Справа № 166/1194/21 Провадження №11-кп/802/220/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Категорія:запобіжний захід Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 , (в режимі відеоконференції),

захисника обвинуваченого - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Любешівського районного суду Волинської області від 04 січня 2023 року (ЄРДР №12021090120000017),

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 04 січня 2023 року клопотання прокурора - прокурора відділу Волинської обласної прокуратури ОСОБА_9 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 - задоволено, застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено строком на 60 днів до 04.03.2023 року із залишенням визначеного ухвалою слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області від 22.04.2021 року розміру застави та покладених обов`язків. Водночас, у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 - відмовлено.

Таке своє рішення в частині відмови у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 суд мотивував тим, що при вирішенні питання про вжиття до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу, як під час його обрання, так і під час неодноразового продовження, судом вже досліджувалися обставини та докази, які зазначені захисником у клопотанні як підстави для зміни запобіжного заходу, які на даний час не змінилися, та наявність яких, не є достатніми для зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.

Водночас, рішення в частині продовження строку дії запобіжного заходу суд першої інстанції мотивував тим, що заявлені попередні ризики, передбачені ст.177 КПК України і, на наявність яких посилається прокурор, не змінились та не зменшились, тому наявні підстави для продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому, будь-який інший більш м`який запобіжних захід, аніж тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання цим обвинуваченим процесуальних обов`язків та дієво запобігти доведеним стороною обвинувачення ризикам.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить оскаржувану ухвалу суду скасувати, а в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити. Змінити запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт у житлі, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , або зменшити розмір застави до мінімального, котрий передбачено п.3 ч.5 ст. 182 КПК України, - 80 розмірім прожиткових мінімумів. Посилається на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що прокурором не надано жодного доказу на підтвердження наявності вказаних ним в клопотанні ризиків. Водночас, звертає увагу суду, що у обвинуваченого ОСОБА_7 наявні міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, де він характеризується позитивно, офіційно не одружений, проте перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_10 , має на утриманні непрацездатну матір, хворіє, на обліку в лікаря психіатра не перебуває, належно виконує процесуальні обов`язки, відсутні докази, підтверджуючі факт продовження існування ризиків, на які посилається прокурор. Разом з тим, зазначає, про те, що визначений розмір застави у сумі 2000000 гривень істотно перевищує встановлений законодавством максимум для такого роду злочинів та вочевидь є непомірним для ОСОБА_7 , а підстави виходити за межі п.3 ч.5 ст. 182 КПК України об`єктивно відсутні. Крім того, вказує про те, що прокурором не дотримано процесуальних строків, передбачених абз. 10 п.20-5 Перехідних положень КПК України, зокрема під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою подається не пізніше ніж за десять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, доводи обвинуваченого та його захисника, які апеляцію підтримали з підстав викладених у ній, прокурора, який заперечив проти апеляції та просив залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Судом з матеріалів провадження встановлено, що на розгляді Любешівського районного суду Волинської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення окрім інших ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5. ст. 185, ч.3 ст. 28 ч.3 ст. 360 КК України.

Ухвалою слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області від 22.04.2021 року ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням суми застави в розмірі 2 000 000 гривень, який неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 09.11.2022 року до 07.01.2023 року.

З приводу судового рішення в частині, що стосується поданого захисником ОСОБА_8 клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 , то апеляційний суд зазначає наступне.

Твердження захисника про недотримання прокурором процесуальних строків, щодо подання до суду клопотання, колегія суддів вважає безпідставні з огляду на таке.

Відповдно до положень ч.1 ст. 113 КПК України ппроцесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Водночас, у абз.10 п.20-5 Перехідних положень КПК України зазначено, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), під час досудового розслідування та під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою подається не пізніше ніж за десять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Такий строк носить виключно процедурний (організаційно-забезпечувальний) характер і не пов`язує обов`язок суду відмовити у продовженні строку тримання під вартою у зв`язку з його недотриманням.

У той же час, як загальні положення КПК України, так і норми закону №558-IX не встановлюють жодних правових наслідків недотримання цього строку.

Таким чином вищенаведене, на переконання колегії суддів, не є підставою для відмови в задоволенні клопотання прокурора у зв`язку із його поданням до суду з пропуском строку, встановленого п.20-5 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України, оскільки відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Таким чином, судове рішення у вищеозначеній частині є цілком обґрунтованим, законним і вмотивованим в розумінні ст.370 КПК України.

З приводу судового рішення в частині, що стосується поданого прокурором клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційний суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення. У разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану продовження строку тримання під вартою здійснюється у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу.

За положеннями ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 ст.177 КПК України).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст.178 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно із ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.

Дані вимоги закону при розгляді клопотання сторони обвинувачення прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 місцевим судом були дотримані в повній мірі.

Як встановлено судом, обвинувачений ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5. ст. 185, ч.3 ст. 28 ч.3 ст. 360 КК України. При цьому, обґрунтованість пред`явленого обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні вказаних злочинів стверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Встановлено і те, що судовими рішеннями ОСОБА_7 неодноразово продовжувався строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Оскаржуваною ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 04.01.2023 року обвинуваченому ОСОБА_7 було продовжено раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 04 березня 2023 року із залишенням визначеного ухвалою слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області від 22.04.2021 року розміру застави та покладених обов`язків.

Продовжуючи цьому обвинуваченому в ході розгляду кримінального провадження такий винятковий запобіжний захід як тримання під вартою, місцевий суд врахував обґрунтованість пред`явленого обвинувачення у вчиненні інкримінованих йому злочинів, а також взяв до уваги те, що раніше заявлені ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України не зменшилися.

Як встановлено судом, підставами для обрання ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою стали наявність обґрунтованої підозри та/або пред`явленого обвинувачення, яка (які) стверджується матеріалами провадження, а метою - запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчиняти інше кримінальне правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття ОСОБА_7 під варту та до моменту вирішення клопотання сторони обвинувачення в даному провадженні, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку в даний час вже обвинуваченого, зможе забезпечити більш м`який запобіжний захід, передбачений ст.176 КПК України.

Так, наведені стороною обвинувачення у клопотанні та судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому є належним чином обґрунтовані і вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не втратили свою актуальність та не змінилися.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_11 є особою молодого віку, який в порядку ст. 89 КК України не судимий, не працює, не одружений. В даний час обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч.3 ст. 28 ч.3 ст. 360 КК України, які за кваліфікацією злочинів відповідно є, ч.5 ст. 185 КК України особливо тяжким, та ч.3 ст. 28 ч.3 ст. 360 КК України тяжкими, і зокрема, санкція ч.5 ст.185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі до 12 років з конфіскацією майна.

З урахуванням наведеного, особи обвинуваченого та тяжкості інкримінованих йому діянь, його віку та стану здоров`я, відсутності медичних документів в підтвердження неможливості утримання обвинуваченого в слідчому ізоляторі, апеляційний суд приходить до висновку, що інші, більш м`які запобіжні заходи аніж тримання під вартою, будуть недостатніми для запобігання доведеним ризикам, встановленим п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були доведені стороною обвинувачення.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 місцевий суд перевірив усі обставини кримінального провадження, з якими закон пов`язує такий винятковий запобіжний захід та наявність достатніх і обґрунтованих підстав для його продовження.

При цьому, доводи сторони захисту про можливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою, до уваги судом не приймається, оскільки дані обставини, не є такими, які б спростовували або зменшували наявність доведених стороною обвинувачення ризиків та, які перевірялись судом першої інстанції.

Усі інші доводи сторони захисту з приводу незаконності судового рішення в частині продовження строку запобіжного заходу на увагу суду не заслуговують, оскільки не є такими, що зменшували б ризики, які були доведені стороною обвинувачення.

Що ж стосується доводів захисника про те, що визначений ОСОБА_7 місцевим судом розмір застави є для нього непомірно високим, то суд апеляційної інстанції вважає їх такими, що не заслуговують на увагу.

Матеріалами провадження стверджується, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.185, ч.3 ст.28, ч.3 ст.360 КК України, які належать до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів.

Вимоги ч.4 ст.183 КПК України визначають, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Частиною 3 статті 183 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

З наведених положень кримінального процесуального закону убачається, що у всіх інших випадках слідчий суддя, суд, застосовуючи до підозрюваного, обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави у кримінальному провадженні.

Приписами п.п.2, 3 ч.5 ст.182 КПК України регламентовано, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Приписами ч.4 ст.182 КПК України визначено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

З огляду на вищевикладене, враховуючи майновий, сімейний стан обвинуваченого ОСОБА_7 та обставини вчинення кримінальних правопорушень, їх наслідки суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про виключність вказаного випадку у розумінні п.3 ч.5 ст.182 КПК України, а тому вважає, що визначена обвинуваченому застава у розмірі 2 000 000 (два мільйони) гривень, повністю відповідає вимогам кримінального процесуального закону та зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти спробам будь-якого перешкоджання здійсненню кримінального провадження.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі сторони захисту, оскільки ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Любешівського районного суду Волинської області від 04 січня 2023 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді