Справа №2а-53/09 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2009 року

Народицький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого – судді     Діброви О.В.

з секретарем         Савченко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Народичі справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці і соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації про стягнення коштів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути на його користь з управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації за період з 01.01.1998 року по 30.11.2008 року не виплачені кошти, що передбачені ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(надалі Закон) в сумі 1263.4 грн. та ст.39 Закону в сумі 24518 грн.. мотивуючи тим, що він отримував зазначені кошти у відповідача не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як це визначено в Законі, а згідно постанови КМ України № 836 від 26.07.96, що призвело до порушення його прав. Розмір не виплачених коштів за ст.ст.37, 39 Закону становить вказану вище суму.

Сторони в судове засідання не з'явились, але просять справу розглядати без їх участі. Позивач вимоги підтримує, представник відповідача проти задоволення позову заперечує.

Дослідивши в судовому засіданні докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Позивач з 01.01.1996 року по даний час працює, та проживає в с. Нова Радча Народицького району Житомирської області, яке Переліком населених пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 106 від 23.07.91 та розпорядженням КМ України № 17 від 12.01.93, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Вказані обставини підтверджуються наданими копіями паспорту, посвідчення потерпілого ЧАЕС, довідками.

Відповідно до ст.ст.37, 39 Закону позивач має право на відповідні компенсації, доплати та допомоги, які отримував згідно постанови КМ України № 836 від 26.07.96 в конкретних розмірах, а зокрема, за ст.37 в сумі 2,1 грн., за ст.39 - 10,5 грн.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Законом передбачені наступні виплати:

ст.37 - громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 % від мінімальної заробітної плати:

ст.39 - громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата у зоні гарантованого добровільного відселення -2 мінімальні заробітні плати.

Постановою КМ України № 836 від 26.07.96 усупереч Закону встановлено конкретні розміри допомоги та доплати і. зокрема:

для щомісячної грошової допомоги громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення - 210 тис. крб. (2,1 грн. за гр. реф.);

для доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 1050 тис. крб. (10,5 грн. за гр. реф.).

Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина. її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Законом визначено вказані виплати в кратному розмірі від мінімальної заробітної плати в Україні, а Кабінету Міністрів надано право проводити лише роз'яснення порядку його застосування(статті 62 та 67) та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення їх та встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає Закону.

Частиною 2 ст.9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана

Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт. який має вищу юридичну силу.

За таких обставин, коли підзаконний нормативний акт суперечить Закону, обмежуючи права громадян, визначені останнім, застосування зазначеної постанови не можливе.

Позивачем ставиться питання про стягнення коштів за період з 01 січня 1998 року по 30 листопада 2008 року.

Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в частині, що стосується виплат в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, була зупинена, однак, 09.07.07 Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп (справа про соціальні гарантії громадян) п.30 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Відповідно до ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України" та п.3 резолютивної частини даного Рішення Суду вищевказаний п.30 ст.71 Закону, що стосується неможливості застосування мінімальної заробітної плати, оголошений не чинним і втратив чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про її неконституційність.

На підставі викладеного, вимоги позивача підлягають задоволенню за виключенням періоду часу з січня 2006 року по червень 2007 року.

Крім того, Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" було внесено зміни до ст.39 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими виключено прив'язку до мінімальної заробітної плати, які були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.08. Вказане рішення зворотної дії в часі не має, а тому вимоги позивач про стягнення коштів за 2008 рік підлягають стягненню з травня.

Також, позивачем не надано доказів щодо отримання ним у відповідача коштів, передбачених ст.39 Закону протягом періоду з серпня 2002 року по липень 2005 року включно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк.

Оскільки доплата за ст.39 Закону провадиться працюючим на територіях радіоактивного забруднення, тобто входить в структуру оплати праці (ст. 100 КЗпП), то відповідно до ст.233 КЗпП по позовах щодо порушення законодавства про оплату праці строк позовної давності не обмежений.

Розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив:

з 1.01.1998р.-45 грн.,

з 1.07.1998р. - 55 грн.,

з 1.01.1999р. - 74 грн.,

з 1.04.2000р. - 90 грн.,

з 1.07.2000р. - 1 18 грн.,

з 1.01.2002р. - 140 грн.,

з 1.07.2002р. - 165 грн.,

з 1.01.2003р. - 185 грн.,

з 1.12.2003р. - 205 грн.,

з 1.09.2004 р.- 237 грн.,

з 1.01.2005 p.- 262 грн.,

з 1.04.2005 р. - 290 грн.,

з 1.07.2005 р. - 310 грн.,

з 1.09.2005 р. - 332 грн.,

з 1.07.2007 р. - 440 грн.,

з 1.10.2007 р. -460 грн.,

з 1.01.2008 р. - 515 грн.,

з 1.04.2008 р. - 525 грн.,

з 1.10.2008 р. - 545 грн.,

з 1.12.2008 p.- 605 грн.,

В зв'язку з викладеним, розмір невиплачених коштів позивачу становить: за ст.37 Закону:

-     за 2008 рік з травня по листопад місяць включно: 525x0,4x5+545x0.4x2-2.1x7=1471,3 грн.: за ст.39 Закону:

- за 1998 рік: 45x2x6+55x2x6-126 = 1074 грн.;

•   -     за 1999 рік: 74x2x12-126 = 1650 грн.;

•   -     за 2000 рік: 74x2x3+90x2x3+1 18x2x6-126 = 2274 грн.;

•   -     - за 2001 рік: 118x2x12-126= 2706 грн.;

•   -     за 2002 рік: 140x2x6+165x2-73,5= 1936,5 грн.;

•   -     за 2005 рік 3 10x2+332x2x4-52,5 = 3223,5 грн.;

•   -     за 2007 рік з липня місяця: 440x2x3+460 х2хЗ-63 = 5337 грн.;

•   -     за 2008 рік з травня по листопад місяць включно: 525x2x5+545x2 х 2-73.5=7356,5 грн.;

•   -     а всього за ст.39 Закону 25557,5 грн.

Статтею 62 Закону визначено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Відповідно до Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженого постановою КМ України від 20.06.00 № 987. та п. 2 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 936 від 20.09.05, розпорядниками коштів є управління праці та соціального захисту населення, а тому заборгованість підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, суд дійшов переконання, що при нарахуванні коштів, передбачених ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідач діяв всупереч вимогам Закону, а тому, суд визнає дії відповідача протиправними.

У відповідності до ч.2 ст.11 КАС України для повного захисту прав та інтересів позивача, суд виходить за межі позовних вимог та вважає, що з відповідача слід стягнути кошти за ст.37 Закону в сумі 1471,3 грн. та за ст.39 Закон) в сумі 25557,5 грн.

Керуючись ст.19 Конституції України, ст.37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст.ст. 8-11, 18, 71, 160, 161, 162 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації щодо виплати ОСОБА_1 коштів, передбачених ст.ст.37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у фіксованому розмірі, протиправними.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 за період з 01.01.1998 року по 3 1.07.2002 року, з 01.08.2005 року по 31.12.2005 року, з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року й з 01.05.2008 року по 30.11.2008 року доплату до заробітної плати, передбачену ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи", в сумі 25557,5 грн. та за період з 01.05.2008 року по 30.11.2008 року допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, передбачену ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в сумі 1471,3 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення доплати та допомоги за решту періоду відмовити за безпідставністю.

На постанову суду до Київського апеляційного адміністративного суду через Народицький районний суд може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а апеляційна скарга у такому ж порядку протягом 10 днів з дня проголошення постанови або 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження з направленням копії скарги до Київського апеляційного адміністративного суду.

СУДДЯ: