печерський районний суд міста києва

Справа № 2-2444

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2003 року Печерський районний суд м. Києва

в складі : головуючого - судді Рейнарт І.М.

при секретарі - Собко-Нестерук Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 3 особа Житлово-будівельний кооператив «Будматеріали»

-про визнання права власності на Ѕ частину квартири - суд

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним вправо власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що вказана квартира була ним придбана під час шлюбу з ОСОБА_4 . Оскільки членом кооперативу була його дружина, у 1998р. на її ім`я було видане свідоцтво про право власності на квартиру. У 1997 р. вони розірвали шлюб, однак продовжували проживати разом, мали спільний бюджет, вели сумісне господарство і не ставили питання про поділ спільного майна, а його колишня дружина ніколи не оспорювала його права на квартиру. У ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла і в даний час відповідачі оформлюють право на спадкове майно, яким є спірна квартира, і не визнають за ним права на Ѕ частину квартири. Представник позивача у судовому засіданні позов та його підстави підтримала, додавши, що позивачем не було порушено строку позовної давності, так як розірвання шлюбу було викликано необхідністю постановки позивача на квартирний облік для вирішення питання поліпшення житлових умов у зв`язку із одруженням їх сина, а його дружина ніколи не оспорювала його права на частину квартири.

Представник відповідачів позов не визнав, посилаючись на те, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки право на такий позов у нього виникло після розірвання шлюбу. Також представник відповідачів стверджує, що більша частина спірної квартири була придбана за кошти, які надавав ОСОБА_4 її батько ОСОБА_3 , тому частка померлої у спірній квартирі повинна відповідати тій сумі, яка була нею сплачена із коштів, подарованих ій батьком.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, направив до суду листа з проханням розглядати справу у його відсутність, проти чого не заперечували сторони, і що суд визнав можливим, враховуючи відсутність у необхідності його допиту.

Вислухавши сторони, свідків, вивчивши надані документи, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 1971 р., від якого мають сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2.

У грудні 1977 р. ОСОБА_4 на родину з трьох осіб - вона, чоловік ОСОБА_1 - позивач по справі - та син ОСОБА_2 - відповідач по справі - був виданий ордер на квартиру АДРЕСА_1 . Пай за квартиру у сумі 6983крб. був повністю виплачений 20 вересня 1992р.

14 жовтня 1997р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був розірваний.

26 січня 1998р. на ім`я ОСОБА_4 було видане свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_4 померла, і її спадкоємцями по закону є син ОСОБА_2 та батько ОСОБА_3 .

Згідно ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Спірна квартира була отримана подружжям ОСОБА_1 під час перебування їх у зареєстрованому шлюбі, пай за квартиру виплачувався і був повністю виплачений подружжям під час шлюбу, тому спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 .

Твердження представника відповідачів на те, що більша частина грошей за квартиру була сплачена ОСОБА_4 за кошти, отримані від її батька, тому вона мала право на більшу частину квартири відповідно до частки внесених коштів суд вважає безпідставним з таких підстав.

Відповідно до ст. 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, є власністю кожного з них, тому у разі отримання ОСОБА_4 під час шлюбу від свого батька грошей в дар, за нею залишалося право власності на вказані гроші, і право на вільне розпорядження цими грошима.

При цьому суд враховує, що у судовому засіданні не було надано достовірних доказів того, що отримані ОСОБА_4 гроші були витрачені нею на сплату внесків за спірну квартиру, оскільки розмір першого внеску - 2756руб., не відповідає сумі, яку, як стверджують свідки, вона отримала від батька для сплати за квартиру, жоден свідок не зміг точно вказати коли саме були отримані кошти.

Також судом встановлено, що решта сума внесків за спірну квартиру була внесена рівними частками на протязі 15 років, про що свідчить довідка ЖБК «Будматеріали», і суду не надано доказів того, що вказані внески були зроблені з грошей, отриманих ОСОБА_4 від батька в дар.

Крім цього, жоден допитаний судом свідок не стверджував, що ОСОБА_4 оспорювала рівне право ОСОБА_1 на спірну квартиру.

Враховуючи викладене, та оцінюючи надані докази суд вважає встановленим, що позивач має право на Ѕ частину спірної квартири.

Перевіряючи дотримання позивачем строку позовної давності, суд вважає, що він позивачем не пропущений з таких підстав.

Відповідно до ст. 76 ЦК України перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Подружжя ОСОБА_1 розірвали шлюб у 1997р., однак у судовому засіданні було встановлено, що після розірвання шлюбу вони продовжували проживати разом, вели сумісне господарство, мали спільний бюджет і між ними не виникало питання про поділ спільного майна, а розірвання шлюбу було викликано необхідністю вирішення питання поліпшення житлових умов у зв`язку з одруженням їх сина.

Враховуючи, що між подружжям ОСОБА_1 не виникало спору про поділ спільного майна, і ОСОБА_4 не оспорювала права позивача на спірну квартиру, суд вважає безпідставним твердження представника відповідачів про те, що право на позов у позивача виникло одразу після розірвання шлюбу.

Факт видачі свідоцтва про право власності на квартиру на ім`я ОСОБА_4 не може свідчити про те, що вона не визнавала за ОСОБА_1 права на частину квартири, оскільки відповідно до чинного законодавства право власності на кооперативну квартиру оформлюється на підставі довідки про виплату паю, виданої житлово-будівельним кооперативом на ім`я члена кооперативу, яким могла бути тільки одна особа від кожної квартири.

Таким чином, право на позов у позивача виникло тоді, коли його право на квартиру було оспорено.

ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_4 померла, і у відповідачів виникло право на оформлення спадщини.

Враховуючи відсутність документів, які б засвідчували право позивача на частину квартири, яка є спадковим майном, у позивача виникло право на пред`явлення даного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 24 КпШС України, ст.ст.71, 76 ЦК України, ст.ст.15, 30, 62, 202, 203 ЦПК України, суд

вирішив:

позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом одного місяця.

СУДДЯ