповідних прав.

12. Ухвалою від 02.11.2022 колегія суддів КГС ВС відкрила касаційне провадження за вказаною скаргою, а ухвалою від 14.12.2022 передала справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.10.2021 у справі № 591/2104/20, стосовно можливості визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки за позовом, поданим у будь-який строк після закінчення договору оренди землі.

13. Ухвала про передачу мотивована тим, що відповідно до частини шостої статті 33 Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Водночас колегія суддів зазначає, що за змістом статей 759, 763, 764, 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 283-291 Господарського кодексу України із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін усіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинності) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Таким чином, на переконання колегії суддів, ЦК України містить умови щодо строку дії договору оренди нерухомого майна, тоді як спеціальний закон щодо оренди землі таких умов не містить.

14. Посилаючись на частини восьму та одинадцяту статті 33 Закону, колегія суддів наголошує на необхідності надання висновку щодо того, коли закінчується строк, протягом якого орендар може звернутися з позовом про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі у випадку, якщо орендодавець не відповів на його клопотання про поновлення такого договору.

Також колегія суддів указує на необхідність вирішення питання, чи має право орендар поза межами місячного строку, передбаченого частиною восьмою статті 33 Закону, і до закінчення наступного строку, на який договір оренди може бути продовжений, на укладення додаткової угоди до договору оренди на той же строк, що був передбачений у договорі. А в разі якщо особа не звернулася до суду з відповідним позовом протягом цього місячного строку, чи вправі Рада розпорядитися Земельними ділянками та чи будуть правомірними такі дії.

15. З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про можливість укладення додаткової угоди після закінчення передбаченого частиною восьмою статті 33 Закону місячного строку і до закінчення строку, визначеного у договорі, на який у орендаря виникає право на продовження орендних правовідносин, необхідно буде сформувати висновок про те, на якій правовій підставі здійснювалося користування земельною ділянкою поза передбаченим цією нормою місячним строком.

16. Колегія суддів зазначає, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц та № 159/5756/18 розглядалися питання щодо підстав поновлення договору оренди, передбачених частиною шостою статті 33 Закону, однак питання щодо того, коли закінчується строк, протягом якого орендар може звернутися з позовом про поновлення договору оренди, у них не висвітлено.

17. Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

18. Згідно із частиною першою статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

19. Відповідно до частини другої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка є не обов`язковою. При цьому в частині другій статті 121 цього Кодексу зазначено, що ухвала, якою суд повідомляє про призначення судового засідання, повинна містити, зокрема, вказівку про те, що участь особи не є обов`язковою.

20. Наведені у пунктах 13-16 цієї ухвали підстави є достатніми для прийняття та призначення цієї справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи про те, що їх явка не є обов`язковою.

Керуючись статтями 120, 121, 233-235, 301, частиною третьою статті 302 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

1. Прийняти до розгляду справу № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Будинок радіо» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2022 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Будинок радіо» до Дніпровської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі.

2. Призначити справу № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження на 01 березня 2023 року о 12 годині 00 хвилин у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

3. Повідомити учасників справи № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22), що їх явка не є обов`язковою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: К. М. Пільков

Судді:В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

І. В. Григор`єва О. М. Ситнік

М. І. Гриців В. М. Сімоненко

Ж. М. Єленіна І. В. Ткач

І. В. Желєзний О. С. Ткачук

Л. Й. Катеринчук В. Ю. Уркевич

Г. Р. Крет С. П. Штелик

Л. М. Лобойко