УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/748/20 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ст. ст. 125 ч.2, 289 ч.2 КК України    Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2023 року. Житомирський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_2 - головуючого, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 , прокурора ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі у режимі відеоконференції з Коростенським міськрайонним судом апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20.09.2021 у кримінальному провадженні № 12019060060001514 за ст. ст. 125 ч. 2, 289 ч. 2 КК України щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше судимого: 20.12.2007 за ст. ст. 186 ч.1, 75, 76 КК України на 2 роки позбавлення волі зі звільнення від відбування покарання з випробуванням на 3 роки; 17.09.2010 за ст. ст. 309 ч.2, 317 ч.1, 70 ч. 1, 71 ч. 1 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі; 26.12.2017 за ч.1 ст. 185 КК України на 3 місяці арешту, та за ч. 2 ст. 289 КК України щодо ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_2 , раніше судимого: 05.06.2008 за ст. ст. 121 ч. 1, 263 ч. 2, 70, 75, 76 КК України на 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на 3 роки; 01.04.2009 за ст. ст.186 ч. 2, 71 КК України на 5 років 4 місяців позбавлення волі; 02.12.2013 за ст. ст. 190 ч. 2, 71, 73 КК України на 1 рік 9 місяців позбавлення волі; 21.01.2020 за ст. ст. 185 ч. 2, 75, 76 КК України на 1 рік позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на 1 рік, -

в с т а н о в и в:

Цим вироком засуджено:

- ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 125 КК України на 1 рік обмеження волі, за ч. 2 ст. 289 КК України - на 5 років 3 місяці позбавлення волі з конфіскацією 1/8 частини майна, яке є його особистою власністю. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначено покарання ОСОБА_9 за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці з конфіскацією 1/8 частини майна, яке є його особистою власністю;

- ОСОБА_10 - за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/8 частини майна, яке є його особистою власністю.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вирішено обчислювати з дня їх затримання в порядку приведення вироку до виконання та на підставі ст. 72 КК України вирішено зарахувати у строк відбуття покарання обом засудженим строк їх попереднього ув`язнення у період з 17.12.2019 по 17.05.2021 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту щодо обох обвинувачених залишено без змін.

Вирішено долю речових доказів та скасовано арешт, накладений на майно, що є речовими доказами.

Вирішено стягнути з обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи по 1099 грн. 07 коп. з кожного.

Згідно вироку, близько 20 год 57 хв 16.12.2019 біля магазину №44 по АДРЕСА_3 ОСОБА_9 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, під час конфлікту з раніше знайомим ОСОБА_13 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно заподіяв ОСОБА_13 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я у вигляді перелому носової кістки (спинки) з незначним зміщенням шляхом нанесення двох - трьох ударів кулаком руки в обличчя.

Близько 03 год 45 хв 17.12.2019 біля будинку 74-Б по вул. Грушевського в м. Коростені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, за попередньою змовою групою осіб повторно (будучи раніше судимими за ст. 185 КК України), умисно незаконно заволоділи належним ОСОБА_13 транспортним засобом - автомобілем "MAZDA 6" реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 191 276,43 грн., - маючи ключі від вказаного автомобіля, не повернули їх ОСОБА_13 та, не маючи будь-якого дозволу на керування та користування вказаним транспортним засобом, незаконно заволоділи ним та зникли з місця події.

Після цього на перехресті вулиць Мельника та Черемушки у м. Коростені, коли ОСОБА_9 знаходився за кермом автомобіля та керував ним, а ОСОБА_10 знаходився в салоні вказаного автомобіля та сидів поруч на пасажирському сидінні, обвинувачені були затримані працівниками Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області на підставі повідомлення потерпілого Матвієнка про незаконне заволодіння його автомобілем.

В апеляційних скаргах:

- захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 ставить питання про скасування вироку та призначення нового розгляду справи в суді першої інстанції. Твердить про не відповідність фактичним обставинам справи висновків суду про доведеність винності ОСОБА_12 у вчиненні незаконного заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб, не законність призначеного ОСОБА_12 додаткового покарання у виді конфіскації майна, оскільки у справі не доведено корисливого мотиву у діях його підзахисного;

- обвинувачений ОСОБА_9 просить скасувати вирок та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції. Посилаючись на свою версію події, твердить про невідповідність фактичним обставинам справи висновків суду першої інстанції про доведеність його винності у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

У запереченнях на апеляційні скарги прокурор Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_14 , який брав участь в розгляді справи в суді першої інстанції, посилаючись на необґрунтованість апеляційних скарг, просить залишити їх без задоволення, а вирок – без змін.

Заслухавши доводи захисників та пояснення обвинувачених в підтримання апеляційних скарг, міркування прокурора, потерпілого та його представника в заперечення апеляційних скарг, перевіривши справу, колегія суддів приходить до таких висновків.

З матеріалів справи видно, що висновки суду першої інстанції про доведеність винності обох обвинувачених у вчиненні вказаних у вироку кримінальних правопорушень відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими, оскільки підтверджуються сукупністю доказів, досліджених у даному кримінальному провадженні, яким у вироку дано належної оцінки.

Зокрема, суд першої інстанції обґрунтовано визнав достовірними детальні послідовні пояснення потерпілого ОСОБА_13 про обставини заподіяння йому обвинуваченим ОСОБА_11 тілесних ушкоджень та незаконне, всупереч його волі заволодіння ОСОБА_11 та ОСОБА_12 належним йому транспортним засобом 16.12.2019, оскільки вони детально узгоджуються з іншими достовірними доказами у даній справі, - наведеними у вироку поясненнями свідків: ОСОБА_15 (матері потерпілого), ОСОБА_16 та ОСОБА_17 (працівників поліції); даними протоколів огляду місця події від 17.12.2019, згідно яких ОСОБА_9 та ОСОБА_10 були затримані поліцейськими під час їх руху на автомобілі марки «МAZDA 6», що належить ОСОБА_13 , - після своєчасного повідомлення потерпілим про незаконне заволодіння обвинуваченими його автомобілем; висновками судово-медичної експертизи про тілесні ушкодження, виявлені у потерпілого ОСОБА_13 .

З огляду на сукупність вищевказаних доказів суд обґрунтовано визнав недостовірними пояснення обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про те, що вони не мали умислу на незаконне заволодіння належним ОСОБА_13 автомобілем, оскільки їздили на ньому за згодою потерпілого.

У мотивувальній частині вироку судом першої інстанції дано належну оцінку всім доказам у справі в межах всього висунутого Бондару та ОСОБА_12 обвинувачення, яке не оспорюється обвинуваченим ОСОБА_11 в частині умисного заподіяння потерпілому легких тілесних ушкоджень.

Призначаючи основне покарання обвинуваченим, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 65 КК України.

Разом з тим, призначаючи обвинуваченим додаткове покарання у виді конфіскації 1/8 частини майна, яке є їх особистою власністю, суд першої інстанції помилково не врахував правової позиції Верховного суду, що міститься у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 10.09.2020 у справі №195/122/16-к про те, що згідно системного аналізу ст. 59 та поняття корисливих спонукань, вирішуючи питання щодо призначення засудженому додаткового покарання у виді конфіскації майна за ч. 2 ст. 289 КК України, суд має виходити з наявності чи відсутності у діях винного корисливого мотиву.

Оскільки згідно висунутого обвинувачення у даному кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним, обвинуваченим ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не вмінялося у провину наявність корисливого мотиву під час незаконного заволодіння транспортним засобом, відповідно до положень ст. 59 КК України та вищевказаної правової позиції, з вироку необхідно виключити призначення обом обвинуваченим додаткового покарання у виді конфіскації частини їх особистого майна.

Тому колегія суддів визнає обґрунтованими доводи захисника ОСОБА_8 в частині неправильного призначення судом обвинуваченим додаткового покарання у виді конфіскації майна.

У зв`язку з цим вирок підлягає відповідній зміні з підстави неправильного застосування ст. ст. 65, 59 КК України при призначенні додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20.09.2021 щодо ОСОБА_9 за ст. ст. 125 ч.2, 289 ч. 2 КК України та щодо ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 289 КК України змінити.

Виключити з вироку призначення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 додаткового покарання за ч. 2 ст. 289 КК України у виді конфіскації 1/8 частини майна, яке є особистою власністю обвинувачених.

В решті цей вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного суду протягом трьох місяців з дня її ухвалення, а обвинуваченим ОСОБА_9 – у той же строк з моменту вручення йому копії повного тексту даної ухвали.

Судді: