ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2023 року                        місто Чернівці справа № 721/390/22

провадження №22-ц/822/63/23

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Височанської Н.К.,

суддів: Лисака І.Н., Перепелюк І.Б.

секретар Тодоряк Г.Д.

за участю: відповідача – ОСОБА_1 , законного представника ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3

учасники справи:

позивач – ОСОБА_4 ,

відповідач – ОСОБА_1 , законний представник якого ОСОБА_2 ,  

треті особи:   ОСОБА_5 ,  Орган опіки та піклування Путильської селищної ради Вижницького району Чернівецької області

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , на ухвалу Путильського районного суду Чернівецької області від 30 листопада 2022 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Стефанко У.Д.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та рух справи

У червні 2022 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , законним представником якого є ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, згідно уточнених позовних вимог просила визнати недійним заповіт, складений 01 жовтня 2022 року від імені ОСОБА_6 в КНП «Путильська багатопрофільна лікарня» на ім`я ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що цей заповіт складено особою, яка не усвідомлювала своїх дій та не могла ними керувати, а також тому, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі внаслідок тяжкої хвороби.

В поданій позовній заяві позивач вказувала, що у разі необхідності нею буде ініційовано проведення посмертної судово-психіатричної експертизи.

28 вересня 2022 року ухвалою Путильського районного суду Чернівецької області закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті на 12 жовтня 2022 року (том 2 а.с.10).

30 листопада 2022 року представник позивачки ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про призначення судово-медичної експертизи. Клопотання мотивоване тим, що в процесі розгляду цивільної справи необхідно дослідити обставини складання заповіту 01 жовтня 2020 року ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час ознайомлення з оригіналом медичної карти стаціонарно хворого ОСОБА_6 ним було виявлено, що стан хворого описаний лікарем ОСОБА_8 01 жовтня 2020 року зазначено як тяжкий, за рахунок серцево-легеневої недостатності, свідомість хворого була на рівні сопору. Пізніше цього ж дня зроблено запис лікарем ОСОБА_8 у медичній картці хворого ОСОБА_6 – загальний стан хворого покращився, хворий в свідомості, адекватний, скарги на загальну слабкість. Обов`язковість призначення такої експертизи обумовлена необхідністю надання оцінки вищевказаним фактам із застосуванням необхідних спеціальних знань в галузі медицини щодо матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справі, що дозволить встановити істину в даній справі шляхом проведення судово-медичної експертизи, визначивши запитання:

- яке саме захворювання ОСОБА_6 призвело до стану, який в його медичних документах описаний, як сопор, яким він був: короткочасним чи стабільним;

- який був психічний стан хворого ОСОБА_6 під час його перебування в стані сопору, чи міг він усвідомлювати свої дії і керувати ними?

- приймаючи до уваги стан хворого на 12:05 годину 01.10.2020 року, якими були його здатність реагувати на зовнішні події, яким був стан його свідомості і як саме описано це в медичних документах?

- чи можна було, зважаючи на стан хворого на 12:05 годину 01.10.2020 року покращити його загальний стан хворого ОСОБА_9 , застосувавши сильнодіючі медикаменти?

- чи можна було змінити стан хворого ОСОБА_6 на краще шляхом застосування ліків, зазначених в листку виконання призначень та спостереження за хворим ОСОБА_6 01.10.2020 року, а саме за допомогою цефріаксон та фленокс, а також дотації кисню,-

- якщо покращення стану хворого ОСОБА_6 після 12:05 годили 01.10.2020 року і було можливе, то чим це підтверджується з позиції доказової медицини?

- чи вказано в медичних документах, коли саме хворий ОСОБА_6 01.10.2020 року вийшов із стану сопору, як довго це тривало і чим це підтверджується?

- чи могли якісь інші фактори, крім призначення лікування, призвели до виходу хворого ОСОБА_6 зі стану сопору 01.10.2020 року?

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Путильського районного суду Чернівецької області від 30 листопада 2022 року клопотання позивачки ОСОБА_4 – задоволено частково. Призначено по справі комплексну посмертну судово-медичну та судово-психіатричну експертизу відносно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 Ковальчука ОСОБА_10 на вирішення яких поставлено наступні питання:

1. Яке саме захворювання ОСОБА_6 призвело до стану, який в його медичних документах описаний, як сопор, яким він був: короткочасним чи стабільним?

2. Чи усвідомлював значення своїх дій та чи міг керувати ними, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 Ковальчук ОСОБА_11 на момент складання заповіту 01 жовтня 2020 року, посвідченого медичним директором КНП «Путильська ЦРЛ» Вовк Галиною Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за № 5/2020 ?

3. Приймаючи до уваги стан хворого ОСОБА_6 на 12:05 год. 01.10.2020 року, якими були його здатність реагувати на зовнішні події, яким був стан його свідомості?

4. Чи можна було, зважаючи на стан хворого ОСОБА_6 о 12:05 год. 01.10.2020 року, змінити стан хворого на краще шляхом застосування ліків, зазначених в листку виконання призначень та спостереження за хворим 01.10.2020 року, а саме за допомогою ліків Цефріаксон та Фленокс, а також дотації кисню?

5. Чи можливо з медичних документів хворого ОСОБА_6 визначити момент виходу із стану сопору 01.10.2020 року, якщо так, то як довго це могло тривати?

Проведення експертизи доручено експертам КМУ "Обласне бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров`я Чернівецької обласної державної адміністрації", що знаходиться за адресою 58009, м. Чернівці, вул. Кишинівська, 2, та експертам Чернівецької філії судово-психіатричних експертиз ДУ "Інститут психіатрії, судово-спихіатричної експертизи та моніторингу наркотиків міністерства охорони здоров`я України, що знаходиться за адресою: 58005, м. Чернівці, вул. Мусоргського, 2.

У розпорядження експертів вирішено надати матеріали цивільної справи №721/390/22, які містять медичну документацію.

На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , просить ухвалу суду першої інстанції від 30 листопада 2022 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, порушенням принципу змагальності сторін, що призвело до безпідставного зупинення розгляду справи. Вказали, що клопотання про призначення експертизи відноситься до заходів забезпечення доказів, однак позивачем не було сплачено судовий збір за подання такого клопотання. У зв`язку з чим суд першої інстанції повинен був залишити таке клопотання без розгляду. Також, суд призначив комплексну посмертну експертизу, включивши до її складу посмертну психіатричну експертизу, хоча стороною позивача таке клопотання не заявлялося та відповідно є самостійною ініціативою суду, направленою на збирання доказів для сторони позивача, що чинним законодавством не передбачено.

Крім цього, клопотання про призначення експертизи не могло бути задоволене на стадії розгляду справи по суті і будь яких обґрунтувань чому таке клопотання не було заявлене на стадії підготовчого розгляду суду не надано.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_4 в інтересах якої діє адвокат Рогалевич А. просив залишити ухвалу Путильського районного суду Чернівецької області від 30 листопада 2022 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказав, що судом першої інстанції не було порушено норм процесуального та матеріального права. Зокрема, суд першої інстанції правомірно на стадії розгляду справи по суті задовольнив подане клопотання, оскільки були поважні причини передбачені ст.222 ЦПК України. Вказав, що він неодноразово на стадії підготовчого провадження звертався до суду з клопотанням про забезпечення доказів шляхом їх витребування і тільки після ознайомлення з оригіналами медичної документанції та допиту свідків однозначно виникла необхідність у проведенні даної експертизи.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Ухвала суду першої інстанції, мотивована тим, що з метою правильного та всебічного розгляду справи із урахуванням предмету спору, заслухавши свідків по справі вважав необхідним клопотання сторони позивача задовольнити та призначити у справі комплексну посмертну судово-медичну та судово-психіатричну експертизи, оскільки для з`ясування обставин, що мають істотне значення для вирішення цієї справи, зокрема загального стану здоров`я та психічного стану спадкодавця на момент посвідчення заповіту під час перебування останнього у медичному закладі, необхідні спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

В силу ст.11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом положень ч. 5 вищевказаної статті суд не може перешкоджати учасникам справи у поданні доказів і зобов`язаний сприяти у поданні (забезпеченні) відповідних доказів, якщо їх подання є утрудненим або неможливим.

Відповідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч.1,2 ст. 77 ЦПК України).

Положеннями ч.ч.1-8 ст.83 ЦПК України визначений наступний порядок подання доказів.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

В силу ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до ч.ч.4-6 ст. 103 ЦПК України, питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Відповідно ч.1 ст. 104 ЦПК України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Призначення та проведення експертизи у цивільному судочинстві регулюється ст.ст.103-113 ЦПК України, Законом України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року №4038-XII та Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

В порядку п.1.4. Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України №6   від 17 січня 1995 року, до компетенції судово-медичної експертизи належить, зокрема, експертиза за матеріалами кримінальних та цивільних справ.

Проведення   судово-медичної   експертизи   здійснюється фахівцями державних установ судово-медичних експертиз МОЗ України (п.1.5. цієї Інструкції).

Пленум Верховного Суду України у Постанови № 8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» роз`яснював, що судово-психіатрична експертиза призначається, коли вирішення кримінальної або цивільної справи залежить від визначення психічного стану особи на час вчинення нею певного діяння (бездіяльності) чи укладення угоди за наявності сумнівів щодо її спроможності усвідомлювати значення своєї поведінки внаслідок психічної хвороби або тимчасового розладу душевної діяльності (п.14). Судово-медична експертиза призначається у випадках, коли для вирішення питань, що виникли у справі, необхідні спеціальні знання в галузі медицини (п.16).

У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі №331/6453/18 вказано на те, що належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів.

Отже, діючим цивільним процесуальним законодавством передбачено, що експертиза у справі призначається судом у разі необхідності з`ясування фактичних обставин, що становлять предмет доказування. Також за змістом вказаних норм кожна сторона має право надавати суду докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються,   обставин, для з`ясування яких  необхідні спеціальні знання - висновки експертизи. У разі, якщо у сторони відсутня можливість самостійно надати  висновок, відповідна сторона вправі заявити перед судом клопотання про призначення відповідної експертизи у строки визначені процесуальним законом.  

З наведених обставин справи вбачається, що за вимогами позову предметом спору є визнання недійним заповіту, складеного 01 жовтня 2022 року від імені ОСОБА_6 в КНП «Путильська багатопрофільна лікарня» на ім`я ОСОБА_1 , які обґрунтовуються тим що цей заповіт складено особою, яка не усвідомлювала своїх дій та не могла ними керувати, а також тому, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі внаслідок тяжкої хвороби.

Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Тлумачення статті 225 ЦК України свідчить, що правила цієї статті поширюються на випадки, коли фізична особа хоча і є дієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

У постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №161/17119/16-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 522/25597/13-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 311/3823/15 зазначається, що розгляд вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 225 ЦК України здійснюється з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, які підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент укладення оспорюваного правочину особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

Відтак, питання, на яке позивач бажає отримати відповідь, має безпосередній зв`язок з вказаною підставою позову, і на нього можна отримати відповідь лише експертним шляхом, призначивши судову експертизу.

Встановлення неспроможності особи, яка померла, у момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними відбувається, зокрема, з урахуванням як висновку посмертної судово-психіатричної експертизи, яка відповідно п.2 ч.1 ст. 105 ЦПК України є обов`язковою, так й інших доказів, що підтверджують чи спростовують заявлені у справі вимоги.

Аналогічні висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 523/14606/13-ц, від 20 червня 2018 року у справі №161/17119/16-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 278/4583/13-ц.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, викладеної у справі «Дульський проти України» (заява №61679/00), експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури та призначається у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Матеріали справи свідчать, що предметом доказування у цій справі в тому числі є і психічний стан спадкодавця ОСОБА_6 станом на час написання оскаржуваного заповіту.

Судова практика вказує на те, що належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, можуть бути відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів, покази свідків, як у сукупності, так і окремо.

А отже можна погодитись з висновком суду першої інстанції про доцільність призначення судової експертизи для визначення стану спадкодавця, як тяжкого та/або безпорадного, що виник внаслідок хвороби.

Колегія суддів вважає, що задовольняючи клопотання про призначення комплексної посмертної судово-медичної та судово-психіатричної експертизи, суд першої інстанції правильно виходив з необхідності дотримання засад рівних можливостей сторін у доказуванні з метою забезпечення змагальності в доведенні та повного і об`єктивного встановлення обставин справи, психічного стану ОСОБА_6 під час укладення ним 01 жовтня 2020 року спірного правочину.

Слід погодитись з твердженням сторони відповідача про те, що позивачем був порушений порядок на звернення з таким клопотанням. Разом з тим, такий доказ, як висновок експерта щодо наявності тяжкого та/або безпорадного стану особи, не міг бути поданий самостійно, так вся медична документація витребовувалась судом в ході розгляду справи. Вказане є також однією з умов призначення експертизи судом визначеної у ч. 1 ст. 103 ЦПК України. Іншою умовою призначення експертизи судом дана процесуальна норма визначає – з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Згідно правової позиції Верховного Суду викладеній в постанові від 11 серпня 2021 року у справі №191/2592/19, вбачається, що такого роду клопотання як призначення експертизи у справі, за правилами статті 189 ЦПК України, повинні бути заявлені на стадії підготовчого провадження. При цьому суд має сприяти у вирішенні спору, а тому призначення у справі експертизи на стадії розгляду справи по суті не становить порушення таким судом норм процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом стадійності при призначенні експертизи не заслуговують на увагу, оскільки керуючись положеннями цивільно-процесуального законодавства, для встановлення істинності у справі та з метою виконання завдань правосуддя призначення у справі експертизи на стадії розгляду справи по суті не є порушенням судом норм процесуального права.

Щодо посилань апелянта з приводу того, що позивач у клопотанні просив призначити судово медичну експертизу, а суд призначив комплексну судово-медичну та судово-психіатричну експертизу, колегія суддів вважає такі аргументи апелянта не обґрунтованими, оскільки в поданому позові одним із обґрунтувань позовних вимог є розлади психічного стану спадкодавця ОСОБА_6 , а також в поданому позивачем клопотанні про призначення судово-медичної експертизи ставляться позивачем питання, які входять до предмету дослідження саме судово-психіатричної експертизи, а отже судом першої інстанції правильно обраний вид призначеної експертизи, що відповідає вимогам ч.ч.4-6 ст. 103 ЦПК України.

Крім цього, апелянт звертаючись із апеляційною скаргою вказує, що позивачем по справі не сплачено судовий збір за подання клопотання про проведення судової експертизи, а тому суд першої інстанції повинен був залишити подане клопотання без розгляду.

Апеляційний суд, відхиляючи вказані доводи апеляційної скарги і зазначає наступне.

Відповідно до ст.116 ЦПК України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Згідно із п.п. 3-4 ст.117 ЦПК України за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

В свою чергу, згідно п. 8 ППВССУ від 17.10.2014 р. № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» сплата судового збору у випадку, передбаченому підпунктом 13 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, за подання до суду заяви про забезпечення доказів здійснюється лише за умови, що така заява розглядається у процесуальному порядку, визначеному статтею 135 ЦПК, а не за подання клопотань про витребування доказів (виклик до суду свідків, призначення експертизи, витребування письмових чи речових доказів тощо), які розглядаються відповідно до статті 130 ЦПК у попередньому судовому засіданні чи статті 168 ЦПК у судовому засіданні.

За змістом п.п.4 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено справляння судового збору за подання заяви про забезпечення доказів, а не клопотання про призначення експертизи, за подачу якого не сплачується судовий збір, натомість, судом вирішується питання на кого зі сторін покладається обов`язок оплати проведення експертизи.

З цього можна дійти висновку, що за подання клопотання про призначення експертизи, судовий збір не повинен сплачуватися.

На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов вірного висновку, що з метою повного та об`єктивного встановлення всіх обставин справи та правильного вирішення спору, оскільки для прийняття рішення у цивільній справі потрібні спеціальні знання, слід призначити комплексну посмертну судово-медичну та судово-психіатричну експертизу.

Інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Путильського районного суду Чернівецької області від 30 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий                                               Н.К.Височанська

Судді: І.Н.Лисак

                                                                                   І.Б.Перепелюк