ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2023 року

м. Київ

справа № 500/3487/20

адміністративне провадження № К/990/5144/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Тацій Л.В.,

суддів: Мороз Л.Л., Стрелець Т.Г., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року (прийняте судом у складі судді Баб`юка П.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Святецького В.В., суддів: Гудима Л.Я., Ільчишин Н.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-БУД» (далі - ТОВ «ВВС-БУД»), Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області, про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

09 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської міської ради від 18 серпня 2015 року за №6/61/59.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 серпня 2015 року Тернопільською міською радою прийнято рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.1400 га за адресою АДРЕСА_1 ТОВ «ВВС-БУД» №6/61/59. Вказаним рішенням відповідачем затверджено ТОВ «ВВС-БУД» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1400 га для обслуговування викупленого приміщення та будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення, гаражами і стоянками для автотранспорту за вказаною адресою та надано ТОВ «ВВС-БУД» земельну ділянку площею 0,1400 га (кадастровий номер 6110100000:12:003:0015) в оренду терміном на десять років для обслуговування викупленого приміщення та будівництва багатоквартирного житлового будинку.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення перешкоджає йому та третім особам набути право власності на земельні ділянки під гаражами за адресою АДРЕСА_1 , що належать їм на праві приватної власності. А у разі будівництва житлового будинку, позивач, а також, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача не зможуть користуватись належними їм гаражами, які відповідно до проекту землеустрою взагалі підлягають знесенню.

На обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення представник позивача посилається також на те, що на час прийняття рішення - 18 серпня 2015 року відсутня реєстрація земельної ділянки площею 0,1400 га та не присвоєно їй кадастрового номера, що суперечить постанові Кабінету Міністрів від 17.10.2012 №1051, якою затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру.

Також, позивач вказує на те, що відсутній дозвіл від Міністерства культури України у відповідності до норм Закону України «Про охорону культурної спадщини земель».

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної й касаційної інстанцій

Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 07 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 12 жовтня 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що оскаржене рішення Тернопільської міської ради №6/61/59 від 18 серпня 2015 року є ненормативним актом індивідуальної дії, який вичерпує свою дію шляхом його виконання. Позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки, таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання.

Окрім того, на думку суду першої інстанції, право на оскарження рішень органів місцевого самоврядування мають особи, щодо яких застосовано відповідне рішення, а також особи, які є суб`єктами правовідносин, де застосовуються прийняті органами місцевого самоврядування акти.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

07 лютого 2022 року до Верховного Суду звернувся ОСОБА_1 із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постановлені у цій справі судові рішення та прийняти нове - про задоволення позову.

У скарзі посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

У відзиві на касаційну скаргу Тернопільська міська рада просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 лютого 2022 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Мороз Л.Л., Стрелець Т.Г., скаргу передано судді-доповідачу.

Верховний Суд ухвалою від 21 лютого 2022 року поновив строк на касаційне оскарження та відкрив касаційне провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

18 серпня 2015 року Тернопільська міська рада прийняла рішення № 6/61/59 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1400 га за адресою: АДРЕСА_1 , яким вирішено:

1. Затвердити Товариству з обмеженою відповідальністю «ВВС-БУД» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1400 га для обслуговування викупленого приміщення та будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення, гаражами і стоянками для автотранспорту за адресою: АДРЕСА_1 ;

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «ВВС-БУД» земельну ділянку площею 0,1400 га (кадастровий номер 6110100000:12:003:0015) в оренду терміном на десять років для обслуговування викупленого приміщення та будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення, гаражами і стоянками для автотранспорту за адресою: АДРЕСА_1 ;

3. Віднести земельну ділянку, вказану в п. 2 даного рішення, до земель житлової та громадської забудови;

4. Дати дозвіл товариству з обмеженою відповідальністю «ВВС-БУД» на укладання договору земельного сервітуту, терміном на п`ять років, на земельну ділянку площею 0,0373 га для проходу та проїзду за адресою: АДРЕСА_1 ;

5. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-БУД» в двомісячний термін здійснити державну реєстрацію договору.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №232704660 від 16.11.2020, за орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-БУД» 18.12.2015 зареєстроване право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000120030015 площею 0,1400 га, місце розташування: АДРЕСА_1 .

Також судами встановлено, що державним кадастровим реєстратором Відділу Держгеокадастру у місті Тернополі Тернопільської області відкрита 17.08.2015 Поземельна книга на земельну ділянку за кадастровим номером 6110100000120030015 площею 0,1400 га, місце розташування: АДРЕСА_1 , категорія земель: землі житлової та громадської забудови для обслуговування викупленого приміщення та будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення, гаражами та стоянками для автотранспорту.

Крім того, матеріали справи свідчать, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить гараж за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав №31970023 від 19.11.2011.

Третім особам, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на праві власності теж належать гаражі за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6105186802018 від 26.10.2018, виданого ОСОБА_4 , земельній ділянці площею 0,0033 га по АДРЕСА_1 присвоєно кадастровий номер 6110100000120030022.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6105445342019 від 16.01.2019, виданого ОСОБА_3 , земельній ділянці площею 0,0027 га по АДРЕСА_1 присвоєно кадастровий номер 6110100000120030023.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6105445432019 від 16.01.2019, виданого ОСОБА_2 , земельній ділянці площею 0,0036 га по АДРЕСА_1 присвоєно кадастровий номер 6110100000120030024.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6105445522019 від 16.01.2019, виданого ОСОБА_1 , земельній ділянці площею 0,0015 га по АДРЕСА_1 присвоєно кадастровий номер 6110100000120030025.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6103284492017 від 06.03.2017, виданого ОСОБА_5 , земельній ділянці площею 0,0033 га по АДРЕСА_1 присвоєно кадастровий номер 6110100000120030005.

У матеріалах справи наявна Поземельна книга на земельну ділянку за кадастровим номером 6110100000120030015 площею 0,1400 га та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «ВВС-БУД», в яких, зокрема, є генплани та матеріали геодезичних вишукувань.

Дослідивши зазначені документи, суди не встановили факту накладення земельних ділянок під гаражами, що належать позивачу та третім особам на стороні позивача із земельною ділянкою за кадастровим номером 6110100000120030015, що належить ТОВ «ВВС-БУД» на праві оренди.

Також, в матеріалах справи міститься лист Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 23.10.2020 №31-19-0.202-26/286-20, в якому зазначено, що в Державному земельному кадастрі відсутня можливість накладання земельних ділянок, які не внесені до Державного земельного кадастру, також, відсутні перетини земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000120030015 площею 0,1400 га із земельними ділянками з кадастровими номерами 6110100000120030022, 6110100000120030023, 6110100000120030024, 6110100000120030025, 6110100000120030026.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) установлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У відповідності до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 4 КАС є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як убачається із встановлених у справі обставин, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного, на його думку, права володіти земельною ділянкою (наявністю перешкод для набуття у власність земельної ділянки), на якій знаходиться належне йому на праві власності об`єкт нерухомості, а саме - гараж, який розташований за адресою м. Тернопіль, вул. Паращука, 2.

Підставою для звернення до суду з даним позовом стало те, що спірним рішенням Тернопільської міської ради від 18 серпня 2015 року №6/61/59 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.1400 га за адресою вул. М. Паращука, 2, м. Тернопіль ТОВ «ВВС-БУД» та надано цю земельну ділянку (кадастровий номер 6110100000:12:003:0015) в оренду терміном на десять років третій особі - ТОВ «ВВС-БУД».

Таким чином, позовні вимоги позивача спрямовані фактично на усунення перешкод у реалізації свого права на користування земельною ділянкою із подальшою її приватизацією.

З огляду на викладене, предметом цього спору є поновлення цивільних прав позивача у сфері земельних відносин.

Згідно зі статтею 2 Земельного Кодексу України (далі - ЗК) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Стаття 152 ЗК визначає такі шляхи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої статті 158 ЗК земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді, і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Статтею 16 ЦК передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, (…), їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із частиною першою статті 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, (…), якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24 лютого 2015 року у справі № 21-34а15, у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постанові від 27 лютого 2020 року у справі № 520/16647/16-а.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 712/10439/16-а зазначила, що між сторонами у справі виник спір про цивільне право і подальше оспорювання права оренди частини спірної земельної ділянки не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права оренди на земельну ділянку. У відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник землі вільний у виборі суб`єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій.

Отже, у справі, що розглядається, як вже зазначалося вище, встановлено, що спірним рішенням Тернопільської міської ради від 18 серпня 2015 року № 6/61/59 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.1400 га за адресою АДРЕСА_1 ТОВ «ВВС-БУД» та надано цю земельну ділянку (кадастровий номер 6110100000:12:003:0015) в оренду терміном на десять років третій особі - ТОВ «ВВС-БУД». Також судами встановлено, що за орендарем - ТОВ «ВВС-БУД» 18 грудня 2015 року зареєстровано право оренди зазначеної земельної ділянки.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що дана справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки суть спірних правовідносин зводиться до поновлення позивачем свого порушеного права на користування земельною ділянкою, яка внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, передана в оренду третій особі.

Відповідно до частини першої статті 354 КАС Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Керуючись статтями 343, 349, 354, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року скасувати.

Провадження у справі № 500/3487/20 закрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції цивільного суду та що він вправі протягом десяти днів з дня отримання ним копії відповідної постанови звернутися до касаційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : Л.Л. Мороз

Т.Г. Стрелець