28.11.2011

Справа № 2-4741/11

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н

28 листопада 2011 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого –судді Алтуніна О.В.,

при секретарі Прохорові С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ювілейне цивільну справу за позовом ПАТ “Альфа-Банк”до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ “Альфа-Банк”, ТОВ “Еколл”про визнання договорів недійсними, -

в с т а н о в и в :

Представник позивача в судовому засіданні підтримав уточнений позов, посилаючись на те, що 26.03.2008 року між ЗАТ “Альфа-Банк”та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 100 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,8% річних та кінцевим терміном повернення 26.03.2023 року.

В якості забезпечення виконання позичальником зобов?язань за даним договором, 26.03.2008 року між сторонами був укладений іпотечний договір належного відповідачу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по вул. Козацькій, 19 в м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

Однак, взятих на себе зобов’язань ОСОБА_1 не виконує, у зв'язку з чим, станом на 18.06.2009 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 954 334 грн. 38 коп.

ОСОБА_1 подав до банку зустрічний позов, в якому просив визнати недійсними вищевказані договори. В обґрунтування вимог зазначив, що кредит в іноземній валюті надано йому банком незаконно, оскільки єдиним засобом платежу в Україні є гривня і в банку відсутня індивідуальна ліцензія на здійснення такої валютної операції. Крім цього, договори не містять всіх істотних умов щодо змісту та розміру зобов?язання.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги банку та вважав, що позивач має право вимагати дострокового повернення частини позики та інших сум по кредитному договору. Заперечував проти зустрічного позову, посилаючись на відповідність оспорюваних договорів вимогам ЦК України.

Представник відповідача підтримав зустрічний позов, заперечуючи проти вимог позивача. В судове засідання після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами (ст.192 ЦПК України) не з’явився про причини неявки не повідомив.

Відповідач за зустрічним позовом ТОВ “Еколл”надав заяву про розгляд справи у відсутність його представників.

Згідно з ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

З матеріалів справи вбачається, що справа тривалий час не може знайти свого вирішення, зокрема через неявку представника відповідача. В судовому засіданні відповідач мав можливість реалізувати свої процесуальні права, надав докази в обґрунтування заявлених по зустрічному позову вимог та довів свою позицію через уповноваженого представника.

За таких обставин, зважаючи на стадію судового розгляду та встановлені ст.157 ЦПК України процесуальні строки, суд вважає можливим закінчити розгляд справи у відсутність представника відповідача і ухвалити рішення на підставі наданих доказів.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Встановлено, що відповідно до укладеного кредитного договору №800003455 від 26.03.2008 року відповідач ОСОБА_1 отримав від ЗАТ “Альфа-Банк”, правонаступником якого є ПАТ “Альфа-Банк”, кредит у розмірі 100 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,8% річних, кінцевим терміном повернення 26.03.2023 року та взяв на себе зобов’язання щомісячного повернення часток кредиту.

В якості забезпечення виконання позичальником зобов?язань за даним договором, 26.03.2008 року між сторонами був укладений іпотечний договір належного відповідачу житлового будинку та земельної ділянки по вул.Козацькій, 19 в м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

Проте, ОСОБА_1 взятих на себе зобов’язань щодо своєчасного повернення сум кредиту не виконав, у зв'язку з чим, станом на 18.06.2009 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 954 334 грн. 38 коп. (із розрахунку офіційного курсу гривні до доларів США).

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог даного кодексу.

Статтею 530 ЦК України визначається, що зобов'язання повинні бути виконанні у встановлений строк його виконання.

Відповідно до ст.ст.1049,1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Таким чином, відповідачем порушені наведені норми матеріального права, а тому з нього підлягає стягненню поточна заборгованість за кредитним договором, що складає 954 334 грн. 38 коп.

Зустрічний позов відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ч.1 ст.215, ч.1 ст.203 ЦК України підставою недійсності правочину є суперечливість змісту правочину ЦК України, актам цивільного законодавства. 

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.  

Відповідно до ч. 2 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійснені розрахунків на території України за зобов’язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.  

Згідно зі ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” кошти –це гроші у національній або іноземній валюті.  

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.  

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.  

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. “в”ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.  

Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483), використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).  

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.  

Отже, посилання позивача на відсутність у банку права надавати кредити в іноземній валюті є необґрунтованими.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та  ст. 1054 ЦК України істотними умовами кредитного договору є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.  

Згідно з текстом оспорюваного кредитного договору, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов, у тому числі щодо змісту та розміру зобов?язання (пункти 2, 3 розділу 2 Договору). Такі ж умови містить вищевказаний іпотечних договір (статті 1-3 Договору).

Відповідно до  п. 3 ст. 3 та ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості. Умови кредитного та іпотечного договорів даним принципам відповідають.

Відповідно до вимог ст.ст.79,88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 1 700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмирі 252 грн., сплачені позивачем при подачі позову.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 74, 79, 84, 88, 212, 215, 214 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 3, 11, 13-16, 203, 215, 526, 527, 530, 627, 638, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ПАТ “Альфа-Банк”до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ “Альфа-Банк”954 334 грн. 38 коп. заборгованості за кредитним договором, 1700 грн. судового збору та 252 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього стягнути 956 286 грн. 38 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ “Альфа-Банк”, ТОВ “Еколл”про визнання договорів недійсними відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В.Алтунін