ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 628/2901/21 Номер провадження 22-ц/814/1002/23Головуючий у 1-й інстанції Барабанова В. В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.,

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Пухтаєвич Ольги Олегівни, представника ОСОБА_1 , на заочне рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 01 листопада 2021 року (час ухвалення судового рішення та дата виготовлення повного тексту судового рішення не зазначені) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АВТО ГРУП» про захист прав споживача, визнання недійсним договору надання послуг з придбання автомобіля та стягнення коштів, набутих безпідставно,

треті особи: керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АВТО ГРУП» Джунь Олександр Віталійович, ОСОБА_2 .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, просив визнати недійсним договір надання послуг з придбання автомобіля № 0002295 від 28.05.2021, укладений між ним та ТОВ "ЄВРО АВТО ГРУП", а також стягнути з відповідача на його користь сплачені ним грошові кошти по недійсному правочину в розмірі 47 196 грн.

Недійсність договору обґрунтована тим, що договір не містить посилання на виконання послуг особисто виконавцем; договором не було передбачено умов щодо його виконання третьою особою ОСОБА_2 ; договір не містить обґрунтування ціни наданих послуг і ціни автомобіля, а також інформації щодо його власника, порядку його передачі позивачу; договір не містить обов`язку товариства придбати автомобіль у певний строк та передати його у власність позивача.

З огляду на наведене позивач вважав, що укладений договір містить несправедливі умови відповідно до приписів ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Окрім того, позивач посилався на те, що, сплативши відповідачу за послуги 1 710 доларів США, тобто більше, ніж було передбачено договором, та, підписавши акт прийому-передачі автомобіля, він так і не отримав автомобіль у свою власність.

Заочним рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 01 листопада 2021 року відмовлено за недоведеністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі адвокат Пухтаєвич О.О., представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що суд першої інстанції не звернув увагу на фактичні обставини справи та залишив поза увагою той факт, що взагалі відсутні докази існування автомобіля, договором не передбачений строк надання послуг з купівлі автомобіля та передачі його позивачу, таким чином невідомо, коли буде виконання умов договору.

Також стверджується, що у договорі відсутні умови щодо виконання послуги ОСОБА_2 , між яким та відповідачем відсутній будь-який зв`язок, і це є незрозумілим щодо дій відповідача (хто повинен відповідати за придбання автомобіля), відсутнє обґрунтування, за які послуги він повинен сплатити 1 000 доларів США та ціни автомобіля, і хто кому повинен продавати автомобіль як і умова, що товариство бере на себе зобов`язання придбати автомобіль «Мазда» у власність позивачу та передати його в певний строк.

Вказується, що суд першої інстанції повинен був дослідити умови договору, та дійти висновку, що оспорюваний договір є недійсним в день його підписання, оскільки надання послуги виконавця неконкретне, обумовлене лише розсудом виконавця, і сам договір не містить умови для купівлі автомобіля та передачі його замовнику, що відповідно ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів є несправедливою умовою.

Відзив на апеляційну скаргу судом не отриманий.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 28 травня 2021 року між позивачем та відповідачем укладено договір №0002295 про надання послуг з придбання автомобіля, разом з додатком №1 «погодження вартості послуг автомобіля» та додатком №2 до договору № 0002295 від 28.05.2021 «акт приймання-передачі автомобіля № 2295» (а.с.10-16).

При цьому, сторони погодили істотні умови договору, обов`язки сторін, терміни його виконання та підписали його.

Згідно договору №0002295 від 28.05.2021 ТОВ «ЄВРО АВТО ГРУП» зобов`язалося від імені, за дорученням та за рахунок замовника, за плату надати послуги відповідно до умов цього договору та додатків до нього, які є його невід`ємними частинами, тобто здійснити дії, пов`язані з організацією вибору автомобіля, його придбанням, доставкою, передачею автомобіля замовнику, проходженням митного оформлення автомобіля, а також інші дії за погодженням сторін - п.п. 1.1 п.1 Договору.

Згідно Додатку №1 до договору №0002295 від 28.05.2021 замовник ОСОБА_1 мав сплатити: 1 000 доларів - вартість послуги виконавця «Під ключ»; 2 700 доларів - вартість автомобіля; 2 000 доларів - вартість розмитнення автомобіля, отже 5 700 доларів - повна вартість авто з розмитненням з усіма платежами MAZDA CX-7 2.3 (JMZER893600117378) (а.с.15).

12.06.2021 позивачем надано довіреність ОСОБА_2 бути його представником, зокрема, придбати (купити) на ім`я позивача автомобіль будь-якої марки в будь-якій країні світу, перегнати (доставити) його до місця проживання позивача, а також поставити ТЗ на облік та/або зняти його з обліку, а в разі необхідності переобладнати автомобіль та бути представником позивача в Центрі надання адміністративних послуг, державної прикордонної служби України, митних органах, органах стандартизації та сертифікації, з питань реєстрації та оформлення на ім`я позивача придбаного автомобіля, отримувати і підписувати необхідні документи тощо.

Довіреність посвідчена 12.06.2021 приватним нотаріусом Куп`янського міського нотаріального округу Харківської області Литвиновою І., зареєстрована в реєстрі за № 3367. Довіреність видана строк на 3 місця, тобто дійсна до 12.09.2021 (а.с.17).

Згідно квитанції № 36 від 12.06.2021 ОСОБА_1 внесено на рахунок товариства за оплату послуг з придбання автомобіля по договору № 0002295 від 28.05.2021 кошти в сумі 47 196,00 грн, що складає еквівалент авансового платежу в розмірі 1 710 доларів США по узгодженому сторонами курсу 27,6 грн на 1 долар США, як передбачено у п.2 Додатку № 1 Протоколу погодження вартості послуг до Договору № 0002295 послуг з придбання автомобіля від 28.05.2021, узгодженого і підписаного сторонами (а.с.7-9,15).

В цей же день ОСОБА_1 підписав Акт приймання-передачі автомобіля № 2295, складений 28.05.2021, який є Додатком №3 до Договору № 0002295 послуг з придбання автомобіля від 28.05.2021 та є його невід`ємною частиною. Своїм підписом у вказаному Акті позивач засвідчив, що виконавець-відповідач передав йому, а він прийняв транспортний засіб (автомобіль) - марка, модель: MAZDA CX-7 2.3, VIN: НОМЕР_1 , пробіг автомобіля: 179 тис.км., державний реєстраційний знак: транзитні номерні знаки, рік випуску: 2008; в акті перераховані технічний стан і характеристики ТЗ, інформація про огляд на СТО, відсутність пошкоджень і перебування у ДТП. Окрім того, позивач своїм підписом в Акті погодився з тим, що претензій по автомобілю немає (а.с.16).

Позивач стверджує, що вищевказаний автомобіль він не отримав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив того, що предметом оспорюваного договору є не купівля-продаж автомобіля, а надання учаснику послуги з придбання автомобіля, а саме: здійснювати опитування замовника щодо характеристик, яким має відповідати автомобіль, проводити аналіз отриманої інформації, досліджувати наявність вільного до продажу автомобіля в мережі інтернет; за необхідності консультувати замовника щодо пошуку автомобіля, рекомендувати оптимальні критерії вибору автомобіля, тощо; визначати оптимальні шляхи купівлі автомобіля, погоджувати їх із замовником, впроваджувати ефективні способи супроводу доставки автомобіля та його передання замовнику; розраховує та інформує замовника щодо вартості митного оформлення автомобіля та інших випадків, викликаних виконанням цього договору; вчиняє дії з організації транспортно- експедиційного обслуговування перевезення замовленого автомобіля. При цьому, строк надання послуг залежить від обсягу замовлених послуг та визначається в довіреності, але не може бути більше 31 - го робочого дня. Якщо довіреністю визначений строк більший ніж 31 робочий день, то до умов цього договору застосовується строк, визначений в довіреності без зміни інших умов. Послуги або їх частина за цим договором можуть бути надані за вибором виконавця як безпосередньо самим виконавцем, так і з залученням останнім третіх осіб (на вибір виконавця), в даному випадку ОСОБА_2 / п. 1.1-1.5; п. 3.3. Договору/. Як слідує з наданої позивачем довіреності, виданої останнім на ім`я ОСОБА_2 від 12.06.2021, строк дії даної довіреності до 12.09.2021.

Додаток № 2 до Договору відсутній у матеріалах справи.

У відповідності до підписаного позивачем Акту приймання-передачі автомобіля № 2295 від 28.05.2021, який є Додатком №3 до Договору № 0002295 послуг з придбання автомобіля від 28.05.2021 та є його невід`ємною частиною, ОСОБА_1 власноручно, що не оспорюється позивачем, засвідчив, що виконавець - ТОВ «ЄВРО АВТО ГРУП» передав йому, а позивач прийняв наступний транспортний засіб (автомобіль): марка, модель : MAZDA CX-7 2.3, VIN: НОМЕР_1 , пробіг автомобіля: 179 тис.км., державний реєстраційний знак: Транзитні номерні знаки, Рік випуску: 2008, а також в документі перераховані відомості щодо технічного стану і характеристик ТЗ, проведення огляду на СТО, відсутності пошкоджень і не перебування у ДТП. Підписавши даний акт, позивач погодився, що претензій по автомобілю у нього немає (а.с.16).

Доказів на спростування цих обставин суду не надано.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з таких міркувань.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання апеляційного суду рішення суду першої інстанції відповідає наведеним вимогам закону.

У статтях 6 і 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 907 ЦК України встановлено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину встановлені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При цьому, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статей 16,203,215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: (1) пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; (2) наявність підстав для оспорення правочину; (3) встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Правові наслідки недійсності правочину визначені у статті 216 ЦК України.

Так, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2020 року (справа №177/1942/16-ц) викладений правовий висновок про те, що "наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним".

У разі неналежного виконання сторонами своїх зобов`язань, з метою захисту прав контрагентів, законом передбачений правовий механізм для відновлення своїх порушених прав, зокрема, шляхом розірвання правочину, що окрім іншого передбачено і самими умовами договору.

Одним із доводів позову і апеляційної скарги є твердження про те, що, сплативши частину коштів та підписавши акт прийому-передачі автомобіля, позивач так і не отримав автомобіль, задля придбання якого мали бути надані послуги.

Наведені доводи не можуть бути підставою недійсності укладеної угоди, а лише можуть свідчити про невиконання договору, проте вимоги про розірвання договору позивачем не заявлено.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції мав би перевірити наявність чи відсутність автомобіля, який зазначений в акті прийому-передачі, оскільки цивільне судочинство здійснюється на засадах диспозитивності і змагальності (ст.12, ст.13 ЦПК України), обов`язок доказування обставин, якими обґрунтовується або заперечується позов, покладається на сторони (ст.81 ЦПК України).

Як убачається з матеріалів справи, позивач, стверджуючи про неотримання автомобіля, жодних доказів у підтвердження такого факта суду не подав, клопотань про витребування доказів не заявляв, при цьому позивач у суді першої інстанції користувався правовою допомогою адвоката (а.с.21,21).

Пунктом 3.3. договору від 28 травня 2021 року передбачено право виконавця надати послуги або їх частину як безпосередньо, так із залученням третіх осіб, що узгоджується із приписами ч.2 ст.902 ЦК України, у зв`язку з чим доводи позову і апеляційної скарги про безпідставність і незаконність залучення третьої особи - ОСОБА_2 , не є такими, що підтверджують недійсність укладеної угоди.

Сплата авансового внеска у сумі еквівалентній 1 710 доларів США передбачена пунктом 2 протоколу погодження вартості послуг, який підписаний позивачем, тому його твердження про сплату більшої суми, ніж передбачено договором, суперечать фактам.

Що стосується підписаного позивачем акта прийому-передачі автомобіля (а.с.16), то апеляційний суд зауважує, що одним із принципів цивільного судочинства є розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України), за змістом якого кожна особа має виявляти певну обачність у своїх діях та вчинках.

Підписуючи акт прийому-передачі від 28 травня 2021 року, позивач не міг не усвідомлювати, що цим документом (актом) він підтверджував факт отримання у своє володіння конкретного автомобіля, який він оглянув і перевірив. При цьому у позові відсутні обґрунтовані доводи і посилання на докази, які б давали підстави зробити висновок, що цей документ позивач підписав під впливом насильства, обману, тощо.

За загальним правилом умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (ч.2 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів»).

Невичерпний перелік несправедливих умов договору, наявність яких є підставою для визнання його недійсним, визначений ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Суд першої інстанції, досліджуючи зміст правочину, щодо якого заявлена вимога про визнання його недійсним, правильно встановив його правову природу - договір надання послуг, зробив обґрунтований висновок про те, що зміст оспорюваного правочину не містить положень, що створюють істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін.

В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість скасування чи зміни судового рішення.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції виконав вимоги ст.89, ст.264, ст.265 ЦПК України, дав належну оцінку встановленим фактам, які підтверджені відповідними доказами, зробив правильні по суті висновки по заявленим вимогам і у рішенні навів мотивовані оцінки аргументів сторін, а також мотиви прийняття і відхилення наданих у справу доказів.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Пухтаєвич Ольги Олегівни, представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Заочне рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 01 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 16 січня 2023 року.

Головуючий суддя О. А.Лобов

Судді А.І.Дорош

В.М.Триголов