Справа № 450/1611/21                                Головуючий у 1 інстанції: Добош Н.Б.

Провадження № 22-ц/811/3768/21                        Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія: 77

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       13 грудня 2022 року                                                        м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря – Юзефович Ю.І.,

з участю: позивача, його представника – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

У травні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 02 квітня 2021 року №443-к про його звільнення з роботи, поновити на посаді старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Львівській області або рівноцінній посаді – старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки із визначенням робочого місця у Львівській області; стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по день поновлення на роботі.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що працював в Державній службі України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на посаді старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Львівській області. Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 02.04.2021 року №443-к його звільнено із займаної посади 05.04.2021 року, у зв`язку із скороченням штату працівників Укртрансбезпеки на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Вважає своє звільнення неправомірним, таким, що проведене з недотриманням норм чинного законодавства і яке порушує його право на працю, закріплене ст.43 Конституції України.

Так, наказом Укртрансбезпеки від 09.09.2020 року №340 «Про впорядкування структури Укртрансбезпеки» відділи Управління ліквідовувались, зокрема, й відділ державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті, в якому працював позивач, а саме Управління реорганізовувалось шляхом злиття разом із Управлінням Укртрансбезпеки у Закарпатській та Івано-Франківській областях у Західне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки. Така структура вводилась у дію з 15.10.2020 року Наказом від 13.10.2020 року №390 «Про введення у дію структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті на 2020 рік», введений у дію з 15.10.2020 року новий штатний розпис Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки із відділом державного контролю за безпекою на транспорті у Львівській області та надання адміністративних послуг у Львівській області. Це, на думку позивача, означало, що його посада з 15.10.2020 року вже була ліквідована і його необхідно було звільнити або перевести на нову посаду, однак, цього роботодавцем не було зроблено. Натомість, Укртрансбезпека спочатку провела зміни в організації виробництва та праці, скоротивши штати, а потім попередила позивача про вивільнення, оскільки попередження про наступне вивільнення позивач отримав 02.11.2020 року, та у цьому попередженні було зазначено, що посада вже скорочена. Позивача було звільнено з 05.04.2021 року із покликанням на зміни у штатному розписі на 2020 рік, натомість, у 2021році штатний розпис на 2020 рік втратив чинність, оскільки був ухвалений штатний розпис на 2021рік. Тому, вказує, що звільняти його можна було у випадку змін в організації виробництва та праці, у тому числі скорочення чисельності та штату у зв`язку із ухваленням штатного розпису Укртрансбезпеки на 2021 рік.

Окрім того, зазначає, що разом із попередженням про звільнення роботодавець зобов`язаний був запропонувати позивачу іншу роботу, проте, цієї вимоги закону роботодавцем не було виконано. Позивача було звільнено роботодавцем, не вживши жодних заходів з метою його працевлаштування. За приписами ч.1 ст.40, ч.ч.1, 3 ст. 49-2 КЗпП України, вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Однак, вакансій позивачу роботодавцем не було запропоновано. Окрім того позивач вказує, що всупереч норм законодавства трудова книжка була видана не у день звільнення, а 07.04.2021 року. Просив позов задовольнити.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 вересня 2021 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 02.04.2021 року №443-К «Про звільнення ОСОБА_4 ».

Поновлено ОСОБА_3 на посаді старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Львівській області з 02.04.2021 року.

Стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 31584 грн. 93 коп., без виключення сум податків та зборів.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, та поновлення.

Рішення суду оскаржив відповідач Державна служба України з безпеки на транспорті, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вказаного позову.

Апелянт зазначає, що відповідно до змін в штатному розписі на 2020 рік відповідач зобов`язувався запропонувати працівникам, посади яких підпадали під скорочення, іншу роботу, тому здійснивши детальний аналіз професійно-трудової діяльності ОСОБА_3 , дійшов висновку, що позивач мав менше переваг, які надають право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва та праці, порівняно з іншими особами, посади яких підпадали під скорочення. Вважає, що позивач не відноситься до категорій осіб, для яких існує заборона звільнення за ініціативою власника, а тому наявні невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, що призвели до неправильного вирішення справи.

Звертає увагу, що для вирішення даної справи не має значення, який штатний розпис діяв на момент звільнення позивача, оскільки 13.10.2021 року в Укртрансбезпеці відсутня посада старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, яку обіймав ОСОБА_3 .

Додає, що на день звільнення позивача були наявні дві вакантні посади старшого державного інспектора відділу державного контролю за безпекою на транспорті Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, проте, такі були запропоновані працівникам, які мали пільги та переважне право залишення на роботі.

На переконання апелянта, суд не дав належної правової оцінки доводам сторін та доказам, які вони подали в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Також наголошує, що судом не досліджувалося питання перебування позивача на обліку в Державному центрі зайнятості та отримання там відповідних виплат, які б мали враховуватись при визначенні розміру середнього заробітку за вимушений прогул.

Позивач ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи та вимоги апелянта.

Заслухавши пояснення сторони відповідача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з Державною службою України з безпеки на транспорті. З 02.01.2019 року у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті переведений на посаду старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Львівській області згідно наказу №2830-к від 19.12.2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.

Відповідно до пункту 1 Положення, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

03.03.2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №196-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби України з безпеки на транспорті», у пункті першого якого вказано про погодження пропозиції Міністерства інфраструктури і Державної служби з безпеки на транспорті щодо утворення територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби, реорганізувавши шляхом злиття відповідні територіальні органи зазначеної Служби за переліком згідно з додатком. Відповідно до пункту 2 вказаного розпорядження, Державна служба України з безпеки на транспорті повинна в установленому порядку забезпечити здійснення заходів, пов`язаних з виконанням пункту 1 цього розпорядження.

На виконання даного розпорядження Укртрансбезпекою 09.09.2020 року прийнято наказ №340 «Про упорядкування структури Укртрансбезпеки», відповідно до якого було, зокрема, реорганізовано шляхом злиття Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, з Управлінням Укртрансбезпеки у Закарпатській та Івано-Франківській областях у Західне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки. Затверджено структуру Укртрансбезпеки штатною чисельністю 613 осіб.

Наказом №390 від 13.10.2020 року «Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті на 2020 рік» введено в дію з 15.10.2020 року структуру, затверджену наказом Укртрансбезпеки від 09.09.2020 року №340 «Про упорядкування структури Укртрансбезпеки та штатний розпис Державної служби України з безпеки на транспорті на 2020 рік».

Згідно цього наказу, затверджено структуру Укртрансбезпеки штатною чисельністю працівників 613 осіб.

Наказами Укртрансбезпеки від 26.02.2020 року №81 «Про упорядкування структури Укртрансбезпеки», від 11.03.2020 року №99 «Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті на 2020 рік», які в подальшому втратили чинність на підставі наказу №390 від 13.10.2020 року та №360 від 24.09.2020 року, затверджено штатну чисельність працівників в 613 осіб.

Таким чином штатна чисельність Укртрансбезпеки в цілому не змінилась, посади старших державних інспекторів у структурі та штаті Служби залишились. При цьому, чисельність посад департаментів державного контролю та адміністративних послуг Укртрансбезпеки, затвердженої наказом №340 від 09.09.2020 року, в порівняні із структурою, затвердженою наказом від 26.02.2020 року №81, збільшилася на 175 посад.

Наказом Укртрансбезпеки №1628-к від 15.10.2020 року «Про попередження про заплановане вивільнення працівників Державної служби України з безпеки на транспорті» зобов`язано Департамент роботи з персоналом вжити заходи в установленому порядку щодо попередження про заплановане вивільнення працівників Укртрансбезпеки.

02.11.2020 року ОСОБА_3 отримав попередження про наступне вивільнення, в якому вказано, що згідно з наказами Укртансбезпеки введено в дію структуру та штатний розпис Уктрансбезпеки у новій редакції. У зв`язку з цим, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України повідомлено, що посада старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, яку обіймає ОСОБА_3 , скорочена. Вказано, що його буде звільнено не раніше ніж за два місяці з дня ознайомлення з попередженням про наступне вивільнення, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

21.12.2020 року профспілкою Укртрансбезпеки надано відповідь на лист від 25.11.2020 року №2069/8.1/14-20 про погодження профспілкою розірвання трудових договорів за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України з працівниками, в тому числі з ОСОБА_3 , у зв`язку із скороченням посад згідно із структурою та штатним розписом Укртрансбезпеки на 2020 рік, введених в дію наказом №390 від 13.10.2020 року із зазначенням дати звільнення – 04.01.2021 року без надання пропозицій наявних вакантних посад. Профспілкою зазначено, що при цьому, чисельність посад департаментів державного контролю та адміністративних послуг структури Укртрансбезпеки, затвердженої наказом від 09.09.2020 року №340, в порівнянні із структурою, затвердженою наказом від 26.02.2020 року № 81, збільшилась на 175 посад.

Профспілка Державної служби України з безпеки на транспорті наголосила про обов`язковість дотримання прав кожного працівника Служби, які гарантовані статтею 49-2 КЗпП України, та обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу при скороченні чисельності або штату працевлаштувати працівника, запропонувавши йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Зважаючи, що упорядкування структури Укртрансбезпеки проводиться без скорочення штату та постановою КМУ від 03.03.2020 року №162 збільшено граничну чисельність штату служби на 200 одиниць, первинна профспілкова організація працівників Укртрансбезпеки рекомендує Укртрансбезпеці запропонувати працівникам Служби за наявності вакансій посад, які відповідають їх займаним посадам, можливо в іншому регіоні, з метою залишення їх на роботі та відповідно до ст.49-2 КЗпП України.

За умови дотримання законодавчих вимог та нормативних актів профспілка не заперечувала щодо розірвання трудових відносин із вказаними в листі працівниками.

Наказом Укртрансбезпеки №39 від 04.02.2021 року введено в дію з 01.01.2021 року погоджений Міністерством фінансів України штатний розпис Укртрансбезпеки на 2021рік, що додається.

ОСОБА_3 звільнено з посади старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Львівській області з 05.04.2021 року у зв`язку із скороченням штату працівників Укртрансбезпеки відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України наказом Укртрансбезпеки №443-к від 02.04.2021 року.

У вступній частині даного наказу зазначено, що звільнення відбувається у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису Укртрасбезпеки, затверджених наказом від 13.10.2020 року №390 «Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті на 2020 рік» та наказу від 15.10.2020 року №1628-к «Про попередження про заплановане вивільнення працівників Державної служби України з безпеки на транспорті». Підставою зазначено попередження про наступне вивільнення від 02.11.2020 року.

У трудову книжку ОСОБА_3 внесено запис №28 від 05.04.2021 року про звільнення з посади старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Львівській області у зв`язку зі скороченням штату працівників Укртрансбезпеки відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, наказ №443-к від 02.04.2021 року.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч.1, п.4 ч.2 ст.42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року (з наступними змінами та доповненнями), розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Отже, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За правилами частини першої та третьої статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі №6-3048цс15.

Судом встановлена наявність вакантних посад у відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті, що підтверджується, зокрема: введеною в дію з 15.10.2020 року структурою, затвердженою наказами Укртрансбезпеки від 09.09.2020 року №340 «Про упорядкування структури Укртрансбезпеки» та штатними розписами Державної служби України з безпеки на транспорті; листом профспілки Укртрансбезпеки від 21.12.2020 року за вихідним №23178/0/7-20, із якого також слідує, що чисельність посад департаментів державного контролю та адміністративних послуг Укртрансбезпеки, затвердженої наказом від 09.09.2020 року №340, в порівняні із структурою, затвердженою наказом від 26.02.2020 року №81, збільшилася на 175 посад; письмовим поясненням відповідача, в якому відповідач вказав, що станом на 05.04.2021 року на момент звільнення позивача в Укртрансбезпеці були наявні дві вакантні посади старшого державного інспектора відділу контролю за безпекою на транспорті.

Попередження про наступне вивільнення, яким ОСОБА_3 повідомлено про скорочення посади, яку він обіймає, отримане ним 02.11.2020 року.

Твердження відповідача про те, що відповідно до структури Укртрансбезпеки, яка була затверджена наказом Укртрансбезпеки від 09.09.2020 року №340, у структурі Укртрансбезпеки відсутнє управління Укртрансбезпеки у Львівській області, в якому працював позивач, що в Укртрансбезпеці не відбулося скорочення чисельності працівників, а відбулось скорочення штату внаслідок зміни структури та штатного розпису, зокрема, посади старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Львівській області немає, ОСОБА_3 не відноситься до тих осіб, які мають переважне право на залишення на роботі в порівняні з іншими особами, посади яких підпадали під скорочення, тому Укртрансбезпека звільнила ОСОБА_3 в межах чинного законодавства, колегія суддів вважає безпідставним з огляду на те, що такі доводи не узгоджуються із встановленими по справі обставинами на підставі наявних доказів у справі, які у тому числі не містить будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження виконання відповідачем вимог статті 49-2 КЗпП України, яка зобов`язує власника або уповноваженого ним органу запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, враховуючи те, що штатна чисельність (613 осіб) після проведеної реорганізації, не змінилась.

Суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 05.12.2018 року у справі №161/9976/16-ц, в якому зазначено, що, оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 року у справі №800/538/17 вказано, що за приписами ч.1 ст.40, ч.ч.1, 3 ст.49-2 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч.3 ст.49-2 КЗпП України, роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду та існували на день звільнення.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (ч.1). При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (ч.2).

За правилами статті 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (ч.1). При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації (пункт 3); працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва (пункт 4) (частина 2).

Судом встановлено, що відповідно до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті №340 від 09.09.2020 року «Про упорядкування структури Укртрансбезпеки» проведено реорганізацію шляхом злиття Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, з Управлінням Укртрансбезпеки у Закарпатській та Івано-Франківській областях у Західне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки. Затверджено структуру Укртрансбезпеки штатною чисельністю 613 осіб.

Згідно довідки Департаменту роботи з персоналом Державної служби України з безпеки на транспорті від 17.06.2021 року за вих. №41241/8.1/18-21, станом на 05.04.2021 року в територіальних органах Укртрансбезпеки були наявні дві вакантні посади старшого державного інспектора відділу державного контролю за безпекою на транспорті Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, які були запропоновані працівникам Укртрансбезпеки, що мали пільги та переважне право залишення на роботі.

Згідно довідки Укртрансбезпеки, складеної директором Департаменту роботи з персоналом ОСОБА_5 , у структурі Укртрансбезпеки у період з 05.11.2020 року по 05.04.2021 року з`явились вакантні посади старших державних інспекторів структурних підрозділів Укртрансбезпеки в кількості 170 вакансій, які були заповнені як шляхом переведення, так і призначення.

З наведеного слідує, що у період з дня попередження позивача про наступне вивільнення до дня розірвання з ним трудового договору в Укртрансбезпеки були наявні вакантні посади, проте не були запропоновані ОСОБА_3 .

Також по справі встановлено, що відповідачем при вивільненні працівників у зв`язку із такими змінами в організації виробництва і праці, не обговорювалося питання переважного права залишення на роботі, оскільки належних доказів такого відповідачем не надано.

Разом з тим, по справі встановлено, що первинна профспілкова організація працівників Державної служби України з безпеки на транспорті не заперечувала щодо розірвання трудових договорів із працівниками, в числі яких є ОСОБА_3 , за умови дотримання зазначених у листі законів та нормативних актів, вказавши, що чисельність посад департаментів державного контролю та адміністративних послуг структури Укртрансбезпеки збільшилася на 175 посад та зважаючи на те, що упорядкування структури Державної служби України з безпеки на транспорті проводиться без скорочення штату і постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 року №162 збільшено граничну чисельність штату служби на 200 одиниць.

При цьому, первинна профспілкова організація працівників Державної служби України з безпеки на транспорті рекомендувала Державній службі України з безпеки на транспорті запропонувати працівникам Служби за наявності вакансій, посади, які відповідають їх займаним посадам, можливо в іншому регіоні, з метою їх залишення на роботі.

Таких поставлених умов відповідач при прийнятті рішення про звільнення позивача не виконав, тому не можна вважати, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог статті 49-2 та частини 1 статті 43 КЗпП України.

Згідно вимог статті 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (частина 1).

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником (частина 2).

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності (частина 3).

Судом не встановлено дотримання відповідачем зазначених вимог частини третьої статті 43 КЗпП України щодо розгляду подання у присутності працівника ОСОБА_3 , на якого воно внесено або розгляд подання при відсутності цього працівника за наявності його письмової заяви.

Таким чином, порушення вимог статті 43 КЗпП України в частині недотримання процедури розгляду подання про надання згоди на звільнення працівника з роботи у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП України), що також є достатньою підставою для поновлення працівника на роботі.

Зазначені обставини свідчать про невиконання відповідачем приписів частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України.

За наведеного, суд, розглядаючи спір по суті, з урахуванням зазначених норм КЗпП України, висновків, викладених у згаданій постанові Верховного Суду України, та зазначених обставин справи, дійшов правильного висновку, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог ст.49-2 КЗпП України.

Отже, висновки суду про задоволення позову та визнання незаконним наказу Державної служби України з безпеки на транспорті про звільнення позивача із займаної посади за №443-К від 02.04.2021 року, поновлення його на роботі, відповідають фактичним обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані, тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з цього питання, у зв`язку з чим вважає доводи апеляційної скарги, що звільнення позивача відбулось у встановленому законодавством порядку, безпідставними.

Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (ч.1). При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч. 2).

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих в абзацах 3-4 пункту 32 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06 листопада 1992 року, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час.

При цьому, враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року №348).

Таким чином, є законні підстави для винесення рішення про виплату позивачу середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Згідно з абзацом третім пункту 2 цього Порядку, середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку №100, основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на час відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку №100).

ОСОБА_3 звільнено 05.04.2021 року із займаної посади наказом Державної служби України з безпеки на транспорті №443-К від 02.04.2021 року.

Згідно довідки, виданої Державною службою України з безпеки на транспорті №04/142 від 10.08.2021 року про середній заробіток, середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 складає 289 грн. 77 коп.

Час вимушеного прогулу ОСОБА_3 , внаслідок незаконного звільнення – з 06.04.2021 року по 13.09.2021 року складає 109 днів. Отже, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу складає 31584 грн. 93 коп. (в тому числі податки та збори, які вираховуються роботодавцем при виплаті заробітної плати), тому вказана сума середнього заробітку підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду по суті вирішення спору і не вказують на допущення судом порушення норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

У зв`язку з перебуванням суддів у відпустці в період з 16 по 30 грудня 2022 року, повний тест постанови складений в перший робочий день після відпустки – 02 січня 2023 року.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 02 січня 2023 року.

Головуючий                                                        С.М. Бойко

Судді:                                                         С.М. Копняк

                                                                               А.В. Ніткевич