П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2022 року м. Київ

Справа № 752/13587/20

Провадження № 22-ц/824/3133/2022

Резолютивна частина постанови оголошена 28 грудня 2022 року

Повний текст постанови складено 09 січня 2023 року

Київський апеляцій суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Карпенка В.Р.

учасник справи за первісним позовом:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа Служба у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації,

учасники справа за зустрічним позовом:

позивач ОСОБА_2 ,

відповідач ОСОБА_1 ,

третя особа Виконавчий комітет Черкаської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , подану адвокатом Каменською Ніною Петрівною, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Виконавчий комітет Черкаської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком,-

В С Т А Н О В И В:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовано тим, що з 25 лютого 2016 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , наразі нею подано позов про його розірвання. За час перебування у шлюбі у сторін народилась дитина, донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Починаючи з 01 квітня 2020 року сторони разом не проживають, не ведуть спільного господарства та не мають спільного бюджету. Причиною таких відносин стали систематичні сварки та рукоприкладство відповідача, погрози їй та насильство в сім?ї, яке застосовував ОСОБА_2 . У 2017 році відповідач душив її за шию та вдарив головою, після чого вона була змушена звертатися за допомогою у травматологічне відділення Київської лікарні № 10, а 01 квітня 2020 року наніс їй тілесні ушкодження на очах у дитини, про що є висновок судово-медичної експертизи. Систематичне рукоприкладство, зривний, імпульсивний характер, знущання над нею, докори, що квартира їм з дитиною не належить, постійні сварки, скарги та виклики поліції змусили її разом із малолітньою дочкою переїхати на постійне проживання до її батьків за адресою: АДРЕСА_1 , кімнати 7, 8.

Квартира у якій вони проживають складається із двох житлових кімнат, загальною площею 64,21 кв.м., житловою площею 29,9 кв.м., для дитини створені всі необхідні умови для виховання, навчання, проживання та відпочинку. Умови проживання малолітньої ОСОБА_4 були обстежені 29 травня 2020 року представниками Служби у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та визнані належними. У дитини в достатній кількості є одяг, взуття, продукти харчування та іграшки.

Їх з дочкою переїзд на постійне проживання до квартири її батьків не зупинив переслідування відповідача, котрий став писати скарги у різні інстанції з абсурдними та не відповідаючими дійсності твердженнями та вимогами, у подальшому став робити заяви, що він примусово забере у неї дочку, позбавить її права материнства, став вчиняти провокації за місцем їхнього з дитиною проживання з приводу чого неодноразово викликалися наряди поліції, а сам відповідач є колишнім працівником поліції та звільнився з правоохоронного органу, є інвалідом-пенсіонером, інвалідність пов?язана з загальним захворюванням.

07 травня 2020 року ОСОБА_1 , звернулася з заявою до Центру надання адміністративних послуг Голосіївського району в Службу у справах сім?ї та дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини разом із нею.

Відповідач 09 червня 2020 року звернувся до суду із заявою про визначення місця проживання дитини разом із ним. Пізніше 26 червня 2020 року він забрав свою позовну заяву і звернувся до Служби у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою про затвердження графіку побачень дитини з батьком.

07 липня 2020 року сторони підписали спільні пропозиції до графіку по заяві відповідача та у присутності інспекторів Служби усно домовилися, що батько візьме дитину на прогулянку на дві години ввечері та поверне її до фактичного місця проживання матері та дитини, однак, забравши о 18 год. 45 хв. 07 липня 2020 року дитину не повернув, а після 21 год. 00 хв. цього ж дня, на багаторазові телефонні дзвінки ОСОБА_1 повідомив, що він з дитиною їдуть на відпочинок. Вона одразу ж 09 липня 2020 року зробила заяву до поліції про те, що ОСОБА_2 умисно перешкоджає її спілкуванню з дитиною, а Служба у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, підтвердила факт розгляду заяви про визначення місця проживання дитини та проживання дитини з нею на момент обстеження житлово-побутових умов проживання дитини.

Позивачка також вказала, що з 01 квітня 2020 року відповідач ухиляється від сплати витрат на утримання дитини, не приймає участі у її вихованні. Дочка фактично перебуває на її утриманні, а вона ніколи не вела аморальний спосіб життя, не вживає спиртних напоїв та наркотичних засобів, її батьки беруть участь у вихованні та утриманні онуки. Відповідач зводить на неї наклепи, його дії щодо позбавлення її можливості приймати участь у вихованні дочки є протиправними та суперечать інтересам дитини. Вважала, що нею створені всі необхідні умови для проживання дитини з нею, її виховання та матеріального забезпечення.

ОСОБА_1 просила визначити місце проживання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею - матір?ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , та стягнути з ОСОБА_2 на її користь понесені і документально підтверджені судові витрати.

16 червня 2021 року судом прийнято до провадження зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що сторони у справі перебували у шлюбі з 25 лютого 2016 року. За час перебування у шлюбі у сторін, ІНФОРМАЦІЯ_2 , народилася дочка - ОСОБА_3 . Сторони у справі, після народження дочки ОСОБА_4 всі разом, близько чотирьох років, проживали у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 .

29 лютого 2020 року ОСОБА_2 стало відомо, що ОСОБА_1 28 лютого

2020 року, коли він з дочкою перебували у місті Черкаси, зрадила йому з колегою по роботі, що було визнано останнім у поясненнях начальнику Голосіївського УП ГУНП в

м. Києві від 29 лютого 2020 року. Після того, що сталося, позивачка спонтанно переїхала разом із ОСОБА_4 проживати до своїх батьків за адресою: АДРЕСА_2 . Місце проживання дитини сторін у справі у квартирі за місцем проживання бабусі та дідуся по материнській лінії на той час було незвичним, а тому у такий спосіб було порушено звичний уклад життя ОСОБА_4 , її почуття базової безпеки.

10 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу, прикриваючи свій аморальний поступок (зраду чоловікові у шлюбі) повідомила суду неправдиву інформацію про те, що ОСОБА_2 начебто здійснює домашнє насильство у сім?ї. Докази на підтвердження зазначених підстав для розірвання шлюбу були відсутні, через відсутність таких подій, що підтверджено: постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 27 травня 2020 року про закриття провадження з підстав відсутності у діях ОСОБА_2 події та складу адміністративного правопорушення передбаченого статтею 173-2 КУпАП; постановою слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП в м. Києві від 22 травня 2020 року про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР 03 квітня 2020 року за № 12020100010002343 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статтею 125 КК України, з підстав відсутності в діянні відповідача складу кримінального правопорушення; рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 листопада 2020 року у справі щодо розірвання шлюбу відповідача та позивачки; постановами про закриття кримінального провадження за № 12019100010004560 від 13 жовтня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 146 КК України «незаконне позбавлення волі або викрадення людини» та за № 12019100010004793

від 10 листопада 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України «домашнє насильство».

Малолітня дитина ОСОБА_3 проживає з батьком ОСОБА_2

з 07 липня 2020 року у АДРЕСА_4 , що підтверджується актами обстеження умов проживання дитини № 276

від 23 жовтня 2020 року та № 198 від 24 травня 2021 року. Проте ОСОБА_1 не виконує судовий наказ про стягнення аліментів на утримання дитини та має заборгованість зі сплати аліментів, включена до єдиного реєстру боржників, що є підставою для висновку, що ОСОБА_1 не спроможна належним чином утримувати дочку ОСОБА_4 .

Вказував, що ОСОБА_1 знаходиться під постійним впливом своєї матері

ОСОБА_5 , котра часто поводить себе агресивно, провокуючи конфлікти, стресові ситуації у сім?ї та з оточуючими і в таких негативних умовах, з психологічної точки зору проживала дочка відповідача ОСОБА_4 . Фактично неврівноважена та недостатньо вихована бабуся ОСОБА_5 займається вихованням малолітньої ОСОБА_4 , оскільки позивачка повний робочий день працює бухгалтером в ТОВ «АЗК», вважав, що неврівноваженість ОСОБА_5 підтверджується поведінкою останньої у приміщенні суду, коли вона штовхнула відповідача у ліву частину тіла та голосно стала кричати «ти мент галімий, ти чого мене штовхаєш» та ображати відповідача за первісним позовом нецензурною лайкою. Така поведінка ОСОБА_5 та її наслідки зафіксовані працівниками поліції. ОСОБА_2 звернувся до Голосіївського УП ГУНП у м. Києві з заявою про витребування відеозапису зазначеної події та призначення щодо ОСОБА_5 судово-психіатричної експертизи, а тому обставини щодо визначення місця проживання дитини мають розглядатися ретельно.

Позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 після зради відповідачу та спонтанного переїзду до батьків постійно чинила перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 з дочкою, не допускаючи останнього до участі в її вихованні, що тривало 98 днів. За окреслений період часу позивачу за зустрічним позовом було надано можливість побачитися з ОСОБА_4 у присутності відповідачки за зустрічним позовом за її теперішнім місцем проживання лише ІНФОРМАЦІЯ_4 у день народження дочки і всього півтори години.

З народження ОСОБА_4 більшу частину часу саме батько ОСОБА_2 займається її вихованням та матеріальним забезпеченням. Відповідач закінчив з відзнакою вищий навчальний заклад, працював в органах внутрішніх справ, нині ветеран Національної поліції України, з 26 вересня 2016 року є пенсіонером 2 групи інвалідності, відповідно мав вільний час опікуватися ОСОБА_4 та сім?єю. Саме ОСОБА_2 підписував декларацію на обслуговування дочки лікарем-педіатром ОСОБА_6 , завжди супроводжує дочку на амбулаторний прийом, виконує рекомендації лікаря. За його ж ініціативою перед народженням дочки ініційовано укладення договору на зберігання біологічного матеріалу (пуповинної крові) з ТОВ «Інститут клітинної терапії». ОСОБА_2 також було застраховано життя та здоров?я ОСОБА_4 у 2017 та 2019 роках. Ним же було оформлено ОСОБА_4 в заклад дошкільної освіти № 506 з 01 вересня 2019 року до останнього часу. За час відвідування дитиною закладу дошкільної освіти батько супроводжував дочку, завжди цікавився як ОСОБА_4 провела день в групі з однолітками, вчиняв оплату за дитячий садочок. На даний час влаштовує ОСОБА_4 на курси англійської мови та танців, а також оплачує їх. Відповідач має постійний дохід, розмір його пенсії становить 6 107, 32 грн у той час, як заробітна плата позивачки є мінімальною.

ОСОБА_4 дуже прив?язана, любить та цінує батька. За результатами проведених

12 жовтня 2020 року та 14 квітня 2021 року психологічних обстежень дитини ОСОБА_3 фахівцями були зроблені висновки, що: ОСОБА_4 має тісну, надійну прив?язаність та позитивну прихильність до батька, який є її опорним об?єктом і якого вона чітко пов?язує з відчуттям захищеності та безпеки, уникаючу прив?язаність до матері. ОСОБА_4 проживаючи з батьком, знаходиться в соціальному та психологічному середовищі, яке є для неї безпечним і сталим. Встановлено, що відібрання дитини від батька є неможливим без завдання дитині значної психологічної шкоди. Врахувати бажання дитини при вирішенні питання про графік, можливість/неможливість контакту, спілкування з матір?ю, оскільки воно носить ознаки її особистих вражень та переконань і не є результатом навіювання чи маніпулювання свідомістю дитини. Не допустити повторного травмування ОСОБА_4 через недбале ставлення, ігнорування її життєво важливих потреб, порушення відчуття безпеки дитини, примусовий контакт і спілкування, раптове відібрання її від батька, який є для неї опорною фігурою; у ОСОБА_4 спостерігаються наслідки психологічної травми у вигляді - лякливості, зайвої обережності, це свідчить про психотравматичний вплив пов?язаний з матір?ю, який потребує психологічної підтримки, психологічної корекції і уникнення ситуації повторної травматизації. Встановлено, що поведінкові прояви матері до ОСОБА_4 носять деструктивний характер з ознаками психологічного та фізичного насильства. Мама ОСОБА_4 проявляє - словесну образу, байдужість, погрози, демонстрацію нелюбові, ворожість, штовхання, приниження її людської гідності, що несуть пряму загрозу втрати відчуття безпечності, захищеності, що може ускладнити особистісний розвиток ОСОБА_4 . Сказане ОСОБА_4 , під час психологічного дослідження , не є нав?язаним зі сторони, оскільки вона чітко висловлює та описує свої думки. ОСОБА_4 має відчуття захищеності і безпеки, міцний, надійний емоційний зв?язок з боку свого батька. Відібрання ОСОБА_4 від батька спричинить нанесення ушкодження психічному здоров?ю ОСОБА_4 та відбудеться пряма загроза підкріплення вже існуючого психічного травмування. Примусове здійснення зустрічей з матір?ю є неприпустимим, оскільки це культивуватиме в дитині почуття власної неповноцінності та спричинить страждання , не зворотні паталогічні зміни в емоційному стані, індивідуально- психологічних проявах.

Виключно з позитивного боку характеризується ОСОБА_2 сусідами, які проживають у будинку АДРЕСА_5 та консьєрж. ОСОБА_2 на добровільних засадах регулярно займається благодійною діяльністю: безоплатно здає свою кров для хворих які цього потребують, до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи не погашеної судимості не має, в розшуку не перебуває, спиртні напої та наркотичні засоби не вживає, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, аморальної поведінки не вчиняє.

З огляду на те, що у період з 01 квітня 2020 року по 07 липня 2020 року

ОСОБА_2 до участі у вихованні ОСОБА_4 фактично не допускали, ним у добровільному порядку перераховано аліменти на дочку за квітень у розмірі

1 779,00 грн та травень 890, 00 грн.

ОСОБА_2 на поштову адресу ОСОБА_1 рекомендованими листами було направлено вісімнадцять пропозицій мирових угод, спираючись на такі ключові положення, як визначити місце проживання ОСОБА_4 з батьком та забезпечити широку участь матері у її вихованні з урахуванням її бажань та можливостей, однак жодної відповіді на їх пропозиції не надходило. Надана ОСОБА_1 інформація щодо умов її проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , кімнати № 7, 8 , площею 64, 21 кв.м. є неправдивою.

Враховуючи викладене, а також, приймаючи до уваги, правила статті 161 СК України, положення частини першої статі 3 Конвенції про права дитини та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов?язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права, ОСОБА_2 переконаний, що визначення місця проживання ОСОБА_4 саме з ним буде відповідати якнайкращим інтересам його дочки. Між батьком та ОСОБА_4 склалися позитивні стійкі соціальні зв?язки, ОСОБА_4 дуже прив?язана до останнього, ОСОБА_2 належним чином займається її вихованням та піклується про неї.

ОСОБА_2 просив визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 .

Підготовче провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з матір?ю та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Виконавчий комітет Черкаської міської ради (орган опіки та піклування), про визначення місця проживання дитини з батьком закрито 12 листопада 2021 року, справу призначено до судового розгляду по суті.

Аргументи сторони відповідача за основним позовом

26 травня 2021 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат

Каменська Н. П. подала до суду відзив на позов ОСОБА_1 .

Відзив мотивовано тим, що відповідач та позивачка після народження дочки ОСОБА_4 проживали всі разом близько чотирьох років у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . 29 лютого 2020 року відповідачу стало відомо, що позивачка 28 лютого 2020 року, коли він з дочкою перебували у місті Черкаси, зрадила йому з колегою по роботі, що було визнано останнім у поясненнях начальнику Голосіївського УП ГУНП в м. Києві від 29 лютого 2020 року. Після того, що сталося позивачка спонтанно переїхала разом із ОСОБА_4 проживати до своїх батьків за адресою:

АДРЕСА_2 . Відповідно, особливу увагу суду звертала на те, що місце проживання дитини сторін у справі у квартирі за місцем проживання бабусі та дідуся по материнській лінії на той час було незвичним, а тому у такий спосіб було порушено звичний уклад життя ОСОБА_4 , її почуття базової безпеки. Прикриваючи свій аморальний поступок, ОСОБА_1 повідомляє суду неправдиву інформацію про те, що ОСОБА_2 начебто здійснює домашнє насильство у сім?ї. Звинувачення позивачки ОСОБА_1 щодо насильства вчиняємого відповідачем не підтверджені доказами та спростовуються: постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 27 травня 2020 року про закриття провадження з підстав відсутності у діях ОСОБА_2 події та складу адміністративного правопорушення передбаченого статтею 173-2 КУпАП; постановою слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП в м. Києві від 22 травня 2020 року про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР 03 квітня 2020 року за

№ 12020100010002343 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, з підстав відсутності в діянні відповідача складу кримінального правопорушення. Крім того, твердження позивачки також спростовуються змістом рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 листопада 2020 року у справі щодо розірвання шлюбу відповідача та позивачки, а також постановами про закриття кримінального провадження за № 12019100010004560 від 13 жовтня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 146 КК України «незаконне позбавлення волі або викрадення людини» та за

№ 12019100010004793 від 10 листопада 2020 року за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого статтею 126-1 КК України «домашнє насильство».

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Каменська Н. П. у відзиві на позов ОСОБА_1 визнала, що малолітня дитина ОСОБА_3 проживає з батьком ОСОБА_2 з 07 липня 2020 року. Вказала, що ОСОБА_1 не виконує судовий наказ Голосіївського районного суду міста Києва від 04 серпня 2020 року про стягнення з неї аліментів на утримання дитини, має заборгованість зі сплати аліментів та включена до єдиного реєстру боржників.

Також вказала, що відповідачка знаходиться під постійним впливом своєї матері ОСОБА_5 , яка часто поводить себе агресивно, провокуючи конфлікти, стресові ситуації у сім?ї та з оточуючими і в таких негативних умовах, з психологічної точки зору проживала дочка відповідача ОСОБА_4 . Неврівноваженість ОСОБА_5 , яка фактично займається її вихованням підтверджується поведінкою останньої у приміщенні суду, коли вона штовхнула відповідача у ліву частину тіла та голосно стала кричати «ти мент галімий, ти чого мене штовхаєш» та ображати відповідача нецензурною лайкою. Така поведінка ОСОБА_5 та її наслідки зафіксовані працівниками поліції. Відповідач звернувся до Голосіївського УП ГУНП у м. Києві з заявою про витребування відеозапису зазначеної події та призначення щодо ОСОБА_5 судово-психіатричної експертизи.

Стверджувала, що позивачка після зради відповідачу та спонтанного переїзду до батьків постійно чинила перешкоди у спілкуванні відповідача з дочкою, не допускаючи до прийняття участі у її вихованні, що тривало 98 днів. За окреслений період часу відповідачу було надано можливість побачитися з ОСОБА_4 у присутності позивачки за її теперішнім місцем проживання лише ІНФОРМАЦІЯ_4 на її ж день народження і всього півтори години. При цьому, представник відповідача послалася на те, що з народження ОСОБА_4 більшу частину часу саме відповідач займається її вихованням та матеріальним забезпеченням. Вказала, що відповідач закінчив з відзнакою вищий навчальний заклад, працював в органах внутрішніх справ, нині ветеран Національної поліції України, з 26 вересня 2016 року є пенсіонером 2 групи інвалідності, відповідно мав вільний час опікуватися ОСОБА_4 та сім?єю. Саме відповідач підписував декларацію на обслуговування дочки лікарем-педіатром, завжди супроводжує дочку на амбулаторний прийом, виконує рекомендації лікаря. За його ж ініціативою перед народженням дочки ініційовано укладення договору на зберігання біологічного матеріалу (пуповинної крові) з ТОВ «Інститут клітинної терапії». ОСОБА_2 також було застраховано життя та здоров?я ОСОБА_4 у 2017 та 2019 роках. Ним же було оформлено ОСОБА_4 в заклад дошкільної освіти № 506 з 01 вересня 2019 року до останнього часу. За час відвідування дитиною закладу дошкільної освіти батько супроводжував дочку, завжди цікавився як ОСОБА_4 провела день в групі з однолітками, вчиняв оплату за дитячий садочок. На даний час влаштовує ОСОБА_4 на курси англійської мови та танців, а також оплачує їх. Відповідач має постійний дохід, розмір його пенсії становить 6 107, 32 грн у той час, як заробітна плата позивачки є мінімальною.

ОСОБА_4 дуже прив?язана, любить та цінує батька. За результатами проведених

12 жовтня 2020 року та 14 квітня 2021 року психологічних обстежень дитини ОСОБА_3 фахівцями були зроблені висновки, що: ОСОБА_4 має тісну, надійну прив?язаність та позитивну прихильність до батька, який є її опорним об?єктом і якого вона чітко пов?язує з відчуттям захищеності та безпеки, уникаючу прив?язаність до матері. ОСОБА_4 проживаючи з батьком, знаходиться в соціальному та психологічному середовищі, яке є для неї безпечним і сталим. Встановлено, що відібрання дитини від батька є неможливим без завдання дитині значної психологічної шкоди. Врахувати бажання дитини при вирішенні питання про графік, можливість/неможливість контакту, спілкування з матір?ю, оскільки воно носить ознаки її особистих вражень та переконань і не є результатом навіювання чи маніпулювання свідомістю дитини. Не допустити повторного травмування ОСОБА_4 через недбале ставлення, ігнорування її життєво важливих потреб, порушення відчуття безпеки дитини, примусовий контакт і спілкування, раптове відібрання її від батька, який є для неї опорною фігурою; у ОСОБА_4 спостерігаються наслідки психологічної травми у вигляді - лякливості, зайвої обережності, це свідчить про психотравматичний вплив пов?язаний з матір?ю, який потребує психологічної підтримки, психологічної корекції і уникнення ситуації повторної травматизації. Встановлено, що поведінкові прояви матері до ОСОБА_4 носять деструктивний характер з ознаками психологічного та фізичного насильства. Мама ОСОБА_4 проявляє - словесну образу, байдужість, погрози, демонстрацію нелюбові, ворожість, штовхання, приниження її людської гідності, що несуть пряму загрозу втрати відчуття безпечності, захищеності, що може ускладнити особистісний розвиток ОСОБА_4 . Сказане ОСОБА_4 , під час психологічного дослідження , не є нав?язаним зі сторони, оскільки вона чітко висловлює та описує свої думки. ОСОБА_4 має відчуття захищеності і безпеки, міцний, надійний емоційний зв?язок з боку свого батька. Відібрання ОСОБА_4 від батька спричинить нанесення ушкодження психічному здоров?ю ОСОБА_4 та відбудеться пряма загроза підкріплення вже існуючого психічного травмування. Примусове здійснення зустрічей з матір?ю є неприпустимим, оскільки це культивуватиме в дитині почуття власної неповноцінності та спричинить страждання , не зворотні паталогічні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах.

Виключно з позитивного боку характеризується відповідач сусідами, які проживають у будинку АДРЕСА_5 та консьєржем. Відповідач на добровільних засадах регулярно займається благодійною діяльністю: безоплатно здає свою кров для хворих які цього потребують, до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи не погашеної судимості не має, в розшуку не перебуває, спиртні напої та наркотичні засоби не вживає, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, випадків аморальної поведінки не вчиняє.

Враховуючи викладене, а також, приймаючи до уваги, правила статті 161 СК України, положення частини першої статті 3 Конвенції про права дитини та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов?язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права, представник відповідача переконана, що визначення місця проживання малолітньої дочки ОСОБА_4 саме з батьком буде відповідати якнайкращим інтересам його дочки. Між відповідачем та ОСОБА_4 склалися позитивні стійкі соціальні зв?язки, ОСОБА_4 дуже прив?язана до батька, останній належним чином займається її вихованням та піклується про неї,

Представник ОСОБА_2 - адвокат Каменська Н. П. просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з матір?ю.

Аргументи сторони відповідача за зустрічним позовом

31 серпня 2021 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат

Москалюк Т. В. подала до суду відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком.

Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_2 , починаючи з 07 липня 2020 року, зловживаючи своїми правами, чинить перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною, зокрема: не повідомляє матері де дитина, приховує інформацію про стан здоров?я дитини, про її дошкільний розвиток, не дає матері можливості турбуватися про дитину, виховувати її. ОСОБА_2 обмежує ОСОБА_1 у повноцінному спілкуванні з дитиною, що на думку останньої може призвести до тяжких психологічних наслідків для дитини, а саме втрати безпосереднього емоційного контакту між матір?ю та дитиною.

Європейська практика вирішення подібних спорів відповідає положенням пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції прав дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України з приводу того, що всі дії стосовно дітей органів соціального забезпечення, судів, адміністративних чи законодавчих органів повинні бути спрямовані на якнайкраще забезпечення інтересів дитини. Держави-учасниці повинні забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права та обов?язки її батьків. Держави учасниці повинні докладати всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. У статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню. Конвенцією реалізовано принцип примату інтересів дитини понад усім.

Принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН

від 20 листопада 1959 року проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір?ю. ЄСПЛ, ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року зауважив, що при визначенні якнайкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв?язків із сім?єю, крім випадків, коли сім?я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Стверджувала представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Москалюк Т. В., що для малолітнього віку дитини вкрай необхідним є контакт з матір?ю незалежно від статі, оскільки у цьому віці діти найбільше прив?язані до матері. Вона необхідна як опора, як образ формуючи «Я» особистості, як джерело безпеки і задоволення нагальних потреб, тут формуються почуття любові, ніжності, жалю, співчуття. Якщо малолітня ОСОБА_4 і далі буде жити з батьком, який всіляко обмежує її спілкування з матір?ю, то дівчинка взагалі може забути як виглядає мама, її голос. Для дитини вкрай є необхідна не тільки звична обстановка з усталеним колом спілкування, але вона ще повинна відчувати себе психофізіологічно вільно, захищено та комфортно. Для дочки сторін у справі вкрай важливо, щоб у неї також було сформовано відчуття безпеки і підтримки. Таким «притулком» для дитини зазвичай є - поцілунок, голос, обійми і коліна матері, читання в ліжку, спільні прогулянки, що в результаті допоможе дитині здійснювати посилений контроль, постійне регулювання думок і поведінки.

ОСОБА_1 є працевлаштованою, за місцем роботи характеризується, як відповідальна, цілеспрямована і висококваліфікована, постійно прагне до підвищення рівня своєї кваліфікації, серед колег користується заслуженим авторитетом, дисциплінарних стягнень не має. Відповідно до довідок ОСОБА_1 не перебуває на обліку у психіатра, норколога, не має судимості.

Перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні ОСОБА_1 з малолітньою дочкою призводять до втрати безпосереднього емоційного контакту між нею, як матір?ю і дитиною, оскільки тривала відсутність матері у житті малолітньої дитини призводить до втрати зв?язку між ними. ОСОБА_1 прагне щоб її зустрічі з дитиною відновили їхнє спілкування, налагодились їхні емоційні стосунки. ОСОБА_1 переконана, що для дитини батько так само важливий, як і мама, тому не заперечує, щоб по певних днях батько спілкувався з дитиною, брав участь у її вихованні, турбувався про дочку, бачив як вона росте, виховував, а тому готова приймати участь в обговоренні усіх важливих варіантів спілкування дитини з батьком, однак це будуть інші домовленості, що не стосуються предмета спору.

Просила задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , визначити місце проживання дитини з матір?ю, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком відмовити.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 30 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, задоволено.

Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір?ю - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Виконавчий комітет Черкаської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком залишено без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та залишаючи без задоволення зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що дії відповідача ОСОБА_2 , а саме припинення з 07 липня 2020 року зв?язку його малолітньої дочки з матір?ю є грубим порушенням прав у першу чергу дитини, оскільки зв?язок дитини з кожним із батьків відповідає якнайкращим інтересам дитини, такі дії батька суперечили інтересам дівчинки.

На думку суду, відсутність зв?язку малолітньої ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка станом на 07 липня 2020 року досягла віку чотирьох років і два місяці, з матір?ю, яка належним чином виконувала свої обов?язки і піклувалася про неї, завдає дитині значної психологічної шкоди та негативно впливає на формування її характеру, ставлення до матері та її майбутнього потенціалу материнства, підготовки дівчинки до самостійного життя та праці.

Суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 припинивши будь-який зв?язок його малолітньої дочки ОСОБА_4 з матір?ю ОСОБА_1 , діяв виключно в своїх інтересах і всупереч інтересам дитини та її матері ОСОБА_1 .

Оцінивши всі докази в сукупності, взявши до уваги ставлення кожного з батьків до дитини - малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стать дитини та її вік, зокрема і те, що житлово-побутові умови для проживання і розвитку дитини, які створені матір?ю є кращими ніж умови в яких наразі проживає дитина з батьком у місті Черкаси, наявність у матері стабільного доходу достатнього для утримання дочки, відсутність будь-яких обставин, які б давали підстави для висновку, щодо негативного впливу матері на дитину, вчинення будь-яких дій, які суперечили б інтересам дитини, порушення її права на спілкування з батьком, суд прийшов до висновку про визначення місця проживання дівчинки з матір?ю. Суд вказав, що таке рішення суду, про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір?ю буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційних скарг

18 травня 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Каменська Н. П. подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30 грудня 2021 року та і ухвалити нове рішення, яким:

- у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державна адміністрація, про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір?ю за адресою: АДРЕСА_2 відмовити у повному обсязі;

- зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Виконавчий комітет Черкаської міської ради, про визначення місця проживання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована так:

Всупереч статті 19 СК України справу було вирішено без висновку органу опіки та піклування.

У справі, що розглядалась судом першої інстанції, суд протягом 6 місяців, не повідомляв сторони про судові засідання, таким чином позбавивши їх права на здійснення своїх прав та обов?язків у суді. Так, суд першої інстанції всупереч ЦПК України фактично систематично не викликав (не повідомляв) належним чином орган опіки та піклування за місцем проживання дитини - Виконавчий комітет Черкаської міської ради.

Всупереч статям 76, 77, 78, 79, 89 ЦПК України суд не бере до уваги значущі для об?єктвиного розгляду цієї справи, належні, допустимі, достовірні докази у межах розгляду справи № 752/13587/20, зокрема, висновки за результатами психологодіагностичного обстеження дитини, інформацію про доходи батька, що мають суттєве значення для справи.

Експерти у межах комісійної судово-психологічної експертизи від 22 лютого

2022 року № СЕ-19-21/41956-ПС в рамках даної цивільної справи оцінивши об?єктивно обставини справи, у тому числі висновки психологічного обстеження дитини

від 12 жовтня 2020 року та від 14 квітня 2021 року, зробили такі висновки:

- психофізіологічний розвиток дитини відповідає віковим особливостям;

- особливості та характер стосунків дитини з батьком характеризується безпечною прив?язаністю, з матір?ю - порушено прив?язаність;

- ставлення дитини до батька характеризується позитивним ставленням до нього на емоційному та вербальному рівнях. Ставлення дитини до матері характеризується амбівалентним ставленням як на емоційному так і на вербальному рівнях, що супроводжується емоційним відторгненням та дистанціюванням від неї;

- соціальне оточення та середовище в якому зараз знаходиться дитина є сприятливим для її психологічного та психоемоційного стану;

- зміна місця проживання дитини на момент дослідження є недоцільною, та може призвести до психотравмування, оскільки дитина має тісний зв?язок, безпечну прив?язаність до батька та не бажає змінювати місце проживання;

- дитина бажає проживати разом із батьком, що обумовлено: безпечною прив?язаністю до батька та наявністю страху, що матір її забере, і вона знову не зможе бачитися з батьком;

- оскільки у дитини наявне емоційне відторгнення, наявність дистанціювання від матері, страх, що матір її забере та вона знову не зможе бачитися із батьком - раптова поява матері, без попередньої домовленості та підготовки дитини до зустрічі, може негативно вплинути на її психоемоційний стан;

- зустрічі матері з дитиною мають: відбуватися за згодою дитини; із попередньою психологічною підготовкою як дитини, так і матері; за сприянням та підтримки батька, на безпечній для дитини території, у присутності релевантних для дитини осіб, або за участі психолога.

Вказаний висновок підготовлено у межах даної цивільної справи та з об?єктивних причин не міг бути приєднаний до її матеріалів раніше, оскільки складений 22 лютого 2022 року.

Заявник вказує, що ні ОСОБА_2 ні його представник ОСОБА_8 не були повідомлені належним чином про судові засідання 28 грудня 2021 року та 29 грудня

2021 року.

Позивача не було опитано як свідка.

На час постановлення оскаржуваного судового рішення, позивачем безпідставно не виконувався судовий наказ Голосіївського районного суду міста Києва від 04 серпня

2020 року у справі № 752/14951/20 про стягнення з неї аліментів на утримання дитини.

У рішенні абсолютно необґрунтовано вказується на те, що ОСОБА_2 чинить перешкоди ОСОБА_1 щодо зустрічі з дитиною.

ОСОБА_2 вказує, що визначення місця проживання дитини з батьком буде відповідати якнайкращим інтересам дитини. Між батьком та дитиною склалися позитивні стійкі соціальні зв?язки, дитина дуже прив?язана до ОСОБА_2 , батько належним чином займається її вихованням та належним чином опікується про неї, що підтверджується всіма матеріалами справи № 752/13587/20.

Доводи інших учасників справи

04 липня 2022 року до Київського апеляційного суду від представника

ОСОБА_1 - адвоката Волощука В. В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому представник ОСОБА_1 - адвокат Волощук В. В. просить залишити апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Каменської Н. П. без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30 грудня 2021 року залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що сторони припинили шлюбні відносини на підставі рішення суду, яке набрало законної сили 22 грудня 2020 року, причиною чого стало неприязні стосунки, які склалися між колишнім подружжям, систематичне рукоприкладство, зривний, імпульсивний характер, моральне знущання над

ОСОБА_1 , докори про те, що квартири їм з дитиною не належить, постійні сварки, скарги та виклики поліції, домашнє неприховане насильство.

Між сторонами у липні 2020 року було досягнуто згоди про порядок участі батька у вихованні дитини, було підписано відповідний графік. Проте, 07 липня 2020 року батько з прогулянки дитину матері не повернув, самовільно без згоди матері забрав доньку.

Щодо відсутності висновку органу опіки та піклування

Суд першої інстанції під час розгляду справи неодноразово зобов?язував Службу у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної і місті Києві державної адміністрації надати висновок від імені органу опіки та піклування. Однак жодна вимога суду Службою виконана не була. Оскільки такий висновок Службою підготовлений та наданий не був то фактично у матеріалах справи не заявлялось ще одного доказу і відсутність такого висновку не могла стати перешкодою щодо винесення рішення у справі.

Щодо розгляду справи без участі органу опіки та піклування Виконавчого комітету Черкаської міської ради

Судом першої інстанції неодноразово направлялись судові повістки для Виконавчого комітету Черкаської міської ради. У зв?язку із відсутності фінансування витрат на відправлення поштової кореспонденції у Голосіївському районному судді міста Києва, представником позивача під розписку було отримано в суді судові повістки та надіслано їх на адресу Виконавчого комітету Черкаської міської ради.

Щодо психологічних висновків дитини

Наведені ОСОБА_2 висновки були надані до матеріалів справи самостійно. Жодних висновків на вимогу суду, а також жодних психологічних експертиз на вимогу суду не проводилось. Особи які склали висновки, не попереджені про кримінальну відповідальність. Судом першої інстанції надано належну оцінку вказаним висновкам.

ОСОБА_1 неодноразово зазначала, що донька любить батька, він має певне (вагоме) місце у її житті, тому вона не заперечувала і не заперечує та бажає, щоб батько дитини спілкувався з нею і надалі.

Щодо невиконання ОСОБА_1 судового наказу Голосіївського районного суду міста Києва від 04 серпня 2020 року у справі № 752/14951/20

Питання про сплату аліментів на утримання дитини не було предметом спору у справі № 752/13587/20, саме тому судом у цій справі не було надано оцінки таким доказам, які є предметом доказування в іншій справі.

Рух апеляційних скарг та матеріалів справи

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 18 травня 2022 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Каменською Н. П., на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30 грудня 2021 року залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали.

Заявнику необхідно було подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

10 червня 2022 року на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 07 червня 2022 року ОСОБА_2 подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30 грудня 2021 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30 грудня 2021 року - задоволено та поновлено його.

Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою адвокатом Каменською Н. П., на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, за зустрічним позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Виконавчий комітет Черкаської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком.

Ухвалою Київського апеляційного суду 19 серпня 2022 року справу призначено до розгляду з викликом учасників справи.

Позиція Київського апеляційного суду

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник адвокат Якименко М.М., представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Черкаської міської ради, Доровольська А.А. підтримали доводи апеляційної скарги.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_9 , представник Служби у справах дітей Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації Ніколаєнко Н.М. проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що 25 лютого 2016 року між сторонами у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 листопада 2020 року.

За час перебування у шлюбі, у сторін народилась дитина - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Звертаючись до суду з позовом, про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір?ю, позивачка ОСОБА_1 вказала, що між нею та батьком дитини - ОСОБА_2 мав місце спір щодо місця проживання дитини, останній погрожував їй відібрати у неї дитину, позбавити її батьківських прав, а тому 07 травня 2020 року вона звернулася до Центру надання адміністративних послуг Голосіївського району з заявою до Служби у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, а 07 липня 2020 року ними було підписано спільні пропозиції до графіку по заяві відповідача, у присутності інспекторів Служби усно домовились, що батько візьме дитину на прогулянку на дві години і поверне її до фактичного місця проживання матері, однак відповідач не виконав домовленості, дитину не повернув матері і з цього ж часу позбавляє ОСОБА_1 щодо будь-якої інформації про місце перебування дитини, її психологічний та фізичний стан, позбавив її спілкування з дитиною, участі у її вихованні.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Каменська Н. П., звертаючись до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , про визначення місця проживання дитини з батьком, вказала, що з 07 липня 2020 року малолітня ОСОБА_3 проживає з батьком. Сторони у справі, після народження дитини проживали разом за адресою: АДРЕСА_3 . Коли ОСОБА_2 стало відомо про подружню зраду, ОСОБА_1 разом із малолітньою дочкою спонтанно переїхала проживати до своїх батьків, порушивши звичний уклад життя ОСОБА_4 , її почуття базової безпеки. Прикриваючи свій аморальний поступок, у заяві про розірвання шлюбу ОСОБА_1 повідомила суду неправдиву інформацію щодо здійснення домашнього насильства ОСОБА_2 відносно неї. ОСОБА_1 не виконує судове рішення щодо стягнення з неї на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки, що свідчить про її неспроможність належним чином забезпечити утримання дочки ОСОБА_4 . Також вказала, що під час проживання малолітньої ОСОБА_4 з матір?ю, у квартирі її батьків, ОСОБА_1 перешкоджала батьку спілкуватися з дочкою, та надала таку можливість тільки в день народження дочки. Проживання дитини сторін із матір?ю за місцем проживання батьків ОСОБА_1 є шкідливим для малолітньої ОСОБА_4 , оскільки позивачка працює, відповідно під час її відсутності дитиною займалася її бабуся

ОСОБА_5 яка є неурівноваженою. Саме батько ОСОБА_2 займається вихованням та матеріальним забезпеченням дочки, має для цього всі можливості, позитивно характеризується, ОСОБА_4 має тісну, надійну прив?язаність до батька, який є її опорним об?єктом, а тому місце проживання малолітньої ОСОБА_3 має бути визначено з батьком.

За даними актів обстеження умов проживання малолітньої ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що:

- за адресою: АДРЕСА_1 , кімнати № 7, 8 умови проживання створені належним чином, в квартирі зроблений сучасний ремонт, наявна побутова техніка, меблі, чисто, прибрано, охайно. Дитина забезпечена всім необхідним. Для виховання та розвитку дитини створені такі умови: виділена спальна кімната, речі, іграшки та книжки розвиваючі, фарби, олівці, стіл та стілець, шафа для речей, речі відповідають віку та сезону;

- за адресою: АДРЕСА_3 , в квартирі чисто, охайно, є всі необхідні меблі та техніка для ведення домогосподарства. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: у дитини є окреме ліжко, стіл, речі та іграшки відповідно віку та статі дитини. Умови для проживання дитини створені належним чином;

- за адресою: АДРЕСА_4 станом на 23 жовтня 2020 року, умови проживання задовільні. Власник квартири громадянка ОСОБА_10 (бабуся). Помешкання умебльоване, в наявності необхідна побутова техніка, предмети домашнього вжитку. Кухня та санвузол в задовільному стані. Для виховання та розвитку малолітньої ОСОБА_3 відведена окрема кімната (вітальня), де є диван-книжка, шафа, сервант, дитячі іграшки, крісло, акваріум. Є місце для ігор та відпочинку. Висновок - у квартирі АДРЕСА_7 створені належні умови для проживання та перебування малолітньої ОСОБА_3 ;

- за адресою: АДРЕСА_4 станом на 24 травня 2021 року умови проживання в квартирі задовільні. Власник квартири громадянка ОСОБА_10 (баба). Помешкання мебльоване, в наявності необхідна побутова техніка, предмети домашнього вжитку, Кухня та санвузол в задовільному стані. Для виховання та розвитку дитини створені такі умови: зі слів батька дитини ОСОБА_2 для малолітньої доньки ОСОБА_3 відведена окрема кімната, де є іграшки, диван, письмовий стіл, шафа для одягу. Є дитяча література, місце для ігор та відпочинку. Висновок - у квартирі АДРЕСА_7 створені належні умови для проживання малолітньої ОСОБА_3 .

Спеціалістами Служби у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації 29 травня 2020 року і 02 липня 2020 року та Службою у справах дітей Черкаської міської ради 23 жовтня 2020 року і 24 травня 2021 року було обстежено умови проживання малолітньої ОСОБА_3 , як за адресою: АДРЕСА_1 , кімнати № 7,8 і АДРЕСА_3 так і за адресою: АДРЕСА_4 .

На розгляді Служби у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації перебували заяви ОСОБА_1 і ОСОБА_2 щодо визначення порядку та способу кожного з батьків у вихованні малолітньої ОСОБА_3 . За участі спеціалістів цієї служби батьки ОСОБА_3 07 липня 2020 року досягли згоди, щодо порядку і способу участі кожного із них у вихованні їх спільної дитини, після чого, цього ж дня о дев?ятнадцятій годині ОСОБА_1 дозволила ОСОБА_2 поспілкуватися з дочкою за умови, що він поверне дитину до їх місця проживання до двадцять першої години, однак ОСОБА_2 свого зобов?язання повернути дитину не виконав, без згоди матері дитину не повернув, позбавив останню в будь-якому спілкуванні з дитиною.

Служба у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, будучи учасником розгляду справи не забезпечила подання висновку щодо розв?язання спору ОСОБА_1 у порядку передбаченому положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, посилаючись на те, що на час розгляду справи дитина сторін у справі фактично не проживає на адміністративній території Голосіївського району міста Києва, а обмежилася тільки своєю думкою, що з огляду на встановлені спеціалістами служби обставини, за час роботи з родиною ОСОБА_1 Служба у справах дітей та сім?ї вважає, що місце проживання малолітньої ОСОБА_3 має бути визначено з матір?ю.

КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Голосіївського району міста Києва на запити про надання інформації відносно малолітньої ОСОБА_3 в межах повноважень повідомляло:

- 11 червня 2020 року Службу у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, що дитина ОСОБА_3 2016 року народження, яка проживає з матір?ю за адресою: АДРЕСА_8 . Про життя, здоров?я малолітньої ОСОБА_3 турбуються - мати ОСОБА_1 та батько ОСОБА_2 . Дитина щеплена відповідно віку, на «Д» обліку не перебуває. Батьки виконують рекомендації лікаря, щодо призначення лікування, профілактичного огляду дитини. Дитина ОСОБА_3 відвідує ДУ № 506, група «Оленка». Декларація на медичне обслуговування підписана 17 травня 2018 року з лікарем-педіатром КНП «ЦПМСД № 2» Голосіївського району м. Києва ОСОБА_6;

- 23 квітня 2020 року адвокату Каменській Н. П. стосовно виконання батьківських обов?язків ОСОБА_2 , щодо виховання малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Декларація на обслуговування дитини укладена з лікарем ОСОБА_6 . Батько дитини ОСОБА_2 завжди супроводжував дитину на амбулаторний прийом до лікаря-педіатра за період знаходження на обліку

(з народження). Батько цікавиться станом здоров?я дитини, ретельно виконує рекомендації, надані лікарем щодо лікування, обстеження, вакцинації.

За даними відповіді закладу дошкільної освіти № 506 наданої 07 травня 2020 року на адвокатський запит адвоката Каменської Н. П., з приводу виконання батьківських обов?язків ОСОБА_2 щодо виховання доньки ОСОБА_3 було повідомлено, що - дитина відвідує заклад дошкільної освіти № 506 Голосіївського району міста Києва з 01 вересня 2019 року. За період відвідування дитиною закладу дошкільної освіти, зі слів вихователів групи, яку відвідує ОСОБА_3 , тато ОСОБА_13 часто приводить та забирає доньку з садочка, завжди цікавиться як ОСОБА_4 провела день в групі з однолітками, якою вона була на заняттях під час навчально-виховного процесу. Донька завжди з радістю та посмішкою зустрічає тата, батько при зустрічі з працівниками закладу освіти проявляє свою чоловічу тактовність, вихованість та уміє знаходити рішення, які виникають у розмові.

Щодо даних про особу позивачки ОСОБА_1 , то: ТОВ «АЗК» 17 березня

2021 року видало довідку з приводу того, що ОСОБА_1 з 02 вересня 2013 року дійсно працює в товаристві та обіймає посаду бухгалтера, за період з липня 2020 року і по лютий 2021 року включно нарахований дохід склав 40 300,00 грн, а також характеристику відповідно до якої остання за час роботи проявила себе, як відповідальна, цілеспрямована і висококваліфікована співробітниця, проявляє особисту ініціативу, бере активну участь в організації культурного дозвілля, серед колег користується заслуженим авторитетом, дисциплінарних стягнень не має; Медичним центром ТОВ «Клініка ім. Гальченко В. В.» 04 червня 2021 року було видано сертифікати - серії РРІ про проходження профілактичного наркотичного огляду ОСОБА_1 , відповідно до якого ознак наркологічних захворювань не виявлено, серії ААН про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів ОСОБА_1 , відповідно до якого психіатричної патології не виявлено; Департамент інформатизації МВС України довідку 21154464080320285611 на підтвердження того, що за обліками МВС України громадянка України ОСОБА_1 станом на 03 червня 2021 року до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Щодо даних про особу відповідача ОСОБА_2 , то: ОСОБА_2 має вищу освіту за спеціальністю «Правознавство»; з 02 жовтня 2019 року є пенсіонером по інвалідності другої групи, інвалідність Армії, довічно; ПП «Медичний Центр «Звіробій» 06 серпня 2019 року видало сертифікати - серії 2РРР № 892094 про проходження профілактичного наркологічного огляду ОСОБА_2 , відповідно до якого наркологічні протипоказання до провадження, до зберігання та використання травматичної зброї не виявлено, серії 2ААЛ № 586530 про проходження обов?язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів ОСОБА_2 , відповідно до якого психіатричні протипоказання до провадження, до зберігання та використання травматичної зброї не виявлено; Департамент інформатизації МВС України довідку 20347402550080214206 на підтвердження того, що за обліками МВС України громадянин України ОСОБА_2 станом на 22 грудня 2020 року не знятої чи не погашеної судимості не має; заступником начальника управління начальником відділу управління захисту економіки у місті Києві ДЗЕ НПУ атестаційний лист ОСОБА_2 , відповідно до якого за період служби в органах внутрішніх справ та в займаній посаді зарекомендував себе позитивно, юридично грамотний, сумлінний та дисциплінований, проявляв принциповість і наполегливість, за характером спокійний, врівноважений, користується авторитетом та повагою серед особового складу, під час спілкування з громадянами ввічливий, тактовний, уважний.

Інформація щодо розміру доходу ОСОБА_2 , останнім суду не надана.

Судом також встановлено, що батьки малолітньої ОСОБА_3 - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належним чином виконували свої обов?язки, щодо забезпечення здоров?я дитини та її фізичного розвитку, виконували обов?язки щодо матеріального забезпечення дитини, а також її духовного розвитку.

Як видно зі змісту відповіді наданої 17 квітня 2020 року КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Голосіївського району міста Києва на адвокатський запит адвоката ОСОБА_2 - ОСОБА_8 , зазначене підприємство повідомляє, що декларація на обслуговування дитини укладена з лікарем ОСОБА_6 , батько дитини ОСОБА_2 завжди супроводжував дитину на амбулаторний прийом до лікаря-педіатра за період знаходження дитини і по час надання відповіді. Батько цікавиться станом здоров?я дитини, ретельно виконує всі рекомендації.

З відповіді наданої 11 червня 2020 року цим же КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Голосіївського району міста Києва на запит Служби у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації встановлено, що про життя та здоров?я малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , турбуються мати ОСОБА_1 та батько ОСОБА_2 . Батьки виконують рекомендації лікаря, щодо призначення лікування, профілактичного огляду дитини.

07 травня 2020 року директор закладу дошкільної освіти № 506 Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації на запит адвоката Каменської Н. П. повідомляє інформацію тільки щодо виконання своїх батьківських обов?язків по відношеннню до малолітньої ОСОБА_4 її батьком ОСОБА_2 .

Зміст наданих доказів відповідачем ОСОБА_2 щодо належного виконання ним батьківських обов?язків містить дані щодо виконання саме ОСОБА_2 батьківських обов?язків, оскільки витребовуючи такі докази представник відповідача запитувала інформацію тільки щодо батька, а витребувана інформація Службою у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації щодо виконання батьківських обов`язків батьками малолітньої ОСОБА_3 містить позитивну інформацію щодо обох батьків.

За даними довідки, виданої 11 червня 2020 року № 0520 КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Голосіївського району міста Києва, дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щеплена відповідно віку, на «Д» обліку не перебуває відвідує ДП № 506, група «Оленка».

09 грудня 2021 року працівники Служби у справах дітей Черкаської міської ради спілкувалися з малолітньою ОСОБА_14 , яка повідомила, що займається акробатикою, малюванням, танцями, ходить на підготовчі курси до школи, займається з репетитором англійською. На час спілкування дівчинка була в гарному настрої, охоче відповідала на питання.

На підтвердження зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком, представником останнього - адвокатом Каменською Н. П. було надано висновок фахівця за результатами психодіагностичного обстеження

ОСОБА_3 складений за зверненням її батька ОСОБА_2 , 12 жовтня 2020 року ОСОБА_15 кандидатом психологічних наук за спеціальністю медична психологія, спеціалістом вищої категорії з метою визначення характеру прив?язаності дитини до батька та матері для визначення місця проживання дитини та висновок за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_3 за звернення її батька ОСОБА_2 .

14 квітня 2021 року ОСОБА_16 , завідувачем кафедрою психології Навчально-наукового інституту міжнародних відносин і соціальних наук ПрАТ «Вищий навчальний заклад» МАУП, психотерапевтом, Членом Асоціації психоаналітичної психотерапії, Членом Міжнародної школи групової психотерапії, кандидатом психолологічних наук з метою встановлення: психофізіологічних та індивідуальних особливостей дитини; оцінки психоемоційного розвитку дитини; сприйняття донькою конфліктної ситуації в родині; особливостей взаємодії батьків з дитиною.

За результатами проведених 12 жовтня 2020 року та 14 квітня 2021 року психологічних обстежень дитини ОСОБА_14 фахівцями були зроблені висновки, що: ОСОБА_14 постраждала від психотравмівних чинників, які вона пов?язує зі своєю матір?ю, поведінка матері є проявом психологічного та фізичного насильства, недбалого ставлення до життєво важливих потреб дитини, які забезпечують відчуття базової безпеки і повноцінний, здоровий особистісний розвиток. У ОСОБА_14 спостерігаються наслідки травмісних впливів на неї (страх, тривога) з боку матері, які потребують психологічного супроводу та негайного усунення можливості повторного перебування дитини у травміних для неї обставинах. ОСОБА_14 має тісну, надійну прив?язаність та позитивну прихильність до батька, який є її опорним об?єктом і якого вона чітко пов?язує з відчуттям захищеності та безпеки, уникаючу прив?язаність до матері. Ця тендеція пов?язана з тим, що ОСОБА_14 намагається відсторонитися від матері, оскільки вона становить для неї загрозу психологічного, фізичного насильства та повторного травмування, крім того, ситуація ускладнюється тим, що позитивний психоемоційний контакт, безпечна , надійна прив?язаність дитини до матері порушені. ОСОБА_14 , проживаючи з батьком, знаходиться в соціальному та психологічному середовищі, яке є для неї безпечним і сталим. Встановлено, що примусове відібрання дитини від батька є неможливим без завдання дитині значної психологічної травми. Врахувати бажання дитини при вирішенні питання про графік, можливість/неможливість контакту, спілкування з матір?ю, оскільки воно носить ознаки її особистих вражень та переконань і не є результатом навіювання чи маніпулювання свідомістю дитини. Не допустити повторного травмування ОСОБА_4 через недбале ставлення, ігнорування її життєво важливих потреб, порушення відчуття безпеки дитини, примусовий контакт і спілкування, раптове відібрання її від батька, який є для неї опорною фігурою; у ОСОБА_4 спостерігаються наслідки психологічної травми у вигляді - лякливості, зайвої обережності, це свідчить про психотравматичний вплив пов?язаний з матір?ю, який потребує психологічної підтримки, психологічної корекції і уникнення ситуації повторної травматизації. Встановлено, що поведінкові прояви матері до ОСОБА_4 носять деструктивний характер з ознаками психологічного та фізичного насильства. Мама ОСОБА_4 проявляє - словесну образу, байдужість, погрози, демонстрацію нелюбові, ворожість, штовхання, приниження її людської гідності, що несуть пряму загрозу втрати відчуття безпечності, захищеності, що може ускладнити особистісний розвиток ОСОБА_4 . Сказане ОСОБА_4 , під час психологічного дослідження, не є нав?язаним зі сторони, оскільки вона чітко висловлює та описує свої думки. ОСОБА_4 має відчуття захищеності і безпеки, міцний, надійний емоційний зв?язок з боку свого батька. Відібрання ОСОБА_4 від батька спричинить нанесення ушкодження психічному здоров?ю ОСОБА_4 та відбудеться пряма загроза підкріплення вже існуючого психічного травмування. Примусове здійснення зустрічей з матір?ю є неприпустимим, оскільки це культивуватиме в дитині почуття власної неповноцінності та спричинить страждання, не зворотні паталогічні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах. Оскільки з?ясовано, наявність факту скоєння стосовно ОСОБА_4 фізичного та психологічного насильства, дитина потребує допомоги, у вигляді - психологічного супроводу та проходження індивідуальних психокорекційних програм її емоційного стану.

Згідно змісту письмових пояснень Служби у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації встановлено, що з подружжям ОСОБА_17 було проведено профілактичну роботу Голосіївським районним в місті Києві Центром соціальних служб за заявою ОСОБА_1 від 02 березня 2020 року щодо вчинення ОСОБА_2 відносно неї психологічного та фізичного насильства. У квітні 2020 року ОСОБА_1 разом із малолітньою дочкою переїхала проживати до батьків за адресою: АДРЕСА_1 , кімнати 7, 8 . 02 квітня 2020 року ОСОБА_1 зверталася до Служби з заявою про вчинення щодо неї домашнього насильства, а також до органів поліції з приводу погроз та завдання їй тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , однак провадження за її заявами закриті. 08 травня 2020 року ОСОБА_1 зверталася до Служби у Справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею та складання графіку побачень дитини з батьком, а 23 червня 2020 року з заявою про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною звернувся ОСОБА_2 29 травня 2020 року працівником Служби проведено обстеження житлово-побутових умов проживання дитини з матір?ю та з?ясовано, що умови для проживання, виховання та розвитку дитини створено належним чином, відповідно до інформації Голосіївського районного в місті Києві Центру соціальних служб від 10 червня 2020 року № 100/09/10-534 проведено оцінку потреб сім?ї за місцем проживання матері і дитини та встановлено, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із матір?ю ОСОБА_1 , та бабусею ОСОБА_5 , і дідусем, ОСОБА_18 . Потреби дитини задовольняються у повному обсязі, мати належним чином виконує свої обов?язки та має достатньо високий рівень батьківського потенціалу. ОСОБА_1 надала підтверджуючі документи, що на обліку психіатра та нарколога не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягується, судимості не має та в розшуку не перебуває. Представниками Служби також проведено обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 та встановлено, що на момент обстеження ОСОБА_2 проживав у квартирі один, в квартирі чисто, охайно є необхідні меблі та техніка, створено належні умови для проживання дитини. ОСОБА_2 також надав підтверджуючі документи, що на обліку нарколога та психіатра не перебуває, не знятої чи не погашеної судимості не має. У період часу з квітня по червень 2020 року до Служби надходили численні звернення батьків малолітньої ОСОБА_19 щодо спірних питань виховання та їх спілкування з дитиною. Мати дитини ОСОБА_1 не мала наміру перешкоджати батькові у спілкуванні з дочкою, про що свідчили її обґрунтовані пропозиції щодо побачень батька з дитиною. Службою неодноразово викликалися батьки, проводилася роз?яснювальна та медіаційна робота, родина направлялася для проведення роботи з психологом. 07 липня 2020 року в приміщенні Служби та за участі фахівців Служби ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підписали спільний документ щодо участі кожного з них у вихованні дочки та спілкування з нею. Цього ж дня мати, ОСОБА_1 відпустила дитину на прогулянку з батьком за умови, що він поверне дитину о 21 год. 00 хв. за місцем її проживання, однак батько дитину не повернув, самовільно змінив місце проживання малолітньої ОСОБА_14 , не надав можливості ОСОБА_1 контактувати та спілкуватися з дитиною, не повідомив про місце перебування дочки, стан її фізичного та психологічного здоров?я. 17 липня, 07 серпня, 01 жовтня та 26 листопада 2020 року працівники Служби здійснювали виїзди за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , проте двері квартири ніхто не відчиняв, зі слів консьєржів було встановлено, що ОСОБА_2 з дитиною не проживає за цією адресою, більше року квартира здається в оренду. Спеціалісти Служби у справах дітей Черкаської міської ради 14 липня та 22 листопада 2020 року проводили обстеження житлово-побутових умов за адресою: АДРЕСА_4 , якими було встановлено, що на момент відвідування квартири умови для проживання та перебування малолітньої ОСОБА_14 є належними, однак інформація про присутність дитини за вказаною адресою відсутня.

Відповідно до інформації Голосіївського районного в місті Києві Центру соціальних служб, під час роботи з родиною ОСОБА_17 було залучено до консультацій психолога батьків та проведена роз?яснювальна робота. Безпосередньо була проведена робота з батьком та звернуто його увагу на функції сім?ї, роз?яснено потреби дитини та особливості дошкільного віку, роль батька у вихованні малолітньої дитини та прив?язаність до матері. Неодноразово були проведені бесіди з батьком спрямовані на конструктивне вирішення конфліктів між подружжям, не порушуючи прав дитини, а також недопустимість маніпулювання дитиною та залучення дитини до конфліктів дорослих, однак батько на коментарі фахівців не реагував та не виконував рекомендації щодо конструктивного рішення та домовленості між подружжям. Під час вжиття фахівцями центру заходів для встановлення місця знаходження малолітньої ОСОБА_14 , ОСОБА_2 відповів, що він проживає в Україні, в категоричній формі відмовився повідомляти адресу проживання з дочкою, зухвало спілкувався та в категоричній формі відмовився від консультацій психолога.

Посилаючись на те, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов?язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, неможливість здійснення батьківських прав всупереч інтересам дитини, відповідно наявність факту різкого розірвання батьком зв?язку матері та дитини, тривалий час переховування дитини від матері свідчить про грубе порушення ОСОБА_2 прав малолітньої ОСОБА_4 на спілкування з обома батьками, що не може не відображатися на психічному здоров?ї дитини. З урахуванням наявних матеріалів, та їх аналізу, саме за той час, коли малолітня дитина проживала на території Голосіївського району, Служба у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації вважає за доцільне підтримати позовні вимоги ОСОБА_1 та визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір?ю, що у повній мірі буде відповідати інтересам дитини.

Станом на час закриття підготовчого провадження, третя особа за первісним позовом Служба у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та третя особа за зустрічним позовом Виконавчий комітет Черкаської міської ради (орган опіки та піклування) відповідно до вимог статті 19 СК України свої висновки щодо розв?язання заявленого сторонами у справі спору суду не надали.

Закриваючи підготовче провадження у справі, судом було зобов?язано Службу у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації подати до суду висновок щодо розв?язання заявленого спору, а також повідомлено Виконавчий комітет Черкаської міської ради про можливість подання до суду такого висновку до початку судового розгляду справи по суті.

Станом на час розгляду справи по суті та винесення рішення, третя особа за первісним позовом Служба у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та третя особа за зустрічним позовом Виконавчий комітет Черкаської міської ради (орган опіки та піклування) відповідно до вимог статті 19 СК України свої висновки щодо розв?язання заявленого сторонами у справі спору суду не надали.

Київським апеляційним судом ухвалою від 21 вересня 2022 року зобов?язано Службу у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та Службу в справах дітей Черкаської міської ради відповідно до вимог статті 19 СК України надати свої висновки щодо розв?язання заявленого сторонами у справі спору.

На виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року, до Київського апеляційного суду 16 листопада 2022 року надійшов висновок органу опіки та піклування м. Черкаси від 19 жовтня 2022 року №443, відповідно до якого, орган опіки та піклування м. Черкаси, взявиши до уваги той факт, що батьки дитини проживають у різних адміністративно-територіальних одиницях, вивчивши можливості батька, прийшов до висновку, що батько дитини у м.Черкаси створив належні умови для проживання дитини для розвитку її творчих здібностей, має задовільні житлово-побутові умови проживання, матеріально забезпечений, має належний виховний потенціал та виховні можливості.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з балансу інтересів батьків та дитини та інших обставин, керуючись ст.ст.19,160,161 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування м.Черкаси вважає за доцільне проживання малолітньої ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_2 , так як ним створені належні умови для проживання та виховання дитини.

Також на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року, до Київського апеляційного суду 28 листопада 2022 року надійшов висновок Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації (органу опіки та піклування) від 23 листопада 2022 року №100-9308, відповідно до якого встановлено, що як батько, так і мати мають позитивні характеристики і належним чином виконують батьківські обов`язки.

З наміру ОСОБА_1 у досудовому порядку врегулювати питання щодо участі батька у житті дочки, умови спільних пропозицій підписані нею та ОСОБА_2 07.07.2020 щодо участі кожного з батьків малолітньої ОСОБА_4 у її вихованні, свідчать про відсутність наміру матері дитини усунути від спілкування з дочкою. Натомість всі матеріали справи свідчать про свідоме порушення прав дитини з боку батька - ОСОБА_2 на спілкування з матір`ю.

У матері наявний стабільний дохід достатній для утримання дочки, відсутні будь-які обставини, які б давали підстави для висновку щодо негативного впливу матері на дитину, вчинення будь-яких дій, які суперечили б інтересам дитини, порушення її права на спілкування з батьком.

Батько, хоча й належним чином займається вихованням та утриманням дитини, однак, перешкоджаючи матері у спілкуванні із донькою, позбавляє її як належної опіки і виховання з боку матері, так і порушує їх право на прямі контакти, що суперечить найкращим інтересам дитини.

Батько різко розірвав зв`язок матері та дитини, тривалий час переховує дитину від матері, своєю поведінкою грубо порушує право дитини на спілкування з обома батьками, що не може не відображатись на психічному здоров`ї дитини.

Створювані батьком протягом тривалого часу (більше 2 років) перешкоди для матері у вихованні та спілкуванні із донькою руйнують її зв`язки зі своєю сім`єю, до якої належить як батько, так і маті, а отже, в даному конкретному випадку така поведінка батька суперечить сімейним цінностям та не відповідає якнайкращому забезпеченню інтересів малолітньої ОСОБА_3 , 2016 р.н.

Враховуючи викладене та керуючись рекомендаціями Комісії з питань захисту прав дитини (протокол №18 від 16.11.2022), з урахуванням наявних матеріалів справи, які можливо проаналізувати саме на той час, коли малолітня проживала на території Голосіївського району, Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація (орган опіки та піклування). підтримує позовні вимоги ОСОБА_1 та вважає, за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , 2016 р.н. разом з матір`ю.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до частин другої, восьмої, дев`ятої статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

За змістом статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України

27 вересня 1991 року, далі - Конвенція) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно із статтею 19 Конвенції держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.

Такі заходи захисту, у випадку необхідності, включають ефективні процедури для розроблення соціальних програм з метою надання необхідної підтримки дитині й особам, які турбуються про неї, а також здійснення інших форм запобігання, виявлення, повідомлення, передачі на розгляд, розслідування, лікування та інших заходів у зв`язку з випадками жорстокого поводження з дитиною, зазначеними вище, а також, у випадку необхідності, для порушення початку судової процедури.

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з положеннями статті 9 зазначеної Конвенції держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц.

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Згідно зі статтею 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».

Згідно із частиною четвертою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Отже, при вирішенні таких спорів суд має керуватися виключно інтересами дитини. Судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.

Київським апеляційним судом встановлено, що позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 за місцем свого проживання за адресою - АДРЕСА_1 , кімнати № № 7, 8 створила належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини, має стабільний дохід, позитивно характеризується за місцем роботи, не має наркологічної залежності, не страждає на психічне захворювання, до кримінальної відповідальності не притягувалася.

Так само судом встановлено, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 за місцем належного йому на праві власності житлового приміщення за адресою - АДРЕСА_3 створив належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини, за місцем його та дитини фактичного проживання за адресою - АДРЕСА_4 мають місце належні і умови для проживання малолітньої ОСОБА_4 , зі слів ОСОБА_2 для малолітньої дочки відведена окрема кімната де є іграшки, диван, письмовий стіл, шафа для одягу, є дитяча література, місце для ігор та відпочинку. ОСОБА_2 позитивно характеризувався за місцем служби, не має наркологічної залежності, не страждає на психічне захворювання, до кримінальної відповідальності не притягувався.

Судом також встановлено, що батьки малолітньої ОСОБА_14 - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належним чином виконували свої обов?язки, щодо забезпечення здоров?я дитини та її фізичного розвитку, виконували обов?язки щодо матеріального забезпечення дитини, а також її духовного розвитку.

Надані суду відповідачем докази на підтвердження того, що саме він підписував декларацію на медичне обслуговування дочки ОСОБА_4 з лікарем - педіатром КНП «ЦПМСД № 2», супроводжував дитину до лікаря - педіатра, оплачував перебування дитини у дитячому садочку, супроводжував її до дитячого садочку, не є підтвердженням, що позивачка ОСОБА_1 ухилялася від виконання обов?язку щодо забезпечення фізичного стану здоров`я дитини та її ж фізичного і духовного розвитку, матеріального забезпечення з огляду на наступне.

Як видно зі змісту відповіді наданої 17 квітня 2020 року Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Голосіївського району міста Києва на адвокатський запит адвоката ОСОБА_2 - ОСОБА_8 , зазначене підприємство повідомляє, що декларація на обслуговування дитини укладена з лікарем ОСОБА_6 , батько дитини ОСОБА_2 завжди супроводжував дитину на амбулаторний прийом до лікаря-педіатра за період знаходження дитини і по час надання відповіді. Батько цікавиться станом здоров`я дитини, ретельно виконує всі рекомендації.

З відповіді наданої 11 червня 2020 року цим же Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Голосіївського району міста Києва на запит Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації встановлено, що про життя та здоров`я малолітньої ОСОБА_14 , 2016 року народження турбуються мати ОСОБА_1 та батько ОСОБА_2 . Батьки виконують рекомендації лікаря, щодо призначення лікування, профілактичного огляду дитини.

07 травня 2020 року директор закладу дошкільної освіти № 506 Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації на запит адвоката Каменської Н.П. повідомляє інформацію тільки щодо виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до малолітньої ОСОБА_4 її батьком ОСОБА_2 .

Так, зміст наданих доказів відповідачем ОСОБА_2 щодо належного виконання ним батьківських обов?язків містить дані щодо виконання саме ОСОБА_2 батьківських обов?язків, оскільки витребовуючи такі докази представник відповідача запитувала інформацію тільки щодо батька, а витребувана інформація Службою у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації щодо виконання батьківських обов`язків батьками малолітньої ОСОБА_14 містить позитивну інформацію щодо обох батьків.

Наразі, суд приходить до висновку, що обоє батьків малолітньої ОСОБА_14 належним чином виконували свої обов?язки щодо забезпечення фізичного і духовного розвитку дитини.

Досліджені судом: квитанції щодо платежів вчинених ОСОБА_2 за харчування малолітньої ОСОБА_14 та перебування у дитячому садочку за період з листопада 2019 року і по березень 2020 року; декларація № 0000-395Х-595М про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу за даними якої ОСОБА_2 , як законний представник ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підписав декларацію з лікарем ОСОБА_6 17 травня 2018 року; договір № 301/04-16 про зберігання біологічного матеріалу укладений 16 квітня 2016 року ТОВ «Інститут клітинної терапії» з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; поліс основного страхування життя № ІЮ1100212

від 11 липня 2016 року, поліс додаткового страхування життя № ІЮ1100213 від 11 липня

2017 року, поліс страхування життя за програмою «Доктор ТАС» № ДТ1104335

від 11 грудня 2019 року за даними яких ОСОБА_2 було застраховано життя та здоров?я дочки ОСОБА_14 а ПрАТ «Страхова компанія «ТАС».

Досліджені судом, зазначені вище докази свідчать, що підписання декларації про вибір лікаря, який буде надавати медичну допомогу дитині ОСОБА_14 , оплата перебування дитини ОСОБА_14 у дошкільному навчальному закладі, укладення договору про зберігання біологічного матеріалу, договорів страхування життя та здоров?я дитини ОСОБА_14 вчинялося батьками малолітньої ОСОБА_4 під час перебування їх у зареєстрованому шлюбі, що свідчить про те, що зазначені дії вчинялися зі згоди обох батьків дитини, такі дії вчинялися зі спільного сімейного бюджету, а тому є підставою для висновку суду, що і позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 і відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 належним чином виконували свої батьківські обов?язки щодо їх спільної дочки ОСОБА_14 .

Не можуть бути прийняті судом до уваги, як доказ невиконання ОСОБА_1 - позивачкою за первісним позовом і відповідачкою за зустрічним позовом обов?язку щодо виконання останньою обов?язку матеріального забезпечення дочки ОСОБА_14 , а саме: судовий наказ виданий 04 серпня 2020 року Голосіївським районним судом міста Києва на стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за цим же судовим наказом, відповідно до якого загальний розмір заборгованості станом на 01 березня 2021 року становить 6 659, 46 грн, оскільки відповідачем за первісним позовом і позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 не надано суду належного та допустимого доказу на підтвердження того, коли ОСОБА_1 отримала копію цього ж судового наказу і його звернення до примусового виконання.

Не підлягають оцінці суду, надані сторонами у справі на підвердження зазначених обставин, як підстав для заявлених позовів висновки експертних досліджень та довідки щодо зафіксованих тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінальних проваджень, копії протоколів показань свідків у кримінальних провадженнях з огляду на те, що зафіксовані тілесні ушкодження не є підтвердженням того ким вони були завдані, реєстрація в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань кримінальних проваджень не є підтвердженням вчинення кримінального правопорушення, а докази в кримінальних провадженнях здобуті органом досудового розслідування до отримання ними ж оцінки суду за результатами судового розгляду кримінальних проваджень не є належними та допустимими доказами в цивільній справі.

Що ж стосується наданих представником відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом - адвокатом Каменською Н. П. доказів на спростування зазначених позивачкою в обгрунтування первісного позову обставин з приводу вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо неї, а саме постанов за результатами розгляду суддею адміністративних протоколів відносно ОСОБА_2 за ознаками правопорушень, передбачених частиною першою статті 173-2 КУпАП, а також постанови слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві Ольшевського С. В. від 22 травня

2020 року про закриття кримінального провадження № 12020100010000243 відомості про яке були внесені до Єдиного державного реєстру досудового розслідування 03 квітня

2020 року за заявою ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, то вони також залишаються поза увагою суду з огляду на таке.

Відповідно до правил частини шостої статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Факт вчинення одним із батьків домашнього насильства та кримінального правопорушення стосовно іншого є тими іншими обставинами, що мають істотне значення котрі відповідно до правил статті 161 СК України мають бути взяті судом до уваги при вирішенні спору щодо місця проживання дитини.

Проте, як видно зі змісту постанови у справі № 752/5872/20 провадження № 3/752/3276/20 прийнятої суддею 27 травня 2020 року за результатами розгляду адміністративної справи щодо притягнення до відповідальності ОСОБА_2 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, якою провадження у справі закрито з підстав відсутності як самої події, так і складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_2 , зазначена адміністративна справа була розглянута судом за відсутності потерпілої ОСОБА_1 , чим останню було позбавлено можливості доведення перед судом факту вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо неї та обставин за яких його було вчинено.

Постановою у справі № 752/6781/20, провадження № 3/752/3800/20 прийнятою суддею 27 травня 2020 року за результатами розгляду адміністративної справи щодо притягнення до відповідальності ОСОБА_2 за ознаками адміністративного правопорушення , передбаченого частиною першою статті 173-20 КУпАП, провадження закрито. Зі змісту цієї постанови встановлено, що ОСОБА_1 була присутньою під час розгляду цієї справи, надала пояснення щодо обставин вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, однак суд встановив, що за фактом подій, які зазначені в протоколі, відносно ОСОБА_2 внесені відомості до ЄРДР за № 12020100010002343 за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 і на час розгляду справи здійснюється досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні.

Як видно зі змісту постанови слідчого від 22 травня 2020 року про закриття кримінального провадження № 1202010001000243 відомості про яке були внесені до Єдиного державного реєстру досудового розслідування 03 квітня 2020 року за заявою ОСОБА_1 з приводу того, що ОСОБА_2 наніс їй тілесні ушкодження провадження закрито, оскільки не було встановлено причинно-наслідкового зв`язку між діями та наслідками, а саме не було встановлено свідків та очевидців даної події.

Так, з огляду на викладене судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мають спір з приводу визначення місця проживання їх спільної дитини - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У суду також є підстави для висновку, що дитина сторін у справі має стабільний стан здоров?я, відповідно до свого віку соціально адаптована, що підтверджуєься наявними у матерілалах справи доказами.

Надані висновки фахівців за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_14 не в повній мірі можуть бути прийняті судом до уваги при вирішенні спорів щодо визначення місця проживання обстежуваної дитини з огляду на наступне.

Відповідно до правил статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є доказаи, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як видно зі змісту зазначених вище висновків фахівців, останні зазначають про встановлені ними факти щодо фізичного та психологічного насильства по відношенню до малолітньої ОСОБА_4 , що вчинялося матір`ю дитини - ОСОБА_1 , і як наслідок на підставі цього роблять висновок про недопустимість відібрання дитини від батька і передачу її матері, а також недопустимість спілкування дитини з матір?ю без перехідного періоду. Обмеження зустрічей дитини з матір?ю. Фахівці також зазначають, що малолітня ОСОБА_14 потребує допомоги у вигляді психологічного супроводу та проходження індивідуальних, психокорекційних програм.

Заявляючи 26 травня 2021 року зустрічні позовні вимоги про визначення місця проживання дитини ОСОБА_14 з її батьком ОСОБА_2 , представником позивача за цим позовом не зазначалося в їх обгрунтування про вчинення матір?ю ОСОБА_1 фізичного та психологічного насильства по відношенню до дочки, незважаючи на те, що зазначені висновки фахівців позивачем були отримані 12 жовтня 2020 року та 14 квітня 2021 року.

Крім того, у відзиві на позов ОСОБА_1 - представник відповідача

ОСОБА_2 адвокат Каменська Н. П. також не посилалася на вчинення позивачкою ОСОБА_1 фізичного та психологічного насильства по відношенню до малолітньої дочки ОСОБА_4 .

Сама позивачка ОСОБА_1 категорично заперечувала твердження спеціалістів - психологів щодо вчинення нею фізичного та психологічного насильства відносно дочки, не визнала зазначені висновки, посилаючись на те, що вони були складені за умови досить тривалої її відсутності у житті дитини та впливу на свідомість дитини тільки батька.

Незважаючи на висновки суду, щодо неналежності та недопустимості доказів, а саме зазначених вище висновків фахівців, суд не може залишити поза увагою ті обставини, що отримавши зазначені висновки фахівців за результатами психодіагностичного обстеження 12 жовтня 2020 року та 14 квітня 2021 року, що містили дані про завдання ОСОБА_1 малолітній ОСОБА_14 психологічних травм за наслідками вчинення фізичного та психологічного насильства та рекомендації щодо здійснення психологічної допомоги дитині з метою подолання наслідків психотравми, корекції несприятливих тенденцій особистісного розвитку та необхідності надання дитині допомоги у вигляді психологічного супроводу та проходження індивідуальних, психокорекційних програм, батько дитини не вжив ніяких заходів з цього приводу, крім того відмовився від пропозицій Служби у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації отримати допомогу психолога в розв?язанні наявного у нього з матір?ю дитини спору.

Як видно зі змісту спільних пропозицій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на ім?я начальника Служби у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, до заяви ОСОБА_1 щодо участі кожного з батьків у вихованні малолітньої ОСОБА_14 , котрі були підписані 07 липня 2020 року, способи участі батьків у вихованні дитини та проведення з нею часу відповідали інтересам дитини та кожного з батьків.

Проте, саме після підписання зазначених спільних пропозицій, скориставшись можливістю спілкування з дитиною без присутності матері, батько дитини ОСОБА_2 з 07 липня 2020 року різко припинив зв?язок малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір?ю без будь-яких мотивів в обґрунтування такого його рішення.

З цього ж часу дитина і мати не мали жодної зустрічі, саме з вини батька, малолітня ОСОБА_4 позбавлена зв?язку з матір?ю без наявних для того будь-яких підстав визначених, як національним законодавством нашої держави так і нормами міжнародного права.

Будь-які докази, які б свідчили, про відсутність у матері малолітньої ОСОБА_14 - ОСОБА_1 батьківського потенціалу, або ж низький його рівень відповідачем та позивачем за зустрічним позовом - ОСОБА_2 суду не надані. Також відсутні будь-які докази щодо негативного впливу матері дитини на дитину, жорстокого поводження матері по відношенню до дитини, вчинення дій всупереч інтересам дитини або ж відсутності піклування про неї.

Проаналізувавши докази надані сторонами у справі, а також норми національного законодавства, міжнародного права, практику ЄСПЛ, а також керуючись внутрішнім переконанням, що такі дії відповідача ОСОБА_2 , а саме припинення з 07 липня

2020 року зв?язку його малолітньої дочки з матір?ю є грубим порушенням прав та інтересів у першу чергу дитини, оскільки зв?язок дитини з кожним із батьків відповідає якнайкращим інтересам дитини, такі дії батька суперечили інтересам дівчинки.

На думку суду, відсутність зв?язку малолітньої ОСОБА_14 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка станом на 07 липня 2020 року досягла віку чотирьох років і два місяці, з матір?ю, котра належним чином виконувала свої обов?язки і піклувалася про неї, завдає дитині значної психологічної шкоди та негативно впливає на формування її характеру, ставлення до матері та її майбутнього потенціалу материнства, підготовки дівчинки до самостійного життя та праці.

З огляду на встановлені обставини, щодо наміру позивачки ОСОБА_1 у досудовому порядку врегулювати питання щодо участі батька у житті дочки, умови спільних пропозицій підписані нею та відповідачем ОСОБА_2 07 липня 2020 року щодо участі кожного з батьків малолітньої ОСОБА_14 у її вихованні свідчать про відсутність наміру матері дитини усунути батька від спілкування з дочкою.

Що ж стосується твердження відповідача ОСОБА_2 , що він вживав заходів для мирного врегулювання спору, надсилаючи позивачці пропозиції мирової угоди, не приймаються до уваги, оскільки надсилання пропозицій без вжиття заходів для їх розгляду, що зазначено позивачкою та підтверджено представником третьої особи Служби у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації міста Києва не може бути підтвердженням його наміру врегулювання спору щодо визначення місця проживання дитини мирним шляхом та вжиття заходів для цього.

Також, приймаючи до уваги, що з моменту припинення спільного проживання батьків дитини, а саме з 01 квітня 2020 року, ОСОБА_1 27 травня 2020 року надала можливість батьку поспілкуватися в її присутності з дочкою, пояснюючи це тим, що сприймає реальними погрози батька викрасти дитину, а також намір ОСОБА_1 врегулювати питання щодо зустрічей батька з дитиною та подальше викрадення 07 липня 2020 року відповідачем дитини після підписання спільних пропозицій, суд не може погодитися з твердженнями відповідача ОСОБА_2 , що ОСОБА_1 чинила йому перешкоди у спілкуванні з дочкою.

Наразі, суд приходить до висновку, що припинивши будь-який зв?язок його малолітньої дочки ОСОБА_4 з матір?ю ОСОБА_1 , батько дитини ОСОБА_2 діяв виключно в своїх інтересах і всупереч інтересам дитини.

За навдених підстав суд відхиляє та не бере до уваги висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Черкаської міської ради №443 від 19 жовтня 2022 року, за яким орган опіки та піклування м. Черкаси вважає за доцільне проживання малолітньої ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_2 , оскільки такий суперечить інтересам дитини (частина шоста стаття 19 СК України).

Отже, оцінивши всі докази в сукупності, приймаючи до уваги ставлення кожного з батьків до дитини - малолітньої ОСОБА_14 2016 року народження, стать дитини та її вік, зокрема і те, що житлово-побутові умови для проживання і розвитку дитини, які створені матір`ю є кращими ніж умови в яких наразі проживає дитина з батьком у місті Черкаси, наявність у матері стабільного доходу достатнього для утримання дочки, відсутність будь-яких обставин, які б давали підстави для висновку, щодо негативного впливу матері на дитину, вчинення будь-яких дій, які суперечили б інтересам дитини, порушення її права на спілкування з батьком, суд приходить до висновку про визначення місця проживання дівчинки з матір?ю.

Визначаючи місце проживання дитини з матір?ю, суд першої інстанції надавши належну оцінку усім обставинам справи, а саме, що і батьком і матір?ю створено належні умови для виховання та розвитку дитини, разом з тим, виходячи із найкращих інтересів дитини, обґрунтовано визначив місце проживання дитини з матір?ю.

При вирішенні спору апеляційним судом враховано те, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, враховано ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дитини, стан її здоров`я, турбота та піклування про неї, а також наявність у них роботи, заробітку, забезпеченості житлом та інших соціальних факторів, які вказують про їхнє відношення до утримання і виховання сім`ї та дитини, наміри і можливості виховувати малолітню доньку як повноцінного члена громадянського суспільства. При цьому суд виходив із першочергового значення та оцінки саме найкращих інтересів дитини.

Колегія суддів зазначає, що батько дитини, який безумовно відіграє важливу роль у житті дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати.

Разом з тим, враховуючи те, що малолітня ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно тривалий час проживає з батьком та враховуючи психологічні обстеження дитини ОСОБА_14 фахівцями, колегія суддів вважає, що у даній ситуації необхідний перехідний період - адаптивний період, який повинен передувати передачі дитини матері і сприятиме налагодженню більш тісного контакту матері і дитини.

Такий період зустрічей матері і дитини слід визначити у 6 місяців з дня набрання рішенням суду законної сили, а саме: кожної першої та третьої суботи кожного місяця з 10.00 години до 15.00 години в місті Черкаси в присутності батька ОСОБА_2 ; кожної другої неділі кожного місяця з 12.00 години до 17.00 години в місті Черкаси в присутності батька ОСОБА_2 : кожної четвертої неділі кожного місяця з 12.00 години до 17.00 години в місті Києві в присутності батька ОСОБА_2 .

Згідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи, тяжке захворювання її самої чи членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»).

З аналізу наведених норм слідує, що відстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що відстрочення виконання рішення в частині визначення місця проживання дитини буде якнайкраще в повній мірі відповідати інтересам малолітньої ОСОБА_14 , враховуватиме інтереси як позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 та відповідача (позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , а відтак, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відстрочення виконання рішення суду в частині визначення місця проживання дитини на час дії адаптивного періоду - 6 (шість) місяців.

Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.4 статті 374 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне доповнити резолютивну частину судового рішення, встановивши адаптивний період зустрічей матері з малолітньою донькою та відстрочити виконання рішення в частині визначення місця проживання дитини на час дії адаптивного періоду.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та доповнення його резолютивної частини, які не вплинули на обсяг та пропорційність вирішених позовних вимог, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Каменською Ніною Петрівною - задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30 грудня 2021 року -змінити, доповнивши резолютивну частину рішення наступним абзацом.

Встановити адаптивний період зустрічей матері - ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_14 протягом 6 (шести) місяців з дня набрання рішенням суду законної сили, а саме: кожної першої та третьої суботи кожного місяця з 10.00 години до 15.00 години в місті Черкаси в присутності батька ОСОБА_2 ; кожної другої неділі кожного місяця з 12.00 години до 17.00 години в місті Черкаси в присутності батька ОСОБА_2 : кожної четвертої неділі кожного місяця з 12.00 години до 17.00 години в місті Києві в присутності батька ОСОБА_2 .

Зобов`язати батька ОСОБА_2 забезпечувати зустрічі дитини з матір`ю в місті Чекркаси та в місті Києві.

Виконання рішення суду в частині визначення місця проживання дитини відстрочити на час дії адаптивного періоду - 6 (шість) місяців.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна