ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м  У к р а ї н и

14 грудня 2022 року м. Дніпросправа № 160/6045/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді  Чабаненко С.В.,

                               суддів:  Чумака С.Ю., Юрко І.В.,     

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року в адміністративній справі № 160/6045/22 за позовом Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області до Східного офісу Держаудитслужби     третя особа-1 яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПБК Енергопростір», третя особа - 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудтехнології», третя особа - 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фізична особа підприємець ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

Підгородненська міська рада Дніпровського району Дніпропетровської області звернулася до суду з адміністративним позовом до Східного офісу Держаудитслужби, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати пункти 2, 3, 4, 5 вимоги Східного офісу Держаудитслужби від 17.01.2022 № 040420-13/1-2022.

13 травня 2022 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить:

- вжити заходи забезпечення позову у вигляді зупинення дії пунктів 2, 3, 4 ,5 вимоги від 17.01.2022 № 040420-13/1-2022.

Заява обґрунтована тим, що відповідно до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Східного офісу Держаудитслужби на IV квартал 2021 року (в частині інспектувань) в період з 05.11.2021 по 16.11.2021 у позивача проведено ревізію. За результатами ревізії складено акт від 23.11.2021 № 040420-20/2, міською радою акт підписано із зауваженнями. 17.01.2022 за № 040420-13/1-2022 відповідачем направлено вимогу про усунення порушень та отримана 25.01.2022. Пункти вимоги 2, 3, 4, 5 від 17.01.2022 № 040420-13/1-2022 вважають незаконними та такими, що підлягають скасуванню. Вимога про усунення виявлених порушень породжує для позивача обов`язки по здійсненню відшкодування та повернення до комунальної власності земель, що не були у її власності та є обов`язковою до виконання, про що зазначено у вимозі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2022 у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 311 КАС України.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову, за оцінкою заявника, обумовлена протиправністю оскаржуваного рішення, а також тим, що вимога є обов`язковою до виконання, а звернення до суду не звільняє від відповідальності за її невиконання. Обов`язковість рішення суб`єкта владних повноважень та наявність відповідальності за його невиконання є ознакою, яка притаманна більшості актів суб`єктів владних повноважень. Проте, сам по собі цей факт не свідчить про наявність підстав для забезпечення позову. Також, заявник не наводить доводів щодо очевидної протиправності оскаржуваної вимоги, в чому полягає така очевидна протиправність. Заява про забезпечення позову не містить жодних фактів, що вказували б на наявність підстав для забезпечення позову.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1, ч.2    ст.150 КАС України    суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.1   ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

При цьому для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви та довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч.2    ст.150 КАС України.

Правова позиція по даному питанню висловлена в    Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»    в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України 06.03.2008 № 2 від «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

В свою чергу, колегія суддів не вбачає у даному випадку наявних очевидних ознак протиправності оскарженої вимоги Східного офісу Держаудитслужби від 17.01.2022  № 040420-13/1-2022, а встановлення протиправності оскаржуваної позивачем вимоги може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Встановлення протиправності чи обґрунтованості оскарженої вимоги відповідача, що є предметом позову, потребує доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх зібраних доказів в судовому засіданні по справі.

При цьому колегією суддів враховуються, що в заяві про забезпечення позову позивачем не наведено аргументів, які б свідчили про можливі ускладнення чи унеможливлювали виконання рішення суду (у випадку задоволення позовних вимог).

Крім того, колегія суддів зазначає, що в даному випадку, при прийнятті в подальшому судом рішення по справі про задоволення позовних вимог, його виконання не може бути ускладнено або унеможливлено. Тобто, дія вимоги відповідача до вирішення справи по суті жодним чином не може перешкоджати виконанню рішення суду в подальшому.

Дослідивши наведені у заяві та апеляційній скарзі позивача аргументи, оцінивши обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не наведено переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, наявності фактичних обставин, з якими позивач пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.

Керуючись статтями 311, 250, 294, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області – залишити без задоволення.

Ухвалу  Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року в адміністративній справі № 160/6045/22 – залишити без змін.

                    Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя                                                                      С.В. Чабаненко

                               суддя                                                                      С.Ю. Чумак

                               суддя                                                                      І.В. Юрко