Справа № 2-о-33/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗО червня 2010 року м. Димитров

Дністровський міський суд Донецької області у складі: головуючого - судді Ченченко Т.О., при секретарі Заговоричевій Н.В.,

учасники цивільного процесу:

заявники ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, зацікавлена особа ОСОБА_4,

представник зацікавленої особи Димитровської міської ради ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Димитров Донецької області справу за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Заявники ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з заявою про встановлення факту прийняття спадщини і в обґрунтування своїх вимог зазначили, що 19 вересня 1097 року помер їх батько ОСОБА_6, після смерті якого відкрилась спадщина, яка складалась з житлового будинку № 110 по вулиці Леніна в місті Димитров Донецької області, який належав померлому на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку, посвідченого 20 квітня 1961 року Красноармійською держнотконторою за реєстровим № 4048. Заповіт на своє майно ОСОБА_7 не складав. Після смерті спадкодавця, спадкоємцями першої черги за законом були вони - його діти: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та їх мати - ОСОБА_9. Ніхто з них не звертався до нотаріуса із заявами про прийняття або відмову від прийняття спадщини, однак, всі вони, крім ОСОБА_8, який на той час вже був одружений і проживав за іншою адресою, вступили в управління та володіння спадковим майном. На даний час вони бажають документально оформити спадкові права, але через те, що домова книга за той період не збереглась, надати дані нотаріусу, що підтверджували факт їх сумісного проживання із спадкодавцем, вони не змогли, у зв*язку з чим, змушені звернутися в суд для встановлення факту, що має для них юридичне значення. Просили суд, встановити факт, що вони: ОСОБА_9, опікуном якої на даний час є ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 прийняли спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6, померлого 19 вересня 1979 року.

Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні повністю підтримала свої вимоги, обґрунтовуючи їх обставинами, викладеними у заяві, зазначила, що коли помер її батько, вона навчалась у місті Дніпропетровську. У навчальному закладі вона навчалась у період з 1977 до 1981 років, а після навчання за направленням три місяці працювала у місті Мелітополь, після чого взяла відкріплення і повернулась додому, оскільки її мати потребувала догляду і вона з того часу є її опікуном. У спірному житловому будинку вона проживала весь час з дитинства до цього часу, крім періоду навчання. Зразу ж після навчання та відпрацювання за направленням вона повернулась додому. Під час навчання кожного тижня вона приїздила додому, оскільки дома необхідно було доглядати за молодшим братом та сестрою, а мати на той час вже захворіла і виконувати свої обов*язки не могла.

Заявники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, просили суд визнати факт, що має для них юридичне значення. Зазначили, що на час смерті їх батька, вони були ще неповнолітніми, навчались в школі. Після смерті батька, їх оформили в інтернат, після закінчення якого вони повернулись до спірного будинку. Знялись з реєстрації за адресою розташування належного батькові житлового будинку значно пізніше, коли стали дорослими і у них з*явились власні сім*ї.

Представник зацікавленої особи Димитровської міської ради не заперечував проти задоволення вимог заявників.

Зацікавлена особа ОСОБА_8 просив суд задовольнити вимоги заявників, зазначивши, що у 1979 році, на час смерті батька, він перебував в армії. Коли він йшов до армії, він вже був одружений, перед цим навчався у технікумі і, повернувшись після служби у Збройних силах, проживав із власною родиною за адресою: АДРЕСА_1, де був прописаний ще до армії.

Судом встановлено, що житловий будинок № 110 (у минулому № 64) по вулиці Леніна (у минулому вулиця Чапаєва) міста Димитров належить ОСОБА_7 на підставі договору про надання у безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва житлового будинку, посвідченого Красноармійською держнотконторою 25 квітня 1961 року, що підтверджується договором про передання земельної ділянки у безстрокове користування, технічним паспортом на зазначений житловий будинок, даними Бюро технічної інвентаризації міста Димитров (а.с. 24-26).

19 вересня 1979 року ОСОБА_7 померл (а.с. 127).

За даними Димитровської державної нотаріальної контори, наданими станом на 14 червня 2010 року за № 434/01-14, на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_7, померлого 19 вересня 1979 року, на підставі Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи), спадкова справа не відкривалась. Заповіт від імені ОСОБА_7 не повідчувався.

Заявники ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, а також зацікавлена особа ОСОБА_8 є дітьми спадкодавця ОСОБА_7, а ОСОБА_9, в інтересах якої на підставі рішення виконавчого комітету Димитровської міської ради народних депутатів «Про призначення опіки над недієздатною особою» від 12 лютого 1986 року (а.с. 27), діє ОСОБА_1, є дружиною спадкодавця ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвами про їх народження, свідоцтвами про укладення шлюбів (а.с. 13-15, 16-19).

У домовій книжці для прописки громадян, які проживають у ІНФОРМАЦІЯ_5, дані внесені лише з 1986 року. Згідно з актом, складеним квартальною ОСОБА_10, на зазначеною адресою після смерті 19 вересня 1979 року ОСОБА_7 залишились проживати його дружина ОСОБА_9 та діти: ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_2 (а.с. 23).

Свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в судовому засіданні зазначили, що вони знають заявників з дитинства, оскільки весь цей час проживали з ними по сусідству на одній вулиці. Старший син ОСОБА_2 - ОСОБА_15 навчався в технікумі, одружився, потім пішов до армії і фактично ще з навчання в технікумі у житловому будинку N9 110 по вулиці Леніна не проживав. Після смерті господаря будинку ОСОБА_7, в будинку проживали його дружина ОСОБА_16 та діти: ОСОБА_17 та ще на той час неповнолітні ОСОБА_18 та ОСОБА_19. Вони всі проживали у будинку, ОСОБА_17 доглядала за молодшими дітьми та за матір*ю, яка вже на той час хворіла. Всі діти та дружина померлого розпоряджалися майном, що залишилось після смерті батька, жили у будинку, виконували господарські роботи.

Вислухавши пояснення заявників, покази свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що вимоги заявників підлягають задоволенню.

Пункт 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК 2003 року встановлює, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, тобто до 1 січня 2004 року. У разі ж відкриття спадщини до зазначеної дати, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 549 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до пункту п*ятого частини другої статті 234 та частини другої статті 256 Цивільного процесуального кодексу України у судовому порядку може бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. У тому числі, судом можуть бути встановлені факти прийняття спадкоємцями спадщини, яка відкрилась до 1 січня 2004 року. Такої ж думки дотримується Верховний Суд України, яку ним було висловлено у постанові Пленуму «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5.

Аналіз наданих суду доказів у їх сукупності, а саме договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки стосовно будинку N9 110 по вулиці Леніна в місті Димитров Донецької області, даних БТІ в місті Димитров, де визначено, що власником будинку визначено ОСОБА_7, покази свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, дають підстави суду зробити висновок, що заявники ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, а також ОСОБА_9, в інтересах якої діє ОСОБА_1 відповідно до вимог пункту першого частини першої статті 549 ЦК Української РСР (1963 року) фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, що залишилось після смерті їх чоловіка та батька ОСОБА_7, померлого 19 вересня 1979 року.

Встановлення факту прийняття спадщини заявниками має юридичне значення для заявників у зв'язку із неможливістю отримання ними свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті їх чоловіка та батька ОСОБА_7 та реалізації належних їм як спадкоємцям спадкових прав. Враховуючи вимоги пункту 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, за умовами якої нотаріальні дії нотаріусами в Україні вчинюються на даний час, суд погоджується із твердженням заявників про відсутність іншої можливості встановити юридичний факт, що є предметом розгляду даної справи.

На підставі Закону України "Про нотаріат", Інструкцій про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Правил ведення нотаріального діловодства, керуючись ст.ст.З, 10, 11, 57, 88, 209, 212-215, 234, 256 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Вимоги заявників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини задовольнити повністю.

Встановити факт прийняття ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9 спадщини, яка відкрилась після смерті їх чоловіка та батька ОСОБА_7, померлого 19 вересня 1979 року і яка складається з житлового будинку № 110 з надвірними будівлями та спорудами по вулиці Леніна в місті Димитров Донецької області.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження рішення суду до Апеляційного суду Донецької області може бути подана через Димитровський міський суд Донецької області протягом 10 днів з дня оголошення рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: