Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 635/3271/19

Провадження № 1-кп/553/151/2023

У Х В А Л А

Іменем України

10.01.2023 року м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

з участю прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

захисників адвокатів - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

перекладача - ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві кримінальне провадження № 12015220000000670 від 10.05.2015 року по обвинуваченню ОСОБА_11 за ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_12 за ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_13 за ч. 4 ст. 187 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Ленінського районного суду м. Полтави перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6

06.08.2018 року до Харківського районного суду Харківської області з Прокуратури Харківської області надійшов обвинувальний акт, складений 03.08.2018 року ст. слідчим СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_14 в рамках кримінального провадження № 12015220000000670 від 10.05.2015 року відносно ОСОБА_6 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_15 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_5 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_4 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_16 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 185 КК України.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 22.04.2019 року матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_16 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_5 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_4 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_6 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України виділено в самостійне провадження у зв`язку з тим, що 22.04.2019 року укладено угоду про визнання винуватості між заступником начальника відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_17 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12015220000000670, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.05.2015 року та обвинуваченим ОСОБА_15 , у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.

Згідно з ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 12.07.2019 року з кримінального провадження № 635/3271/19 за обвинуваченням ОСОБА_6 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_15 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_5 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_4 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_16 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 185 КК України виділено матеріали за обвинуваченням ОСОБА_16 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 185 КК України, в окреме кримінальне провадження, у зв`язку з тим, що 12.07.2019 року укладено угоду про визнання винуватості між прокурором Прокуратури Харківської області ОСОБА_18 та ОСОБА_16 обвинуваченим у кримінальному провадженні № 12015220000000670, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.05.2015 року.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23.07.2019 року подання голови Харківського районного суду Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_15 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_5 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_4 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 358 КК України та ОСОБА_16 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 185 КК України із Харківського районного суду Харківської області передано на розгляд до Комінтернівського районного суду м. Харкова.

Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан. Строк воєнного стану продовжувався згідно з Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року, № 133/2022 від 14.03.2022 року, № 341/2022 від 17.05.2022 року, № 573/2022 від 12.08.2022 року та востаннє Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" з 05 год. 30 хв. 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Розпорядженням Голови Верховного Суду № 4/0/9-22 від 10.03.2022 року "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" змінено територіальну підсудність судових справ Червонозаводського районного суду м. Харкова та Комінтернівського районного суду м. Харкова, визначено територіальну підсудність справ за Ленінським районним судом м. Полтави.

Ухвалою від 14.06.2022 року кримінальне провадження № 12015220000000670 від 10.05.2015 року по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 187 КК України прийнято до провадження суддею Ленінського районного суду м. Полтави та призначене підготовче судове засідання.

Згідно з ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 03.02.2018 року до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.02.2018 року до ОСОБА_6 застосовано запобіжні заходи у виді тримання під вартою. Термін дії тримання під вартою продовжувався ухвалами Київського районного суду м. Харкова 29.03.2018 року, 23.05.2018 року, 26.06.2018 року, 27.07.2018 року, ухвалами Харківського районного суду Харківської області від 23.08.2018 року, 11.10.2018 року, 06.12.2018 року, 24.01.2019 року, 07.03.2019 року, 22.04.2019 року, 14.06.2019 року, ухвалами Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08.08.2019 року, 23.09.2019 року, 13.11.2019 року, 08.01.2020 року, 27.02.2020 року, 09.04.2020 року, 28.05.2020 року, 23.07.2020 року, 14.09.2020 року, 04.11.2020 року, 22.12.2020 року, 16.02.2021 року, 06.04.2021 року, 31.05.2021 року, 27.07.2021 року, 13.09.2021 року, 01.11.2021 року, 21.12.2021 року, 15.02.2022 року та ухвалами Ленінського районного суду м. Полтави від 09.06.2022 року, від 29.07.2022 року, від 21.09.2022 року, від 18.11.2023 року.

Прокурор звернулася до суду з клопотаннями про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно кожного з обвинуваченого ОСОБА_6 , вказувала на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зазначила, що ризики, які стали підставою для застосування до обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зникли та не зменшилися, він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років з конфіскацією майна, не має постійного місця проживання не тільки на території м. Харкова та Харківської області, але й на території України, володіє навичками конспірації, тим паче з урахуванням запровадження воєнного стану, що визначено Верховним Судом як обставину, яка посилює процесуальні ризики у кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений може переховуватись від суду як на території України, так і виїхати за межі держави, що унеможливить досягнення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, та свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Наявність ризику, передбаченого ч. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовуються тим, що обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_19 , підтверджується в тому числі показаннями потерпілих та свідків, які судом не допитані, під час вчинення інкримінованих злочинів він застосовував до потерпілих психологічний вплив та погрожував насильством, небезпечним для життя та здоров`я, а відтак перебуваючи на свободі буде мати можливість здійснювати на потерпілих та свідків незаконний вплив, надаючи необхідні відомості для дачі показань, що перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні. Характер та конкретні обставини інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень свідчать про їх підвищену суспільну небезпеку, у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Враховуючи встановлені досудовим розслідуванням обставини злочинної діяльності обвинуваченого, наполегливість при досягненні злочинної мети, що свідчить про завзятість злочинних намірів і схильність до подальшого вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, вважає, що об`єктивно існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення. Вказані обставини унеможливлюють запобігання зазначеним ризикам, шляхом обрання більш м`якого запобіжного заходу.

Учасники процесу заперечували проти клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що клопотання прокурора ґрунтується на припущеннях, є неаргументованим, наведені прокурором обставини не відповідають дійсності.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 зазначила, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, якими обґрунтована необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно її підзахисного, до клопотання не додано докази обставин, якими прокурор обґрунтовує клопотання, в тому числі щодо відсутності у ОСОБА_6 постійного місця проживання, вчинення злочинів на території іншої держави, твердження про можливий тиск на свідків у кримінальному провадженні безпідставні, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні єдиного кримінального правопорушення, свідки якого відсутні, клопотання прокурора не відповідає вимогам КПК України та суперечить практиці ЄСПЛ, прокурором не доведено неможливість застосування до обвинуваченого іншого більш м`якого запобіжного заходу. Просила у задоволенні клопотання прокурора відмовити.

При вирішенні клопотання прокурора суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

В ч. 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Згідно положень п. "С" ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Як встановлено в ч. 1, 3 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд у відповідності до ст. 178 КПК України при вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 суд враховує, що він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень в складі організованої групи, які пов`язані з застосуванням погрози насильством і заподіянням фізичних страждань потерпілим, відповідно до положень ст. 12 КК України інкриміновані кримінальні правопорушення віднесені до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна, його роль в інкримінованих злочинах, а також дані про особу обвинуваченого, який офіційно не працює та не має офіційних джерел отримання прибутку, тоді як обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти власності, не одружений, тобто не має стійких соціальних зв`язків, не має постійного місця проживання, є особою без громадянства, його вік, репутацію, майновий стан, та оцінюючи встановлені обставини у сукупності, з урахуванням того, що у зв`язку зі зміною підсудності розгляду даного кримінального провадження його розгляд має розпочинатись з початку зі стадії підготовчого судового засідання, у зв`язку з чим даним складом суду жодні докази не досліджувались, свідки та потерпілі не допитувались, вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав стверджувати, що він може ухилитись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, які на даний час не допитані та анкетні дані і місце проживання яких йому відоме з матеріалів справи, з метою зміни ними показань, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Сам факт перебування обвинуваченого в умовах ізоляції певний період часу, на переконання суду, не свідчить безперечно про таку його зміну, яка дає підстави припускати зменшення суспільної небезпечності інкримінованих діянь і особи обвинуваченого та є приводом до такої істотної зміни обставин, що б виключали можливість реалізації ризиків, необхідність запобігання яким стала підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

З огляду на вищенаведене, суд вважає обґрунтованими і такими, що заслуговують на увагу, доводи прокурора про наявність підстав для продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді.

Жодних даних, які свідчать про наявність таких обставин, які можуть істотно вплинути на можливість продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , та стати підставою для скасування запобіжного заходу чи зміни запобіжного заходу на інший більш м`який, стороною захисту не надано та судом в ході судового розгляду справи не встановлено, у зв`язку з чим суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу.

Заслухавши пояснення учасників процесу, враховуючи доведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобігання яким було підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , та які на теперішній час не зникли, а також те, що, на переконання суду, застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, в тому числі домашнього арешту чи особистого зобов`язання, в даний час є неможливим, позаяк з огляду на наявні у розпорядженні суду дані про особу обвинуваченого, зміст пред`явленого обвинувачення та інші конкретні обставини справи не здатне забезпечити належну процесуальну поведінку та реалізацію завдань кримінального провадження, визначених в ст. 2 КПК України, тим паче у зв`язку з військовою агресією проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, з приводу застосування особистої поруки та застави жодна особа у встановленому законом порядку не зверталась, суд приходить до висновку про доведеність підстав для продовження застосування раніше обраного запобіжного заходу та оскільки судовий розгляд справи не завершений, з метою забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, а також повного, всебічного та об`єктивного судового розгляду даної справи, вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого на 60 днів, без визначення розміру застави з урахуванням положень ч. 4 ст. 183 КПК України.

Керуючись ст. 331 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів з 10 січня 2023 року по 10 березня 2023 року включно без визначення розміру застави.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_1