ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 січня 2023 року                                                                                  

м. Чернівці

справа № 713/1807/22

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого        Одинака О. О.

суддів: Кулянди М. І., Лисака І. Н,

секретар Паучек І. І.

позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»

відповідач ОСОБА_1

апеляційна скарга Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 жовтня 2022 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Осокін А. Л.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 39 295 гривень 80 копійок.

Посилався на те, що 15 серпня 2011 року ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» уклали договір про надання банківських послуг. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 було надано кредитні картки та встановлено кредитний ліміт, який в подальшому був збільшений до 37 000 гривень.

Станом на 30 серпня 2022 року у відповідачки внаслідок неналежного виконання умов договору є заборгованість в сумі 39 295 гривень 80 копійок, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 34 976 гривень 10 копійок, заборгованості по сплаті процентів в сумі 4 319 гривень 70 копійок.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 жовтня 2022 року в позові відмовлено.

Суд виходив з того, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимоги, передбачені частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначав, що суд першої інстанції не оцінив належним чином надані банком докази.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 15 серпня 2011 року та тарифи, які викладені на офіційному сайті банку, складають договір про надання банківських послуг.

Відповідачка після отримання кредитної карти здійснила дії щодо її активації, користувалася нею, отримувала кредитні кошти та здійснювала погашення заборгованості, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Укладаючи договір про надання банківських послуг сторони погодили порядок та розмір процентів за користування кредитними коштами.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інший учасник справи відзив на апеляційну скаргу не подавав.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

15 серпня 2011 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та підтвердила, що заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між сторонами договір про надання банківських послуг.

З довідки АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що ОСОБА_1   були надані кредитні картки № НОМЕР_1 з терміном дії до серпня 2016 року, № НОМЕР_2 з терміном дії до квітня 2018 року, № НОМЕР_3 з терміном дії до березня 2020 року, № НОМЕР_4 з терміном дії до вересня 2020 року, № НОМЕР_5 з терміном дії до серпня 2021 року, № НОМЕР_6 з терміном дії до вересня 2024 року (а.с.35).

З довідки АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово змінювався кредитний ліміт та 29 квітня 2021 року такий ліміт був встановлений в розмірі 37 000 гривень (а.с.34).

З розрахунку заборгованості за договором від 15 серпня 2011 року вбачається, що внаслідок неналежного виконання умов договору банківського обслуговування банком станом на 30 серпня 2022 року відповідачці нарахована заборгованість в сумі 39 295 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 34 976 гривень 10 копійок та заборгованості за процентами в сумі 4319 гривень 70 копійок (а.с.11-33).

До позовної заяви також додані витяги з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифів банку, які не підписані відповідачкою.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за кредитом

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивач не довів ту обставину, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови договору щодо порядку надання та користування кредитними коштами.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним (оспорювані правочини).

У справі, яка переглядається, договірні правовідносини (кредитні) виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг.

Згідно з частиною першою статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Умови таких договорів у сфері кредитних правовідносин розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам та доведені до їх відома, так як друга сторона (споживач послуг банку) лише приєднується до договору, з умовами якого він ознайомлений.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.

Такий висновок Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виклав у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20.

Колегія суддів вважає, що підписання ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, надання відповідачці кредитних карт з встановленими кредитними лімітами, користування кредитними коштами та часткове погашення заборгованості свідчить про укладення сторонами договору про надання банківських послуг з елементами кредитного договору.

Щодо позовної вимоги про стягнення процентів за користування кредитними коштами

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що банком не доведено те, що укладаючи договір сторони погодили його умови щодо розміру та порядку сплати процентів за користування кредитними коштами.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав позичальник у борг), стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифів банку розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Колегія суддів вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції правильно виходив із того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які надав банк, відповідачка розуміла, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, наданий банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Також в матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредитування від 10 березня 2021 року.

Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем щодо надання споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20).

З розрахунку заборгованості, який наданий АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що відповідачкою на погашення заборгованості за процентами було сплачено 9123 гривень 46 копійок. З огляду на не доведення банком погодження сторонами умов щодо порядку сплати та розміру процентів, сплачену відповідачкою суму коштів, яка зарахована банком на погашення процентів, слід направити на погашення кредиту.

Отже з відповідачки на користь банку слід стягнути заборгованість за кредитом в сумі 25 852 гривень 64 копійки (34 976,10-9123,46=25 852,64).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про стягнення заборгованості за кредитом ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його в цій частині слід скасувати.

Позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в сумі 25 852 гривень 64 копійки відповідно до умов договору про надання банківських послуг від 15 серпня 2011 року.

В решті рішення слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З мотивувальної частини постанови вбачається, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на суму 25 852 гривень 64 копійки, що складає 65,79 процентів від ціни позову (39 295 гривень 80 копійок).

З платіжного доручення від 1 вересня 2022 року вбачається, що позивач за подання до суду позовної заяви сплатив судовий збір в сумі 2481 гривня.

З платіжного доручення від 5 грудня 2022 року вбачається, що позивач за подання до суду апеляційної скарги сплатив судовий збір в сумі 3721 гривні 50 копійок.

Отже, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» слід стягнути 4080 гривень 62 копійки в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381, 382  ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 жовтня 2022 року в частині відмови в позові Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом скасувати.

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в сумі 25 852 (двадцять п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят дві) гривні 64 копійки відповідно до умов договору про надання банківських послуг від 15 серпня 2011 року.

В решті рішення залишити без змін.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 4080 (чотири тисячі вісімдесят) гривень 62 копійки в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 5 січня 2023 року.

Головуючий                                                        Олександр ОДИНАК

Судді                                                                Мирослава КУЛЯНДА

                                               Ігор ЛИСАК