У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.01.2023 Справа №607/24151/13-ц

                                                                                       м. Тернопіль

               Тернопільський міськрайонний суд в Тернопільській області в складі:

головуючого судді                                        Герчаківської О.Я.,

за участю секретаря судового засідання                Крук А. В.,

                        державного виконавця                                Любого А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі подання головного державного виконавця Любого Андрія Володимировича, погоджене начальником відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Володимиром Банахом про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника – фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб,

В С Т А Н О В И В :

05 січня 2023 року на адресу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшло подання головного державного виконавця Любого Андрія Володимировича, погоджене начальником відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Володимиром Банахом про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника – фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

В обґрунтування подання зазначено, що у відділі перебуває виконавче провадження № 45151738 відкрите 23 жовтня 2014 року з примусового виконання виконавчого листа № 607/24151/13–ц від 06 лютого 2014 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом про: Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі по 350 грн щомісячно на кожну дитину, починаючи стягувати із 25 грудня 2013 року до досягнення дітьми повноліття.

Ураховуючи, що виконавче провадження відкрите 23 жовтня 2014 року на даний час не виконано ТМВ ДВС ПМУ МЮ вважає, що потрібно надати дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно оскільки іншого майна у ході обстеження майнового стану боржника не виявлено.

20 жовтня 2014 року у відділ надійшла заява стягувана про відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст. ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) 23 жовтня 2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Ураховуючи вимоги ст. 41 Закону державним виконавцем 23 жовтня 2014 року винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Керуючись ст. 68 Закону державним виконавцем 23 жовтня 2014 року було винесено постанову про стягнення боргу із пенсії боржника та направлено для виконання Головному бухгалтеру УПФУ в м. Тернополі.

13 листопада 2014 року державним виконавцем проведено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів з якого встановлено, що боржником сплачено 3600 грн аліментних платежів.

28 квітня 2016 року надійшла заява стягувана, у якій вона просить видати довідку про отримання аліментів.

11 травня 2016 року державним виконавцем видано стягувачу довідку про отримання аліментів.

04 січня 2019 року надійшла заява стягувана, у якій вона просить видати довідку про отримання аліментів.

23 січня 2019 року державним виконавцем видано стягувачу довідку про отримання аліментів.

29 листопада 2021 року державним виконавцем проведено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, з якого встановлено, що за боржником числиться заборгованість у розмірі 133 950,42 грн.

24 квітня 2021 року на службову електронну адресу державного виконавця надійшов адвокатський запит, на який 28 квітня 2022 року надано відповідь та надіслано адвокату засобами електронного зв`язку, а саме службова електронна пошта державного виконавця.

07 квітня 2022 року державним виконавцем проведено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів з якого встановлено, що за боржником числиться заборгованість у розмірі 147 558,42 грн.

09 травня 2022 року державним виконавцем проведено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, з якого встановлено, що за боржником числиться заборгованість у розмірі 150 335,42 грн.

25 травня 2022 року, враховуючи вимоги ст. 18 Закону та у зв`язку із надходженням клопотання представника стягувана направлено ряд запитів у реєструючі установи для обстеження майнового стану боржника.

25 травня 2022 року у відділ надійшли відповіді на запити від ДПСУ про відсутність даних щодо перетину боржником кордону.

25 травня 2022 рокунадійшли відповіді від ДФС про відсутні у боржника джерела доходів та рахунки на яких могли б міститися кошти на які можна звернути стягнення.

07 червня 2022 року державним виконавцем проведено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів з якого встановлено, що за боржником числиться заборгованість у розмірі 151 962,42 грн.

07 липня 2022 року державним виконавцем проведено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, з якого встановлено, що за боржником числиться заборгованість у розмірі 155 889,42 грн, яку додано до АСВП для можливості ознайомлення через доступ сторін до виконавчого провадження.

04 серпня 2022 року державним виконавцем проведено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів з якого встановлено, що за боржником числиться заборгованість у розмірі 158 855,42 грн, яку додано до АСВП для можливості ознайомлення через доступ сторін до виконавчого провадження.

31 серпня 2022 року по заявленому клопотанню державним виконавцем було направлено вимогу у банківські установи для надання інформації, що містить банківську таємницю у відповідь на яку державним виконавцем встановлено, що у боржника на рахунку відсутні кошти на які можна звернути стягнення.

07 вересня 2022 року надійшла відповідь від ДПС про відсутність у боржника рахунків у банківських установах.

07 вересня 2022 року державним виконавцем проведено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів з якого встановлено, що за боржником числиться заборгованість у розмірі 160 671,42 грн, яку додано до АСВП для можливості ознайомлення через доступ сторін до виконавчого провадження.

09 вересня 2022 року державним виконавцем направлено боржнику виклик за вих. № 61329 від 07 липня 2022 року з метою дачі пояснень щодо неповного виконання рішення про стягнення аліментів та розрахунок заборгованості зі сплати аліментів.

06 жовтня 2022 року державним виконавцем проведено розрахунок заборгованості з якого встановлено, що заборгованість станом на 06 жовтня 2022 року становить 163 637,42 грн, яку додано до АСВП для можливості ознайомлення через доступ сторін до виконавчого провадження.

12 жовтня 2022 року державним виконавцем здійснено вихід за місцем реєстрації боржника з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення передбаченого ст. 183–1 КУпАП, стосовно чого складено акт державного виконавця про неможливість складення адміністративного протоколу оскільки боржник дверей не відчинив та був відсутній за адресою реєстрації та його додано до системи АСВП.

12 жовтня 2022 року державним виконавцем складено акт державного виконавця стосовно боржника, а саме невиконання вимоги державного виконавця згідно направленого боржнику виклику держаного виконавця.

Керуючись вимогами ст. ст. 18, 28, 71 Закону 12 жовтня 2022 року за вих. № 72910 поштовим відправленням боржнику направлено повторно виклик до державного виконавця та вимогу про сплату заборгованості зі сплати аліментів, одночасно у вимозі боржнику роз`яснено про кримінальну відповідальність у порядку ст. 382 ККУ та адміністративну відповідальність у порядку Закону України «Про виконавче провадження» за невиконання рішення суду та невиконання законних вимог державного виконавця відповідно.

Державним виконавцем здійснюються всі необхідні дії та вчинено, направлено для розгляду до Тернопільського міськрайонного суду подання про розшук боржника за вих. № 75216 від 18 жовтня 2022 року та судом отримано 19 жовтня 2022 року у зв`язку із його невідомим місцем перебування.

19 жовтня 2022 року до Відділу з`явився боржник ОСОБА_1 державним виконавцем було відібрано пояснення від боржника та декларацію про майно та доходи боржника які додано до АСВП у розділ Скан–копія.

Також 19 жовтня 2022 року державним виконавцем було складено протокол № 1 від 19 жовтня 2022 року про адміністративне правопорушення за ст. 183–1 КУпАП та державним виконавцем готуються матеріали для подання протоколу для розгляду до Тернопільського міськрайонного суду.

01 листопада 2022 року у відділ надійшла відповідь від ДМС України про наявність у боржника паспорта громадянина України для виїзду закордон.

02 листопада 2022 року за вх. № 16461 у відділ надійшла постанова Тернопільського міськрайонного суду якою постановлено, повернути матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183–1 КУпАП для дооформлення, на виконання якої 01 грудня 2022 року державним виконавцем матеріали були належно оформлені та направлені для розгляду до Тернопільського міськрайонного суду.

07 листопада 2022 року у відділ надійшла заява боржника, якою до матеріалів справи долучено виписку з банку з якої встановлено, що на банківський рахунок надходять кошти, що зараховуються як пенсія боржника з якої максимальна частка з боржника утримується.

15 листопада 2022 року державним виконавцем отримано ухвалу № 607/24151/13–ц від 26 жовтня 2022 року щодо скарги представника стягувача про ненадання державним виконавцем відповідей на клопотання адвоката від 18 травня 2022 року та 01 липня 2022 року, якою у задоволенні скарги до Відділу представнику стягувана адвокату Глеваському В. В. відмовлено.

18 листопада 2022 року державним виконавцем у порядку ст. ст. 63, 75 Закону на боржника накладено штраф у розмірі, що становить 83 301,71 грн.

25 листопада 2022 року за вх. № 18076 державним виконавцем отримано відомості щодо сум утриманих з боржника аліментів за весь період.

08 грудня 2022 року за вх. № 1845 у відділ надійшла відповідь від Першої Тернопільської державної нотаріальної контори про відмову у наданні інформації про відомості, що містяться у Єдиному реєстрі спадкових справ та заповітів.

28 грудня 2022 року державним виконавцем повторно здійснено вихід за місцем реєстрації боржника з метою опису та арешту майна, що належить боржнику однак вчинити виконавчі дії виявилось неможливим оскільки дверей квартири ніхто не відчинив про, що складено відповідний акт державного виконавця.

03 січня 2022 року з Єдиного реєстру судових рішень державному виконавцю стало відомо про наявність ухвали № 607/24151/13–ц від 15 грудня 2022 року, якою в задоволенні скарги Адвоката Глеваського В. В. щодо неправомірного зняття арешту з рахунку на який боржник отримує пенсійні виплати відмовлено.

03 січня 2022 року державним виконавцем отримано відповідь із ТзОВ «МБТІ», з якої встановлено, що боржнику належить 1/3 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Тому слід вважати, що боржник належним чином повідомлений про відкрите виконавче провадження на законні вимоги державного виконавця не реагує, дій спрямованих на виконання рішення суду не вчиняє, зловживає своїми правами передбаченими Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» та рішення суду станом на 04 січня 2023 року залишається невиконаним у повному обсязі. Майна, за допомогою якого можна було б виконати рішення суду державним виконавцем, окрім 1/3 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено не було, доходів у боржника недостатньо тому для повного виконання рішення, оскільки на вихованні у боржника перебуває троє неповнолітніх дітей, матеріальне становище стягувача є важким, оскільки з її слів діти часто хворіють тому необхідно винести ухвалу про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника – фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Вказані вище обставини і стали причиною звернення державного виконавця до суду із поданням про примусове проникнення до житла.

У судовому засіданні державний виконавець Любий А. В. подання підтримав та просив задовольнити з підстав, у ньому наведених.

Дослідивши матеріали подання, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обов`язковість виконання судових рішень прямо передбачена ст. 124 Конституції України.

Статтею 30 Конституції України, ст. 1 протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Кожному гарантується недоторканність житла або іншого володіння, проникнення до якого допускається не інакше як за вмотивованим рішенням суду.

В силу ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно–правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно–правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

Водночас, конституційні та конвенційні гарантії недоторканності житла не поширюються на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.

Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи до іншого володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Відповідно до ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника – фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Відповідно до змісту ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно–правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, що передбачено ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно п. п. 3, 4, 13 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника – фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника – фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку про законодавче збалансування прав як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи до іншого володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець (приватний виконавець) вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів.

Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій.

Водночас, матеріали справи не містять доказів про те, що боржник  ОСОБА_1  був обізнаний про намір державного виконавця вчинити виконавчі дії з опису та арешту його майна, яке можливо перебуває у приміщенні квартири за адресою АДРЕСА_1 , оскільки відповідні процесуальні документи виконавчого провадження не були вручені останньому. З досліджених матеріалів, доданих державним виконавцем до подання, не вбачається належних доказів того, що боржником ОСОБА_1 не виконуються вимоги державного виконавця, щодо його явки на місце проведення виконавчих дій, зокрема не надано жодних доказів на підтвердження отримання боржником вимог державного виконавця про необхідність з`явитися на місце вчинення виконавчих дій.

Отож, матеріали подання не містять доказів на підтвердження того, що боржник ОСОБА_1 свідомо та умисно перешкоджає державному виконавцю проведенню вказаних виконавчих дій, не даючи доступу до належного йому житлового приміщення.

Наявні при матеріалах подання акти державного виконавця від 12 жовтня 2022 року, 25 жовтня 2022 року, 28 грудня 2022 року не є такими документами в розумінні ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки складені у відсутності понятих, а тому суд робить висновок про те, що у вказані дати державний виконавець можливо і мав намір провести виконавчі дії з метою опису, арешту, вилучення і передачі майна боржника, однак процесуальне оформлення неможливості їх вчинення свідчить про те, що такі не могли відбутися в силу порушення процедури їх проведення.

Також старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Любий А. В., звертаючись з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посилається на довідку ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» № 01/07–2 від січня 2023 року, згідно яких боржник володіє 1/3 частиною вказаної квартири.

Однак, матеріали подання не містять документального підтвердження, чи проживає боржник за вказаною адресою на даний час, що може призвести до порушення прав власників та користувачів приміщення, дозвіл на проникнення до якого просить державний виконавець.

Інших доказів на підтвердження того, що боржник ОСОБА_1 , перешкоджає у здійсненні державним виконавцем виконавчих дій, та, зокрема, доказів стосовно того, що ним чиняться перешкоди у доступі державному виконавцю до його житла, якими, на переконання суду, можуть бути документи, що підтверджують факт не допуску виконавця до житла чи іншого володіння особи, виклики, які скеровувалися боржнику, про явку до виконавця та копії повідомлень про вручення зазначених документів боржнику, письмові пояснення боржника, відомості про те, що боржник користується зазначеним вище житлом та фактично у ньому проживає, державним виконавцем до подання не надано, як і не надано доказів того, що державний виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла, проте це не дало результатів.

За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні подання головного державного виконавця Любого А. В., погодженого начальником відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції В. Банахом про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника – фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. 439 ЦПК України, ст. 30 Конституції України, ст. 321 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні подання головного державного виконавця Любого Андрія Володимировича, погодженого начальником відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Володимиром Банахом про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника – фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб – відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 09 січня 2023 року.

Суддя Тернопільського міськрайонного суду

Тернопільської області                                                        О. Герчаківська