Справа № 201/9518/22

Провадження № 1-кп/201/900/2022

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041650001611 від 09.11.2022 року по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, неодруженого, утриманців не маючого, не працюючого, з неповною середньою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше багаторазово судимого, останній раз - 20.12.2021 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 (два) роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

1.Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене і визнане судом доведеним

24.02.2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указами вiд 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX), строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, та Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Законом України № 2117-х «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» вiд 03.03.2022 року внесено зміни до Кримінального Кодексу України, зокрема частину четверту статті 185 після слів «у великих розмiрах» доповнено словами «чи в умовах воєнного або надзвичайного стану».

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи раніше судимим, у тому числі за корисливі злочини, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та маючи не зняті і не погашені у встановленому законом порядку судимості, вчинив нове умисне корисливе кримінальне правопорушення проти власності.

Так, 29 жовтня 2022 року, приблизно о 15 годинi 30 хвилин гр. ОСОБА_3 , перебуваючи у приміщенні магазину «Ева № 33», що розташований у ТЦ «Гермес», за адресою: м. Дніпро, пр. Героїв, буд. № 11 л, у торгівельному залі побачив товар, а саме: «Труссарді Май Ленд туалетна вода чоловіча, 30 мл», у кількості - 1 од., вартість якої складає 768,00 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 00 копійок), яка належить ТОВ «РУШ», код ЄДРПОУ 32007740, яку визначив об`єктом свого кримінально-протиправного посягання, та в нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану.

Далі, ОСОБА_3 , перебуваючи у вказаний час та у вказаному місці, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, вчиняючи кримінальне правопорушення повторно, в умовах воєнного стану, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, взяв своєю правою рукою 1 (один) флакон з чоловічою туалетною водою «Труссарді Май Ленд туалетна вода чоловіча, 30 мл», вартість якої складає 768,00 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 00 копійок), та переклав її у свою ліву руку, після чого поклав своєю лівою рукою флакон із зазначеною туалетною водою у лівий карман куртки, вдягнутої на ньому та утримуючи при собі вказане майно, пройшов повз касову зону та через антикрадіжкову рамку магазину «Ева № 33», не оплативши вищезазначений товар.

Доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_3 , залишив місце скоєння кримінального правопорушення та в подальшому, розпорядився викраденим майном на власний розсуд, спричинивши ТОВ «РУШ» майнову шкоду на загальну суму 768 гривень 00 копійок.

У зв`язку із вищевикладеним, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжкці), вчиненій повторно, в умовах воєнного стану, що кваліфікується за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

2.Позиція обвинуваченого

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений визнав свою вину у вчиненні злочину повністю та підтвердив його вчинення при викладених вище обставинах, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд суворо не карати.

3.Позиція потерпілого

Представник потерпілого надав до суду заяву, в якій просив проводити судовий розгляд без його участі, покарання призначити на розсуд суду.

4. Докази, які досліджені судом

Прокурор надав усне клопотання про розгляд справи у скороченому провадженні, на підставі частини 3 ст. 349 КПК України, проти якого обвинувачений не заперечував.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, а також те, що обвинувачений не оспорює всі обставини справи, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву в добровільності та істинності його позицій немає.

Сторонам судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому, суд обмежився допитом обвинуваченого і дослідив документи, які характеризують її особу.

5.Висновок суду про винуватість обвинуваченого

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, повністю та об`єктивно доведена.

Суд вважає, що умисні дії ОСОБА_3 , які виразились таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, вірно.

6.Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд

Під час вчинення кримінального правопорушення, за даним кримінальним провадженням, обвинувачений був осудним у розумінні ст. 19 КК України.

При призначенні покарання, згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз`ясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч.2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Зазначене узгоджується із положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Призначаючи покарання суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України за ступенем тяжкості вчиненого злочину, останній віднесено до категорії тяжкого злочину.

Обставинами, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття.

Обставин, які, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання, не встановлено.

При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно обвинуваченого, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного ним злочину, його соціальне та матеріальне становище, стан здоров`я, стать та вік, неперебування на обліку у лікарів нарколога і психіатра, рівень культури та освіти, соціально-психологічні риси.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, виходячи з загальних засад призначення покарання, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин його вчинення, наслідків вчиненого, даних про особу обвинуваченого, необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів є покарання у вигляді позбавлення волі.

При цьому, суд враховує той факт, що ОСОБА_3 вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2021 року засуджено по ч. 2 ст. 185 КК України до двох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на два роки із покладанням обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Втім, перебуваючи на іспитовому строку, 29.10.2022 року обвинувачений знову вчинив злочин в період невідбутого покарання, що свідчить про те, що звільнення від відбування покарання з випробовуванням не призвело до позитивних змін в його особистості і не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.10 постанови Пленуму «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7, у такому випадку повторне звільнення від відбування покарання з випробовуванням є неприпустимим.

Відповідно до ст. 71 КК України та роз`яснень, які містяться в п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинання одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Тому суд на підставі ст. 71 КК України, суд вважає необхідним до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання, призначене обвинуваченому за вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2021 року.

Призначаючи обвинуваченому зазначене вище покарання, суд виходить із того, що воно є достатнім для його виправлення і перевиховання, запобігання вчиненню нових злочинів, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення цілей покарання, передбачених ч. 2 ст. 50 КК України.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

При цьому підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.

7.Вирішення питання щодо цивільного позову

У даному кримінальному провадженні представником потерпілого до обвинуваченого цивільного позову про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої злочином, не пред`явлено.

8.Вирішення питання про долю речових доказів

Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку, передбаченому статтею 100 КПК України.

9.Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому не обирався, клопотань про його застосування не надходило.

З обвинуваченої підлягають стягненню судові витрати, понесені на залучення експерта для проведення судово-товарознавчої експертизи в сумі 170,00 грн.

Керуючись ст. ст. 369-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання, призначене за вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2021 року, остаточно призначивши до відбування покарання у вигляді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання обчислювати з моменту фактичного затримання в порядку виконання вироку.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення експертизи в сумі 170,00 грн.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов не заявлений.

Речові докази:

- чоловічу туалетну воду «Труссарді Май Ленд туалетна вода чоловіча», 30 мл, передану на відповідальне зберігання представнику потерпілого ОСОБА_5 (а.п. 31), - залишити останньому за належністю;

- диск СD-R Perfeo- залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження (а.п. 56).

Роз`яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 349 КПК України.

Суддя ОСОБА_1