ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49,  fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2022м. ДніпроСправа № 904/3181/22

За позовом Приватного підприємства "Тарпан", м. Горішні Плавні Полтавської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка Інвест", м. Дніпро

про стягнення 47 383,20 грн., -

Суддя Бажанова Ю.А.

Секретар судового засідання Бочарова М.О.

Представники сторін

від позивача: не з`явився

від відповідача: Гудименко Ольга Миколаївна довіреність б/н від 01.08.2022 представник

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Тарпан" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка Інвест" на свою користь 47 383,20 грн. збитків завданих порушенням зобов`язання, 700,00 грн.  витрат на переклад, 2 481,00 грн. судового збору, 6 500,00 грн. витрат на правову допомогу, при задоволенні позову 2 500,00 грн. у якості відшкодування гонорару успіху, який має бути сплачений позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням взятого на відповідача обов`язку завантаження автопоїзду із врахуванням встановлених на території Польщі обмежень щодо навантаження на вісь транспортного засобу, що призвело до завдання позивачу збитків у  вигляді штрафу у сумі 6000 злотих, що в еквіваленті з офіційним курсом Національного банку України на дату подачі вимоги 02.08.2022 становить 47 383,20 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2022  прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

26.10.2022 Приватне підприємство "Тарпан" засобами електронного зв`язку направило  клопотання про розгляд справи у судовому засідання з викликом сторін.

27.10.2022 від  Приватного  підприємства "Тарпан" надійшла заява про доручення додаткових доказів в якій просить поновити строк подачі доказу – Акту надання послуг №593 від 08.07.2022р.

27.10.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка Інвест" надійшли відзив на позов та заява про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін просить розглядати справу за позовом Приватного підприємства "Тарпан"  до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка Інвест" про  стягнення 47 383,20 грн. в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В відзиві зазначено, що жодного порушення водій перевізника Приватного  підприємства "Тарпан" не зазначив в СМR А №725851 від 28.06.2022 при прийнятті вантажу та не направляв відповідного повідомлення замовнику, про що свідчить екземпляр відправника/продавця товару Компанії Distrspark Sp.o.o.

Також зазначає, що сама вага товару наданого до перевезення згідно СМR А №725851 від 28.06.2022 повністю відповідає прийнятій до виконання перевізником заявці на перевезення до договору укладеного з позивачем - до 22 тон, а саме 21 т 960 кг, а контроль його розміщенні в транспортному засобі, входить у зобов`язання водія перевізника, за умовами договору на перевезення, саме це не виконання водієм своїх обов`язків по договору могло стати причиною порушення за яке був покладено штраф на позивача.

09.11.2022 від Приватного  підприємства "Тарпан" надійшла відповідь на відзив в якому зауважує на тому, що саме відповідач, за умовами підпунктів 2.1.6., 2.1.7, 2.1.8., 2.1.9. пункту 2.1. повністю прийняв на себе зобов`язання відправника в тому числі провести завантаження транспортного засобу, більше того, здійснити завантаження із врахуванням встановлених у обмежень щодо загальної ваги вантажів та завантаження на вісь. І хоча, безпосередньо на завантаженні відповідач присутній не був, це не змінює його обов`язку забезпечити належний контроль навантаження з боку його агентів в місці завантаження.

Питання відшкодування штрафних санкцій за перенавантаження на вість в чіткій та однозначній формі вирішене сторонами у договорі. В другій частині пп. 2.1.8. сказано, що замовник відшкодовує збитки, завдані перевізнику невиконанням чи неналежним виконанням обов`язку зазначеного в пп.2.1.8 договору.

Вважає, що визначення кількості і ваги вантажу здійснюється саме відправником або його агентами. Саме відповідач, як агент відправника, прийняв на себе зобов`язання по організації завантаження та відповідальність за порушення обмежень щодо навантаження на вісь. Тому, саме відповідач повинен нести відповідальність за збитки, завдані його бездіяльністю.

Також зазначає, що у заяві позивача від 20 жовтня 2022 р., адресованій суду - 14 жовтня 2022 р. відповідач надіслав на адресу позивача підписний з його боку Акт надання послуг №593 від 08 липня 2022 р., у якому визнав свої зобов`язання по сплаті штрафної санкції за понаднормове навантаження у сумі 49 112,27 грн. Не зважаючи на окремі недоліки в оформленні Акту, будь-яких зауважень щодо змісту цього документа відповідачем не висловлено.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка Інвест" про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено справу до розгляду в судове засідання на 15.11.2022.

У зв`язку із загрозою ракетного обстрілу та оголошенням на території Дніпропетровської області повітряної тривоги, призначене на 15.11.2022 року засідання не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2022 призначено засідання на 30.11.2022.

16.11.2022 від Приватного підприємства "Тарпан" надійшло клопотання про слухання справи без участі представника позивача за наявними у справі документами.

У судове засідання, яке відбулося 30.11.2022 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явилися.

У судовому засіданні 30.11.2022 представник відповідача повідомив суд, що не отримав  відповіді на позовну заяву, бажає ознайомитись із відповідь на відзив та надати заперечення, тому просив відкласти розгляд справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2022 призначено засідання на 14.12.2022.

14.12.2022 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка Інвест" надійшов відзив в якому просить відмовити в задоволенні позовної заяви у повному обсязі. Відповідач посилається на те, що за умовами договору водій  перевізника зобов`язався  перевірити точність записів замовника, зроблених у міжнародній накладеній. В тому числі й щодо укладки. Якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити точність записів, то він має право зробити відповідні застереження у вантажній накладній, водій  перевізника зазначив застережень; не виконав зобов`язань з контролю завантаження товару. Акт надання послуг №593 від 08.07.2022 містить факсимільний підпис з боку відповідача, в найменуванні послуг значиться штрафна санкція, тому не є належним доказом на підтвердження позовних вимог про стягнення збитків.

У судове засідання, яке відбулося 14.12.2022 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явилися.

З огляду на обставини справи, враховуючи неявку в судове засідання представника позивача, подання 14.12.2022  відповідачем відзиву на відповідь позивача, суд вважає за необхідне надати  час для ознайомлення позивачу з наданим відповідачем відзиву та надання заперечень на  відзив  відповідача, розгляд справи був відкладений на 28.12.2022.

26.12.2022 від Приватного  підприємства "Тарпан" надійшли пояснення, в яких позивач звертає увагу на те, що перенавантаження автопоїзда і надмірне навантаження на вісь це різні категорії. За умовами договору відповідач поклав на себе певні обов`язки  і прийняв на себе певні обов`язки, в тому числі й відповідальність за дії агентів з якими співпрацює.

28.12.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка Інвест" надійшли доповнення до відзиву на відповідь ПП "Тарпан", в яких зазначило про невизнання розміру збитків відповідачем, вказало на недоліки акту приймання-передачі послуг №593 від 08.07.2022, в тому числі  надало пояснення особи, якою підписано вказаний акт, посилалось на нікчемність вказаного акту, а також звернуло увагу на підписання позивачем акту наданих послуг за спірним перевезенням №576 від 08.07.2022, в якому відсутні будь-які зауваження щодо наданих послуг.

У судове засідання, яке відбулося 28.12.2022 представник відповідача підтримав заперечення на позов та просив відмовити у задоволенні позову; представник позивача не з`явилися, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 28.12.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіка Інвест" (замовник) та Приватним підприємством "Тарпан" (перевізник) був укладений договір №1 про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - договір), за умовами якого замовник доручає і надає для перевезення вантаж, а перевізник зобов`язується здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, відповідно до умов заявок замовника, а замовник зобов`язується сплатити погоджену сторонами провізну плату (пункт 1.1 договору).

Заявка є невід`ємною частиною цього договору, у якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування товару, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики, найменування та місцезнаходження відправника та одержувача вантажу, пункти завантаження та розвантаження, пункти перетинання кордону України, державні реєстраційні номери транспортного засобу, прізвище, ім`я по-батькові водія транспортного засобу, вимоги щодо технічного стану транспортного засобу, особливі вказівки замовника, дата і час завантаження та розвантаження або строк виконання перевезення, розмір оплати (що включає плату експедитору та вартість послуг третіх осіб, якщо вони залучені експедитором для виконання цього договору) (пункт 1.2 договору).

Відносини  сторін  за   цим договором   регулюються   положенням Конвенції про договір міжнародного  автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) 1956, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП). Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) 1957р., Цивільного і Господарських кодексів України. Законом України "Про транспортно-експедиційну діяльність" та інших нормативно-правових актів України, міжнародних конвенцій, угод, договорів, визнаних Україною.

Замовник зобов`язаний здійснювати завантаження транспортного засобу із врахуванням встановлених у державах, по території яких виконується перевезення вантажів, обмежень щодо загальної ваги вантажів та навантаження на  вісь  транспортного  засобу. Замовник відшкодовує збитки, завдані перевізнику невиконанням чи неналежним виконанням зазначеного обов`язку (пункт 2.1.8 договору).

Замовник зобов`язаний здійснити належне упакування, завантаження, кріплення та розміщення вантажу у транспортному засобі (пункт 2.1.9 договору).

Перевізник зобов`язаний прийняти вантаж за кількістю, а у випадках виявлення пошкоджень вантажу (деформованих, підмочених, розірваних, битих одиниць завантаження), а також у разі неналежного кріплення, упакування, завантаження вантажу у транспортний засіб зробити у всіх екземплярах міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) запис у 18 графі до початку перевезення і довести ці обставини до відома замовника. При можливості вимагати від замовника письмового чи документального підтвердження наявності вищезазначених пошкоджень чи порушень (пункт 2.2.2 договору).

При прийнятті вантажу водій перевізника зобов`язаний перевірити точність записів, зроблених експедитором у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR), що стосується кількості вантажних місць, а також їх маркування та нумерації; зовнішній стан та його пакування, укладки (пункт 2.2.4 договору).

У разі, якщо водій перевізника не має достатньої можливості перевірити правильність записів щодо кількості вантажних місць, ваги вантажу, його зовнішнього стану, пакування і укладки водій перевізника зобов`язаний вписати про це у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR), як обґрунтоване застереження та засвідчити своїм підписом. Водій перевізника зобов`язаний також обґрунтувати усі зроблені ним у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) застереження, що стосуються зовнішнього стану вантажу та його пакування, укладки (пункт 2.2.5 договору).

У випадку покладення стороною виконання зобов`язання, що виникло з вимог цього договору на третю особу, відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання вказаною третьою особою несе сторона за цим договором (пункт 4.7 договору).

За фактом виконання перевезення сторони складають та підписують Акт виконаних робіт (пункт 7.1 договору).

Цей договір вступає у силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.20___. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку його дії не попередить іншу сторону про розірвання цього договору, такий договір продовжує свою дію на наступний календарний рік на тих самих умовах (пункт 7.2 договору).

26.06.2022 на виконання умов договори сторони уклали заявку на перевезення автомобільним транспортом за маршрутом перевезення с. Мокшець (Великопольське воєводство, Польща) - м. Дніпро. Датою завантаження зазначено 27.06.2022, адреса завантаження – Mokrzee 50, 39-220 Mokrzee. OMEGA Pilzno TTiS Godawski Godawski Sp.z.o.o., митний перехід на кордоні Краковець-Корчова,  ставка за перевезення б/н 4000євро по курсу НБУ. Предоплата 20% по замитненню. Оплата на розмитнені. До вивантаження.

Заявка на перевезення автомобільним транспортом підписана сторонами по справі та скріплена відповідними печатками.

05.07.2022 Митним відділом в Корчові Митно-податкової служби в Перемишлі був складений Протокол №PL401060.409.W.2022 з перевірки автопоїзда, що пересікає кордон держави в напрямку виїзду з території Республіки Польща. За змістом вказаного протоколу, було зафіксоване порушення обмежень щодо навантаження на першу вісь на 950 кг. Як видно з Протоколу нормою навантаження на перту вісь в Польщі вважається 11 500 кг, а, фактично, на вказану вісь було завантажено 12 500 кг, що спричинило накладення на Приватне підприємство "Тарпан" грошового штрафу: у розмірі 6000 злотих (а.с. 14-17, том 1).

Вказана сума штрафу була сплачена згідно квитанції про оплату №КР401060-1/2022/00863 (а.с. 18, том 1).

За доводами позивача, перевантаження відбулась унаслідок неправомірних дій замовника (відповідач), а тому згідно з умовами договору останній повинен відшкодувати завдані позивачці збитки, у зв`язку із сплатою позивачем штрафу, що і стало підставою для подачі даного позову до суду.

Приватне підприємство "Тарпан" посилається  на завдання  Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіка Інвест" збитків порушенням зобов`язання у розмірі 47 383,20 грн., проти чого заперечує відповідач що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 47 383,20 грн. збитків завданих порушенням зобов`язання.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору №1 про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 23.06.2022, підписання заявки на перевезення автомобільним транспортом за маршрутом перевезення с. Мокшець (Великопольське воєводство, Польща) - м. Дніпро, факт здійснення перевезення автомобільним транспортом за маршрутом перевезення с. Мокшець (Великопольське воєводство, Польща) - м. Дніпро, обставини перевірки Митним відділом в Корчові Митно-податкової служби в Перемишлі автопоїзда, що пересікає кордон держави в напрямку виїзду з території Республіки Польща, за наслідками якої складений Протокол №PL401060.409.W.2022, наявність / відсутність підстав для стягнення збитків, понесених у вигляді сплати штрафу за порушення обмежень щодо навантаження на вісь.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з умовами укладеного між сторонами договору та заявки на перевезення автомобільним транспортом, між сторонами виникли договірні відносини перевезення вантажу у міжнародному сполученні, які регулюються нормами  Цивільного кодексу України,  Господарського кодексу України, міжнародними договорами України,  Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів  та спеціальними законами України.

Перевезенням вантажів згідно з положеннями  статті 306 Господарського кодексу  визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

За своєю правовою природою заявка є договором перевезення, за яким згідно з частинами 1, 2  статті 307 Господарського кодексу України  та  статті 909 Цивільного кодексу України  - одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 50 Закону України "Про автомобільний транспорт"  встановлено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі. Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

За приписами  статей 9 Конституції України  та 19  Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Так, відповідно до  Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів"  - Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женеві (надалі - Конвенція).

Частиною 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

За статтями 4 та 9 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Із зазначеною нормою кореспондується частина 2  статті 307 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність"  відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються  Цивільним кодексом України,  Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо. Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України (стаття 4 Закону).

Матеріалами справи підтверджується, що Приватне підприємство "Тарпан" зобов`язалось на здійснення перевезення автомобільним транспортом за маршрутом перевезення с. Мокшець (Великопольське воєводство, Польща) - м. Дніпро. Датою завантаження зазначено 27.06.2022, адреса завантаження – Mokrzee 50, 39-220 Mokrzee. OMEGA Pilzno TTiS Godawski Godawski Sp.z.o.o., митний перехід на кордоні Краковець-Корчова на підставі договору №1 про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 23.06.2022 та заявки №2 на перевезення автомобільним транспортом.

Під час перетину кордону Митним відділом в Корчові Митно-податкової служби в Перемишлі був складений Протокол №PL401060.409.W.2022 з перевірки автопоїзда, що пересікає кордон держави в напрямку виїзду з території Республіки Польща, в якому було зафіксоване порушення обмежень щодо навантаження на першу вісь на 950 кг, що спричинило накладення на Приватне підприємство "Тарпан" грошового штрафу у розмірі 6000 злотих (47 383,20 грн.), який був сплачений  згідно квитанції про оплату №КР401060-1/2022/00863.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 47 383,20 грн. збитків завданих порушенням зобов`язання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України  передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно зі  статтею 16 Цивільного кодексу України, є відшкодування збитків.

Статтею 611 Цивільного кодексу України  передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

У силу частини 1  статті 22 Цивільного кодексу України  особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 частини 2  статті 22 Цивільного Кодексу України, зокрема, є втрати, які особа зазнала, у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до    ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України  визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачці.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, Суд зазначає, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов`язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Як зазначено вище відповідач відповідно до умов укладеного між сторонами договору зобов`язався здійснювати завантаження транспортного засобу із врахуванням встановлених у державах, по території яких виконується перевезення вантажів, обмежень щодо загальної ваги вантажів та навантаження на вісь транспортного засобу. Здійснення відповідачем завантаження з порушенням (яке встановлено працівниками митниці) вимог щодо навантаження на вісь транспортного засобу, який належить позивачці, стало причиною для застосування до останньої штрафу у розмірі 6000 злотих.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач посилається на те, що водій перевізника Приватного  підприємства "Тарпан" не зазначив жодного порушення в СМR А №725851 від 28.06.2022 при прийнятті вантажу та не направляв відповідного повідомлення замовнику, про що свідчить екземпляр відправника/продавця товару Компанії Distrspark Sp.o.o.

Так, за приписами пункту 2.2.4 договору при прийнятті вантажу водій перевізника зобов`язаний перевірити точність записів, зроблених експедитором у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR), що стосується кількості вантажних місць, а також їх маркування та нумерації; зовнішній стан та його пакування, укладки.

У разі, якщо водій перевізника не має достатньої можливості перевірити правильність записів щодо кількості вантажних місць, ваги вантажу, його зовнішнього стану, пакування і укладки водій перевізника зобов`язаний вписати про це у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR), як обґрунтоване застереження та засвідчити своїм підписом. Водій перевізника зобов`язаний також обґрунтувати усі зроблені ним у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) застереження, що стосуються зовнішнього стану вантажу та його пакування, укладки (пункт 2.2.5 договору).

Між тим, як вбачається  з Протоколу №PL401060.409.W.2022 з перевірки автопоїзда, що пересікає кордон держави в напрямку виїзду з території Республіки Польща було зафіксоване порушення обмежень щодо навантаження на першу вісь на 950 кг (нормою навантаження на перту вісь в Польщі вважається 11 500 кг, а, фактично, на вказану вісь було завантажено 12 500 кг), тобто порушення не стосувалось кількості вантажних місць, а також їх маркування та нумерації; зовнішнього стану та його пакування, укладки.

Водночас, за приписами пункту 2.1.8 договору замовник зобов`язаний здійснювати завантаження транспортного засобу із врахуванням встановлених у державах, по території яких виконується перевезення вантажів, обмежень щодо загальної ваги вантажів та навантаження на  вісь  транспортного  засобу. Замовник відшкодовує збитки, завдані перевізнику невиконанням чи неналежним виконанням зазначеного обов`язку.

Таким чином, умовами договору сторони поклали саме на замовника обов`язок здійснювати завантаження транспортного засобу із врахуванням встановлених у державах, по території яких виконується перевезення вантажів, обмежень щодо загальної ваги вантажів та навантаження на  вісь  транспортного  засобу та обов`язок відшкодувати збитки, завдані перевізнику невиконанням чи неналежним виконанням зазначеного обов`язку.

Доводи відповідача про те, що виявлене митницею порушення, а саме перевантаження на одну вісь є наслідком невиконання водієм позивача обов`язку перевірити правильність укладки господарський суд відхиляє та погоджується із доводами позивача про неможливість водієм позивача здійснити перевірку правильності навантаження на вісь як виконання обов`язку перевірити правильність укладки.

Оскільки митницею виявлено не завантаження вантажу понад нормово, а виявлено порушення у вигляді перевантаження на одну вісь, доводи відповідача  про дотримання ваги вантажу також відхиляються господарським судом.

За таких обставин господарський суд вбачає наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору (порушення відповідачем  обов`язку здійснити завантаження транспортного засобу із врахуванням встановлених у державах, по території яких виконується перевезення вантажів, обмежень щодо загальної ваги вантажів та навантаження на  вісь  транспортного  засобу); 2) збитки та їх розміру (штраф за порушення склав 6 000 злотих, що складає 47 383,20 грн.); 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками (порушення відповідачем обов`язку здійснити завантаження транспортного засобу із врахуванням встановлених у державах, по території яких виконується перевезення вантажів, обмежень щодо загальної ваги вантажів та навантаження на  вісь  транспортного  засобу стало підставою накладення митницею штрафу на перевізника); 4) вина порушника зобов`язання (полягає у порушенні приписів пункту 2.1.8 договору ).

Щодо доводів відповідача про невизнання ним розміру збитків та нікчемність акту наданих послуг №593 від 08.07.2023 господарський суд зазначає, що підставою для стягнення збитків є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, які встановлені судом, а не не підписання вказаного акту.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 47 383,20 грн. збитків завданих порушенням зобов`язання підлягають задоволенню.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом    статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"    договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі    статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої    статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі    статтею 123 зазначеного Кодексу    судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої    статті 126 Господарського процесуального кодексу України  витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма    статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя    статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини четвертої    статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята    статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої    статті 126 цього Кодексу    зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

За змістом пункту 1 частини другої статті    126, частини восьмої статті    129 Господарського процесуального кодексу України    розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої    статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №        922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі    статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод    1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див.      рішення ЄСПЛ у справі "East/West" проти України» від 23    січня 2014    року (East/West., заява №    19336/04, §    268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі    № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v., заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Як вбачається з матеріалів справи, для розподілу понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду договір про правову допомогу від 13.09.2022, укладений між позивачем (довіритель) та адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем (повірений),  свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 507, акт приймання-передачі наданих послуг від 15.09.2022, квитанцію до прибуткового касового ордера № 05-09 від 15.09.2022 на суму 6500,00 грн.

У пунктах 2.1, 2.3 вказаного договору визначено, що за здійснення дій, що визначені у п. 1.1 цього договору, довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 6500,00 грн. При задоволенні позову довіритель сплачує повіреному премію (гонорар успіху) в сумі 2500,00 грн.

У даній справі відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, не заявляв, заперечень проти їх задоволення не надавав (відповідач не визнавав позовні вимоги як необґрунтовані в повному обсязі, в тому числі й в частині стягнення витрат на правничу допомогу, однак заперечень проти розміру заявлених витрат відповідач не надав).

З огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи здійснення адвокатом представництва позивача у даній справі, виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумності розміру заявлених витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що в даній конкретній справі заявлений до стягнення позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи з урахуванням гонорару успіху, є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає вказаним критеріям.

Також матеріалами справи підтверджується понесення Приватним підприємством "Тарпан" 700,00 грн.  витрат на переклад документів складених польською мовою, а саме Протоколу №PL401060.409.W.2022 Підкарпатської митно-податкової служби в Перемишлі, квитанції про оплату №КР401060-1/2022/00863 від 06.07.20222. Переклад з польської мови на українську мову здійснено перекладачем Везіренко І.В., оплату за переклад здійснено позивачем згідно з платіжним дорученням №837 від 13.09.2022.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та інші витрати, пов`язані з розглядом справи за переклад) покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "Тарпан" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка Інвест" про стягнення 47 383,20 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка Інвест"  (49022, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул.. Малиновського маршала, буд. 124, ідентифікаційний код 40743215) на користь Приватного підприємства "Тарпан" (39800, м. Горішні Плавні, Полтавська область,  пр-т Героїв Дніпра, будинок 21, кв. 139, ідентифікаційний код 32637980)  47 383,20 грн. збитків, 2 481,00 грн. судового збору, 6 500,00 грн.  витрат на правову допомогу та  2 500,00 грн. гонорару успіху, 700,00 грн. витрат на переклад,

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено  29.12.2022

      Суддя                                                                                                Ю.А. Бажанова