Справа № 2-а-843/11

Провадження №

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2011 року

Баришівський районний суд Київської області у с5кладі головуючого судді Єременка В.М. при секретарі Котенко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись не те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 1 категорії, інвалід 2 групи, та згідно зі ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796 (далі - Закон № 796) має право на щорічну допомогу на оздоровлення - 5 мінімальних заробітних плат, які визначаються на момент виплати, однак відповідач за 2008-2010 рік виплатив йому дану допомогу у розмірі, що не співвідноситься з мінімальною заробітною платою і це призвело до зменшення суми виплати. Відповідач відмовив йому у проведенні перерахунку цієї допомоги, тому просить визнати дії відповідача щодо невиплати йому щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, передбаченому абз.4 ч.4 ст.48 Закону № 796, за 2008-2010 рік, виходячи із суми мінімальної заробітної плати, за виключенням суми фактично проведених виплат, протиправними, зобов'язати відповідача здійснити йому нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2008-2010 рік в розмірі, встановленому згідно абз.4 ч.4 ст.48 Закону № 796, яка недорахована за 2010 рік, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати допомоги, за виключенням суми фактично проведених виплат, зобов’язати відповідача в подальшому виплачувати суму щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності з нормами діючого законодавства, у встановлених розмірах від мінімальної заробітної плати на момент виплати, гарантованих Конституцією, до внесення відповідних змін в законодавстві.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Управління праці та соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації Київської області (далі - Управління) свого представника на розгляд справи до суду не направили. В своїх письмових запереченнях проти позову посилаються на те, що відповідно до ст.62 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" порядок застосування цього Закону провадиться Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності, а саме, в розмірах, які і визначені Кабінетом Міністрів України, виходячи із реальних можливостей Державного бюджету України, згідно з бюджетними призначеннями з врахуванням вимог ст. 95 Конституції України позивачу і проведена виплата зазначеної допомоги на оздоровлення.

Суд, заслухавши позивача по справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлений адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, має посвідчення 1 категорії (серія А №126356 від 06.06.2001 року), являється інвалідом 2 групи, де захворювання пов,язане з ліквідацією аварії на ЧАЕС (довідка МСЕК серія КИО-1 № 147263) та перебуває за місцем свого проживання на обліку в Управлінні, яке уповноважене згідно чинного законодавства на здійснення нарахування та виплат щорічної допомоги на оздоровлення. Позивач згідно з ч.4 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається на момент виплати. Відповідач виплатив позивачу дану допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Постанова № 562) у розмірі 120 грн., виплата проведена у липні 2010 року (довідка Управління) та відмовив у проведенні перерахунку та виплаті даної допомоги (лист Управління).

Зазначена виплата на момент її здійснення не відповідає розміру мінімальної заробітної плати, що встановлена Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік".

Згаданою Постановою № 562 всупереч Закону № 796 установлено конкретні розміри допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі.

З моменту прийняття Постанови № 562 встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишилися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної сплати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.

Згідно із ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно із ст.16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до п.6 ч. 1 ст.92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція України не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Згідно з ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно з ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч.ч.4, 5, 7 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам І і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат ; інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати; кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, - три мінімальні заробітні плати; евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - три мінімальні заробітні плати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Згідно зі ст.71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" дія положень Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в новій редакції, відповідно до якої одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених де учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення підпункту 11 пункту 28 розділу П Закону України від 284 2.200" р. № 107-V «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Це означає, що з 22 травня 2008 року дію положень частини першої статті 48 Закону № 796 відновлено.

Ст.53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати: з 01.07.2010 року - 888 грн.

Розглянувши адміністративний позов, можна дійти до висновку, що позов необхідно задоволити частково, так як вбачається доведеним, що відповідач, ігноруючи норми матеріального права, порушив право позивача на виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі, передбаченому Законом № 796, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати, а саме липень 2010 року, тобто після ухвалення рішення Конституційним Судом України, тому така його бездіяльність є протиправною.

Оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Враховуючи вищевикладене, права позивача необхідно відновити шляхом покладення на відповідача обов'язку здійснити позивачу нарахування та виплату суми щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої абз.2 ч.4 ст.48 Закону № 796, яка недорахована за 2009 рік, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати допомоги за виключенням суми фактично проведених виплат.

Позивач на підставі ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" звільнений від сплати судового збору в дохід держави.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 16, 19, 22, 54, 75, 92, 113 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008. ст.ст.48, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік», постановою Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", ст.ст.8, 9, 10, 11, 12, 18, 69, 71, 86, 94, 99, 159, 160, 162, 163, 256 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволити частково.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації Київської області щодо невиплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, передбаченому абз.2 ч.4 ст.48 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за 2010 рік, виходячи із суми мінімальної заробітної плати, за виключенням суми фактично проведених виплат, протиправними.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації Київської області, здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі, встановленому згідно абз.2 ч.4 ст.48 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" яка недорахована за 2010 рік, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати допомоги, за виключенням суми фактично проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації Київської області виконати постанову негайно.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського адміністративного апеляційного суду через Баришівський районний суд Київської області протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Суддя Баришівського районного суду ОСОБА_2