Справа № 473/3576/22

                                                               Номер провадження1-кп/473/94/2023

ЄРДР № 62022150010000492.

Категорія: ч.5 ст.407 КК України.

ВИРОК

іменем України

"17" січня 2023 р.                                 місто Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Мукачево Закарпатської області, громадянки України, освіта повна загальна середня, сімейний стан – незаміжня, на утриманні дітей не має, зареєстрована за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , на період інкримінованого їй кримінального правопорушення була віськовослужбовцем Збройних Сил України за мобілізацією, проходила військову службу на посаді діловода штабу військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні – солдат, не судимої,

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

захисник адвокат ОСОБА_5 ,

обвинувачена ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

       Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:

15 серпня 2022 року приблизно о 08:30 години, обвинувачена ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, проходячи військову службу на посаді діловода штабу військової частини ЗСУ України НОМЕР_1 із дислокацією в АДРЕСА_3 , діючи умисно, в порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2 – 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, п.п. 1, 3 ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з метою тимчасово ухилитися від обов`язків військової служби в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно – небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, самовільно залишила місце служби у тиловому пункті управління військової частини НОМЕР_1 , який тимчасово дислокувався в АДРЕСА_4 , та незаконно перебувала поза межами місця несення служби, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової сллужби, приховуючи свою належність до Збройних Сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам, як про військовосллужбовця, що самовільно залишила місце служби до 10:00 години – 17 листопада 2022 року.

Позиція обвинуваченої ОСОБА_6 .

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачена ОСОБА_6 визнала свою вину повністю та підтвердила вчинення нею даного злочину при викладених вище обставинах. Вона визнає, що своїми діями вчинила злочин, та щиро розкаюється в скоєному.

Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винною у вчиненні якого визнається обвинувачена ОСОБА_6 .

Умисні дії обвинуваченої ОСОБА_6 , суд кваліфікує за ч.5 ст.407 КК України, як самовільне залишення місця служби, вчинене в умовах воєнного стану, військовослужбовцем, крім строкової служби.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_6 .

Обставинами, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_6 , суд визнає її щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які б відповідно до ст.67 КК України обтяжували покарання обвинуваченій ОСОБА_6 , судом не встановлено.

Мотиви ухвалення рішень щодо питань, які вирішуються судом та положення закону, якими керувався суд.

17 січня 2023 року між прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_4 , якому згідно із ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні та обвинуваченою ОСОБА_6 , з участю захисника адвоката ОСОБА_5 , була укладена угода про визнання винуватості, яка відповідає вимогам п.2 ч.1 ст.468, ч.4 ст.469, ст.472 КПК України.

Відповідно до угоди про визнання винуватості, обвинувачена ОСОБА_6 в судовому засіданні повністю визнала свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Цією угодою визначено покарання обвинуваченій ОСОБА_6 за ч.5 ст.407 КК України, із застосуванням ст.69 КК України в виді штрафу у розмірі 1180 /однієї тисячі сто вісімдесят/ неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 20060 /двадцять тисяч шістдесят/ гривень.

Також угодою встановлені наслідки її укладання і затвердження, відповідно до вимог ст.473 КПК України та наслідки її невиконання.

Судом з`ясовано, що обвинувачена ОСОБА_6 цілком розуміє права, визначені ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладання та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій, або будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Крім того судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України, і тому вона може бути затверджена судом. На умовах цієї угоди може бути ухвалений вирок, оскільки правова кваліфікація кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченою ОСОБА_6 вірно надана за ч.5 ст.407 КК України.

Умови цієї угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права свободи та інтереси сторін, або інших осіб, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченою ОСОБА_6 взятих на себе зобов`язань, наявність у неї фактичних підстав для визнання винуватості.

Сторони погоджуються на призначення обвинуваченій ОСОБА_6 основного покарання в виді штрафу на підставі угоди про визнання винуватості від 17 січня 2023 року.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 , обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник адвокат ОСОБА_5 просили суд затвердити угоду про винуватість на визначених в ній умовах.

Враховуючи вищевикладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_4 , обвинуваченою ОСОБА_6 та її захисником ОСОБА_5 , її форма та зміст відповідають вимогам КПК України та КК України, суд приходить до висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе призначити обвинуваченій ОСОБА_6 основне покарання відповідно до визначеного угодою про визнання винуватості.

Процесуальні витрати на залучення судових експертів для проведення судових експертиз відсутні.

Запобіжний захід до обвинуваченої ОСОБА_6 не застосовувався, підстави для обрання запобіжного заходу при ухваленні вироку відсутні.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374, 475 та главою 35 КПК України, суд                                

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 17 січня 2023 року між прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_6 , з участю захисника адвоката ОСОБА_5 .

ОСОБА_6 визнати винною за пред`явленим їй обвинуваченням в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, і на підставі угоди про визнання винуватості, із застосуванням ст.69 КК України, обвинуваченій ОСОБА_6 призначити узгоджене сторонами покарання в виді штрафу у розмірі 1180 /однієї тисячі сто вісімдесят/ неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 20060 /двадцять тисяч шістдесят/ гривень, який підлягає сплаті на користь держави /отримувач: Миколаїв.ГУК/ТГ м.Вознесенськ, розрахунковий рахунок: UA128999980313090106000014446, код отримувача ЄДРПОУ: 37992030, банк отримувача: Казначейство України /ЕАП/, код класифікації доходів бюджету: 21081100.

Апеляційні скарги на вирок можуть бути подані з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області протягом 30 /тридцяти/ днів з дня проголошення вироку, а засудженою в той же строк, з моменту вручення їй копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя:                                         ОСОБА_1