ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49,  fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2023м. ДніпроСправа № 904/4371/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕТ-ЮА", село Петропавлівська Борщагівка  Києво-Святошинського району  Київської області  

до Акціонерного  товариства "Нікопольський завод феросплавів", місто Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 677 307,08 грн., -

Суддя Бажанова Ю.А.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕТ-ЮА" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути  з Акціонерного  товариства "Нікопольський завод феросплавів" на свою користь 425 107,99 грн основного боргу, 136 336,45 грн пені, 11 989,75 грн 3% річних, 103 872,89 грн інфляційних втрат, 10 159,61 грн. судового збору, 47 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Акціонерним  товариством "Нікопольський завод феросплавів" зобов`язань за  договором поставки № 2004927 від 05.11.2020 щодо оплати за поставлений товар за специфікаціями №5/2103499 від 12.07.2021 (термін оплати не пізніше 24.09.2021), №6/2104874 від 24.09.2021 (термін оплати не пізніше 17.01.2022), №7/2105038 від 05.10.2021 (термін оплати не пізніше 22.02.2022). У зв`язку із несвоєчасною оплатою отриманого товару позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 136 336,45 грн пені, 11 989,75 грн 3% річних, 103 872,89 грн інфляційних втрат.

Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів"  подало відзив на позов, у якому просить визнати причини пропуску строку подання відзиву на позовну заяву поважними; продовжити процесуальний строк для надання відзиву на позовну заяву; прийняти судове рішення по справі № 904/4371/22 з урахуванням відзиву на позовну заяву, всіх фактичних обставин справи, виходячи з загальних принципів справедливості, добросовісності та розумності, встановлених в статті 3 Цивільного кодексу України, в порядку статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 статті 83 Господарська процесуального кодексу України, максимально зменшити суму пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних

Відповідач зазначає, що відповідно, з урахуванням строків підписання актів прийому-передачі поставленої та отриманої продукції строк оплати за договором та специфікацією №5/2103499 від 12.07.2021 настав 26.09.2021 (з урахуванням 30 календарних днів, зазначених в п. 2 Специфікації). Відповідно до п. 10.3.1 Договору початок нарахування пені за прострочення оплати рахунків нараховується, починаючі з 11-го календарного дня такого прострочення, тобто з 07.10.2021 (строк оплати 26.09.2021 + 11 к/д = 07.10.2021). З урахуванням строків підписання актів прийому-передачі поставленої та отриманої продукції строк оплати за договором та специфікацією №6/2104874 від 24.09.2021 настав 25.01.2022 (з урахуванням 20 календарних днів, зазначених в п. 2 Специфікації). Відповідно до п. 10.3.1 Договору початок нарахування пені за прострочення оплати рахунків нараховується, починаючі з 11-го календарного дня такого прострочення, тобто з 05.02.2022 (строк оплати 25.01.2022 + 11 к/д - 05.02.2022). З урахуванням строків підписання актів прийому-передачі поставленої та отриманої продукції строк оплати за договором та специфікацією №7/2105038 від 05.10.2021 настав 23.02.2022 (з урахуванням 30 календарних днів, зазначених в п. 2 Специфікації). Відповідно до п. 10.3.1 Договору початок нарахування пені за прострочення оплати рахунків нараховується, починаючі з 11-го календарного дня такого прострочення, тобто з 06.03.2022 (строк оплати 23.02.2022 + 11 к/д = 06.03.2022). Таким чином, розрахунок позивача с необґрунтованим.

Відповідач просить врахувати, що з 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 Торгово-промисловою палатою України видано загальний офіційний лист на підставі статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", яким засвідчено настання форс-мажорних обставин, а саме військову агресію Російської Федерації проти України. Відповідач зазначає, що внаслідок збройної агресії відповідачем втрачено більшість логістичних ланцюжків, напрацьованих роками на внутрішньому ринку України, як поставок сировини та інших товарів, які є складовою виробничого циклу підприємства без яких неможливо виробити готову феросплавну продукцію, так і поставок (збуту) вже виробленої підприємством продукції. Зокрема, на внутрішньому ринку найбільшими споживачами феросплавної продукції були ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" та ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь". Проте, внаслідок військової агресії та окупації міста Маріуполь, вказані металургійні гіганти не функціонують. Частина готової продукції експортувалася іноземним покупцям через морські порти, однак через блокування агресором морських шляхів логістика на сьогодні втрачена. Єдиним логістичним ланцюгом для товариства на сьогодні залишилася залізниця, при цьому внаслідок вказаних обставин через завантаженість залізниця в інтересах оборони країни зараз фактично неможливо транспортувати готову продукцію в потрібних обсягах. Таким чином, відповідач вказує, що внаслідок наведених обставин має значні труднощі. З урахуванням вказаних обставин відповідач просить звільнити його від стягнення пені за договором.   

До відзиву на позов відповідачем додано копію платіжного доручень №260623 від 20.12.2022 на суму 42 510,80 грн. з зазначенням призначенням платежу "часткова оплата ПНЕВМОДВИГУН рах. 5851 від 29.12.2021дог. 20  05.11.20сп. 6/2104874 В т.ч. НДС-7085,13".     

Щодо адвокатських послуг, відповідач зазначає, що вартість правових послуг адвоката Ткаченко Є.В. у справі № 904/4371/22 с неспіввісною ані зі складністю справи та наданими адвокатом послугами, ані із часом, витраченим адвокатом на надання цих послуг. Також зазначає, що правовий аналіз документів, зроблений адвокатом Ткаченко Є.В., є неточним так як у складеній адвокатом позовній заяві невірно зазначені кінцеві дати розрахунків за поставлені товари, таким чином, подальший розрахунок пені та штрафних санкцій у позовній заяві є необґрунтованим.

Відповідно до  статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи доводи, наведені  відповідачем у клопотанні про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позов, господарський суд визнає причини пропуску поважними та приймає відзив на позов до розгляду.

Відповідно до пункту 10 частини 3  статті 2 Господарського процесуального кодексу України  одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до  статті 248 Господарського процесуального кодексу України  суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

05.11.2020 між Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕТ-ЮА" (постачальник) та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (покупець) укладено договір поставки №2004927, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар (повне найменування, а також марка, вид, сорт, номенклатура, асортимент, кількісні та якісні характеристики, код за УКТ ЗЕД за державним класифікатором продукції і послуг), ціна та інше якого вказується у специфікації (додатку) до цього договору (далі-товар), що є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість у порядку і за умовами, передбаченими цим договором.

Детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару міститься у специфікаціях (додатки) до цього договору (пункт 2.1 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар у спосіб та за умовами, зазначеними у специфікації (додатку) до цього договору. Умови поставки регламентуються відповідними базисами, що передбачені Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс у редакції 2020 року, яка є погодженою сторонами. У разі розбіжностей між Інкотермс та цим договором цей договір має переважну силу. Згідно з умовами специфікації (додатка) до цього договору, постачальник власними силами або за власний рахунок проводить завантаження товару на автомобільний або залізничний транспорт перевізника товар належної якості (для транспортування на адресу покупця) в погодженій сторонами кількості, відповідної якості та за ціною, що передбачена умовами цього договору (п. 3.2 договору).

Загальна вартість товару за даним договором становить суму партій товару за всіма специфікаціями (додатками) до цього договору та не може перевищувати ліміт в еквіваленті 14 мільйонів доларів США на дату підписання кожної специфікації (додатку до даного договору). Ціна кожного найменування товару, залежно від марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару вказується у специфікації (додатку) до договору (п.п.4.1, 4.2 договору).

У відповідності з пунктом 4.6 договору порядок оплати, форма та строки розрахунків вказуються в специфікаціях (додатках) до даного договору.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх підписів печатками. Строк дії договору закінчується через один календарний рік із дати його укладення, але не раніше повного виконання зобов`язань сторонами. Сторони можуть продовжити строк дії даного договору на обумовлений сторонами термін за тими ж умовами, підписавши відповідну додаткову угоду до цього договору (пункт 11.2 договору).

Сторонами підписано Специфікації №5/2103499 від 12.07.2021 (з протоколом розбіжностей №1 від 06.08.2021) на поставку прутка бурового на загальну суму 206 928,00 грн. з ПДВ; №6/2104874 від 24.09.2021 (з протоколом розбіжностей №1 від 10.11.2021)  на поставку пневмодвигуна на загальну суму 266 666,40 грн. з ПДВ; №7/2105038 від 05.10.2021 на поставку рукава на загальну суму 740 266,10 грн. з ПДВ.

Згідно з пунктом 2 Специфікації №5/2103499 від 12.07.2021 покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 30 календарних днів із дати поставки товару, за умови відсутності зауважень покупця до якості та кількості товару, що підтверджується актом прийому-передачі, підписаного сторонами, та надання повного пакета документів згідно з пунктом 3.5 цього договору.

Згідно з пунктом 2 Специфікації №6/2104874 від 24.09.2021 покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 20 календарних днів із дати поставки товару, за умови відсутності зауважень покупця до якості та кількості товару, що підтверджується актом прийому-передачі, підписаного сторонами, та надання повного пакета документів згідно з пунктом 3.5 цього договору.

Згідно з пунктом 2 Специфікації №7/2105038 від 05.10.2021 покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 30 календарних днів із дати поставки товару, за умови відсутності зауважень покупця до якості та кількості товару, що підтверджується актом прийому-передачі, підписаного сторонами, та надання повного пакета документів згідно з пунктом 3.5 цього договору.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕТ-ЮА"  надано:

- за Специфікацією №5/2103499 від 12.07.2021: рахунок на оплату №3858 від 26.08.2021 року на суму 204 054,00 грн. з ПДВ, ТТН №Р2615 від 26.08.2021, акт приймання-передачі від 17.03.2021 на суму 176 463,60 грн. з ПДВ;

- за Специфікацією №6/2104874 від 24.09.2021: рахунок на оплату №5851 від 29.12.2021 року на суму 99 999,90 грн. з ПДВ, видаткова накладна №4041 від 29.12.2021 на суму 99 999,90 грн. з ПДВ.

- за Специфікацією №7/2105038 від 05.10.2021: рахунок на оплату №276 від 24.01.2022 року на суму 148 644,49 грн. з ПДВ, видаткова накладна №182 від 24.01.2022 на суму 148 644,49 грн. з ПДВ, акт прийому-передачі товару від 31.01.2022 на суму 148 644,49 грн. з ПДВ.

В матеріалах справи міститься копія  Листа Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕТ-ЮА" №01/22-249а від 24.06.2022  адресованого Акціонерному  товариству "Нікопольський завод феросплавів" щодо погашення боргу та змоги подальшої поставки за новими специфікаціями.

Листом за вих. №2022.07.04/38-4043 позивачем отримано відповідь від Акціонерного  товариства "Нікопольський завод феросплавів" де вказано що заборгованість буде погашена в серпні-вересні 2022 на суму 176 463,00 грн. з ПДВ.

Листом №01/22-249а/1 від 05.07.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕТ-ЮА" знову вказує на оплату заборгованості.

Лист №04/22-623 від 05.07.2022 повторно Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕТ-ЮА" звернувся до Акціонерного  товариства "Нікопольський завод феросплавів" щодо сплати заборгованості з детальним розрахунком боргу у загальному розмірі 425 107,99 грн. з ПДВ.

Позивач зазначає, що відповідачем заборгованість за поставлений товар у розмірі 425 107,99 грн. не погашено, що і стало причиною виникнення спору.   

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 425 107,99 грн основного боргу, 136 336,45 грн пені, 11 989,75 грн 3% річних, 103 872,89 грн інфляційних втрат.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору поставки №2004927 від 05.11.2020 та специфікацій №5/2103499 від 12.07.2021, №6/2104874 від 24.09.2021, №7/2105038 від 05.10.2021, факт поставки товару, наявність / відсутність підстав для стягнення заборгованості, наявність / відсутність прострочення оплати, періоди прострочення, наявність / відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання  належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 425 107,99 грн заборгованості за поставлений товар за  договором поставки № 2004927 від 05.11.2020 за специфікаціями №5/2103499 від 12.07.2021, №6/2104874 від 24.09.2021, №7/2105038 від 05.10.2021.

З урахуванням пунктів 2 специфікацій №5/2103499 від 12.07.2021, №6/2104874 від 24.09.2021, №7/2105038 від 05.10.2021 строк оплати за поставлений товар у сумі 425 107,99 грн. є таким, що настав.

04.01.2023 Акціонерним  товариством "Нікопольський завод феросплавів" до відзиву на позовну заяву додано копію платіжного доручень №260623 від 20.12.2022 на суму 42 510,80 грн. з зазначенням призначенням платежу "часткова оплата ПНЕВМОДВИГУН рах. 5851 від 29.12.2021дог. 20  05.11.20сп. 6/2104874 В т.ч. НДС-7085,13".

Відповідно до пункту 2 частини 1  статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідачем було сплачено суму боргу у розмірі 42 510,80 грн., після звернення позивачем до суду з цією позовною заявою, що підтверджується копіями долучених до відзиву платіжних доручень, господарський суд вбачає підстави для закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 42 510,80 грн. на підставі пункту 2 частини 1  статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3  статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Доказів сплати заборгованості у сумі 382 597,19 грн. (425 107,99 грн. – 42 510,80 грн.) відповідач до суду не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування вимог в цій частині не спростував.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Крім основного боргу позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 136  336,45 грн., 3% річних у розмірі 11989,75 грн. та інфляційні втрати у розмірі 103  872,89 грн.

У відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив відповідач, посилаючись на настання форс-мажорних обставин, просить максимально звільнити його від сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Стосовно форс-мажорних обставин, то відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до частини 1 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Листом від 28.02.2022 Торгово-Промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента № 64/2022 від 28.02.2022 "Про ведення воєнного стану".

У пункті 8.4 договору передбачено обов`язок письмово, не пізніше 3 календарних днів з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити іншу сторону про настання форс-мажорних обставин. Відповідач не надав доказів того, що звертався до позивача у триденний строк із повідомлення про настання форс-мажорних обставин, які саме впливали б на можливість виконання зобов`язань за договором.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідно до Висновку Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеному у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів впливу саме воєнного стану на можливість виконання зобов`язань за договором. Отже, відповідачем не доведено наявність підстав для звільнення від відповідальності.

Згідно частини 1 стаття 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 10.3.1 договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, зазначених у договорі та Специфікації до нього, більше ніж на 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від суми несплаченого товару, починаючи з 11 календарного дня такого прострочення, крім випадків, коли постачальник: порушив строки надання документів, зазначених у пункті 3.5 цього договору, та несе відповідальність, передбачену пунктом 10.4 договору; у випадках, передбачених пунктом 9.2 даного договору. Строк нарахування пені - згідно з чинним законодавством України.

Позивач у позовній заяві зазначає, що строк оплати за специфікацією №5/2103499 від 12.07.2021  не пізніше 24.09.2021, за специфікацією №6/2104874 від 24.09.2021  не пізніше 17.01.2022), за специфікацією №7/2105038 від 05.10.2021 не пізніше 22.02.2022.

Відповідач у відзиві на позов не погоджується із визначенням строку оплати та зазначає, що та специфікацією №5/2103499 від 12.07.2021 строк оплати настав 26.09.2021, за специфікацією №6/2104874 від 24.09.2021 строк оплати настав 25.01.2022, за специфікацією №7/2105038 від 05.10.2021 строк оплати настав 23.02.2022.

Господарський суд здійснив перевірку правильності визначення строку оплати з урахуванням пунктів 2 специфікацій №5/2103499 від 12.07.2021, №6/2104874 від 24.09.2021, №7/2105038 від 05.10.2021, доказів наданих на підтвердження поставки товару (за специфікацією №5/2103499 від 12.07.2021 – товарно-транспортна накладна від 26.08.2021; за специфікацією №6/2104874 від 24.09.2021 - видаткова накладна від 29.12.2021 експрес накладна Нової пошти №59000777164152; за специфікацією №7/2105038 від 05.10.2021 – видаткова накладна від 24.01.2022, акт прийому-передачі товару від 31.01.2022) та дійшов до висновку, що строк оплати за специфікацією №5/2103499 від 12.07.2021  настав 27.09.2021 (строк настав 25.09.2021 – субота вихідний день, тому строком оплати є перший \робочий день 27.09.2021), за специфікацією №6/2104874 від 24.09.2021  настав 20.01.2022, за специфікацією №7/2105038 від 05.10.2021 настав  02.03.2022.

Так, позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 63 517,23 грн. за період з 05.10.2022 по 21.11.2022, 30 465,72 грн. за період з 28.01.2022 по 21.11.2022, 42353,50 грн. за період з 05.03.2022 по 21.11.2022. В той же час, пунктом 10.3.1 договору передбачено, що пеня нараховується починаючи з 11 календарного дня прострочення.

Суд звертає увагу на свободу договору. У договорі сторони за власним волевиявленням визначили, що пеня нараховується з починаючи з 11 календарного дня прострочення.

Враховуючи встановлені господарським судом строк оплати, приписи пункту 10.3.1 договору про нарахування пені з 11 календарного дня прострочення, господарський суд дійшов до висновку про правомірність нарахування пені у розмірі 63270,66 грн. за період з 08.10.2022 по 21.11.2022, 30 301,34 грн. за період з 31.01.2022 по 21.11.2022, 41 701,91 грн. за період з 13.03.2022 по 21.11.2022, всього у розмірі 135 273,91 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення 3% річних розмірі 6  135,13 грн. за період з 25.09.2021 по 21.11.2022, 2531,50 грн. за період з 18.01.2022 по 21.11.2022,  3323,12 грн. за період з 23.02.2022 по 21.11.2022 та індекс інфляції у розмірі 48  955,50 грн. за жовтень 2021 року - жовтень 2022 року, 23  247,00 грн. за лютий 2022 року - жовтень 2022 року. Перевіркою розрахунку та інфляційних втрат помилок не виявлено, у зв`язку з чим вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 103 872,89 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи встановлені господарським судом строк оплати, господарський суд дійшов до висновку про правомірність нарахування 3%  у розмірі 6 091,62 грн. за період з 28.09.2022 по 21.11.2022, 2 504,85 грн. за період з 21.01.2022 по 21.11.2022, 3 225,38 грн. за період з 03.03.2022 по 21.11.2022, всього у розмірі 11 821,85 грн.

Відповідач у відзиві на позов  просить зменшити штрафні санкції. Відповідач посилається на скрутне матеріальне становище, та військову агресію, внаслідок якої підприємство втратило значну частину замовлень, а також відповідач просить врахувати ситуацію, яка наразі склалася у м. Нікополі та на самому заводі, а саме руйнування території внаслідок обстрілів.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Суд звертає увагу, що розмір заявлених нарахувань (пені, відсотків річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 250 968,65 грн.) складає 65% суми основного боргу (залишок заборгованості 382 597,19 грн.). Господарський суд зазначає, що загальна сума нарахувань не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Крім цього суд враховує часткову оплату відповідачем заборгованості під час розгляду справи. Також суд бере до уваги матеріальне становище відповідача, складну ситуацію, яка наразі склалася у м. Нікополі та руйнування на території заводу відповідача, а також значення діяльності відповідача для економіки України.

На підставі викладеного, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% річних від розміру, який підлягають до стягнення. Відтак, розмір пені, що підлягає до стягнення становить 67 636,96 грн. (135 273,91 грн. – 50% ).

Враховуючи дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає про неможливість зменшення розміру пені більше, ніж на 50%. Порушення строків оплати мало місце і відповідач не навів обґрунтування наявності обставин, які б суттєво перешкоджали здійснити своєчасну оплату (хоча б частково) у визначений договором строк. Умови договору, в тому числі порядок та строк оплати, були відповідачу відомі, і відповідач міг, здійснивши своєчасну оплату, уникнути цих нарахувань, або суттєво зменшити їх. За таких обставин подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 565 928,89 грн., з яких 382 597,19  грн. – основний борг, 67 636,96 грн. – пеня, 11 821,85 грн. – 3% річних, 103 872,89 грн. - інфляційні втрати.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 47  000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом  статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"  договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі  статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої  статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі  статтею 123 зазначеного Кодексу  судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої  статті 126 Господарського процесуального кодексу України    витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма  статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя  статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини четвертої  статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята   статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої  статті 126 цього Кодексу  зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

За змістом пункту 1 частини другої статті  126, частини восьмої статті  129 Господарського процесуального кодексу України  розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої  статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №  922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі  статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод        1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див.  рішення ЄСПЛ у справі "East/West" проти України" від 23січня 2014року (East/West., заява №19336/04, §  268)).

На підтвердження надання правничої допомоги позивач до позову додав: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю  від 21.08.2020, договір про надання правової допомоги № 12 від 21.11.2022, додаткову угоду до договору № 12 про оплату юридичних послуг від 21.08.2022, платіжне доручення № 1312 від 21.11.2022 на суму 47 000,00 грн., ордер серії АЕ№ 1164963 від 21.11.2022, Акт про надання правової допомоги від 21.11.2022.

21.11.2022 Адвокат – Ткаченко Є.В. та Клієнт – ТОВ "ДЕТ-ЮА" уклали договір про надання правової допомоги № 12 (далі договір), за пунктом 1.1. якого в порядку і на умовах договору, Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу як представника в господарському судочинстві, в державних установах різної організаційно-правової форми та підпорядкованості в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та наданні інших видів правової допомоги клієнту та визначається угодою про узгодження розміру гонорару (пункт 5.1. договору).

Порядок встановлення, розмір гонорару та порядок його сплати визначається угодою про узгодження розміру гонорару (пункт 5.2. договору).

За результатами надання правової допомоги складається акт про надання правової допомоги, що підписується сторонами (пункт 5.5. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного його виконання (пункт 10.1. договору).

Дія договору припиняється його належним виконанням (пункт 10.2. договору).

21.11.2022 Адвокат та Клієнт уклали додаткову угоду до договору №12 про оплату юридичних послуг, у якій останні погодили, що згідно договору про надання юридичної допомоги (послуг) № 12 від 21.11.2022 Клієнт зобов`язаний внести оплату за надання юридичних послуг в сумі 47 000,00 грн. до початку виконання договору.

Відповідно до платіжного доручення № 1312 від 21.11.2022 Клієнт перерахував Адвокатові 47 000,00 грн.  

Згідно з Актом про надання правової допомоги від 21.11.2022 послуги передбачені договором про надання правової допомоги надані своєчасно, якісно та в повному обсязі у відповідності до умов договору про надання правової допомоги №12 від 21.11.2022. Будь-яких претензій по виконанню договору про надання правової допомоги сторони не мають. Вартість послуг сплачена у відповідності до умов Договору про надання правової допомоги та угоди про узгодження розміру гонорару.

Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" зазначає, що вартість правових послуг адвоката Ткаченко Є.В. у справі № 904/4371/22 с неспіввісною ані зі складністю справи та наданими адвокатом послугами, ані із часом, витраченим адвокатом на надання цих послуг. Також зазначає, що правовий аналіз документів, зроблений адвокатом Ткаченко Є.В., є неточним так як у складеній адвокатом позовній заяві невірно зазначені кінцеві дати розрахунків за поставлені товари, таким чином, подальший розрахунок пені та штрафних санкцій у позовній заяві є необґрунтованим.

Здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу, господарський суд дійшов до висновку про те, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу явно не відповідає складності справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, в постанові Великої Палати Верховного суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 зазначено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Так, предметом спору у справі №904/4371/22 є стягнення заборгованості за трьома поставками, тому підготовка позову не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин в даному питанні не змінювались, справа не є складною, підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль; позовна заява охоплює три поставки товару та нарахування здійснені за прострочення оплати (при цьому, при визначенні строку оплати позивачем допущені неточності), що не потребує значного часу для розрахунку та підготовки позову.

За таких обставин, враховуючи обсяг, вартість та співрозмірність заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу; відсутність складних арифметичних розрахунків під час підготування позову; незначний обсяг доказів у справі; ціну позову, часткове задоволення позову (в тому числі й внаслідок здійсненого судом перерахунку нарахованих сум пені та 3% річних), суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 12 000 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі №904/4371/22 в частині стягнення з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕТ-ЮА" 42  510,80 грн. заборгованості.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕТ-ЮА" до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, ідентифікаційний код 00186520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕТ-ЮА" (юридична адреса : 03680, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 4-А; поштова адреса: 50053, а/с 2664, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 36029113) 382 597,19 грн. заборгованості, 67 636,96 грн. пені, 11 821,85 грн. 3% річних, 103 872,89 грн. інфляційних втрат, 9 503,49 грн. витрат по сплаті судового збору, 12 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено  13.01.2023

      Суддя                                                                                                Ю.А. Бажанова