ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2023 року                                                                                      Справа № 902/538/16

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Грязнов В.В. ,  суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Олійник Т.М.

за участю представників сторін:

боржника: не з`явився

скаржника: Оспанова Р.О., адвоката, ордер серія ВК №1039548 від 19.10.22

ПАТ  "Українська Інноваційна компанія": не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області, постановлену 18.02.19р. у справі № 902/538/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітон"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18 лютого 2019 року у справі №902/538/16 за заявою ТОВ "Рітон" про визнання банкрутом було визнано грошові вимоги ПАТ "Українська Інноваційна компанія" до ТОВ "Рітон" у розмірі 38 067 249,22 грн (позачергово), з яких: 35 155 885,94 грн - основний борг, 2 721 740,09 грн - проценти за користування кредитом, 127 437,70 грн - пеня за прострочення основного боргу та 62 185,49 грн - пеня за прострочення сплати процентів, тощо та зобов`язано арбітражного керуючого Бєлкіна Д.Ю. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Рітон".

В обґрунтування ухвали, суд з посиланням на ст.ст. 3,12, 13, 73, 74, 76, 79, 86 ГПК України, ст. ст. 1, 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 1050, 1054 ЦК України, умови кредитного договору від 22.09.2011, додаткових угод до нього, договору іпотеки від 16.07.2013, висновок судового експерта прийшов до висновку, що заборгованість ТОВ "Рітон" перед ПАТ "Українська Інноваційна Компанія" в сумі 1 277 931,15 євро, в сумі 98 936,39 євро - проценти за користування кредитом, в сумі 127 437,70 грн - пеня за прострочення основного боргу та в сумі 62 185,49 грн - пеня за прострочення сплати процентів, підтверджується наданим висновком судового експерта та матеріалами справи. Крім того, з посиланням на ч. 2 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вказав, що  за курсом валют станом на 09.08.2016, 1 277 931,15 євро складає 35155885,94 грн та 98 936,39 євро становить 2 721 740,09 грн. А тому суд пройшов до висновку про визнання грошових вимог ПАТ "Українська Інноваційна Компанія" в загальному розмірі 38 067 249,22 грн, з яких : 35 155 885,94 грн - основний борг, 2 721 740,09 грн - проценти за користування кредитом, 127 437,70 грн - пеня за прострочення основного боргу та 62 185,49 грн - пеня за прострочення сплати процентів.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що ухвала місцевого господарського суду є такою, що постановлена з порушенням норм чинного законодавства. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ПАТ "Українська інноваційна компанія", на користь якої постановлено оскаржувану ухвалу не є правонаступником ПАТ "Український інноваційний банк", а  кредитний договір №4761 від 22.09.2011, на підставі якого визнані грошові вимоги, є припиненим у зв`язку із його повним виконанням.

Вказує, що з матеріалів справи вбачається, що рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ "Український інноваційний банк" від 13.07.2016 назву ПАТ "Український інноваційний банк" змінено на ПАТ "Українська інноваційна компанія", про що було внесено відповідні відомості до відповідного державного реєстру. Цим же рішенням було змінено й види діяльності товариства, зокрема, виключено такий вид діяльності як діяльність комерційних банків, код КВЕД 64.19 інші види грошового посередництва та визначено основним видом діяльності 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (рішення загальних зборів від 13.07.2016). Окрім цього, рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Український інноваційний банк", оформленим протоколом №6 від 28.03.2017, змінено найменування товариства як юридичної особи з ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "Українська інноваційна компанія", затверджено статут в новій редакції.

Скаржник зазначає, що постановивши оскаржену ухвалу Господарський суд Вінницької області дійшов до висновку, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" є належним правонаступником ПАТ "Український інноваційний банк", однак скаржник вважає, що такий висновок суду першої інстанції, є передчасним. Покликається на те, що як реорганізація, так і ліквідація банку з ініціативи власників, а також внесення змін до статуту банку відповідно до закону можливі лише після надання на це згоди Національним банком України. Вказує, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження переходу до ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав та обов`язків банківської установи - ПАТ "Український інноваційний банк" згідно із законодавчо встановленою процедурою. Вказує, що згідно постанови Верховного Суду від 03.08.2018 по справі №910/8117/17 об`єднана палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 14.02.2018 у справі №910/7828/17 стосовно того, що виключення кредитною установою зі своєї назви слова "банк" та із переліку видів своєї діяльності банківської діяльності без дотримання процедури, передбаченої статтями 2, 16, 26, 28, 46, 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", не дає підстав вважати її правонаступником кредитної установи (банку). Враховуючи вищенаведені обставини та перевагу норм законів, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності, зокрема: Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Закону України "Про акціонерні товариства", вважає, що можна зробити висновок, що правонаступництво між ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" - не відбулось, а тому визнання грошових вимог останнього в оскаржуваній ухвалі на думку скаржника, є передчасним.

Щодо відсутності заборгованості за кредитним договором №4761 від 22.09.2011, зокрема обґрунтовує, що кошти в розмірі 1 277 931,15 євро, ТОВ "Рітон" набув без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), оскільки додаткових угод про збільшення кредитного ліміту, останній з ПАТ "Укрібанк" не укладав, з майновим поручителем - не погоджував, а тому для захисту порушених прав та повернення майна в натурі, Публічному акціонерному товариству "Укрінбанк" необхідно керуватися главою 83 Цивільного кодексу України, а не умовами кредитного Договору №4761 від 22.09.2011.

Зазначає, що 16.08.2013 заборгованість за кредитним Договором №4761 від 22.09.2011 в розмірі 13 725 000,00 грн ТОВ "Рітон" сплачена в повному обсязі за рахунок отриманих від ПАТ "Укрінбанк" грошових коштів в розмірі 1 277 931,15 євро, які були конвертовані в національну валюту України - гривні. Отже, основне зобов`язання ТОВ "Рітон" перед ПАТ "Укрінбанк" за кредитним Договором припинилося шляхом його виконання, а тому похідні зобов`язання ТОВ "Рітон" перед ПАТ "Укрінбанк" у вигляді іпотеки за іпотечними договорами також припинились відповідно до ст. 17 Закону України "Про іпотеку".

У відзивах на апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Українська Інноваційна компанія" наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість ухвали суду. Просить залишити ухвалу Господарського суду Вінницької  області від 18.02.2019 у справі №902/538/16 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Крім того, 10.01.2023 від ПАТ "Українська Інноваційна компанія" на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із хворобою на COVID-19  представника ПАТ "Українська Інноваційна компанія". До вказаного клопотання долучає медичний сертифікат результатів дослідження.

В судовому засіданні представник скаржника заперечив проти задоволення вказаного клопотання та вказав, що явка обов`язковою не визнавалася, а тому просить розглядати справу.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи, судова колегія приходить до висновку про його відхилення, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Разом з тим, п. 2 ст. 2 ст. 202 ГПК України передбачає, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, зокрема, перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки учасники провадження у справі про банкрутство були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, ПАТ "Українська Інноваційна компанія" не позбавлена була права забезпечити участь іншого представника в судове засідання, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, при цьому справа розглядається вже тривалий час та постановою Верховного Суду від 20.10.22 її направлено на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду, наявність в матеріалах справи відзивів ПАТ "Українська Інноваційна компанія", колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного клопотання.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників учасників провадження у справі про банкрутство, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали, а тому, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.

Разом з тим, 09.01.2023 від Публічного акціонерного товариства "Українська Інноваційна компанія" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №902/538/16  до розгляду та оприлюднення Великою палатою Верховного Суду судового рішення по справі №909/578/17.

Так, з посиланням на п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України вказує, що ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.12.2022  по справі №909/578/17 було задоволено клопотання ПАТ "Українська Інноваційна компанія" та справу №909/578/17 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Підставою для передачі справи № 909/578/17 на розгляд Великої Палати Верховного суду Колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає необхідність відступити від висновку, викладеного у постанові Великої палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16 (провадження № 12-17гс19), про відсутність правонаступництва ПАТ "Українська Інноваційна компанія" від ПАТ «Український інноваційний банк» шляхом конкретизації цього висновку щодо відсутності правонаступництва, як внаслідок процедури реорганізації банку, так і в результаті зміни найменування банку, що не впливає на обсяг прав та обов`язків ПАТ "Українська Інноваційна компанія" у правовідносинах, що виникли за участю ПАТ "Український інноваційний банк".

Оскільки в межах зазначеного касаційного провадження Великою Палатою буде надаватись оцінка правового статусу ПАТ "Українська Інноваційна компанія" у тому числі і у контексті переходу до нього прав та обов`язків ПАТ "Український інноваційний банк", вважає, що розгляд справи № 902/538/16 об`єктивно неможливо розглядати до ухвалення та оприлюднення Великою Палатою Верховного Суду судового рішення по касаційній скарзі ПАТ "Українська Інноваційна компанія" на рішення Господарського суду Івано - Франківської області від 19.03.2018  та Постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2022  у справі № 909/578/17.

В судовому засіданні представник скаржника заперечив проти задоволення вказаного клопотання та вказав, що аналогічне клопотання було заявлено ПАТ "Український інноваційний банк" у Верховному Суді та  було відмовлено в його задоволенні. Крім того, вказує, що йому невідомо про наявність такої ухвали Верховного Суду.

Розглянувши вказане клопотання колегія суддів зауважує, таке.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України визначено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Так, заявник посилається на те, що ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.12.2022  по справі №909/578/17 було задоволено клопотання ПАТ "Українська Інноваційна компанія" та справу №909/578/17 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. При цьому, вказану ухвалу до поданого клопотання не долучає. Така, ухвала відсутня і у Єдиному державному реєстрі судових рішень станом на 10.01.2023. А тому, колегія суддів позбавлена можливості встановити подібність правовідносин в даній  справі та у справі №909/578/17.

За наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що у задоволенні вказаного клопотання слід відмовити через його необґрунтованість.

Отже, в судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи викладені в своїй апеляційній скарзі та з урахуванням висновків викладених у постанові Верховного Суду від 20.10.22 надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить оскаржену ухвалу скасувати, а справу направити на розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

22.09.2011 між ПАТ "Укрінбанк" (кредитор) і ТзОВ "Рітон" (позичальник) укладено кредитний договір № 4761 про надання кредиту у розмірі 6 325 000,00 грн до 20.09.2012.

06.10.2011 на виконання умов зазначеного кредитного договору, позичальником було отримано 6 325 000,00 грн.

У забезпечення вимог ПАТ "Укрінбанк", що випливають з кредитного договору № 4761, між банком і ТзОВ "Рітон" було укладено:

- договір іпотеки від 16.07.2013 за умовами якого товариством в іпотеку передано комплекс виробничих та складських будівель, що знаходиться по вул. Вінницька 49б в смт. Сутиски Тиврівського району Вінницької області, загальною площею 4 762,7 м2, розташований на земельних ділянках, площею 0,2565 га та 0,4006 га, вартість якого за взаємною згодою сторін склала 7 740 666,67 грн (з врахуванням договору про внесення змін та доповнень від 16.03.2015 № 1 до іпотечного договору);

- договір застави від 22.09.2011 за умовами якого в заставу передано рухоме майно вартістю 10 763 233,00 грн;

- договір застави від 20.07.2012 за умовами якого в заставу передано рухоме майно вартістю 5 104 894,00 грн.

20.07.2012 між сторонами укладено додаткову угоду № 5 до кредитного договору № 4761, за умовами якої збільшено розмір кредиту до 9 525 000,00 грн з граничним терміном повернення – 10.04.2013.

20.07.2012 на виконання умов додаткової угоди № 5, позичальником отримано кошти в сумі 2 200 000,00 грн та 03.08.2012 - ще 1 000 000,00 грн.

Також, у забезпечення вимог ПАТ "Укрінбанк", що випливають з кредитного договору № 4761, 20.07.2012, між ПАТ "Укрінбанк" (іпотекодержатель) і ОСОБА_1 (іпотекодавець), було укладено іпотечний договір (майнова порука), згідно умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку майно (об`єкт незавершеного будівництва, земельні ділянки), яке належить їй на праві власності вартістю 8 459 800,00 грн:

- об`єкт незавершеного будівництва, готовністю 97%, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельні ділянка для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Бобрицька сільська рада:

- площею 0,1935 га, кадастровий номер 3222480601:01:040:0059;

- площею 0,0204 га, кадастровий номер 3222480601:01:040:0054,

- площею 0,0492 га, кадастровий номер 3222480601:01:040:0050;

- земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Бобрицька сільська рада:

- площею 0,0262 га, кадастровий номер 3222480601:01:040:0057;

- площею 0,0502 га, кадастровий номер 3222480601:01:040:0060;

- площею 0,0509 га, кадастровий номер 3222480601:01:040:0063. (т.9 а.с.24-31)

10.01.2013 між сторонами укладено додаткову угоду № 12 до кредитного договору № 4761, про відкриття мультивалютної відновлювальної кредитної лінії в розмірі 9 525 000,00 грн або еквівалентно в євро по курсу Національного банку України на дату видачі кредитних коштів на термін до 20.10.2014 включно, з процентами в розмірі 24 % річних у грн та 14 % річних у євро.

16.07.2013 між сторонами укладено додаткову угоду № 14 до кредитного договору № 4761, згідно умов якої сторони пункт 3.1 кредитного договору виклали у такій редакції: "Відповідно до положень та умов цього договору банк надає позичальнику кредит на умовах мультивалютної відновлювальної кредитної лінії в розмірі 13 725 000,00 грн або еквівалент в євро по курсу Національного банку України на дату видачі кредитних коштів на термін до 20.10.2014, включно".

17.07.2013 на виконання умов кредитного договору, позичальником отримано 4 200 000,00 грн.

16.08.2013 ПАТ "Укрінбанк" платіжним документом № 6742322 перерахувало на рахунок ТзОВ "Рітон" (рахунок № НОМЕР_1 ) 1 277 931,15 євро, здійснило операції по конвертуванню даної кількості валюти у 13 683 805,61 грн та платіжним документом № 72 погасило заборгованість товариства по кредитному договору від 22.09.2011 № 4761, зокрема:

- 16.08.2013 об 11:31 ПАТ "Укрінбанк" на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ "Укрінбанк" на ім`я ТзОВ "Рітон" згідно платіжного документу № 6742322 зарахував грошові кошти в розмірі 1 277 931,15 євро, з призначенням платежу: видача кредиту за кредитним договором від 22.09.2011 № 4761;

- 16.08.2013 об 11:43 ПАТ "Укрінбанк" з рахунку № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ "Укрінбанк" на ім`я ТзОВ "Рітон" згідно платіжного документу № 6743374 списав грошові кошти розмірі 1 277 931,15 євро, з призначенням платежу: зарахування ТзОВ "Рітон" покриття на продаж валюти;

- 16.08.2013 об 15:35 ПАТ "Укрінбанк" на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ "Укрінбанк" на ім`я ТзОВ "Рітон" згідно платіжного документу № 6755317 зарахував грошові кошти в розмірі 13 683 805,61 грн, з призначенням платежу: зарахування коштів від вільного продажу 1 277 931,15 євро по курсу 10,74. Комісія становить 0,3% (41174,94) без ПДВ;

- 16.08.2013 об 16:50 ТзОВ "Рітон" на рахунок № 29038043877001, відкритий у  ПАТ "Укрінбанк" згідно платіжного документу № 72 зарахував грошові кошти в розмірі 13 686 516,23 грн з призначенням платежу: погашення заборгованості по кредиту згідно договору від 22.09.2011.№ 4761 без ПДВ.

30.12.2014 між сторонами укладено додаткову угоду № 15 до кредитного договору від 22.09.2011 № 4761, у пункті 3 якої сторонами було викладено пункт 3.1 кредитного договору у такій редакції: "Відповідно до положень та умов цього договору банк надає позичальнику кредит в розмірі 1 277 931,15 євро на термін до 20.03.2017 включно".

10.03.2015 між сторонами укладено додаткову угоду № 16 до кредитного договору від 22.09.2011 № 4761, умовами якої термін повернення кредиту було продовжено до 20.07.2017 включно та визначено відсотки за користування кредитом у 14 % річних у євро.

Пунктом 5 додаткової угоди від 10.03.2015 № 16 до кредитного договору від 22.09.2011 № 4761 пункт 3.7.1 договору кредиту викладено в такій редакції: "забезпеченням виконання зобов`язань позичальника за цим договором є: застава виробничого обладнання, заставною вартістю 7 476 333,00 грн; застава товарів в обороті, згідно довідки від 22.09.2011, що належать позичальнику, заставною вартістю 3 286 900,00 грн; застава виробничого обладнання у кількості 7 шт., заставною вартістю 5 104 894,00 грн; іпотека об`єкту незавершеного будівництва готовністю 97 %, загальною площею 644,6 кв. м та земельні ділянки площею 3 904,0 кв. м, заставною вартістю 8 459 800,00 грн; іпотека комплексу виробничих та складських будівель, загальною площею 4 762,7 кв. м, заставною вартістю 7 740 666,00 грн; порука ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 як фізичних осіб.".

