10.01.2023 Єдиний унікальний номер 205/8471/22

Провадження № 2/205/375/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2023 рік                                                                                                м. Дніпро

Суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Бізяєва Н.О., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Голдзіцької Ольги Казимирівни до Маріупольської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

12.12.2022 року ОСОБА_1 , в особі свого представника – адвоката Голдзіцької О.К., через систему «Електронний суд», звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до Маріупольської міської ради Донецької області, в якій просить: визнати за ОСОБА_1 право власності на ? (одну другу частину) квартири АДРЕСА_1 ; право власності на ? (одну другу частину) гаражу АДРЕСА_2 ; право власності на 4500 акцій ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» загальною вартістю 1125 гривень; право власності на грошові кошти за вкладами в ПАТ «Комерційний банк «ПриватБанк» за договорами SAMDN25000716346829 (рахунок № НОМЕР_1 ) та НОМЕР_2 (рахунок № НОМЕР_3 ) у загальному розмірі 6115,38 доларів США, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2022 року позовну заяву було залишено без руху та надано стороні позивача строк на усунення виявлених недоліків позову.

Згідно довідки від 30.12.2022 року, суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Бізяєва Н.О. 30.12.2022 року та у період з 02.01.2023 року по 06.01.2023 рік перебувала у відпустці.

02.01.2023 року на адресу суду, через систему «Електронний суд», від позивача ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Голдзіцької О.К., надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ознайомившись з заявою про усунення недоліків позовної заяви з додатками, а також позовною заявою та доданими до неї матеріалами, приходжу до висновку про необхідність повторного залишення без руху позову, виходячи з того, що недоліки визначені ухвалою суду від 16.12.2022 року стороною позивача не були усунені у повному обсязі, що полягає у наступному.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України,  кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч. 4 ст. 175 ЦПК України, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Сторона позивача звернулась до суду з позовом у грудні 2022 року.

Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно положень ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня – становить 2481 гривні.

Таким чином, судовий збір за вимогою майнового характеру поданою фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, проте не може бути меншим за 992,40 грн. та більшим за 12405,00 грн.

В абз. 2 п. 11, абз. 2 п.13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (далі – Постанова № 10) роз`яснено, що порядок сплати судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, у випадках та на умовах, встановлених законом (частина третя статті 533 ЦК), передбачено в абзаці 2 частини першої статті 6 Закону № 3674-VI. У цьому випадку ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову (в національній валюті), визначається розмір судового збору, що підлягає сплаті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову (абз. 2 п. 11). Якщо в позовній заяві об`єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов`язаних між собою, то, враховуючи, що об`єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог. При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами (абз. 2 п. 13).

Стороною позивача ціну позову визначено у розмірі 232268 грн. 00 коп., судовий збір при зверненні до суду з даним позовом сплачено не було та разом з позовом було подано клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору на підставі ч. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», в задоволенні якого ухвалою суду від 16.12.2022 року сторонні позивача було відмовлено.

При цьому, підставами відмови в задоволенні заявленого клопотання про звільнення судового збору, було зазначено про не встановлення судом, з наданих до позову доказів, визначених законодавством, підстав вважати, що розмір річного доходу позивача є меншим за визначений в п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», або наявні інші підстави визначені Законом для звільнення позивача від сплати судового збору.

Також, ухвалою суду від 16.12.2022 року було роз`яснено про необхідність сплати судового збору за звернення до суду з даним позовом та надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору.

До поданої 02.01.2023 року заяви про усунення недоліків позовної заяви, стороною позивача не надається доказів сплати судового збору як і не зазначається про його сплату у змісті самої заяви. Крім того, не зазначається підстав і не надається доказів про звільнення позивача від сплати судового збору, проте, у п. 2 цієї заяви представник позивача просить повторно вирішити клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору. Разом з цим, сторона позивача не зазначає обґрунтувань і надає доказів на підтвердження відсутності у позивача інших доходів, крім пенсійних виплат, про які зазначається в ухвалі суду від 16.12.2022 року, як і не вказує будь-яких інших підстав визначених Законом для звільнення позивача від сплати судового збору і не зазначає інших доказів, яким не була надана оцінка при розгляді заявленого стороною позивача клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору, в задоволенні якого ухвалою суду від 16.12.2022 року було відмовлено.

Згідно ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 29 Постанови №10, єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Обставини для звільнення або відстрочки від сплати судового збору повинні бути виключними та такими, що обумовлюють необхідність у звільнені.

Отже, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, або звільнення від його сплати може мати місце лише за наявності виключних обставин, які не зазначено у даній заяві про усунення недоліків позовної заяви та не надано відповідних доказів, про що вказано вище. При цьому, чинним законодавством визначено право суду, а не обов`язок щодо звільнення заявника від сплати судового збору на підставі поданих доказів.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом, а отже, і органів державної влади.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У рішенні ЄСПЛ «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 р. (Заява № 28249/95), суд констатував, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Проте у цьому ж рішенні суд також наголошує, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 60).

У даному випадку необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, яке визначено ЦПК України, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Приймаючи до уваги зазначене, а також конституційний принцип рівності сторін перед законом і судом, позивач як сторона у справі має виконувати встановлений законодавством обов`язок сплати судового збору.

Виходячи із вищезазначеного, суд дійшов висновку, що повторне клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору за звернення до суду з позовом не підлягає задоволенню за відсутності для цього визначених законодавством підстав.

Таким чином виходячи з зазначених вище вимог щодо сплати судового збору за звернення до суду з позовом майнового характеру, позивачу, слід сплатити судовий збір відповідно до вимог Закону та надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору.

Крім того, в тексті обґрунтування позову, позивач ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Голдзіцької О.К. вказує на частку спірного майна, проте зазначена частка відображається в тексті як «?», замість необхідних цифр, таке ж зазначення щодо частки спірного майне «?» міститься і в тексті заяви про усунення недоліків позовної заяви, що надійшла до суду 02.01.2023 р. (ст. 3). При цьому, оновленого позову з усуненням встановлених ухвалою суду від 16.12.2022 року відображень щодо зазначення в його тексті частки майна не вказаним знаком «?», як заяви по суті справи (ч. 2 ст.174 ЦПУ України) надано не було.

Зазначеного вище вбачається, що позовна заява містить порушення вимог визначених ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи зазначене, приходжу до висновку про необхідність повторного залишення без руху позовної заяви з наданням стороні позивача строку для усунення вказаних вище недоліків позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 13, 175, 177, 185, 258-260, 263, 353 ЦПК України, суддя –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Голдзіцької Ольги Казимівни про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Голдзіцької Ольги Казимирівни до Маріупольської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування - залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Голдзіцької Ольги Казимирівни десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення визначених в ухвалі недоліків.

Роз`яснити, що в разі якщо у визначений строк недоліки не будуть усунені, позовна заява на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України буде вважаться неподаною та повернута позивачу.

Копію ухвали направити позивачу ОСОБА_1 та його представнику – адвокату Голдзіцької Ольги Казимирівни.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Суддя:                                 Н.О. Бізяєва