У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/8290/22

№ 1-кп/183/1385/22

29 грудня 2022 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження №12022221080000542 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Савинці Ізюмського району Харківської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України,

в с т а н о в и в :

В провадження Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України.

Прокурор в судовому засіданні вважала за необхідне призначити кримінальне провадження до розгляду, оскільки підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту прокурору немає. Крім того, заявила клопотання про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_5 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на 60 діб, мотивуючи свою позицію тим, ризики, які були враховані судом при обранні йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не змінилися, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з`явилося, тому продовження строку домашнього арешту необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.

Обвинувачений та його захисник, кожен окремо, не заперечували проти призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту та проти задоволення клопотання прокурора про продовження строків домашнього арешту.

Дослідивши обвинувальний акт, суд вважає його таким, що відповідає вимогам КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту прокурору не має.

Отже, суд, вислухавши думку учасників процесу, вважає за можливе призначити кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області за участі осіб, зазначених у реєстрі матеріалів досудового розслідування.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд, за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

У відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Як слідує з рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України» суд повинен розглянути можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів щодо обвинуваченого.

В рішенні «Боротюк проти України» від 16.12.2010 року ЄСПЛ зазначає та наголошує на тому, що згідно з другою частиною пункту 3 статті 5 Конвенції особу, обвинувачену у правопорушенні, має бути звільнено до судового розгляду, якщо держава не доведе існування «відповідних і достатніх» підстав для подальшого тримання її під вартою.

В рішенні «Прокопенко проти України» від 20.01.2011 ЄСПЛ зазначив, що згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції саме лише існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, а тому в судовому рішенні судові органи зобов`язані, розглянувши можливість обрання альтернативних запобіжних заходів, навести інші підстави для подальшого тримання особи під вартою.

ЄСПЛ у рішеннях «Ігнатов проти України» від 15.12.2016, «Наконечний та інші проти України» від 11.01.2018, «Міхайлов та інші проти України» від 11.01.2018 вказав, що, продовжуючи тримання заявника під вартою та відмовляючи у задоволенні його клопотань про звільнення, національні суди здебільшого посилались на аналогічні підстави, наведені при його затриманні, та не додавали жодних нових деталей. Крім того, на жодному етапі національні суди не розглядали можливості застосування альтернативних запобіжних заходів. З огляду на це, а також на свою попередню практику у справах проти України, Європейський суд встановив порушення пункту 3 статті 5 Конвенції.

Так, в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, зазначено, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватись в світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бакчиєв проти Молдови»).

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, яке передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі строком від п`яти до десяти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років, з конфіскацією майна або без такої, тому суд приходить до переконання, що наразі продовжує існувати ризик переховування обвинуваченого від органів прокуратури та суду.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, який відносяться до категорії тяжкого злочину.

А тому, за наявності ризику переховування від органів прокуратури і суду, однак, з урахуванням факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бакчиєв проти Молдови»), суд вважає, що наявні підстави для зміни найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганням спробам, у тому числі: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків або потерпілого; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя приходить до висновку про можливість зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби, а саме з 22-00 годин до 06-00 годин ранку наступного дня.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 314, 331, 376 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Призначити кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 , обвинуваченогоу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України до судового розгляду суддею одноособово у закритому судовому засіданні на 04 січня 2023 року о 15 годині 00 хвилин в залі судового засідання Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області за участі прокурора, обвинуваченого, захисника, осіб, зазначених в реєстрі матеріалів досудового розслідування.

Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши з 21.00 години по 06.00 годину строком до 24 лютого 2023 року включно залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 ,та покладенням на нього обов`язків строком до 24 лютого 2023 року включно:

1) прибувати до суду за кожним судовим викликом;

2) не відлучатися із місця проживання без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) утриматися від спілкування в будь-якій формі зі свідками.

По закінченню строку дії запобіжного заходу та за відсутністю клопотання прокурора в порядку ст. 199 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, заборона залишати житло припиняє свою дію і запобіжний захід, заборона та обов`язок вважаються скасованими.

Ухвалу про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання Відділу поліції № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області.

Повний текст Ухвали оголошено 02 січня 2023 року о 10.00 годині.

Ухвала набирає законної сили негайно та в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її проголошення

Суддя ОСОБА_1