Провадження № 2/734/38/23 Справа № 734/49/22

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 січня 2023 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді - Домашенка Ю.М.,

секретар судового засідання – Гузенко Т.О.,

за участі:

представника позивача – ОСОБА_1 ,

відповідачів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Омельчук Оксана Іванівна, про визнання недійсним договору дарування, -

встановив:

ОСОБА_4 (далі – Позивач) звернулася до Козелецького районного суду Чернігівської області з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі – Відповідач 1) та ОСОБА_3 (далі – Відповідач 2), третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Омельчук Оксана Іванівна, про визнання недійсним договору дарування. Позовні вимоги мотивує тим, що у період часу з 06.10.1989 по 18.05.2016 Позивач з Відповідачем 1 перебували в зареєстрованому шлюбі. Рішенням Козелецької селищної Ради народних депутатів від 21.04.1994 № 50 Відповідачу 1 виділена під забудову земельна ділянка площею 1200 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Розпорядженням Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області від 14.07.1994 № 153 Відповідачу 1 надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку та господарських будівель для особистого підсобного господарства на вищезазначеній земельній ділянці.

29.09.2021 між Відповідачем 2 та Відповідачем 1 укладено договір дарування рухомих речей, посвідчений 29.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Омельчук Оксаною Іванівною та зареєстрований у реєстрі за № 559, відповідно до умов якого Відповідач 2 передав безоплатно Відповідачу 1 сантехнічне обладнання, обладнання для опалення та будівельні матеріали. Предмет договору знаходиться на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що зазначені в договорі дарування предмети (будівельні матеріали) використані під час будівництва будинку, який на даний час не прийнятий в експлуатацію, тобто є об`єктом не завершеного будівництва. Наведене нерухоме майно (об`єкт незавершеного будівництва) є спільною сумісною власністю подружжя (Позивача та Відповідача 1). На думку позивача, Відповідачі уклали вищезазначений договір дарування з метою уникнення поділу спільно нажитого майна подружжя за час перебування у шлюбі Позивача та Відповідача 1. Позивач ставить позовні вимоги про визнання недійсним договору дарування рухомих речей, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який посвідчений 29.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Омельчук Оксаною Іванівною та зареєстрований у реєстрі за № 559.

Відповідачі подали відзив на позовну заяву, відповідно до якого Позивачем не доведено, що об`єкт збудовано за спільні кошти подружжя. За час перебування у шлюбі сторони (Відповідач 1 та Позивач) не мали матеріальної можливості купити будівельні матеріали для спорудження об`єктів. Будівельні матеріали для спорудження будинку купував Відповідач 2 та як належний власник подарував їх Відповідачу 1. Даруючи майно, Відповідач 2 не мав на меті приховання цього майна від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення коштів, оскільки такого рішення не існує.

У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідачі позовні вимоги не визнали, зазначивши що власником спірного майна, яке входить до складу об`єкта не завершеного будівництва – будинку за адресою: АДРЕСА_2 , який розпорядився цим майном на власний розсуд, подарувавши його Відповідачу 1.

Третя особа подала заяву про розгляд справи без її участі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до розпорядження Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області від 14.07.1994 № 153, ОСОБА_2 дозволено будівництво індивідуального житлового будинку на 4 кімнати, житловою площею 50.5 кв.м. та господарських будівель для особистого підсобного господарства площею 72 кв.м. в АДРЕСА_1 на виділеній земельній ділянці площею 0.12 га, виділеній рішенням Козелецької селищної Ради народних депутатів від 21.04.1994 № 50.

Із пояснювальної записки до проекту забудови земельної ділянки вбачається забудова земельної ділянки будинком та господарськими будівлями, роботи, які необхідно виконати.

Згідно з технічним паспортом від 09.09.1997 на плані земельної ділянки зображений проектуємі житловий будинок та господарські будівлі.

Із акту про встановлення факту постійного проживання та реєстрації, складеного комісією у складі депутата Козелецької селищної ради та сусідів, від 15.10.2019 вбачається, що ОСОБА_2 , у період часу з 14.05.1995 та по 15.10.2019 постійно мешкає з реєстрацією за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в житловому приміщенні – літня кухня, яка позначена на плані земельної ділянки від 09.09.1997 (технічний паспорт, інвентарний номер 2642) під літ. «В», загальною площею 38.8 кв.м.

Згідно з листом ніжинського відділення АТ «Чернігівгаз» від 05.03.2020 у 2001році за адресою: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок на ім`я ОСОБА_2 та встановлено галові прилади (лічильник газу, плита газова, опалювальний котел, опалювальна площа 35 м2. 15.04.2011 встановлено додаткові газові прилади (лічильник газу, опалювальний двоконтурний котел), змінилася опалювальна площа на 109,6 м2.

Відповідно до рапорту ДОП Козелецького ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області від 30.01.2020, при здійсненні виїзду за адресою: АДРЕСА_1 сусіди пояснили, що ОСОБА_2 мешкає в двоповерховому будинку, який знаходиться за вищевказаною адресою, оскільки бачать як у вечірній час у будинку майже в усіх вікнах горить світло, і видно, що будинок опалюється. ОСОБА_5 час від часу заходить до будинку. В ході проведення подальшої перевірки інформації, викладеної в поясненнях сусідів, було здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що дійсно будинок являється житловим, оскільки опалюється та майже у всіх вікнах горить світло.

Відповідно до договору дарування рухомих речей, посвідченого 29.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Омельчук О.І. та зареєстрованого у реєстрі за № 559, ОСОБА_3 , як « ОСОБА_6 » передав безоплатно ОСОБА_2 , як «Обдаровуваному», рухомі речі, а саме, сантехнічне обладнання, обладнання для опалення та будівельні матеріали: лісопродукцію в об`ємі 10 м.куб.; лісопродукцію (дошку) – 4 м.куб.; камінь – 1000 шт.; блоки розміром 200х600 – 63 м.куб.; балку двотавр – 2 шт.; кутом металевий Т-подібний - 210 кг; трубу – 240 пог.м.; вікна металопластикові – 7 шт.; шифер листи розміром 1500х3000х10 – 25 шт.; кільце діаметром 1,7 – 3 шт.; блоки – 840 шт.; цеглу силікатну – 700 шт.; цемент – 2 т; блок фундаментний ФВС – 28 шт.; черепицю покрівельний матеріал – 180 кв.м.

Згідно з п. п. 1.3., 3.1 Договору дарування ОСОБА_3 засвідчив, що на момент укладення Договору предмети договору не перебувають, зокрема, під арештом чи забороною, щодо них не ведуться судові спори, вони не заставлені, у податковій заставі не перебувають, відносно них не укладено будь-яких договорів з відчуження чи щодо користування з іншими особами, треті особи не мають прав на предмети договору, вони не є об`єктом права спільної сумісної власності. Дарувальник довів до відома Обдаровуваного, а Обдаровуваний взяв до уваги той факт, що предмет договору не є спільною сумісною власністю, а є його особистою приватною власністю і осіб, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на предмет договору, у тому числі відповідно до ст. ст. 65,74, 97 Сімейного кодексу України, немає. Сторони договору зазначили, що при укладенні договору відсутні будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були приховані ними, правочин вчинюється з наміром створення відповідних правових наслідків (не є фіктивним).

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Омельчук Оксана Іванівна, про визнання недійсним договору дарування, виходячи з наступного.

Так, згідно з ч. 1 ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі, гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (ч. 1 ст. 718 ЦК України).

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (ч. 1 ст. 722 ЦК України).

За вимогами ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

       Відповідно до вимог ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Вказані висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 (справа № 369/11268/16-ц).

Відповідно до ч. 3, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Згідно з положеннями ст. ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами Відповідач 1 та Відповідач 2 є сином та батьком. Позивач та Відповідач 1 перебували у шлюбі в період з 06.10.1989 по 18.05.2016. Під час шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 створено об`єкт незавершеного будівництва – житловий будинок, який не введено в експлуатацію. Будівельні матеріали, обладнання, яке є предметом договору дарування, використані під час будівництва зазначеного об`єкту (входять до його складу).        

Також сторонами не заперечується, що у провадженні Козелецького районного суду Чернігівської області перебуває справа № 734/2132/21 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання об`єкту незавершеного будівництвом об`єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на частину незавершеного будівництвом об`єкту.

Предметом зазначеного позову є незавершений об`єкт будівництва – житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На даний час рішення у справі не прийнято.

З огляду на те, що предмет договору дарування входить до складу об`єкту незавершеного будівництва, щодо якого між Позивачем та Відповідачем 1 триває судовий спір про його визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності, суд приходить до висновку, що зазначений договір Відповідачами, які є близькими родичами, укладено без наміру виконання зобов`язань за ним, з протиправною метою уникнення можливого поділу спільного майна подружжя (у разі задоволення позовних вимог), а не з метою реального безоплатного передання майна у власність іншій особі, тобто такий правочин є фіктивним.

Крім того, Відповідачі стверджували, що предмети договору дарування були придбані Відповідачем 2 та є його власністю, однак доказів, підтверджуючих право власності Відповідача 2 на предмети договору дарування на момент його укладення не надано. Також не надано і доказів підтверджуючих приймання-передачу майна за договором дарування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з Відповідачів підлягає стягненню на користь Позивача судовий збір в розмірі 992.40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 354, 368 ЦПК України, суд , -

ухвалив:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Омельчук Оксана Іванівна, про визнання недійсним договору дарування – задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування рухомих речей, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який посвідчений 29.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Омельчук Оксаною Іванівною та зареєстрований у реєстрі за № 559.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 по 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок судового збору з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 16.01.2023.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Представник позивача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Омельчук Оксана Іванівна ( АДРЕСА_6 ).

Суддя Ю.М. Домашенко