Постановою Правління Національного банку України від 24.12.2015 № 934 ПАТ "Укрінбанк" було віднесено до категорії неплатоспроможних та згідно з рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 № 239 запроваджено тимчасову адміністрацію і призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

22.03.2016 на підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Правлінням Національного банку України винесено постанову № 180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Укрінбанк".

22.03.2016 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 385 "Про початок процедури ліквідації публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Укрінбанк", призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Укрінбанк".

13.07.2016 рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрінбанк" вирішено перейменувати ПАТ "Укрінбанк" на Публічне акціонерне товариство "Укрінком", а рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрінком" від 28.03.2017 це товариство перейменовано у Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (скорочена найменування – ПАТ "УКР/ІН/КОМ"), відповідні зміни були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

16.08.2016 ПАТ "Укрінбанк" в односторонньому порядку здійснив операції щодо конвертування гривневого кредиту у валюту кредитування євро та на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ "Укрінбанк" на ім`я ТОВ "Рітон" та:

- об 11:31 платіжним документом №6742322 з призначенням платежу: "видача кредиту за кредитним договором №4761 від 22.09.2011" перерахував товариству 1 277 931,15 євро;

- об 11:43 платіжним документом №6743374 з призначенням платежу: "зарахування ТОВ "Рітон" покриття на продаж валюти" списав з товариства 1 277 931,15 євро;

- об 15:35 платіжним документом №6755317 з призначенням платежу: "зарахування коштів від вільного продажу 1 277 931,15 євро по курсу 10,74. Комісія становить 0,3% (41174,94) без ПДВ" зарахував товариству 13 683 805,61 грн.;

- об 16:50 платіжним документом №72 з призначенням платежу: "погашення заборгованості по кредиту згідно дог. №4761 від 22.09.2011 без ПДВ" погасив заборгованість товариства по Кредитному договору №4761 від 22.09.2011.

09.08.2016 ухвалою Господарського суду Вінницької області було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рітон"; введено процедуру розпорядження майном боржника.

ПАТ "Українська інноваційна компанія" звернулось до Господарського суду Вінницької області з письмовою заявою викладеною у формі письмових пояснень про визнання вимог до боржника на загальну суму 1 422 649,68 євро, що в еквіваленті станом на 09.08.2016 становило 39 147 810,85 грн., з підстав невиконання ТОВ "Рітон" зобов`язань за укладеним з ПАТ "УКРІНКОМБАНК" Кредитним договором від 22 вересня 2011 року №4761, в забезпечення виконання якого між позичальником та ПАТ "УКРІНКОМБАНК" були укладені договори застави та іпотечний договір, а також Іпотечний договір від 20 липня 2012 року №3905, укладений між ПАТ "УКРІНКОМБАНК" та майновим поручителем - ОСОБА_1 (т. 4 а.с.106-107).

27.12.2016 ТОВ "Рітон" заперечило проти включення до реєстру вимог кредиторів, вимог банку в сумі 23 608 793,67 грн та визнало грошові вимоги банку в сумі 13 725 000,00 грн, які виникли на підставі Договору кредиту (у редакції додаткової угоди №14 від 16.07.2013), зазначаючи, що зараховані банком, платіжним документом №6743374, кошти у розмірі 1 277 931,15 євро не можуть класифікуватися, як такі, що перераховані позичальнику на підставі Кредитного договору №4761 від 22.09.2011, так як станом на 16.08.2013 максимальна сума кредиту за мультивалютною кредитною лінією, становила 13 725 000,00 грн, яка вже була отримана і сторонами, у відповідності до п. 8.4. Кредитного договору, не збільшувалась та позичальник, у відповідності до п.3.3.1 цього договору, заяви про видачу кредиту не писав (т.3 а.с.213-217).

27.06.2017 з метою встановлення фактичних обставин щодо розміру забезпечених вимог кредитора, надання кредиту і наявності заборгованості за Кредитним договором №4761 від 22.09.2011, ухвалою Господарського суду Вінницької області було призначено судово-економічну комплексну експертизу, на вирішення якої були поставлені питання:

- В якому розмірі та в якій валюті ТОВ "Рітон" сплачено кредитні кошти (транші) за Кредитним договором №4761 від 22.09.2011 та додатковими угодами до нього, з врахуванням укладених до них додаткових угод?;

- Яка сума заборгованості ТОВ "Рітон" за Кредитним договором №4761 від 22.09.2011 та додатковими угодами до нього, по тілу кредиту, по процентах за користування кредитом та по пені за несвоєчасне виконання зобов`язань станом на 09.08.2016? (т.4 а.с.185-188).

За висновком судово-економічної експертизи від 14.05.2018 № 372/18-45:

- підтверджується документально фактичне надання кредитних коштів ПАТ "Укрінбанк" на користь ТзОВ "Рітон" за умовами укладеної між зазначеними сторонами кредитної угоди від 22.09.2011 № 4761 в розмірі 13 725 000,00 грн та 1 277 931,15 євро;

- ТзОВ "Рітон" отримані кредитні кошти (транші) за кредитним договором від 22.09.2011 № 4761 та додатковими угодами до нього, з врахуванням укладених до нього додаткових угод, в розмірі 13 725 000,00 грн та 1 277 931,15 євро;

- ТзОВ "Рітон" отримані кредитні кошти (транші) за кредитним договором від 22.09.2011 № 4761 та додатковими угодами до нього, з врахуванням укладених до нього додаткових угод, погашено в розмірі 13 725 000,00 грн, а сума кредиту в розмірі 1 277 931,15 євро - залишилась непогашеною.

Крім того, слід вказати, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 у справі № 826/1162/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016, визнано незаконною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 24.12.2015 № 934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" до категорії несплатоспроможних", визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 № 239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Проте, постановою Верховного Суду України від 24.10.2017 у справі № 826/1162/16 задоволено заяву Національного банку України, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову про визнання протиправними постанови Правління Національного банку України від 24.12.2015 № 934 і рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 № 239 відмовлено.

У справі № 826/5325/16 (постанова Окружного адміністративного суду  м. Києва від 29.04.2016, залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016), зокрема було визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 22.03.2016 № 180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" з моменту її прийняття та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.03.2016 № 385 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" з моменту його прийняття. Ці судові рішення оскаржені у касаційному порядку.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/14033/17 від 14.12.2017, залишеною без змін постановою Окружного адміністративного суду від 14.12.2019 та постановою Верховного Суду від 09.08.2019, позов ПАТ "Українська інноваційна компанія" до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України № 934 від 24.12.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних", визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

В подальшому, 08.10.2018 рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Рітон", вирішено обрати ОСОБА_1 (одного з засновників (учасників) ТОВ "Рітон" з внеском до статутного фонду у розмірі 2 400 000,00 грн) уповноваженою особою засновників товариства у справі про банкрутство з правом дорадчого голосу /протокол №17/. (т.11, а.с.143)

18.02.2019 ухвалою Господарського суду Вінницької області було визнано грошові вимоги ПАТ "УКР/ІН/КОМ" до ТОВ "Рітон" у розмірі 38 067 249,22 грн (позачергово), з яких: 35 155 885,94 грн - основний борг, 2 721 740,09 грн - проценти за користування кредитом, 127 437,70 грн - пеня за прострочення основного боргу та 62 185,49 грн - пеня за прострочення сплати процентів, а також зобов`язано розпорядника майна внести зазначені вимоги до реєстру вимог боржника (т.7 а.с.223-227). При цьому,  суд  прийшов до висновку, що  ПАТ "Українська інноваційна компанія" є належним правонаступником Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" у зв`язку із зміною назви.

24.04.2019, не погодившись з ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.02.2019, ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у справі, звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (т. 9 а.с. 4-7).

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 ухвалу Господарського суду Вінницького області від 18.02.2019 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у визнанні грошових вимог ПАТ "Українська Інноваційна компанія" до ТзОВ "Рітон" у розмірі 38 067 249,22 грн (позачергово), з яких: 35 155 885,94 грн - основний борг, 2 721 740,09 грн - проценти за користування кредитом, 127 437,70 грн - пеня за прострочення основного боргу та 62 185,49 грн - пеня за прострочення сплати процентів - відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 17.02.2021 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 та ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 скасовано, справу  № 902/538/16 у скасованій частині направлено на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського від 19.05.2021 ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.02.2019 скасовано та ухвалено нове рішення яким у визнанні грошових вимог ПАТ "Українська Інноваційна компанія" до ТзОВ "Рітон" відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 26.10.2021 скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 та направлено справу на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Суд касаційної інстанції вказав на те, що апеляційний суд не врахував правових висновків викладених у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/7828/17, від 03.08.2018 у справі № 910/8117/17, від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 та всупереч приписам статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) не дослідив обставин щодо наявності чи відсутності підстав для переходу права на звернення із заявою про визнання грошових вимог у розмірі 38 067 249,22 грн від ПАТ “Укрінбанк" до  ПАТ "Українська інноваційна компанія".

До того ж, касаційний суд акцентував на передчасності висновків про те, що правовідносини між банком та боржником стосовно надання останньому  1 277 931,15 євро не охоплюються кредитним договором від 22.09.2011 № 4761, адже судом апеляційної інстанції не було встановлено яка сума коштів отримана боржником від банку за кредитними угодами, який розмір зобов`язань за цими угодами, яка сума боржником сплачена, яка сума за вказаними угодами залишилася не погашеною та не зазначено якими доказами ці обставини підтверджуються.

Відтак, Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови апеляційного суду через порушення приписів статті 86 ГПК України та вказав на необхідність під час нового розгляду належним чином дослідити і встановити обставини щодо наявності чи відсутності підстав для переходу права на звернення із відповідною заявою про визнання грошових вимог від ПАТ “Укрінбанк” до ПАТ "Українська інноваційна компанія", повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених в цій постанові, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 у справі №902/538/16 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18 лютого 2019 року у справі №902/538/16 задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18 лютого 2019 року у справі №902/538/16 скасовано в частині задоволення грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Українська Інноваційна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітон", а саме: процентів за користування кредитом в розмірі 2 721 740,09 грн, пені за прострочення основного боргу в розмірі 127 437,70 грн, пені за прострочення сплати процентів в розмірі 62 185,49 грн. Викладено резолютивну частину ухвали Господарського суду Вінницької області від 18 лютого 2019 року у справі №902/538/16 в такій редакції: "Визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська Інноваційна компанія" (код ЄДРПОУ 05839888, вул. Сметаніна, 3А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітон" (код ЄДРПОУ 31836403, вул. Вінницька, 49-Б, смт. Сутиски, Тиврівський район, Вінницька область, 23320) у справі №902/538/16 у розмірі 35 155 885,94 грн - четверта черга. В іншій частині в задоволенні грошових вимог відмовити. Арбітражному керуючому Бєлкіну Д.Ю. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Рітон".

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року у даній справі касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 у справі № 902/538/16 скасовано повністю. Справу №902/538/16 направлено на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Під час нового розгляду справи, з врахуванням висновків Верховного Суду, суд апеляційної інстанції зауважує таке.

Спеціальна правосуб`єктність юридичних осіб (частина третя статті 91 ЦК України) встановлюється для юридичних осіб, які здійснюються окремі види діяльності, для здійснення яких законом передбачено отримання спеціального дозволу (ліцензії).

Таким видом діяльності, що вимагає спеціальної правосуб`єктності юридичної особи, зокрема, є і банківська діяльність.

Умови та порядок створення, державної реєстрації, ліцензування діяльності та реорганізації банків, вимоги щодо статуту, формування статутного капіталу та інших фондів, а також здійснення функцій банків встановлюються Законом України "Про банки і банківську діяльність" (далі також - Закон про банки). Законодавство про господарські товариства та про кооперацію поширюється на банки в частині, що не суперечить нормам ГК України та зазначеному закону (частина п`ята статті 336 ГК України). Це положення кореспондує статті 92 ГК України.

Товариства, що займаються банківською діяльністю, реєструються Національним банком України в порядку, визначеному законодавством України про банки і банківську діяльність (частина третя статті 6 Закону України від 19.09.1991 №1576-XII "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин).

Особливості правового статусу, створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, що провадять діяльність на ринках фінансових послуг, визначаються законами, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності. У разі суперечності норм Закону України "Про акціонерні товариства" з нормами законів, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності, такі норми мають перевагу (частина шоста статті 1 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин).

Особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (частина друга статті 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру (частини перша та третя статті 90 ЦК України). Цьому кореспондує частина перша статті 2 Закону України "Про господарські товариства". Разом з тим частина четверта статті 3 Закону України "Про акціонерні товариства" уточнює, що повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити назву його типу (публічне чи приватне) і організаційно-правової форми (акціонерне товариство). Це кореспондує частині першій статті 15 Закону України "Про банки і банківську діяльність"

Суб`єкт господарювання не має права у своїй назві використовувати слово "банк" без реєстрації цього суб`єкта як банку Національним банком України, крім випадків, передбачених законом (частина сьома статті 334 ГК України). У частині третій статті 15 Закону України "Про банки і банківську діяльність" уточнено відповідні винятки (не розповсюджуються на ПАТ "Український інноваційний банк"), а також вказано, що слово "банк" та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані Національним банком України як банк і мають банківську ліцензію.

Вищим органом управління банку є загальні збори учасників банку, що вирішують будь-які питання діяльності банку (частина перша статті 37 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Відповідно до частини шостої статті 334 ГК України банки у своїй діяльності керуються ГК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", іншими законодавчими актами.

Зміни до статуту банку підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність" (частина друга статті 16 цього Закону). Зазначеному кореспондує частина перша статті 7 Закону України "Про господарські товариства", яка передбачає, що зміни, які сталися в установчих документах товариства і які підлягають державній реєстрації, реєструються відповідно до порядку, визначеному Законом України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про держреєстрацію).

Державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України, зокрема у формі адміністративного регулювання, до складу якого входить: реєстрація банків і ліцензування їх діяльності; встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; нагляд за діяльністю банків; надання рекомендацій щодо діяльності банків (пункт 1 частини першої статті 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Національний банк України, зокрема, здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі, здійснює погодження статутів банків і змін до них, ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законом випадках, веде Державний реєстр банків (пункти 8 та 9 частини першої статті 7 Закону України від 20.05.1999 № 679-XIV "Про Національний банк України" (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про Національний банк України) Повноваження Правління Національного банку України визначені статтею 15 цього Закону.

При здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників, банківських груп, учасників банківських груп усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку Україну для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності (згідно із частиною п`ятою статті 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

У разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки Національний банк України відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або наявності інших підстав, передбачених статтею 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність", адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких, зокрема, належать: віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного, відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку (пункти 12 та 13 частини першої статті 73 вказаного Закону). Порядок застосування цих заходів впливу визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.

Банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) (пункти 1 та 2 частини першої статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). Пункту 2 частини першої статті 77 цього Закону кореспондує частина перша статті 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі також - Закон про гарантування вкладів).

Регулятивні повноваження Фонду, визначені Законом про гарантування вкладів, поширюються на всі банки в Україні. Банки зобов`язані дотримуватися нормативно-правових актів Фонду та виконувати вимоги, встановлені Фондом у межах його повноважень (частина друга статті 30 Закону про гарантування вкладів).

На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому Законом про гарантування вкладів, здійснює, зокрема процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (пункт 8 частини другої статті 4 Закону про гарантування вкладів).

Частина друга статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вказує, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд для вжиття ним заходів, передбачених Законом про гарантування вкладів.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до Закону про гарантування вкладів, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання (частина п`ята статті 34 Закону про гарантування вкладів).

Фонд у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону про гарантування вкладів (частина п`ята статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку (частина четверта статті 44 Закону про гарантування вкладів). З дня початку процедури ліквідації банку, зокрема припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку (пункт 1 частини другої статті 46 Закону про гарантування вкладів). Повноваження Фонду під час здійснення ліквідації банку врегульовані статтею 48 Закону про гарантування вкладів.

Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного реєстру (згідно із частиною шостою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). Цьому кореспондують частина п`ята статті 91 ГК України та частина третя статті 53 Закону про гарантування вкладів. Рішення щодо виключення відомостей про банк з Державного реєстру банків приймає уповноважена посадова особа Національного банку України на підставі документів, передбачених законодавством України, отриманих від Фонду або ліквідаційної комісії банку, що ліквідується, за рішенням власників (згідно із пунктом 3.1 глави 3 розділу ІІІ Положення про заходи впливу). Пакети документів для обох випадків передбачені в пункті 3.2 глави 3 розділу ІІІ Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 17.08.2012 № 346.

Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду рішення про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора (частина сьома статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 37 Закону про гарантування вкладів Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень, зокрема має право заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, отже і представляти відповідача у справах за позовом до банку.

За змістом статей 1, 9, 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" до ідентифікуючих юридичну особу відомостей віднесено зокрема її ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код. У разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом. В інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється (пункт 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України).

Відповідно до статті 92 та частини п`ятої статті 336 ГК України, частини третьої статті 6 Закону України "Про господарські товариства", частини шостої статті 1 Закону України "Про акціонерні товариства", частини першої статті 1, статті 3 та частини другої статті 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в Україні діє спеціальне законодавство, яке регулює утворення банків, їх статус та припинення, здійснення ними/припинення банківської діяльності (далі - банківське законодавство), до якого, зокрема, входять Закон України "Про банки і банківську діяльність", Закон України "Про Національний банк України", Закон України "Про гарантування вкладів фізичних осіб", нормативно-правові акти Національного банку України, також Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, інші закони в частині, що не суперечить попереднім зазначеним нормативним документам, та визначають зміст спеціальної правосуб`єктності банківської установи.

Ураховуючи зазначені положення законодавства,  апеляційний суд зауважує, що при розгляді вказаної скарги першочергово слід дослідити питання чи перейшли від ПАТ "Укрінбанк" до ПАТ "Українська інноваційна компанія" права та обов`язки банківської установи у спірних правовідносинах, що виникли внаслідок здійснення відповідачем ліцензованої банківської діяльності з огляду на установлені судом обставини реєстрації нової редакції статуту  ПАТ "Укрінбанк", зміни найменування на ПАТ "Укрінком" (надалі ПАТ "Українська інноваційна компанія"), зміни місцезнаходження товариства та видалення певних видів діяльності з установчих документів товариства на підставі рішень позачергових загальних зборів акціонерів та дотримання встановленої законодавством процедури під час цих змін.

У разі припинення діяльності суб`єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу (частини перша та третя статті 25 ГПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Аналогічні підстави правонаступництва та порядок заміни сторони або третьої особи у справі передбачено частинами першою, третьою статті 52 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017).

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 та 4 частини другої статті 11 ЦК України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частини перша статті 14 ЦК України). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (частина п`ята статті 5 ГК України).

Відповідно до частин другої та третьої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватись від дій, які б могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правом в інших формах.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).

До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених  ГК України (частина третя статті 202 ГК України). Припинення зобов`язання регулюється главою 50 ЦК України.

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом (частини перша та четверта статті 104 ЦК України). Частинам першій та четвертій статті 104 ЦК України кореспондує частина перша статті 59 та частина перша статті 91 ГК України. Частині першій статті 104 ЦК України також кореспондує частина перша статті 79 Закону України "Про акціонерні товариства".

Особливості ліквідації банків встановлюються Законом України "Про банки і банківську діяльність" (частина четверта статті 110 ЦК України).

Реорганізація банку - злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов`язків правонаступникам (абзац сороковий частини першої статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Під час проведення реорганізації банку шляхом перетворення кредитори не мають права вимагати від банку припинення чи дострокового виконання зобов`язання (частина третя статті 26 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Як вже зазначалося раніше, власники банку мають право розпочати процедуру ліквідації банку за рішенням загальних зборів лише після надання на це згоди Національного банку України та за умови відкликання банківської ліцензії.

Банк подає документи для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх погодження Національним банком України. Перелік документів та порядок погодження змін до статуту банку встановлюються Національним банком України, який приймає рішення про погодження змін до статуту банку або про відмову в їх погодженні не пізніше місячного строку з дня подання повного пакета документів. Національний банк України в установленому ним порядку вносить відповідний запис до Державного реєстру банків після проведення державної реєстрації змін до установчих документів (частини четверта та шоста-восьма статті 16 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати переліку вимог, передбаченому частиною першою статті 15 Закону про держреєстрацію, зокрема установчі документи банків, інших юридичних осіб, які згідно із законом підлягають погодженню (реєстрації) відповідно Національним банком України, іншими державними органами, подаються з відміткою про їх погодження відповідним органом (пункт 10).

Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними (частина третя статті 36 Закону про гарантування вкладів).

Тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду (частина перша статті 35 Закону про гарантування вкладів). Особливості передачі активів і зобов`язань неплатоспроможного банку визначені статтею 40 Закону про гарантування вкладів.

Відшкодування вкладникам коштів за їх вкладами після прийняття рішення Національним банком України про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку з підстав, передбачених частиною другою статті 77 (відкликання банківської ліцензії) Закону України "Про банки і банківську діяльність" закріплене статтею 26 Закону про гарантування вкладів, яка також передбачає відповідне набуття Фондом статусу кредитора відповідного банку. Завершує Фонд відповідні виплати у день подання документів для внесення до Єдиного реєстру запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

Відповідно до змісту положень банківського законодавства лише реорганізація банку передбачає правонаступництво. Способи реорганізації банку передбачені статтею 26 Закону України "Про банки і банківську діяльність". До реорганізації не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що зміна назви акціонерного товариства (банку) без зміни його організаційно-правової форми, виключення з його назви слова "банк", виключення з видів його діяльності "діяльності комерційних банків" не є ані перетворенням цієї юридичної особи в розумінні статті 108 ЦК України (статті 87 Закону України "Про акціонерні товариства"), ані виділом в розумінні статті 109 ЦК України (статті 86 цього Закону), ані припиненням шляхом злиття, приєднання або поділу в розумінні статті 106 ЦК України (статей 83-85 Закону України "Про акціонерні товариства"). Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 № 914/3587/14 стосовно зміни найменування (типу) акціонерних товариств.

Таким чином, в результаті зміни найменування з ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "Укрінком", виключення з передбачених статутом видів діяльності "діяльності комерційних банків" (рішення загальних зборів акціонерів від 13.07.2016 ) та зміни найменування товариства з ПАТ "Укрінком" на ПАТ "Українська інноваційна компанія" (рішення загальних зборів акціонерів від 28.03.2017) нова банківська установа відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" не утворилась.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що власники ПАТ "Український інноваційний банк", приймаючи рішення про відмову від "банківської діяльності", висловили своє бажання припинити таку діяльність, яка є складовою спеціальної правосуб`єктності банку як юридичної особи, але вони не звернулись до існуючої процедури ліквідації банку за їх рішенням, передбаченої статтею 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", погодження якої з боку Національного банку України неможливе в силу чинності у відповідного банку статусу проблемного, що відповідає як статті 78 цього Закону так і пункту 2.4 глави 2 розділу ІІІ Положення про заходи впливу.

Також відповідно до банківського законодавства реорганізація банку або його ліквідація за рішенням власників має відбуватись за погодження з Національним банком України. Відповідного погодження не встановлено. Разом з тим банківським законодавством, зокрема статтями 16 та 46 Закону України "Про банки і банківську діяльність", також передбачено інформування та погодження з Національним банком України змін до статуту банку, а також їх реєстрацію тільки після погодження таких змін Національним банком України.

Банківське законодавство не передбачає правонаступництво у разі ліквідації банку. Крім того, з урахуванням частини шостої статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частини третьої статті 53 Закону про гарантування вкладів, пункту 3.1 глави 3 розділу ІІІ Положення про заходи впливу ліквідація банку ані за ініціативою Національного банку України, ані за ініціативою власників банку не може вважатись завершеною, оскільки не відповідає вимогам цих нормативних положень, що визначають момент закінчення ліквідації банку.

За таких обставин, слід вказати, що Велика Палата Верховного Суду у справі №925/698/16 (постанова від 10.12.2019) сформувала висновок, зазначивши, що незалежно від того чи проведена ліквідація банку чи ні, банк зобов`язаний узгоджувати внесення змін до свого статуту з Національним банком України відповідно до вимог банківського законодавства. Ця вимога чинна незалежно від чинності Постанови Національного банку України про неплатоспроможність банку, Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію, Постанови Національного банку України про відкликання ліцензії та ліквідацію банку, Рішення Фонду про ліквідацію банку.

Стаття 15 Закону України "Про банки і банківську діяльність" дійсно передбачає, що слово "банк" може бути тільки в назві юридичної особи, яка зареєстрована Національним банком України як банк та має банківську ліцензію. З тієї точки зору, що ПАТ "Український інноваційний банк" є зареєстрованим Національним банком України як банк, але втратив банківську ліцензію та не відновив її, може видатися, що у цьому є певна невідповідність вказаним вище положенням. Однак розуміння статті 15 Закону України "Про банки і банківську діяльність" має не виходити за межі інших положень банківського законодавства. Дослівне тлумачення статті 15 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в тому контексті, що відкликання банківської ліцензії призводить до необхідності виключення з назви банку слова "банк", не відповідає суті подальших процедур щодо банку, у якого відкликана банківська ліцензія, передбачених цим законодавством. Законом не передбачено виключення з назви банку слова "банк" після відкликання ліцензії банку. Банківським законодавством передбачена послідовність процедур для випадку відкликання банківської ліцензії. Перебування банку у цих процедурах з наявним у його назві словом "банк" не порушує мети спеціальних вимог до назви банку та слова "банк" у його назві, оскільки відсутність банківської ліцензії припиняє банківську діяльність банку але не припиняє сам банк з його існуючими правами та обов`язками, які виникли в результаті банківської діяльності до відкликання банківської ліцензії (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №913/549/17, від 11.03.2020 у справі № 905/1342/17).

Виведення банку з ринку шляхом виключення слова "банк" з його назви та "банківської діяльності" з видів його діяльності законом не передбачено. Попри те, що закон не містить прямої заборони вказаних рішень керівників банку як таких, здійснення цього без узгодження з Національним банком України не відповідає загальним принципам банківського законодавства.

Отже, враховуючи наведене, на переконання колегії суддів, перехід прав та обов`язків від ПАТ "Український інноваційний банк" до ПАТ "Укрінком" (в подальшому ПАТ "Українська інноваційна компанія"), яка заявляє про своє отримання прав та обов`язків цього банку, не міг відбуватися лише на підставі виключення кредитною установою із своєї назви слова "банк" та виключення з видів своє діяльності "банківської діяльності" без дотримання вимог банківського законодавства. Організаційні зміни банку від 13.07.2016 та від 28.03.2017 не відповідають вимогам банківського законодавства.

Враховуючи наведене вище, на переконання колегії суддів у даному випадку права ПАТ "Українська інноваційна компанія" не порушені, оскільки матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження переходу до нього  прав та обов`язків банківської установи - ПАТ "Український інноваційний банк" згідно із встановленою чинним законодавством процедурою.

Оскільки ПАТ "Українська Інноваційна компанія" не є правонаступником ПАТ "Український інноваційний банк"  та не набула прав ПАТ "Український інноваційний банк", відтак позбавлене права  звертатися із заявою про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітон" у даній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для визнання грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Українська Інноваційна компанія"  до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітон" в сумі 38 067 249,22 грн .

Разом з тим, слід зазначити, що апеляційний господарський суд не надає оцінку доводам апеляційної скарги щодо відсутності заборгованості за кредитним договором, укладеним між ПАТ "Український інноваційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рітон", так як прийшов до висновку про  відсутність права на звернення ПАТ "Українська Інноваційна компанія" з грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітон".

Згідно із п.2 ч.1 ст.275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, ухвалу Господарського суду Вінницького області від 18 лютого 2019 року слід скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у визнанні грошових вимог ПАТ "Українська Інноваційна компанія" до ТОВ "Рітон".

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.  Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18 лютого 2019 року у справі №902/538/16 - скасувати. Прийняти нове  рішення. У визнанні грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Українська Інноваційна компанія" (93404, вул. Сметаніна, 3а, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, код ЄДРПОУ 05839888) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітон" (23320, вул. Вінницька, 49б, смт. Сутиски, Тиврівський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 31836403) по справі №902/538/16 у розмірі 38 067 249,22 грн - відмовити.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

4.  Справу №902/538/16 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "17" січня 2023 р.

Головуючий  суддя                                                                      Миханюк М.В.

Суддя                                                                                              Грязнов В.В.  

Суддя                                                                                              Розізнана І.В.