ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 644/6352/20 Номер провадження 22-ц/814/904/23Головуючий у 1-й інстанції Глібко О.В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув в режимі відеоконференції у м.Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на  рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 22 квітня 2021 року (час ухвалення судового рішення з 11:41:31 до 12:35:09; дата виготовлення повного текста судового рішення – 27 квітня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом вселення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

у с т а н о в и в :

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом передачі йому ОСОБА_2 ключів від вхідних дверей зазначеної житлової квартири та вселення до квартири.

Стягнути з відповідача судовий збір, що був сплачений під час звернення до суду.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що, починаючи з 2003 року, він та відповідачка мешкали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання з відповідачкою без реєстрації шлюбу між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство. За час спільного проживання ними було придбано за спільні кошти квартиру, автомобіль, предмети домашнього вжитку. В 2009 році вони зареєстрували шлюб офіційно. 16.09.2004 року вони уклали договір позики для придбання нерухомості, відповідно до умов якого відповідачка отримала від ОСОБА_3 9 254 дол. США, а 06.06.2005 року між ними була укладена додаткова угода, згідно якої було визначено, що позичальник отримав 11 881 дол. США. Після отримання позики вони з відповідачкою змогли придбати квартиру АДРЕСА_1 , яку передали в іпотеку ОСОБА_3 . Придбавши спільну квартиру, вони вдвох зареєструвалися в ній та фактично до моменту розлучення продовжували проживати разом. У 2017 році вони разом з відповідачкою закінчили виплату позики, тому 13.08.2017 року в реєстр іпотек був внесений запис про припинення іпотеки в зв`язку із виконанням умов договору. Після розлучення, скориставшись його відсутністю у квартирі, відповідачка змінила замки на вхідних дверях та повідомила, що доступу до квартири він мати не буде. Іншого житла ніж спірна квартира, він не має, його особисті речі до сих пір знаходяться в квартирі і він не має змоги їх забрати.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду  міста Харкова  від 22 квітня 2021 року відмовлено за недоведеністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Євланов ОСОБА_4 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що висновок суду про встановлення сервітуту відносно спірної квартири, який був припинений у зв`язку із розірванням шлюбу, є помилковим, оскільки спірна квартира не є чужим майном для позивача, він вселився і проживав у ній на законних підставах.

Посилання суду першої інстанції на наявність у провадженні суду іншого спору, а саме про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування спірною квартирою, є безпідставним, оскільки відсутнє рішення будь-яке судове рішення з цього питання.

Суд мав врахувати при вирішенні цього спору правові висновки, викладені у постанові ВП ВС від 13 жовтня 2020 року (справа № 447/455/17).

У відзиві адвокат Онопко В.С., представник ОСОБА_2 , посилаючись на необгрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Звертається увага на те, що позивач не довів належними і допустимими доказами те, що він набув право власності на спірну квартиру.

Суд першої інстанції у відповідності до правового висновку, викладеного у постанові ВП ВС від 13 жовтня 2020 року (справа № 447/455/17), врахував баланс інтересів сторін спору, зважаючи на площу квартири і вимоги ЖК УРСР щодо норми жилої площі на одну особу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2021 року справу передано в провадження колегії суддів Харківського апеляційного суду.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 13.10.2021 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 13.10.2021 року закінчено підготовку до апеляційного розгляду та призначено справу до розгляду в апеляційній інстанції у судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного суду.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовженого строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.

Указом Президента України від 18.04.2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17.05.2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 03.08.2022 року справу передано до провадження колегії суддів під головуванням судді Лобова О.А., суддів учасників колегії Дорош А.І., Триголов В.М.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення, у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору позики від 16.09.2004 року, укладено між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , відповідачка прийняла від позикодавця ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 9 254 дол. США (а.с.5).

16.09.2004 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, згідно якого іпотекодавець ( ОСОБА_5 ) передав, а іпотекодержатель ( ОСОБА_3 ) прийняв у заставу квартиру АДРЕСА_1 (а.с.8).

06.06.2005 року між позикодавцем ОСОБА_3 та позичальником ОСОБА_5 укладена додаткова угода до договору позики від 16.09.2004 року, згідно якої позичальник отримала грошові кошти в сумі 11 881 дол. США (а.с.7).

       18.07.2009 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 укладено шлюб, про що Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції складено актовий запис № 259 та видано свідоцтво про шлюб (а.с.10).

        ОСОБА_1 вселився і має зареєстроване місце проживання у спірній квартирі з липня 2010 року.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28.02.2020 року № 202284422, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15.09.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Гриценко Є.В. (а.с.27).

       Шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розірваний рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 09 січня 2020 року (а.с.29).

        Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 не має доступу до спірної квартири.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не є членом сім`ї відповідачки (власника спірної квартири), тому його право користування цієї квартирою підлягає припиненню на вимогу власника житла.

Окрім того, суд першої інстанції прийняв до уваги, що спірна квартира є однокімнатною, має житлову площу 17,6 м.кв., тоді як норма жилої площі на одну особу згідно ст.47 ЖК УРСР складає 13,65 м.кв.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з таких міркувань.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.

У постановах Верховного Суду від 22 вересня 2021 року (справа №754/8540/19), від 26 квітня 2022 року (справа №501/1294/20) викладений правовий висновок про те що: «до членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу».

       Матеріалами справи підтверджується і не заперечується відповідачкою, що позивач вселився, зареєстрував своє місце проживання у спірній квартирі за її згодою і мешкав у цій квартирі як член сім`ї власника.

       Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою, отже висновок суду першої інстанції про можливість припинення права користування квартирою на вимогу власника (відповідачки) є необгрунтованим, оскільки у межах цього спору не може вирішуватися вимога про припинення права користування житлом колишнього члена сім`ї власника житла.

        У справі № 447/455/17, переглянутій ВП ВС (постанова від 13 жовтня 2020 року), на яку посилаються обидві сторони, був інший предмет спору – вимога про виселення, а також відмінні фактичні обставини, зокрема наявність у колишнього члена сім`ї власника житла іншого зареєстрованого місця проживання.

Отже, тільки той факт, що спірна квартира є однокімнатною, має житлову площу 17,6 м.кв., тоді як норма жилої площі на одну особу згідно ст.47 ЖК УРСР складає 13,65 м.кв., не може бути підставою для позбавлення позивача права на проживання у спірній квартирі, враховуючи також відсутність даних про наявність у позивача іншого житла.

       Позивачем вимог про встановлення факта проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не заявлено, у справу належних, допустимих і достатніх доказів про придбання спірної квартири за спільні кошти не надано, тому висновки суду першої інстанції про те, що спірна квартира є особистою власністю відповідачки, а позивач вселився до неї, зареєстрував місце проживання за її згодою як член сім`ї власника, є обґрунтованим.

       В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові обставини і відповідні докази, які б спростовували висновки суду у цій частині.

       З наведених мотивів рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове по суті заявлених вимог, а саме про задоволення позову.

        Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

       З матеріалів справи убачається, що за подання позову ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 860 грн (а.с.1), за подання апеляційної скарги на рішення суду – 1 291 грн 50 коп судового збору (а.с.145).

       Оскільки позов задоволений у повному обсязі, то із ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_1 860 + 1 291,50 = 2 151,50 грн витрат зі сплати судового збору.

       Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд  

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 22 квітня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом вселення задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом покладення на ОСОБА_2 обов`язку передати ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей зазначеної житлової квартири; вселити ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1

Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_3 ) 2 151,50 грн витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 09 січня 2023 року.

Головуючий суддя                                                     О.А. Лобов

         Судді:                                                                             А.І. Дорош

                                                                                                 В.М.Триголов