ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          05 січня 2023 року                           м. Житомир               справа № 240/376/21  

                                                                                                 категорія  111030700

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНОІЛ" до Головного управління ДПС у Житомирській області  про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНОІЛ" у якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0010573205 від 18.08.2020.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача в наслідок прийняття суб`єктом владних повноважень неправомірного рішення.

Ухвалою Житомирський окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки податкового органу щодо відсутності на об`єкті АЗС рівнемірів-лічильників та/або їх реєстрації не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства.

Позивач стверджує, що склад № 1007514 - на який придбано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, по якому здійснюється діяльність і має ознаку виду акцизного складу «3» - як інший акцизний склад ( згідно заяви про реєстрацію акцизних складів, яку затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 262 від 19.06.2019) а склад № 1007864 - який був відкритий на перспективу торгівлі пальним виключно в тарі виробника і має ознаку «2» - як акцизний склад, на якому здійснюється виключно зберігання що реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у тарі виробника без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, ментолу, які не обладнуються витратомірами - лічильниками та рівнемірами - лічильниками (згідно заяви про реєстрацію акцизних складів, яку затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 262 від 19.06.2019), що кореспондує абзацу 3 підпункту 230.1.2. пункту 230.1. статті 230 Податкового кодексу України, де чітко зазначено що, «Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки...не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами - лічильниками».

За період з 01.04.2019 року по 20.07.2020 року торгівля проводилась зі складу № 1007514, який вчасно був обладнаний рівнемірами - лічильниками, по якому вчасно передавались довідки п зо зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу та залишків пального по а акцизному складу.

Склад № 1007864 - не використовувався з моменту його реєстрації в подальшому склад ліквідовано.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно з базою даних центрального рівня ДПС України та під час проведедення фактичної перевірки господарського об`єкта позивача АЗС встановлено відсутність реєстрації розташованих на акцизному) складі резервуарів, введених в експлуатацію витратомірів-лічильників та рівнемірів- лічильників рівня пального в резервуарі з 01.04.2020 по 01.07.2020 чим порушено пп.230.1.2. п.230.1 ст. 230 Податкового кодексу України.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Контролюючим органом, на підставі Наказу від 21.07.2020 №1361 та направлень на перевірку від 21.07.2020 за №304 та №303 працівниками Головного управління ДІІС у Волинській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці ТОВ «ДЕНОІЛ», а саме АЗС за адресою: Волинська область, Локачинськмй район, смт. Локачі, вул. Луцька 90.

За результатами проведення фактичної перевірки складено акт фактичної перевірки від 29.10.2020 №03/120/32-05/41060052.

В ході проведення фактичної перевірки встановлено порушення позивачем пн.230.1.2 п.230.1 ст 230 Податкового кодексу України, а саме - Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складі - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників          та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.

В результаті встановленого порушення відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.08.2020 №0010573205 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за не реєстрацію в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального в резервуарі у розмірі 180000,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Деноіл», не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням №0010573205, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулось до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Що стосується суті виявленого контролюючим органом порушення, а саме порушення пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 6 Податкового кодексу України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних податків належить, зокрема, акцизний податок (статті 8 та 9 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Як вбачається з матеріалів справи, штрафні санкції до позивача застосовані за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України.

Так, згідно пункту 230.1 статті Податкового кодексу України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

Поняття акцизного складу визначено у підпункті 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а саме: акцизний склад - спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Згідно із підпунктом 14.1.224 пункту 14.1 статті Податкового кодексу України розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті Податкового кодексу України встановлено, що Акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (надалі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Акцизні склади, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з очищення коксового газу, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), повинні бути обладнані лише витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску готової підакцизної продукції (пального) наливом з такого акцизного складу.

Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Відповідно до пункту 1281.1 статті 1281 Податкового кодексу України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти до наступних висновків.

По-перше, положеннями підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України покладено на суб`єктів господарювання, які є розпорядниками акцизних складів обов`язок щодо реєстрації усіх розташованих на акцизних складах резервуарів, введених в експлуатацію, вітромірів-лічильників та рівнемірів-лічильників у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.

По-друге, забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

По-третє, відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20 000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги наголошує на тому, за період з 01.04.2019 року по 20.07.2020 року торгівля проводилась зі складу № 1007514, який вчасно був обладнаний рівнемірами - лічильниками, по якому вчасно передавались довідки п зо зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу та залишків пального по а сцизному складу.

Склад № 1007864 - не використовувався з моменту його реєстрації в подальшому склад ліквідовано.

Відповідач в свою чергу наголошує, що акцизний склад №7864 у період з 01.04.2020 по 01.07.2020 був діячий, а анульований був лише 11.07.2020. Крім того, всі висновки були зроблені виключно виходячи з акту перевірки.

Однак, з такими доводами контролюючого органу суд не може погодитись, виходячи з наступного.

Так, дослідивши документи наявні у адміністративній справі, а саме довідку про зведенні за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу та залишків пального на акцизному складі пального №1007514, то всім 5 резервуарів присвоєний серійний (ідентифікаційний) номер рівнеміра та номер витратоміра.

Під час судового розгляду, відповідач зазначив, що під час винесення оскаржуваного рішення, вони керувались виключно тим, що  рівнемір та  витратомір не були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів - лічильників та рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі.

Крім того, судом в якості свідка допитана ОСОБА_1 , яка працює у позивача, вона підтвердила, що склад №1007864 не використовувався з моменту його реєстрації.

За таких обставин, суд вважає, що у відповідача не було достатніх, обґрунтованих та законних підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення №0010573205 від 18.08.2020, оскільки під час судового розгляду справи висновки контролюючого органу щодо не реєстрації рівнеміра-лічильника у Єдиному державному реєстрі не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0010573205 від 18.08.2020 прийнято не обґрунтовано, не на підставі наданих відповідачеві повноважень, а отже в супереч статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжного доручення від 30.12.2020  позивачем під час звернення до суду з даним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 2 700, 00 грн., відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2 700, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись вимогами статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНОІЛ"         (вул. Європейська, 66 кв.7,Бердичів,Житомирська область,13300, РНОКПП 41066052) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Ю.Тютюнника, 7,Житомир,10003, код ЄДРПОУ 43142501) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0010573205 від 18.08.2020 про застосування відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНОІЛ" штрафних санкцій в сумі 18 000,00 гривень.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНОІЛ" понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 700, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду  протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

          Суддя                                                                                            Г.В. Чернова